Недосконалість державної політики щодо запровадження монополії виявилася у визначенні її мети, завдань і функцій. Монополія держави була необхідна для наповнення державної скарбниці, створення системи єдиного контролю за суб’єктами виробничої і обігової сфери. При врахуванні первинності економічних вигод діючі інституціональні механізми держави не забезпечили виконання її основної функції - контролю за сплатою і надходженнями коштів до бюджету, а значною мірою зумовили збільшення нелегального обігу продукції, ухилення від сплати податків, посилення кризових явищ у спиртовій, лікеро-горілчаній і виноробній галузях[17].
Доведено, що пріоритетність економічних засад політики держави з збільшення надходжень до бюджету за рахунок реалізації алкогольної продукції неминуче сприяють збільшенню її виробництва, і відповідно, рівня споживання в суспільстві. На основі аналізу було встановлено, що за останні роки зі сфери надходило лише 3-4% доходів до Зведеного бюджету України, тоді як у радянські часи - близько 40% (див. таблицю). Політика держави зі збільшення надходжень до бюджету від реалізації алкоголю ведедо масштабного зростання споживання продукції в суспільстві, що призводить до непередбачуваних наслідків.
Водночас в останні роки споживання абсолютного алкоголю на душу населення на рік становить 12 літрів, хоча, за даним Всесвітньої організації охорони здоров’я, вживання понад 8 літрів абсолютного алкоголю вважається небезпечним для фізичного і психічного здоров’я людини. Щороку понад10 тисяч осіб вмирають від вживання неякісної алкогольної продукції гине близько та близько 30 тисяч осіб втрачають здоров’я. Масовим стало споживання алкоголю (слабоалкогольних напоїв) та паління серед молоді, підлітків, жінок, що вже зараз пов’язане зі значно більшими соціальними втратами, ніж незначні економічні вигоди, що отримує держава.
Розробка законодавчої і нормативної бази як один з головних механізмів держави у формуванні дієвої системи управління сферою виявилася недосконалою і не сприяла ефективному її функціонуванню. Особливістю правового регулювання сфери були часті зміни законів, їх громіздкість та численність, що зумовлювало неефективність дії правових механізмів, неможливість і складність швидкого впорядкування інших норм, заплутаність правових відносин. Неврегульованість виявилася також у недостатній змістовності законодавства, структурованості, нечіткості правових норм. Суттєвим недоліком стала відсутність спеціальних законів, що регулювали б окремі сфери, зокрема, виноробну галузь, сферу торгівлі, систему забезпечення якості продукції[18].
Установлено, що соціальні механізми впливу на сферу загалом не сформовані. Характерним стало мінімальне втручання держави у процеси споживання продукції. Зокрема, послаблення адміністративних заходів боротьби з самогоноварінням, неконтрольована реклама споживання алкоголю і паління, створення виробниками “легких” і “надлегких” сигарет, що підтримує у споживачів шкідливу звичку паління, існування контрабанди і нелегального обігу продукції, що стимулює її реалізацію за значно нижчими цінами, послаблення контролю за якістю, а головне - відсутність засад єдиної державної політики щодо виробництва, обігу та споживання продукції сприяло збільшенню її споживання серед молоді, жінок, підлітків, підвищенню рівня захворюваності громадян внаслідок надмірного вживання алкоголю та отруєння неякісною продукцією.
Особливістю ІІІ етапу формування системи управління сферою, що почався в 2001 році і триває зараз, є намагання держави здійснити аналіз і прийняти важливі рішення щодо посилення впливу на сферу . Управління спиртовою галуззю, яка є монополією держави, потребує докорінного реформування. В умовах неконтрольованості кількості підприємств-виробників алкоголю існують значні надлишки невикористаного спирту, система нарядів на його видачу і реалізацію потребує вдосконалення і перегляду. Необхідно посилити державну монополію на спирт за умови введення квотування, декларування та розробки балансів виробництва і реалізації продукції. Доцільним є встановлення монополії на оптову торгівлю алкогольною продукцію, а з часом - і на роздрібну, визначення засад соціальної політики щодо споживання продукції[19].
