- підлітків з неблагополучних сімей;
- осіб, що беруть участь у неформальних молодіжних угрупованнях асоціальної та антисоціальної спрямованості (панки, футбольні фанати, рокери та ін.);
- осіб, що мають визначені проблеми у спілкуванні з оточуючими та інші психологічні проблеми;
- осіб підвищеної навіюваності й комформності;
- осіб, що відбували покарання в місцях позбавлення волі.
Ураховуючи культурологічні традиції нашого суспільства та особливості менталітету населення, групи самодопомоги для підлітків навряд чи виникнуть у нас в осяжному майбутньому. Тому слід звернутися до розгляду більш реальної перспективи: професійної психокорекційної роботи з підлітками групи ризику.
Приступаючи до роботи, психолог завжди повинен пам'ятати, що головне у стосунках з підлітком — це взаємна повага і довіра. Те, що каже підліток, повинно залишатися таємницею. Його проблеми можуть бути обговорені з батьками і педагогами тільки за проханням і зі згоди підлітка. Втрата довіри, розголошення таємниці, навіть мимовільне, є великою психологічною травмою і може призвести до найнепередбаченіших наслідків.
При виявленні психологічних особливостей підлітка треба звернути увагу на наявність акцентуацій характеру, систему самооцінок і оцінок інших, мотиваційну структуру особистості. Обов'язково дослідження процесів мислення. У разі виявлення викривлень процесів мислення, психологічна корекція неприпустима — обов'язкова консультація психіатра.
У роботі з підлітками групи ризику ефективно використовувати методи групової психологічної корекції, рольові ігри. Це дозволяє підлітку розглянути свою поведінку ніби з боку іншої людини, тобто об'єктивно. Крім того, рольові ігри дають змогу відпрацювати навички реагування в складних ситуаціях.
При комплектуванні підліткових груп бажана невелика кількість учасників: 5—7 осіб, можна хлопці і дівчата разом (але враховуються побажання дітей, інколи вони прагнуть до групи однієї статі). Не рекомендовано включення у групу більше двох учасників з такими особливостями:
а) підлітків з вираженими труднощами в міжособистісному спілкуванні;
б) підлітків з інтелектуальним зниженням;
в) підлітків з руховою розгальмованістю.
Однією з важливих цілей занять є формування навичок поведінки у фруструючих (стресових) ситуаціях.
Оскільки для багатьох підлітків необхідність протистояти тискові групи викликає стресовий стан, нагальною потребою є тренування цих навичок. Тож виникає потреба у відповідному психокорекційному тренінгу, прикладом якого може служити, скажімо, гра "Умій сказати "Ні", яка дає змогу підліткові набути навички відстоювання своєї думки, навіть якщо інші думають інакше. Наприклад, розігрується ситуація, де троє підлітків запрошують четвертого взяти участь у вечірці, де зберуться незнайомі йому люди. Відбувається приблизно такий діалог:
— Пішли сьогодні ввечері до Павла, не пожалкуєш.
— А що там буде?
— Це секрет. Дізнаєшся, що таке кайф.
— Та я не знаю, якось незручно до чужих людей...
— Але ти ж з нами, ми тебе образити не дамо. Не бійся! Якщо підліток піддається на умовляння (хоча і відчуває небезпеку) або починає шукати привід для відмови, не подаючи виду, що він зрозумів небезпеку, така поведінка оцінюється як неправильна.
Розігруючи цю ситуацію кілька разів (змінюючи склад учасників та головного "героя"), підлітки (при необхідності, за допомогою психолога) приходять до висновку, що найкраще діяти за такою схемою:
1) називати речі своїми іменами;
2) твердо відмовитися, аргументувавши своє рішення;
3) запропонувати свій варіант.
У діалозі це представлено приблизно так:
— Що ти маєш на увазі під словом "кайф"?
— А ти ніби сам не здогадуєшся?
— Ви будете палити "травку"?
— Та тихіше ти, почують!
— Ні, я не піду з вами. Мені ні до чого такий кайф. І вам не раджу. Пішли краще пограємо у футбол.
Для тих підлітків, кому дуже важко засвоїти навичку відстоювати свою думку наперекір тиску більшості, корисно пограти у гру "Заважає — не заважає". Умовою виграшу тут є уміння робити щось, що суперечить діям всіх. Наприклад, давати заздалегідь неправильні відповіді на загадки або в ході вікторини; коли всі співають хором, не співати, а підраховувати кількість слів у кожному куплеті пісні, тощо.
