3. НС, зв'язані із соціальними катастрофами (збройні конфлікти, тероризм і т.д.).
За весь час своєї історії людство пережило біля 15 тисяч війн, з яких загинуло більш 4 млрд. чоловік. Якби всі знищені під час війн цінності перетворити р. золото, те його вистачило б, щоб оперезати земну кулю по екватору стрічкою товщиною 10 м. і шириною 8 км.
У 1991 р. у тунелі від Мекки до Мини, Саудівська Аравія.1426 мусульманських паломників були затоптані юрбою, що бігла у паніці.
У травні 1964 р.318 болільників були убиті і ще 500 чоловік постраждали в суспільних безладдях, що вибухнули на олімпійському кваліфікаційному матчі між Аргентиною і Перу на футбольному стадіоні в перуанській столиці Лімі. Безладдя спалахнули після забитою перуанськими футболістами гола на останній хвилині, що не був зарахований. Якби гол зарахували, Перу одержала би право поїхати на олімпіаду в Токіо.
Задача по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Для організації робіт з ліквідації наслідків стихійних лих. аварій і катастроф, забезпечення постійної готовності органів керування і сил для ведення цих робіт, а також для здійснення контролю за розробкою і реалізацією заходів для попередження надзвичайних ситуацій у мирний час створюється Державна комісія при Кабінеті Міністрів України з Надзвичайних ситуації!, комісії з надзвичайних ситуацій при виконкомах (обласних і міських).
Вони працюють під керівництвом урядових (державних) комісій, створюваних для розслідування причин і ліквідації наслідків особливого великих аварці (катастроф) або стихійних лих.
Робота комісій з надзвичайних ситуацій організується у взаємодії з органами цивільної оборони, міністерством внутрішніх справ, службою безпеки України, військового командування й органами державного контролю. При них створюється постійний робочій орган на базі штабів і служб цивільної оборони.
Рішення комісії з надзвичайних ситуацій під час НС є обов'язковими для виконання всіма організаціями і підприємствами, розташованими на даній території.
Отже, у сучасних умовах забезпечення життєдіяльності населення при надзвичайних ситуаціях, завчасне підготування міст і інших населених пунктів, а також об'єктів народного господарства, проведення заходів щодо захисту людини в умовах НС, дозволить не тільки знизити поразку людей, але і зберегти матеріальні і культурні цінності і забезпечити безперебійну роботу об'єктів народного господарства.
Ліквідація наслідків виробничих аварій і стихійних лих містить у собі сукупність заходів, проведених у найкоротші терміни з метою надання усіх видів допомоги постраждалому населенню у вогнищах поразки (зараження), зонах катастрофічного затоплення й у районах стихійних лих. запобігання подальших руйнацій і втрат, а також відновлення життєдіяльності міст, населених пунктів і об'єктів і господарства.
Задача по ліквідації наслідків великих виробничих аварій і стихійних лих не обмежується тільки пасивними заходами щодо усунення вже причиненого збитку, але містить у собі й активи}' боротьбу з ними: прогнозування їх виникнення, попередження, профілактику, запобігання, локалізацію або ліквідацію аварій на початку їхньої появи (гасіння лісових пожеж, боротьба з повенями. ліквідація розмивів у дамбах, зведення додаткових насипів при погрозі затоплення й ін).
Відповідно до цього ліквідація наслідків катастроф (виробничих аварій і стихійних лих) складається із шести груп організаційних заходів:
Прогнозування інших лих, включаючи розрахункові дані статистики циклічності явиш сонячної активності, космічні (дані штучних супутників землі), метеорологічні, сейсмічні, вулканічні, біологічні й інші прогнози, моніторинг.
Боротьба із стихійними лихами і виробничими аваріями, включаючи попередження й оповіщення населення про їх наближення, їх запобігання, локалізацію й обмеження подальших руйнацій і втрат.
Рятувальні і невідкладні рятувальні роботи в районах стихійних лих і вогнищах виробничих аварій, тобто ведення інженерної розвідки, установлення ступеня й об'єму руйнацій, розмірів зон зараження, швидкості і напрямків поширення пожеж, затоплень, заражень і т.п. . виявлення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека, визначення необхідного угрупування сил і засобів для їхнього запобігання і ліквідації, порятунок людей, тварин, матеріальній цінностей із районів НС; надання медичної допомоги постраждалим: аварійно-відбудовні роботи, що забезпечують ведення рятувальних робіт, відновлення життєдіяльності населених пунктів, організація комендантської служби для забезпечення суспільного порядку в районах бідування, охорона матеріальних цінностей, пошук, упізнання і поховання загиблих.
Надання матеріальної й інших видів допомоги населенню постраждалих районів, доставка постраждалим продуктів харчування, води, предметів першої необхідності.
