регистрация / вход

Поняття та види адміністративного примусу

Загальна характеристика джерел адміністративного права. Державна служба в Україні. Характеристика кодексу про адміністративні правопорушення. Поняття адміністративного проступку і адміністративної відповідальності. Стадії адміністративного провадження.

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра правознавства

Реферат на тему:

Поняття та види адміністративного примусу

Виконала:

Студентка 1 курсу 6 групи

Економічного факультету

Спеціальності облік і аудит

Бондарук Марія Л.

Перевірив: доц. Семенов В. Г.

Рівне – 2005

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

1.1 Загальна характеристика джерел адміністративного права

1.2 Державна служба в Україні

1.3 Загальна характеристика кодексу про адміністративні правопорушення

1.4 Поняття адміністративного проступку

1.5 Адміністративна відповідальність

1.6 Порядок притягання до адміністративної відповідальності і види адміністративних стягнень

1.7 Стадії адміністративного провадження

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

Демократизація суспільних відносин у суверенній українській державі сприяє підвищенню активності особи як суб’єкта цих відносин, що вимагає глибокого розуміння кожним процесів, які відбуваються в суспільстві і, зокрема, їхньої сутності, особливостей організації, функціонування та управління ними. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває вивчення державно-правових явищ, які є одним із важливих засобів упорядкування цих відносин.

Адміністративне право – галузь права, що врегульовує відносини, які виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності.

Як галузь українського права адміністративне право України являє собою систему правових норм, інститутів та адміністративно-правових актів, що регулюють та охороняють особливе коло суспільних відносин у сфері державного управління.

Як галузь права воно може бути розглянуто в об’єктивному й суб’єктивному розумінні. В об’єктивному розумінні адміністративне право України характеризується сукупністю адміністративних правових норм, інститутів і нормативно-правових актів, що утворюють його внутрішню й зовнішню форми. Внутрішня форма адміністративного права включає внутрішню побудову – систему адміністративного права. Зовнішня форма характеризується джерелами, що являють собою спосіб зовнішнього виразу змісту адміністративно-правових норм та інститутів.

Розуміння умов адміністративного права – необхідна умова життєдіяльності кожного громадянина. Розгляне це детальніше.

РОЗДІЛ І. А Д М I Н I СТРАТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

1.1 Загальна характеристика джерел адм i н i стративного права

Адміністративне право - це така галузь права, або система правових норм i принципiв, яка закрiплює, регулюєi охороняє організацiю i порядок в системі державного управлiння суспiльством i державними органами. Адмiнiстративне право закрiплює також види i склад адмiнiстративних правопорушень, види адмiнiстративних стягнень за адмiнiстративнi правопорушення, порядок i процес притягнення до адміністративноївiдповiдальностi громадян i посадових осiб, якi допустили правопорушення. Норми адмiнiстративного права направленi на органiзацiю функцiонування адмiнiстрацiї, виконавчорозпорядчої дiяльностi, органiзацiйно-управлiнських вiдносин.Всi норми адмiнiстративного права можна подiлити на норми адмiнiстративно-публiчного права, якi стосуються регулювання мiж державою та юридичними особами, якi не належать до iноземної держави i норми адмiнiстративно-приватного права, якi регулюють правовiдносини мiж державою та фізичними особами (громадянами). В цiлому норми адмiнiстративного права мають публiчий i публiчно-приватний характер.

Основними джерелами i формами адмiнiстративного права є нормативно-правовi акти держави, якi можна подiлити на двi групи: закони i пiдзаконнi нормативноправовi акти вищих органiв законоданчої i виконавчої влади. Найважливiшими джерелами цiєї галузi права є:Конституцiя України, кодекси: Митний кодекс, Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення; органiчнi i звичайнi поточнi закони; Укази Президента, Постанови Кабiнету Мiнiстрiв: статути, правила, регламенти, положення, iнструкцiї, якi видаються на пiдставi закону i визначають правовий статус посадових осiб, державних службовцiв i громадян. Всi вони мають характер нормативно-правових актiв. Особливiсть цих актiв полягас в тому, що вони регулюють адмiнiстративнi правовiдносини, адмiнiстративну вiдповiдальнiсть i охороняють правопорядок i порядок управлiння рiзними сферами державного i громадянського життя або громадянського суспiльства.

