Повідомлення додаткового змісту, що виражається вставленою конструкцією, відбувається шляхом уторгнення в основний зміст, але це вже природна своєрідність мовленнєвих побудов, підпорядковуваних міркуванням, завданням ефективної комунікації - зокрема необхідності своєчасного роз’яснення, доповнення, що полегшує сприйняття, розуміння сказаного.
Дещо складніше вирішується питання про змістову самостійність вставлених компонентів, коли вони виражені словосполученнями та окремими словами. Порівняйте: 3 допомогою фізичних законів, відкритих у зелених лабораторіях, пояснюються явища, що відбуваються в усіх частинах Всесвіту, аж до найвіддаленіших галактик - цього вчить астрономія. Більш того: закони... відкриті астрономами в процесі "вивчення небесних тіл (наприклад, закон всесвітнього тяжіння або вчення про ядерні реакції - як джерело зоряної енергії), знаходять застосування в сьогоднішній практиці; Що ж до групи Н + Н (нейтральні країни й ті, що не приєдналися), то підхід до вирішення завдань стокгольмського форуму відображує необхідність ужиття заходів для обмеження військової активності в Європі; Слід поміркувати про розширення видів послуг самодіяльним конструкторам. Наприклад, зварити дві труби (лише дві) за прийнятну оплату. Де? Та в цьому ж бюро добрих послуг; І, нарешті, остання причина (за переліком, а не за значенням), його бажання жити й працювати тут - це люди.
Усі наведені приклада характеризуються певною виокремленістю вставлених конструкцій, у тому числі й змістовою - вони не зливаються зі змістом базового речення, а містять додаткову інформацію. В першому прикладі з допомогою вставлених конструкцій повідомляється про те, що до числа законів, відкритих авторами в процесі вивчення небесних тіл, належать перелічені закони. В другому роз’яснюється, що під словами Н + Н маються на увазі країни нейтральні й ті, що не приєдналися. В третьому мовиться про те, що самодіяльним конструкторам нерідко треба зварити лише дві труби (підкреслюється невеликий обсяг роботи). В останньому прикладі характеризується причина чогось із погляду її значущості. Нарешті, звернімося до фактів вираження вставленого компонента окремим словом (поєднанням окремих слів) або сполученням номінативного типу, функціонально однорідного зі словом: Якщо через хворобу чи нестачу кормів такий запас не створюється, ведмідь у барліг не ляже. Він тинятиметься в пошуках їжі ("швендя”), він утратить усяку обережність і стане небезпечним для всіх, кого стріне в лісі; Цього разу первинні вибори - "праймеріз" - пройшли у штатах Масачусетпс і Вермонт; Кілька років тому на чотирьох підприємствах стали виявляти шляхом диспансерного обстеження не тільки очевидні захворювання й такі, що лише розпочалися, а й передхворобливі стани, основні фактори ризику. Потому старалися їх усунути, поліпшуючи умови праці, застосовуючи виробничу гімнастику та фармакологічні засоби (елеутерококк і вітамін С); ...А що гадає собі про це Францль? Він знімає котелок і чеше потилицю, немовби розмірковуючи. Далі говорить: "Ми, вінерфолк,- віденський народ, - миролюбні й гостинні. Я за те, щоб до нас приїздило якомога більше гостей із усього світу"; Жорстока посуха вразила великі простори в Гіпсленді (Австралія), і в лісах не стало корму для птаха-ліри. Почнемо з’ясування того, чи створюється взагалі яке-небудь самостійне повідомлення в межах вставленого компонента. Розглянемо в порядку наведення прикладів: 1. компонент швендя тлумачиться як: такого ведмедя називають"швендя"; 2. компонент - праймеріз - первинні вибори; З. Сполучення слів елеутерококк і вітамін С виражає такий зміст: у числі використовуваних фармакологічних засобів можна назвати елеутерококк і вітамін С; 4. словосполучення номінативного типу віденський народ передає зміст: слово "вінерфолк" означає "віденський народ"; слово Австралія містить у контексті зміст: штат Гіпсленд розташований в Австралії. Отже, кожний із розглянутих компонентів виражає, як і раніше аналізовані компоненти, що складаються зі словосполучень, зміст цілого речення, будучи з цієї причини гранично неповним реченням. У зв’язку із синтаксичною виокремленістю й ці речення мають окремішній, самостійний характер, виражають додатковий, частіше пояснювальний, зміст. Причому привертають увагу деякі особливості вставлених компонентів, виражених словами та словосполученнями. Частина їх, незважаючи на певну ізоляцію від основного речення, перебуває з ним у певному граматичному "тяжінні" - вставлене слово чи словосполучення, вступає в кореляцію з яким-небудь компонентом основного речення (щось подібне спостерігається в разі вираження вставленого компонента підрядним реченням). Наприклад: Попрощавшися з Індресом, уже потемки поїхав я на вулицю імені Патріса Лумумби до схованого в глибині двору Каза Велья (Старого дому); Неквапом котиться фіакр віденським кільцем - "рингом", що оповиває "інненштадт" - внутрішнє місто: торговельний, адміністративний і культурний центр столиці; Суттєвим є також і те, що астрономія слугує першим застосуванням (ще в школі) набутих учнями знань із математики й фізики; Навчання здорового способу життя треба починати ще в дошкільних закладах, та особливо важлива роль належить школі. Саме тут людина має здобувати початкові знання з гігієни (особистої, харчування, комунальної, промислової), статевого виховання, фізичної культури. Порівняйте: до схованого в глибині двору - Старого дому; віденським кільцем - рингом, що оповиває інненштадт - внутрішнє місто; застосуванням - іще в школі; з гігієни - особистої, харчування, комунальної, промислової.