Тимчасове, а потім капітальне відновлення, часто з реконструкцією населених пунктів, промислових підприємств і інших об'єктів народного господарства (відновлення зруйнованих і ушкоджених житлових і промислових будинків і споруджень,. джерел з водою, комунальних і енергетичних мереж, комунікацій зв'язку і транспорту, трубопроводів, аеродромів, портів, гідротехнічних споруджень). Реставрація і консервація унікальних пам'ятників історії, мистецтва й архітектури, зведення нових будинків і споруджень замість цілком зруйнованих.
Інженерно-технічні заходи щодо підвищення якості роботи об'єктів народного господарства і надійності їх споруджень на випадок повторного впливу руйнівних проявів стихійних лих і виробничих аварці, профілактичні роботи для запобігання їхніх руйнацій надалі, зберігання людей і матеріальних цінностей.
Найбільш складні і важкі при ліквідації наслідків НС роботи, що відносяться до З і 5 групам заходів.
Заходи щодо ліквідації наслідків стихійних лих і виробничих аварці в умовах надзвичайної обстановки, жорстких термінів їх виконання п обмежених місцевих ресурсах постраждалого об'єкта викопуються у визначеній послідовності і вимагають притягнення сил і засобів багатьох організацій.
Моніторинг
Спостереження за навколишнім світом, ведеться методом моніторингу, протягом періоду і методом контролю (дозиметричного, хімічного, біологічного), що проводять спеціальні групи (підрозділи): Збройних сил, Цивільної оборони, гідрометеоцентр; санітарно-епідемічні станції н інші підрозділи міністерств і відомств.
Моніторинг - спостереження, оцінка і прогноз стана навколишнього середовища в зв'язку з господарською діяльністю людини.
На основі зібраних даних про стан навколишнього світу даються рекомендації щодо раціональних засобів господарювання.
Існує три рівні моніторингу:
· санітарно-гігієнічний - забезпечує спостереження за станом навколишнього світу головним чином за ступенем забруднення природних ресурсів шкідливими речовинами і їхнім впливом на людей, рослини, тварин. Багато уваги приділяється контролю за утриманням в атмосфері азоту, вуглекислого газу, з'єднань важких металів, стан; водяних об'єктів, забруднення їх різними органічними сполуками, нафтопродуктами;
· екологічний - це визначення змін у складі екосистем, природних комплексів, а також контроль, оцінка і прогноз екологічного стана на об'єктах народного господарства, територіях, акваторіях, в атмосфері, у зонах розміщення хімічно небезпечних підприємств;
· біосферний - дозволяє визначити глобально нові зміни в природі, рівень радіації, вуглекислого газу, запиленості й інших токсикантів, погодні-кліматичні зміни на планеті.
Оскільки охорона навколишнього середовища с глобальною проблемою, у 1997 році під керівництвом ООН була створена система глобального моніторингу. В даний час міжнародна співдружність об'єднує свої зусилля для впровадження програми ООН по охороні навколишнього середовища (ЮНЕП). Він координує дії в справах проведення спільного моніторингу, обміну інформацією про природні зміни під впливом антропогенних чинників, що дають станції глобального моніторингу, і 1991 р. на території України застосовується програма системною екомоніторинга України (СЕМ України), у якій беруть участь біля ЗО різних організацій.
Контроль (дозиметричний, хімічний, біологічний) проводиться для безпосереднього визначення ступеня зараження людей, місцевості, повітряної акваторії радіоактивними, отруйними (СДОР) речовинами і біологічними засобами.
Дозиметричний контроль проводиться для своєчасною одержання даних про дози опромінення людей і ступеня зараженості місцевості, техніки, для зменшення радіаційною зараження.
Контроль опромінення людей проводиться груповим і індивідуальним способом.
Груповий контроль опромінення застосовується для груп людей, що спільно діють в однакових умовах радіаційного зараження, з метою одержання даних про їхню дієздатність і дозу опромінення. Він проводиться за допомогою вимірника потужності доз радіації ДП-5В. комплекту індивідуальних дозиметрів ДП-24 або побутових дозиметричних приладів типу РКС-01 “Стора”, Белла й інших.
Індивідуальний контроль опромінення, проводиться ї метою одержання даних про дози опромінення кожної людини за допомогою дозиметра кишенькового ДКП-50А (ИД-11). дозиметричних приладів, інших індивідуальних дозиметрів.
Груповий контроль опромінення, розрахунковим способом визначається по середньому рівню потужності експозиції гної дози опромінення населення (МЕД).
МЕД у населених пунктах вимірюється через рівні проміжки часу: за перший період - через 0,5-1 годину з моменту зараження, за другий період - через 1-2 години, за третій і наступні періоди - через 3-4 години. Для виміру МЕД використовуються прилади ДП-5В і інші дозиметричні прилади.