1.2 Д ержавна служба в Укра їн i

Питання про державну службу i статус державного службовця регулюється Законом України “Про державну службу” вiд 16 грудня 1993 року i iншими Законами України. Цей закон регулює суспiльнi вiдносини, якi охоплюють дiяльнiсть держави щодо створення правових, органiзацiйних, економiчних та соцiальних умов реалiзацiї громадянами України права на державну службу.

Вiн визначає загальнi засади дiяльностi, а також статус державних службовцiв, якi працюють у державних органах та їх апаратi [5] .

Державна служба в Україні - це професiйна дiяльність осiб, якi займають посады в державних органах та їх апаратi щодо практичного виковання завдань i фувкцiй держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштiв.

Цi особи є державними службовцями i мають вiдповiднi службовi повноваження.

Державна служба грунтується на таких основних принципах:

1) служiння народу Украни;

2) демократизму i законностi;

З) гуманiзму i соцiальної справедливостi;

4) прiоритету прав людини i громадянина;

5)професiоналiзму, компетентностi, iнiцiативностi, чесностi, вiдданостi справi;

6) персональної вiдповiдальностi за виконання службових обов’язкiв i дисциплiни;

7) дотримання прав та законних iнтересiв органiв мiсцевого i регiонального самоврядування;

8) дотримання прав пiдприємств, установ i органiзацiй, об’єднань громадян.

Право на державну службу мають громадяни України незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової i нацiональної приналежностi, статi, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, мiсця проживання, якi одержали вiдповiдну освiту i професiйну пiдготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний вiдбiр, або за iншою процедурою, передбаченою Кабiнетом Мiнiстрiв.

У законi закрiплена етика поведiнки державного службовця.

Вiн повинен:

1) сумлiнно виковувати свої службовi обов’язки;

2) шанобливо ставитися до громадян, керiвникiв i спiвробiтникiв, дотримуватися високої культури спiлкування;

З) не допускати дiй i вчинкiв, якi можуть зашкодити iнтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацiю державного службовця. Вказаний закон також закрiплює i регулює:

1) Державну полiтику в сферi державної служби;

2) Правовий статус державних службовцiв державних органiв та їх апарату;

З) Проходження державної служби в державних органах та їх апаратi;

4) Службову кар’єру;

5) Припинення державної служби;

6) Матерiальне та соцiально-побутове забезпечення державних службовцiв;

7) Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про державну службу.

1.3 Загальна характеристика Кодексу про адмiнiстративнi правопорушення

Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення прийнятий 7 грудня 1984 р. i введений в дію з 1 червня 1985 р. За цей перiод в нього внесено багато змiн i доповнень.

Основним завданням Кодексу є охорона суспiльного ладу України, рiзних форм власностi, соцiально-економiчних, полiтичних та особистiсних прав i свобод громадян, а також прав i законних iнтересiв пiдприсмств, установ i органiзацiй, установленого порядку управлiння, державного i громадського порядку, змiцнення законностi, запобiгання правопорушенням, виховашня громадян у дусi точного i неухильного додержання Конституцiї України i iнших законiв, поваги до прав, честi i гiдностi громадян, до правил громадського спiвжиття, сумлiнного виконання своїх обов’язкiв, вiдповiдальностi перед суспiльством.

Кодекс про адмiнiстративнi правопорушення складасться iз Загальної i Особливої частин. У Загальнiй частинi закрiплено поняття адмiнiстративного правопорушення, форми вини, вiдповiдальностi громадян, у тому числi неповнолiтнiх, вiдповiдальностi службових осiб, iноземних громадян i осiб без громадянства; визначенi обставини, що виключають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть (необхiдна оборона i крайня необхiднiсть); вказанi мета i види адмiнiстративних стягнень, порядок накладання адмiнiстративних стягнень.

