Смекни!
smekni.com

Профілактика зловживання наркотичними речовинами (стр. 3 из 3)

В старшій віковій групі (9-11 класи) на перший план виступають засоби, які в собі несуть аргументовану інформацію, найбільш значну і цікаву для цього віку. Тут можна і потрібно надавати великий об'єм інформації з включенням елементів психології, сексології, соціології тощо. Доцільно певну кількість занять проводити з медичними працівниками: психотерапевтами, гінекологами, урологами.

В старшому віці доцільним є подання інформації з конкретними прикладами — як негативними, так і позитивними. В антинаркотичній роботі не існує і не може існувати єдиного універсального засобу. До цього питання необхідно підходити тільки в комплексі. Створення комплексу заходів, спрямованих на протидію наркотикам — це загальне завдання медиків, педагогів, психологів та юристів. Зрозуміло одне: раннє антинаркотичне виховання в наш час є вкрай необхідним, але це виховання повинно здійснюватись високопрофесійно і перманентно. Епізодична (на громадських засадах) антинаркотична діяльність ніякої користі не приносить, а часто навіть завдає шкоди.

Крім роботи зі школярами, учнями, велику увагу слід приділяти антинаркотичному впливу на їх батьків. Озброєння батьків достатнім обсягом медичних знань з основ наркології, гінекології, психогігієни є одним з найважливіших питань антинаркотичної діяльності.

Надання цих знань (особливо батькам учнів початкової школи) треба пов'язувати з конкретними прикладами, з урахуванням регіональних, релігійних особливостей, рівнем вихованості дітей, типом сімейних відносин тощо.

Особливо важливим є переконання батьків в тому, що сім'я, відносини в ній є, системоутворюючими факторами в формуванні подальшої поведінки дитини. Необхідно навести приклади основних типів сімейного виховання: гіперпротекція. гіпопротекція по типу "попелюшки", "кумира сім'ї" та негативний вплив такого виховання на подальше формування особистості дитини взагалі й її стійкості до наркотизації зокрема.

Особливий наголос слід робити на тому, що особистий вплив батьків (особливо негативний) — сімейні сварки, побутове пияцтво — може сприяти дезадаптації дитини і в подальшому гіпертрофії наркотичної мотивації. Як і в роботі з учнями, підхід до антинаркотичної просвіти батьків повинен бути індивідуальним. Перш за все потрібно переконати батьків, що при найменшій підозрі вживання їх дитиною наркотичних речовин вони повинні негайно звернутися до спеціаліста. І в цьому питанні медики, педагоги можуть і зобов'язані надати допомогу.

Висновки

Профілактика зловживання наркотичними речовинами є дуже актуальною проблемою сьогоднішньої України, адже наркотики калічать молодих людей за якими майбутнє нашої нації, сприяють деградації населення держави, зростанню корупції й організованої злочинності. Методи недопущення ввезення наркотиків на територію України, перекривання шляхів надходження наркотичних речовин на чорний ринок, відслідковування і нейтралізації організованих злочинних груп, що займаються торгівлею наркотичними речовинами знаходяться в компетенції правоохоронних органів. Це окремий і дуже важливий аспект боротьби з наркоманією. Однак, найголовнішими все ж таки залишаються питання просвітницької, пропагандистської і психокорекційної роботи серед підлітків і молоді з метою формування усвідомленого негативного ставлення до наркотиків, соціально-психологічна профілактика дезадаптації і дезорієнтації молодої людини, що вводить її до групи ризику з захворювання на наркоманію, призводить до моральної деградації а врешті решт і до фізичної загибелі внаслідок призвичаєння до наркотичної отрути. Такими є загальні міркування щодо профілактики зловживання наркотичними речовинами, з них можна зробити наступні конкретні висновки:

1. Профілактика зловживання наркотичними речовинами значною мірою зводиться до формування негативного ставлення до наркотиків серед молоді. Ця робота повинна починатися в молодшій школі і продовжуватися (зі зміною форм і методів подачі матеріалу та методичних засад проведення тематичних уроків з огляду на вік дітей й учнівської молоді) в середній та старшій школі а також у вищих навчальних закладах. При веденні агітаційної і пропагандистської роботи не слід “згущати фарби”, потрібно утримуватися від погроз і афористичних сентенцій типу “одна крапля нікотину вбиває коня”. Треба акцентувати увагу на тому, що хоча період звикання до наркотичних речовин неоднаковий для різних людей і різних наркотиків (для маріхуани, наприклад, він може тривати до двох років, для алкогольних напоїв – п’ять, вісім і навіть більше років, в той же час для наркотиків опійної групи – від тижня до двох місяців), результат завжди один – фізичне і моральне руйнування особистості.

2. Чільне місце в профілактиці зловживання наркотичними речовинами має відводитися психологічній допомозі підліткам і молоді. Ця допомога може реалізовуватися у двох аспектах:

По-перше, задачею практичного психолога є допомога у соціальній адаптації молодої людини. Адже, не таємниця, що саме психологічні проблеми особистісного характеру штовхають багатьох молодих людей до знайомства з наркотичним зіллям. Психолог повинен допомагати дітям і підліткам, що мають проблеми у спілкуванні з батьками й однолітками, різноманітні комплекси, фобії і т. ін. позбутися їх без того щоб удаватися до уявного раю, який несуть наркотики.

По-друге, слід звернути особливу увагу на психокорекційну роботу з особами так званої групи ризику. В загальному розумінні до неї належать усі особи, референтна група яких поблажливо (а часом навіть схвально) ставиться до вживання наркотичних речовин. Слід вжити зусиль для того, щоб молода людина могла подолати несприятливий вплив середовища, позбутися небезпечної комфортності, чітко сказати “ні” наркотикам. Тільки в цьому випадку вона має майбутнє, а отже, буде мати майбутнє і вся українська нація.

Література

1. Збірник матеріалів п’ятої та шостої сесій Національного комітету з профілактики наркоманії та захворювання на СНІД. – К., 1997.

2. Максимова Н. Ю. Психологический аспект профилактики алкоголизма и наркомании подростков. – К., 1995.

3. Максимова Н. Ю. Психологічна профілактика вживання підлітками алкоголю та наркотиків. – К., 1997.

4. Малюченко Г. Н. Профилактика наркомании в образовательной среде: проблемно-ориентированный подход. – Саратов, 2001.

5. Межрегиональная научно-практическая конференция «Профилактика наркомании в подростковой и молодёжной среде» / под ред. Е. А. Алёшина. – Казань, 2000.

6. Модель подготовки специалиста по профилактике наркоманий в системе высшего профессионального образования / под ред. Л. М. Шипицына. – СПб., 2001.

7. Нагорна А. М., Беспалько В. В. Профілактика наркоманії серед підлітків. – Кам’янець-Подільський, 2001.

8. Профилактика алкоголизма и наркомании среди учащихся профтехучилищ / под ред. Е. А. Удаловой. – К., 1997.

9. Самыкина Н. Ю., Макаров А. В., Коронцевич О. А. Памятка по профилактике наркомании. – Самара, 2001.

10. Школа та її роль у профілактиці алкоголізму та наркоманії серед дітей і підлітків / під ред. С. Говоруна. – К., 1998.