Вдосконаленню системи управління в 2002 році сприяло встановлення державної монополії у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкоголю, причому органом, що відповідатиме за монополію держави у цій сфері, визначено Раду національної безпеки і оборони України, хоча монополія держави об’єктивно потребує створення спеціально уповноваженого органу, що забезпечуватиме управління і контроль за цією сферою.
8 грудня 2007 р. Президент України підписав закон №2390 « Про внесення змін до деяких законів України ( по оплаті ліцензії і акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв ), ратифікований Верховною Радою і необхідний для вступу у ВТО. Закон набуває чинності 1.01.2007г. і встановлює нові ставки ліцензування і акцизних зборів, які підняті більш ніж в два рази в порівнянні з попереднім роком.
Відбулось збільшення плати за ліцензію на виробництво і оптовий продаж алкогольних напоїв з 250.000 грн. до 500.000 грн. в рік є вельми істотною для виробників середньої ланки цього бізнесу. Якщо ще врахувати, що з 1.01.2007г. підвищується ціна на газ, нараховується нова заробітна плата для працівників(прибутковий податок – 15%) і, відповідно, відраховуються збільшені податки, то для багатьох суб'єктів цих галузей це означає крах або відхід в «тінь». Добре себе відчуватимуть тільки «гіганти» з добре розкрученими брендами і експортними контрактами[20].
Алкогольна продукція - до алкогольної продукції відносяться лікеро-горілчані вироби, коньяки (бренді), кальвадоси, виноградні вина, шампанське, плодові напої та інша харчова продукція з об'ємним вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотків.
лікеро-горілчані вироби - горілка та інші вироби, що отримані у результаті суміші етилового спирту з харчової сировини, у тому числі харчових додатків, що дозволяються Міністерством охорони здоров'я України;
коньяк (бренді) - міцний алкогольний напій з характерним букетом і смаком, що виготовляється з витриманого не менш 3 років коньячного спирту;
кальвадос - міцний алкогольний напій з характерним букетом і смаком, що виготовляється із витриманого яблучного спирту;
виноградне вино - напій, що отримується шляхом повного чи часткового зброджування сусла свіжого, зав'яленого або частково заізюмленого винограду з додаванням спирту етилового або без нього, а також компонентів, що дозволяються Міністерством охорони здоров'я України;
шампанське - виноградне вино, що отримується за спеціальною технологією шляхом вторинного бродження у пляшках або спеціальних резервуарах, насичене вуглекислим газом ендогенного походження та витримане встановлені строки (від 6 місяців до 3-х років);
плодові алкогольні напої - напої, що отримуються в результаті спиртового бродження підсолодженого соку свіжих плодів або мезги з додаванням спирту етилового та інших компонентів, що дозволяються Міністерством охорони здоров'я України;
До алкогольних напоїв належать: вина виноградні натуральні, включаючи кріплені; вермути та інші виноградні натуральні вина з додаванням рослинних або ароматичних екстрактів; зброджені напої (сидр яблучний, перрі (сидр грушевий), напій медовий), суміші зі зброджених напоїв, суміші зброджених напоїв і безалкогольних напоїв; спиртові настоянки, лікери, коньяки, арманьяки, бренді, горілка та інші спиртові напої[21].
Усе це має бути з умістом спирту етилового понад 1,2 % об'ємних одиниць.
Відповідно до алкогольних напоїв також належать і напої типу «Бренді-кола», «Ром-кола», «Джин-тонік» тощо.
А ось пиво до алкогольних напоїв не належить.
Визначення алкогольних напоїв можна знайти, зокрема, у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481)[22]:
«алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів зі вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08».
Абзацом сьомим статті 1 Закону України від 19.12.05 № 481 „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначено поняття терміну алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.
Згідно з пунктом 4.18 ДСТУ 3297:95 „Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять” слабоалкогольні напої це лікеро-горілчані напої міцністю від 1,2 % до 8,5 %, з масовою концентрацією екстрактивних речовин не більше ніж 14 г/100 см3, виготовлений на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консерванта, насичений чи ненасичений діоксидом вуглецю, а згідно з пунктом 4.1 лікеро-горілчаний напій це алкогольний напій міцністю від 1,2 % до 60 %, виготовлений змішуванням спирту етилового ректифікованого з напівфабрикатами, інгредієнтами та підготовленою водою, насичений або ненасичений діоксидом вуглецю (для слабоалкогольних напоїв).