В Особливiй частинi закрiпленi види адмiнiстративних правопорушень, склад правопорушень i санкцiї за них:

1) у галузi охорони працi i здоров’я населення;

2) по охоронi власностi;

3) у галузi охорони природи, використання природних ресурсiв, охорони пам’яток iсторiї та культури;

4) в промисловостi, будiвництвi та в галузi використання електричної i теплової енергiї;

5) в сiльському господарствi; за порушення ветеринарно-санiтарних правил; б) на транспортi, в шляховому господарствii зв’язку;

7) в галузi житлових прав громадян, житловокомунального господарства та благоустрою;

8) в галузi торгiвлi, фiнансiв i промислiв;

9) у галузi стандартизацiї, якостi продукцiї та метрологiї;

10) у сферi громадської безпеки i громадського порядку;

11) у сферi управлiння.

У роздiлi ІІІ закрiплено пiдвiдомчiсть справ про адмiнiстративнi правопорушення i систему органiв, якi уповноваженi розглядати справи про адмiнiстративнi правопорушення [2] .

У роздiл IV закрiплено питання про провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення, про адмiнiстративнi затримання, огляд речей i документiв, про розгляд цих справ, про оскарження i опротестування постанов по справах.

В останньому, V роздiлi, закрiплено питання стосовно виконання постанов про накладення адмiнiстративних стягнень.

1.4 Поняггя а д мiнiстративного проступку

Адмiністративним правопорушенням (проступком)визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дiя чи бездiяльнiсть, яка посягає на державний або громадський порядок, права i свободи громадян, на встановлений порядок управлiння i за яку законодавством передбачено адмiнiстративну вiдповiдальнiсть. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за правопорушення настає, якщо цi порушення за своїм характером не тягнуть за собою вiдповiдно до чинного законодавства кримiнальної вiдповiдальностi [1, ст.9 ] ,

Адмiнiстративне правопорушення має такi ознаки, як i загальне поняття правопорушення:

1) суспiльна небезпека або шкода;

2) протиправнiсть дiяння;

3) виннiсть дiяння;

4) карнiсть за дiяння, якi передбаченi в Кодексi про адмiнiстративнi правопорушення та iнших законах;

5) iнодi потрiбно встановити причинний зв’язок мiж протиправним дiянням iнаслiдками.

Адміністративнi правопорушення наносять значну шкоду громадському порядку, системi управлiння, правам i законним iнтересам громадян, пiдприємствам i органiзацiям. Соцiальна небезпека i шкода може бути рiзна. Якщо правопорушення наносять велику шкоду або становлять соцiальну небезпеку, яка передбачена Кримiнальним кодексом, то такi правопорушення потрiбно квалiфiкувати як кримiнальнi злочини, якщо буде встановлено склад злочину. Інодi за незначнi злочини особа звiльняється вiд кримiнальної вiдповiдальностii притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi. Критерiєм розмежування є вартiсть шкоди або тяжкiсть наслiдкiв дiяння.

Адмiнiстративне правопорушевня може бути вчинено умисно i необережно. Правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвiдомлювала протиправний характер своєї дiї чи бездiяльностi, передбачала шкiдливi наслiдки i бажала або свiдомо допускала настання їх. Адмiнiстративне правопорушення визнається вчиненим з необережностi, якщо особа, яка його вчинила, передбачала можливiсть настання шкiдливих наслiдкiв своєї дiї чи бсздiяльностi, але легковажно розраховувала на їх вiдвернення або не передбачала можливостi настання таких наслiдкiв, хоч повинна була i могла їх передбачити.

Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть може наступати лише в тому випадку, якщо в Кодексi або iнших нормативних актах передбачено склад адмiнiстративного проступку i санкцiю за його порушення. Якщо в законодавствi немає складу адмiвiстративного правопорушення або санкцiї за нього, особу не можна притягнути до адмiнiстративної вiдповiдальностi.

1.5 Адм i н i стративна відповідальність

Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть - це такий вид юридичної вiдповiдальності яка настає за адмiнiстративнi правопорушення, передбачені Кодексом про адмiнiстративнi правопорушення iiншими нормативними актами.

Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть має на метi охорону суспiльного ладу, порядку управлiння, прав i свобод громадяв, пiдприємств i органiзацiй i направлена на змiцнення законностii правопорядку в суспiльствi, виховання громадян у дусi поваги до прав, честii гiдностiiнших громадян, держави i суспiльства. Адмiнiстративна вiдповiдальвiсть направлена також на запобiгання (попередження) правопорушень зi сторони iнших осiб. Державнi органи i органи мiсцевого самоврядуванвя координують на своїй територiїроботу всiх державних органiв i громадських органiзацiй по запобiганню правопорушень.

Згiдно ст. 29 Конституцiї України, нiхто не може бути заарештований або триматися пiд вартою iнакше як за вмотивованим рiшенням суду i тiльки на пiдставах i в порядку, встановлених законом. Нiхто не може бути пiдданий заходу впливу в зв’язку з адмiнiстративним правопорушенням iнакше як на пiдставi i в порядку, встановлсних законодавством. Провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення здiйснюється на основi суворого дотримання законностi. Застосування заходiв адмiнiстративного впливу проводиться в межах компетенцiї вiдповiдних державних органiв i у точнiй вiдповiдностi з законодавством (ст. 7 Кодексу).

Особа, яка вчинила адмiнiстративне правопорушення, пiдлягає вiдповiдальностi на пiдставi законодавства, що дiє пiд час i за мiсцем вчинення правопорушення. Акти, якi скасовують або пом’якшують вiдповiдальнiсть за адмiнiстративнi правопорушення, мають зворотну силу (тобто поширюються i на правопорушення, вчиненi до видання цих актiв). Акти, якi встановлюють або посилюють вiдповiдальнiсть за адмiнiстративнi правопорушення, зворотної сили не мають [3, 362] .

Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть - це мiра державного примусу, яка виражається в позбавленнi певних соцiальних благ правопорушника за адмiнiстративний проступок, який передбачений законодавством про адмiнiстративнi правопорушення. Вiдповiдальностi пiдлягають особи, якi досягли на момент вчинення адмiнiстративного правопорушення 16 рокiв i є осудними. Неосудна особа - особа, яка не могла усвiдомлювати свої дiї або керувати ними внаслiдок хронiчної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної дiяльностi, слабоумства чи iншого хворобливого стану,- не пiдлягає адмiнiстративнiй вiдповiдальностi.

Не пiдлягають адмiнiстративнiй вiдповiдальностi також особи, якi дiяли в станi крайньої необхiдностi i необхiдної оборони.

Такi дiїне є адмiнiстративними правопорушеннями. Крайня необхiднiсть - це такi дiї особи, якi хоч i передбаченi Кодексом про адмiнiстративнi правопорушення, але якi вчиненi в станi крайньої необхiдностi, тобто для усунення небезпеки, яка загрожувала правам iнших суб’єктiв i не могла бути усунена iншим шляхом, i якщо заподiяна шкода є менш звичною, нiж вiдвернена шкода. Необхiдна оборона - це дiї, якi вчиненi при захистi громадського порядку, власностi, прав i свобод громадян вiд протиправного посягання шляхом заподiяння шкоди посягаючому, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхiдної оборони (ст. ст. 18, 19 Кодексу).

Iноземнi громадяни i особи без громадянства, якi перебувають на територiї України, пiдлягають адмiнiстративнiй вiдповiдальностi на загальних пiдставах.Службовi особи пiдлягають адмiнiстративнiй вiдповiдальностi за адмiнiстративнi правопорушення, зв’язанi з недодержанням встановлених правил у сферi охорони порядку управлiння, державного i громадського порядку, природи, здоров’я населення та iнших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язкiв.

