Відзначається, що термін “Моніторинг” (далі – “М”) від латинського “monitor” – “спостереження” та рівнозначного англійського “monitoring” – вживається в екології для визначення спостереження за станом довкілля. В останні часи цим терміном позначається спостереження за будь-якими процесами, в т.ч. суспільними.
Перевага терміну “М” перед вітчизняними “спостереження”, “збір даних” їх “аналіз”, “оцінка” та “прогноз тенденцій” полягає в тому, що він охоплює всі ці терміни разом.
Поняття ЕКМ визначається автором в етимологічному, гносеологічному і функціонально-рольовому аспектах, формулюється об'єкт, предмет і складові елементи, теоретичне та практичне значення ЕКМ.
Складові елементи поняття ЕКМ – ретроспективне і поточне спостереження (збір даних, їх функціонально-вартісний та кількісний аналіз); оцінка (статистична, на підставі співставлення грошових агрегатів, кримінологічна, на предмет наявності криміногенних проявів тощо), прогноз тенденцій (відмирання старих і відтворення нових джерел);
Теоретичне і практичне значення ЕКМ відображається в його гносеологічних і функціонально-рольових можливостях.
Теоретичне значення ЕКМ:
– утворює систему нових знань на ґрунті інтеграції наукових досягнень в інформатиці, облікових технологіях теорії управління, економічному, юридичному та інших блоках наук, що віддзеркалюють процеси тіньового капіталообороту;
- є методологією визначення напрямів розвитку цих наук стосовно проблеми детінізації економіки (наприклад, з питань попередження криміногенних тіньових проявів та визначення елементів інфраструктури детінізації економіки).
Практичне значення ЕКМ полягає у тому, що він може використовуватись:
- як засіб визначення пріоритетних напрямів діяльності правоохоронних органів, виявлення найбільш небезпечних видів і способів тіньового капіталообороту і економічних злочинів та їх розслідування;
- у створенні економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
Розділ четвертий “Спеціально-кримінологічні інститути як елементи теорії детінізації економіки” складається із трьох підрозділів та дванадцяти параграфів. Зокрема, у підрозділі 4.1. “Економіко-кримінологічна експертиза: теоретико-методологічні засади її проведення та апробація” визначаються стан та методологічні засади розробки економіко-кримінологічної експертизи. Зазначається, що її розробка здійснена на основі розроблення теоретичних, методологічних, методичних та правових засад кримінологічної експертизи загалом (Закалюк А.П., 1997 р.). Економіко-кримінологічна експертиза є її різновидом і може застосовуватись як засіб адаптації правових актів з економічних питань до кримінологічної ситуації у сучасних фінансово-господарських відносинах. Показана методологічна сутність формалізації юридично значимих алгоритмів економіко-кримінологічної експертизи. Описана її апробація шляхом експериментальної експертизи організаційно-правових елементів механізму валютного контролю, проведеної за участю автора. Визначено алгоритми вдосконалення механізму валютного контролю з метою перекриття каналів відтоку валютних коштів за кордон.
Стверджується, що економіко-кримінологічна експертиза ефективності економічної моделі та оптимальності правового регулювання фінансово-господарських відносин, що реалізуються через відповідні узгоджені з кримінологічною ситуацією проекти нормативно-правових актів, може значно підвищити кримінологічну ефективність останніх. Попередня економіко-кримінологічна експертиза фінансово-господарських механізмів, сформованих у правових нормах, покликаних впровадити в життя ту чи іншу концепцію реформ, повинна стати невід'ємним елементом організаційно-правової інфраструктури останніх. Така експертиза може сприяти виявленню чи запобіганню підприємницьких ризиків, можливих криміногенних загроз.
У дисертації стверджується, що сучасна економічна політика держави детермінує повернення економіки до середньовічних натурообмінних (бартерних) відносин, виникнення боргових зобов'язань між усіма учасниками економічного обороту, неплатоспроможність фізичних і юридичних осіб, системну економічну кризу, інші деградаційно-руйнівні процеси. Про це свідчить глобалізація кредиторської і дебіторської заборгованості в країні, які у 2001 році перевищили в 1,9 і 1,2 риза ВВП країни. Неефективність економічної моделі і правової конструкції нормативно-правових актів з регулювання економічних відносин призводять не тільки до нестабільності законодавства, а й до правового нігілізму, який охоплює різні верстви суспільства, зокрема і державний апарат. Нігілізм і накопичувальна лихоманка, тінізація економіки сприяють посадовим особам використовувати державні та службові повноваження з корисливою метою, створюючи сприятливі умови для корупції, шахрайства з фінансовими, енергетичними та сировинними ресурсами. Суперечливість і прогалини у законодавстві породжують безкарність, зумовлюють проблеми у правозастосовчій практиці. Усе це в комплексі розбещує державних службовців і втягує у протиправну діяльність. Корупційні та інші корисливі інтереси, що виникають на підґрунті тінізації економічних відносин та неналежного їх організаційно-правового забезпечення, набули характеру саморегулятивного відтворення.