В інших випадках вставлені компоненти вживаються у вихідній морфологічній формі. Ми розглядаємо це як прийом компресії максимального стиснення повідомлення шляхом номінації стрижневого поняття. Цей прийом корисний тим, що допомагає чіткіше розмежовувати основне і вставлене речення, й це особливо багато важить, коли є кілька таких скорочених компонентів у складі вставленої конструкції. У цих випадках наводяться провідні змістові елементи вставленого фрагмента в називному відмінку, що надає їм вигляду окремих, цілісно сприйманих, "достатніх" утворів: Нині тільки ті люди, котрі відміряли на життєвій дорозі башто десятиліть, можуть назвати себе сучасниками подій, про які оповідається у новому фільмі "Синдикат-2" (творче об’єднання "Экран"; режисер-постановник Марк Орлов, оператор-постановник Тимур Зельма); Десятиліттями інженери й учені силкуються поставити цементне виробництво в межі ощадливості, привести його й з інших показників (умови праці, культура виробництва, автоматизація) у відповідність із нашим часом. Право поціновувати подібні утворення як рівні реченню дає й те, що вони виражають окремі смислові аспекти (фільм знятий творчим об’єднанням "Экран"; режисер-постановник фільму - Марк Орлов;" Оператором-постановником був Тимур Зельма й т.ін.), і те, що вони можуть вживатися в одному ряду зі звичними реченнями, виражаючи в принципі таку ж, як і вони, інформацію.
Своєрідною мовою вираження вставлених компонентів, характерною для публіцистичних текстів, є експресивне використання з цією метою розділових знаків. Узяті в дужки, ці знаки не належать базовому реченню, вони є сигналами (символами) нових смислів. Оскільки при цьому лексичні засоби не застосовуються, можна лише загалом судити про зміст, який мається на думці в якомусь разі (вираження гніву, подиву, потрясіння і т.п.). Використовувані як вставні компоненти знаки (?!), (!), (!!), (!!!), слугують, наприклад, для того, щоб виразити "обурений" подив (?!), а потім для вираження чимдалі наростаючого обурення з приводу брехливих вигадок чи т.ін. - (!), (!!), (?!!). Щ елементи - своєрідні аналоги - знаки вставлених речень. Тому для подібних випадків слід зазначити, що ці вставлені засоби так само, як і ті, що мають лексичне вираження, не належать до структури речення, до якого вони входять, і є виразниками узагальненого емоційно-експресивного змісту, котрий слугує для висловлення певного ставлення до змісту базового речення.
Вставні компоненти, що виступають як у ролі додатково-коментуючих повідомлень, так і в ролі засобів зв’язку, суб’єктивно-модальних засобів, є функціонально різноманітнішими, аніж вставлені конструкції. Це, природно, позначається на їхньому сенсовому наповненні. Деякі вставні конструкції дуже близькі до вставлених, по-перше, тим, що мають вигляд окремого речення, й, по-друге, тим, що ці речення виражають окремішню, цілком оформлену думку. Наприклад: Серйозні зусилля для нормалізації обстановки в Лівані пропонує Сирія. Сирія, пише газета "Тишрін ", завжди виступатиме проти тих, хто намагатиметься блокувати прогрес досягнення миру й національної згоди в Лівані; У зерновому поясі CШA панує зневіра, пише журнал "Ньюс-Уік", характеризуючи настрої американських фермерів. Підкреслені вставні речення піддаються смисловому вичлененню, оскільки вони виражають окремішній смисл посилального характеру. Якби ці речення були винесені в окрему фразу після основного речення, то вони б оформлялися таким чином: Про це заявив...; Про це пише газета (як наприклад: Екіпаж теплохода врятував турецьку шхуну. Про це радирував сьогодні в Дунайське морське пароплавство капітан).
Якщо вставний компонент, не маючи достатніх ознак речення, слугує для вираження суті, властивої реченню, то слід гадати, що він являє собою неповне речення чи побудову - аналог речення. Розглянемо приклади вживання поширених у мовленні, в тому числі й публіцистичному, вставних конструкцій, що мають форму підрядного речення зі сполучником як: Та прагнучи до життєвої простоти, не треба забувати, що найгірший вид награвання, як говорив Станіславський, це награвання простоти, й не зловживати простакуватістю, правдоподібністю замість великої правди; Бої йдуть лише під Пілау, але бої, як розповідають, уперті: німці ще сподіваються на щось. Вставні компоненти у пропонованих прикладах містять інформацію з приводу повідомлюваного в основному реченні (1. Це (так) говорив Станіславський; 2. Про це розповідають). Як бачимо, в кожну побудову можна ввести елемент це, котрий указує на супровідне відношення вставної конструкції до основного базового речення. Усталена синтаксична конструкція з елементом як є спеціальною конструкцією, пристосованою в мові для виконання функції вставного повідомлення. Така побудова має перевагу з точки зору впізнаваності вставного компонента і його мобільності: зміст вставного компонента може бути висловлений ие лише по ходу основного повідомлення, а й мати випереджаючий характер. У разі використання елемента це такі властивості супровідного речення були б регламентовані більшою мірою (особливо якщо говорити про препозитивне вживання). До того ж використанням спеціальної конструкції досягається чітке, явне розмежування основного й супровідного, що стоїть на другому плані речення.