Згiдно iз ст. 21 Кодексу, особа, яка вчинила адмiнiстративне правопорушення, може бути звiльнена вiд адмiнiстративної вiдповiдальностi з передачею матерiалiв на розгляд товариського суду, громадської органiзацiї або трудового колективу, якщо до неї доцiльно застосовувати заходи громадського впливу. При малозначностi вчиненого проступку особа може бути звiльнена вiд адмiнiстративної вiдповiдальності з застосуванням усього зауваження.

1.6 Порядок притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi i види адiнiстративних стягнень

За адмiнiстративнi правопорушення можуть застосовуватись такi види адмiнiстративних стягнень:

1) офiцiйне попередження, яке фiксується установленим способом або виноситься в письмовiй формi;

2) штраф — грошове стягнення, яке накладається на порушникiв за адмiнiстративне правопорушення в розмірах i у випадках, встановлених КпАП i законами України;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднiм об’єктом адмiнiстративного правопорушення;

4) конфiскацiя предмета, який належав власнику i став знарядцям вчинення або безпосереднiм об’єктом адмiністративного правопорушення - полягає в примусовій безоплатнiй передачi цього предмета у власнiсть держави;

5) позбавлення спецiального права, наданого даному громадяниновi (права керування транспортними засобами, права полювання);

6) виправнi роботи - застосовуються судом на строкДо 2 мiсяцiв за мiце постiйної роботи особи i з вiдрахуваннямдо 20% її заробiтку в доход держави;

7) адмiнiстративний арешт до 15 дiб у виняткових випадках за окремi види правопорушень.

Оплатне вилучення та конфiскацiя предметiв можуть застосовуватись як основнi, так i як додатковi адмiнiстративнi стягнення; iншi адмiнiстративнi стягнення можуть застосовуватись тiльки як основнi. За одне правопорушення може бути накладено основне або додаткове стягнення. В ст. 61 Конституцiї Украни закрiплено, що нiхто не може бути двiчi притягнений до юридичної вiдповiдальностi одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична вiдповiдальнiсть особи має iндивiдуальний характер. При, накладеннi стягнень повиннi враховуватися характер правопорушення, особа правопорушника, ступiнь його вини, обставини, що пом’якшують або обтяжують адміністративну вiдповiдальнiсть. При вчиненнi особою кiлькох правопорушень адмiнiстративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо або за одне, як за бiльш серйозний проступок [4] .

Згiдно з ст. 3 Кодексу адмiнiстративне стягнення може бути накладено не пiзнiше як через 2 мiсяцi з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні через 2 мiсяцi з дня його виявлення.

У разi вiдмови в порушеннi кримiнальної справи i за наявностi адмiнiстративного проступку, стягнення може бути накладено не пiзнiше як через мiсяць з дня прийняття рiшення про відмову в порушеннi кримінальноїсправи або її закриття. Якщо особа, яка вчинила адмiнiстративнеправопорушення і притягнута до вiдповiдальностi, протягом року не вчинила нових порушень, то вона вважається такою, що не пiдлягала адмiнiстративному стягненню.Строки адміністративного арешту обчислюються добами, виправних робiт - мiсяцями або днями, позбавлення спецiального права - роками, мiсяцями або днями.

1.7 Стад i ї адм i н i стративного провадження

Адмiнiстративнi стягнення можуть накладатися: виконкомами мiсцевих рад, держадмiнiстрацiями, судами загальної юрисдикцiї, органами внутрiшнiх справ, контрольно-наглядовими органами (iнспекцiями) - органами пожежного нагляду, залiзничного транспорту, правовими i технічними iнспекторами працi, митними органами,санепiдеморганами тощо.