Суть психокорекційної роботи з підлітками "групи ризику", яким властиві патохарактерологічні відхилення, полягає в тому, щоб надати можливість кожному з них пережити у ході гри патогенну для його характеру ситуацію і знайти шляхи підвищення здатності в її розв'язанні. З цією метою застосовується метод психодрами. Підліток за допомогою особливих психологічних прийомів вводиться в ситуації, що з різних причин є важкими для нього, загрожують небезпекою "зриву", тобто декомпенсації. Розігрування такої ситуації надає можливість нібито "знеболити" психотравмуючі моменти, пережити і відреагувати психологічні конфлікти, досягти розуміння своїх внутрішніх проблем і засобів їх розв'язання.
Завдання психокорекційної роботи полягають у наступному.
1) Навчання підлітка "розпізнанню" небезпечних для нього ситуацій, тобто таких, що адресовані до його найуразливішого "місця найменшого опору". Досвід психотерапевтичної роботи показує, що невміння підлітка уникати несприятливих ситуацій відіграє не меншу роль у причинах дезадаптації, ніж невміння їх розв'язувати. Тому зусилля психолога, що веде групу тренінгу повинні бути спрямовані на підвищення здатності підлітка до розпізнавання і попередження виникнення таких ситуацій. Наприклад, підліток збуджуваного типу акцентуації, коли він відчуває наближення сварки з приятелем, повинен відразу ж припинити спілкування і піти, а не продовжувати з'ясовування стосунків, яке швидше за все закінчиться для нього неконтрольованим спалахом негативних емоцій.
2) Формування у підлітка здатності "об'єктивізувати" небезпечні для нього ситуації, тобто зуміти підійти до них нібито зі сторони, поглянути на те, що відбувається, так, ніби це відбувається з кимось іншим. У ході виконання цього завдання у підлітка формуються навички аналізу ситуації, уміння віднайти в ній головне і другорядне. Наприклад, якщо підліток з епілептоїдною акцентуацією характеру буде розуміти, які фактори викликають агресивну поведінку, які закономірності розвитку агресивного стану, які бувають різновиди форм прояву агресії, які методи подолання спалаху гніву, що накопичується — все це допоможе йому підвищити ступінь керованості своєю поведінкою.
Оскільки у процесі психодрами підлітки поводяться так, як вміють і як вони звикли, на очах у групи відбувається активізація негативного досвіду розв'язання складних ситуацій, що надає можливість членам групи вчитися на помилках і невдачах минулого.
Досягнення мети антинаркотичної діяльності в навчальних закладах зумовлює її зміст і напрямок. Серед основних напрямків можуть бути названі:
1. Роз'яснення учням гігієнічних і моральних аспектів шкідливості вживання наркотичних і психоактивних речовин.
2. Роз'яснення причин виникнення наркоманії і токсикоманії. Розкриття суті наркоманії як захворювання і картини ранніх ознак цього захворювання.
3. Характеристика соціальних, економічних, етичних, психічних, соматичних, юридичних наслідків вживання наркотиків.
Оскільки в навчальних закладах перебувають діти різних вікових груп, напрямки антинаркотичної діяльності повинні бути чітко диференційовані з урахуванням вікового аспекту, типу навчального закладу, психологічної характеристики учнів та ступеня їх інтелектуального розвитку.
Антинаркотична діяльність не повинна бути ідентичною для 8-10-річних та 16-17-річних учнів. Ця робота має проводитись з урахуванням психофізіологічних аспектів дитячого організму.
При створенні спеціальних програм антинаркотичної діяльності для молодшої вікової групи необхідно враховувати те, що для цієї категорії дітей характерним є: невисока концентрація уваги, конкретно-образне мислення. Текстовий матеріал сприймається важко, оскільки навички читання ще недостатньо сформовані, увага нестійка. Об'єм тексту для молодшої вікової групи не повинен перевищувати 3 тис. знаків. Збільшення тексту ускладнює читання і розуміння матеріалу. Тому при розробці засобів навчання і антинаркотичного виховання перевагу необхідно віддавати наочності: буклетам, плакатам, фільмам тощо.
Завданням цих засобів є формування у молодших школярів (учнів 1-4 класів) негативного ставлення до наркотиків в загальному вигляді, без зайвої деталізації і аргументації.
На цьому етапі вони повинні чітко зрозуміти: наркотики — це погано, небезпечно.
Завданням навчання і виховання в середній віковій групі (5-8 класи) є подальше закріплення негативного ставлення до наркотиків шляхом поширення і поглиблення знань про ці речовини, про їх дію на організм, про наслідки вживання.
Цей етап є найбільш важливим, оскільки в цьому віці саме і формується світогляд дитини, підлітка. Тут необхідне чітке і аргументоване подання матеріалу про шкідливість наркотиків. При цьому слід враховувати рівень знань школярів (учнів) з анатомії, фізіології, валеології, хімії. Надання інформації не повинно бути нав'язливим і некоректним. Методи такі ж самі, як в молодшій групі, але більш деталізовані, аргументовані. Об'єм матеріалу (особливо текстового) значно більший.