Автор вважає, що інститут економіко-кримінологічної експертизи може стати засобом вдосконалення організаційно-правової інфраструктури детінізації суспільно-економічних відносин та призупинення криміногенних процесів, що супроводжують тіньовий капіталооборот. Він покликаний запобігти прийняттю невиважених організаційно-правових рішень, що сприяють криміногенній тінізації фінансово-господарської діяльності.
В роботі запропонована методика моделювання предметно-аналітичної інформації, необхідної для проведення економіко-кримінологічної експертизи, а також класифікатор-матриця визначення рівня ефективності економічної моделі та правових механізмів, сконструйованих в об'єкті експертизи. Зазначені методика і класифікатор-матриця у сукупності утворюють методичні основи економіко-кримінологічної експертизи.
У підрозділі 4.2. “Місце інституту латентності злочинів у інфраструктурі детінізації економіки” проведено науковий аналіз стану теоретико-методологічної розробки в Україні та за кордоном проблем латентності злочинів. Розглянуто співвідношення латентної злочинності та тіньової економіки. Визначено причинно-детермінаційний комплекс переростання латентності податкових та інших злочинів у глобалізовані форми тіньового капіталообороту. Показано шляхи реформування системи оподаткування в Україні як головного фактору детінізації економіки, а також засобу зниження латентності податкових та інших злочинів в економічній сфері.
Дослідження показало, що важливими завданнями податкової реформи є: усунення з системи оподаткування механізмів, змодельованих на принципах “податок на податок” і “податки на витрати”; еластична, безобвальна (без механічного зниження ставок та надходжень до бюджету) і водночас динамічна і докорінна реорганізація системно-конфліктної економічної моделі і правової конструкції системи оподаткування; поетапна зміна режиму податкового документообороту і бази оподаткування кумулятивної групи податків; спрощення механізму їх справляння.
В роботі наводиться розгорнута концепція та механізми трансформації економічної моделі і правової конструкції системи оподаткування в Україні і робиться висновок, що реформування системи оподаткування потребує відповідної поетапної експериментальної апробації в різних регіонах країни. Перехід до наступного етапу реформування системи оподаткування повинен базуватись тільки на позитивних результатах попереднього етапу, а при необхідності – слід здійснювати відповідну корекцію окремих елементів запропонованої економічної і правової моделі системи оподаткування.
Податкова реформа призведе до зниження собівартості продукції, її ціни, підвищення конкурентоспроможності перед імпортом, а також купівельної спроможності фізичних і юридичних осіб, а в результаті – повернення підприємницької діяльності з тіньового сектору економіки в легальний, підвищення динаміки капіталообороту і стимулювання процесів розширеного економічного відтворення. Однак всі ці позитивні результати можуть бути досягнуті саме за умов усунення з системи оподаткування вищезазначених принципів “податки на раніше нараховані податки” і “податки на витрати”. Цей захід є головним елементом створення економічних передумов детінізації економіки, зниження латентності кримінальних ухилень від сплати податків та криміногенного потенціалу у сфері економічних відносин у цілому.
У підрозділі 4.3. “Організаційно-правова система протидії відмиванню доходів незаконного походження в інфраструктурі детінізації економіки” визначено специфіку відмивання доходів злочинного походження в Україні і його співвідношення з тіньовою економікою й організованою злочинністю. Дано аналіз сучасного стану організаційно-правового забезпечення протидії відмиванню доходів злочинного походження, його ролі в механізмах детінізації економіки України.
Вивчення показало, що за останні два роки в Україні відбулися певні зрушення в організаційно-правовому забезпеченні протидії відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом. У складі податкової міліції створено спеціальний структурний підрозділ, на який покладено обов'язки вести боротьбу з фактами відмивання доходів злочинного походження. Прийнято новий Кримінальний кодекс України, статтею 209 якого встановлена кримінальна відповідальність за легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом. У складі Міністерства фінансів Україні створено Департамент фінансового моніторингу для організації роботи по виявленню фінансових операцій, пов'язаних з відмиванням грошей. Отже, на цьому етапі певним чином підведено підсумок шестирічної дискусії щодо визначення предмета “відмивання” та необхідності створення спеціального суб'єкта фінансового контролю з метою протидії відмиванню доходів злочинного походження.