Розгляд справ про адмiнiстративнi правопорушення вiдбувається на засадах рiвностi громадян, всебiчностi, своєчасностi, повноти, об’єктивностi, відкритостi, при наявностi складу адмiнiстративного проступку, доказiв i пояснень зацiкавлених осiб.

Основними стадiями адмiнiстративного провадження є:

1) адмiнiстративне розслiдування по факту проступку;

2) порушення справи про адмiнiстративне провадження;

3) розгляд та вирiшення цiєї справи (аналiз фактичних обставин справи, оцiнка доказiв i квалiфiкацiя складу правопорушення);

4) вибiр правової норми, яку необхiдно застосовувати;

5) прийняття рiшення по справi;

6) оскарження або перегляд постанови в порядку нагляду;

7) виконання постанов про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi.

Всi цi стадiї адмiнiстративного провадження закрiпленi в роздiлах IV-V (глави 18-33) Кодексу про адмiнiстративнi правопорушення. За загальним правилом адмiнiстративне стягнення може бути накладено не пiзнiше як через 2 мiсяцi з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушеннi - 2 мiсяцi з дня його виявления. У випадку вiдмови в порушеннi кримінальноїсправи або її закриття, але при ваявленостi в дiях порушника ознак адмiнiстративного правопорушення адмiнiстративне стягнення може бути накладено не пiзнiше як через мiсяць з дня прийняття рiшення про вiдмову в порушенні кримiнальної справи або про її закриття.

Провадження в справi про адмiнiстративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате пiдлягає закритгю за таких обставин:

1) вiдсутнiсть подiї i складу адмiнiстративного правопорушення;

2) недосягнення особою, яка вчинила проступок 16- рiчного вiку;

3) неосуднiсть особи;

4) вчинення проступку в станi крайньої необхiдностi або необхiдної оборони;

5) видання акта амністії…;

б) скасування акта про адмiнiстративну вiдповiдальність;

7) закiнчення строкiв, установлених для розгляду таких справ тощо.

Постанову про відшкодування вилучення предмета, про конфіскацію, про позбавлення спеціальних прав, про виправні роботи видає уповноважений на це орган в порядку, встановленому законодавством. Постанова про адміністративний арешт виконується органами внутрішніх справ.


ВИСНОВОК

Адміністративне право України – одна з профілюючих галузей права, норми, інститути та відносини якої, історія розвитку і функціонування є предметом дослідження юридичної науки і викладається як навчальна дисципліна в юридичних навчальних закладах.

Чинний кодекс України про адміністративні правопорушення врегульовує матеріально-правові та матеріально-процесуальні адміністративні делікатні правовідносини.

Предметом адміністративного правового регулювання є суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління.

Адміністративні правовідносини носять яскраво виявлений імперативний характер. У той самий час існують і окремі горизонтальні відносини, в тому числі й адміністративно-договірного характеру, які в адміністративному праві мають чітко виражений допоміжний і тимчасовий характер.

Адміністративні стягнення як вид і міра адміністративного впливу держави на осіб, що вчинили правопорушення, закріплюються главою 3 КУпАП і поділяються на основні й додаткові і мають на меті виховання особи, що вчинила правопорушення, інших осіб для запобігання правопорушення у майбутньому.

Закон визначає систему органів, що мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення та визначає їхню підвідомчість.

Адміністративне право і законодавство є найбільш несистематизованим як матеріальним, так і процесуальним правом. Сьогодні тільки-но вживаються заходи, аби його систематизувати, особливо кодифікувати, що сприятиме удосконаленню практики застосування норм адміністративного матеріального та процесуального права.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення № 1/2005

2. Котюк І. І. Основи правознавства. – Київ, 2003. – 318 с.

3. Копєйчиков В. В. Правознавство. – Київ, 2003. – 735 с.

4. Колпаков В. К. Адміністративне право України. – Київ, 1999. – С. 227.

5. Гончарук С. Т. Суб’єкти адміністративного права України: навчальний посібник. – Київ, 1998. – 197 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий