Аналіз сучасного стану економіки Кіровоградської області свідчить про існування низки проблем: дефіциту паливних, водних і лісових ресурсів; критичного рівня зносу основних фондів та зниження темпів росту основних виробничих фондів; високого рівня ресурсомісткості продукції; нераціональної галузевої (недостатня частка галузей, що виробляють товари народного споживання) і територіальної структури господарського комплексу; недостатнього рівня розвитку інноваційного та інвестиційного комплексів (нераціональна структура, відволікання значної частини фінансових ресурсів від інвестування реального сектора економіки); незбалансованості робочих місць; незадовільного стану розвитку соціальної сфери та рівня життя населення (низький рівень реальних доходів, недостатній рівень споживання продовольчих, особливо промислових товарів та послуг); складної екологічної ситуації.
У найближчій перспективі Кіровоградська область не змінить основного напряму спеціалізації. В загальнодержавному поділі праці вона буде виділятись розвитком електроенергетики, первинного збагачення та переробки уранової руди, видобутку і збагачення рудної сировини для чорної металургії, промисловості рідкісних металів та напівпровідникових матеріалів, пластмасових виробів, підйомно-транспортного, сільськогосподарського і тракторного машинобудування, промисловості будівельних матеріалів, швейної промисловості, борошномельно-круп'яної і комбікормової, медичної та поліграфічної промисловості.
Передбачаються такі основні напрями розвитку господарського комплексу: підвищення рівня використання природних (особливо водних і земельних ресурсів) та ресурсів виробництва (комплексне використання, залучення вторинних ресурсів і відходів виробництва); удосконалення галузевої і територіальної структури господарського комплексу; надання пріоритетності галузям соціальної сфери і галузям спеціалізації матеріального виробництва, особливо експортоорієнтованих галузей промисловості, удосконалення спеціалізації та підвищення рівня інтеграції сільськогосподарського виробництва; охорона і оздоровлення навколишнього середовища.
8. Проблеми розвитку і умови переходу до ринкових відносин
В цілому рівень розвитку регіону недостатній, особливо промисловості, електроенергетики. Частково ця проблема буде вирішена введенням в дію Чигиринської ТЄС та Канівської ГАЄС. Є добрі передумови для розвитку середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Необхідно впроваджувати нові технології, в тому числі і за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі.
Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких тут сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв'язку зі спеціалізацією району на розвитку сільського господарства та наявністю належних виробничих потужностей доцільна реконструкція сільськогосподарського машинобудування, насамперед Кіровоградського заводу сільськогосподарських машин. Перспективим є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, електронної промисловості.
Значних інвестицій для розширення асортименту й поліпшення якості продукції потребують виробництво цукру, макаронних виробів, олійно-жировє, ефіро-олійне, плодоовочеконсервне. м'ясо-молочне та ін.
Позитивні зрушення у легкій промисловості можливі за умови впровадження нових технологій виробництв, особливо у швейній і трикотажній галузях.
У паливно-хімічній промисловості актуальною є проблема переробки бурого вугілля (з нього можна отримати більш ніж 10 видів продукції). Мають бути підвищені обсяги видобутку і рівень комплексної переробки залізної (Долинське) та нікелевої руд. Необхідно вдосконалювати унікальне підприємство з виробництва твердих і чистих сплавів у Світловодську. При впровадженні нових іноземних технологій може стати більш конкурентоспроможним виробництво продукції з цінної будівельної сировини граніту, лабрадору. Технічної реконструкції потребують також об'єднання «Азот» і « Xімволокно».
У сільському господарстві, як і по Україні взагалі, необхідно вводити приватну власність на землю, впроваджувати сучасні технології, розширювати фермерські господарства. Для внутрішнього розвитку району важливим є вдосконалення транспортного комплексу, системи зв'язку, соціальної інфраструктури.
З екологічних проблем найважливішими є захист земельних угідь, рекультивація земель у гірничодобувній галузі, раціональне використання води, зменшення забруднення у місцях зосередження особливо шкідливих підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості (Олександрія, Світловодськ, Черкаси, Кіровоград, Побузьке, Смолине).
У Кіровоградському регіоні склався підвищений рівень забруднення радіонуклідами у районах Канева, Лисянка, Звенигородки. Єкологічно небезпечним є також район видобутку уранових руд (Смолине) через відставання вітчизняних технологій видобутку порівняно із світовими. Важливою є проблема забруднення води малих річок, повітря у великих промислових центрах.
Використання води підприємствами в останні роки зменшилося у зв'язку з кризою виробництва (з 833 млн.м3 в 1990 р. до 306 у 1998р.). Скоротилась і кількість викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище. Об'єм скидання забруднених стічних воду природні поверхневі води в 1998р. становив 89 мли м3(2,1% від загального об'єму їх по Україні). Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря з усіх джерел скоротилися з 680,9 тис. т в 1990р. до 192,6 тис. т в 1998р. (3,2% від загального обсягу по Україні).
У районі швидкими темпами розвивається ерозія земель. На придолинних і прибалкових ділянках межиріч розвиваються лінійний розмив і площинний змив, інтенсивність яких зростає із заходу на схід, особливо у прилеглій до Дніпра смузі (тут еродованість ґрунтів перевищує 50%). Ерозія часто поєднується з обвалами та зсувами. У береговій зоні водосховищ і ставків розвивається інтенсивна абразія. На вододільних плато та лесових терасах Лівобережжя поширена суфозія. Заплави річок місцями заболочені, тут також спостерігається засолення ґрунтів. З метою захисту ґрунтів у 1990 р. на 198,6 тис. га було створено яружно-балкові насадження та лісонасадження уздовж річок, ставків, водойм, затерасовано понад 1 тис. га схилів. Діють 125 очисних споруд добовою потужністю 481 тис.м3. Збудовано 58 протиерозійних ставків. 397 км водорегулюючих валів. У районі понад 420 об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею 25,9 тис. га, у тому числі: Канівський заповідник; заказники державного значення Липівський, Русько-Полянський, Тарасів Обрій, Редьчине (орнітологічний) та Чорноліський (ландшафтний); пам'ятки природи Чорний Ліс, Закревський бір, Козацький вал, Мошенська діброва, Горіхове озеро, Святе озеро та ін.; дендрологічні парки Софіївка, Веселі Боковеньки, Черкаський зоопарк; пам'ятки садово-паркового мистецтва Онуфріївський парк, Хутір Надія та ін.
Сучасний стан соціально-економічного розвитку Черкаської області можна охарактеризувати як суперечливий та нестабільний з певними тенденціями до покращення.
В процесі трансформаційних перетворень до формування соціально орієнтованої ринкової економіки державна і регіональна політика має спрямовуватись на структурну перебудову промисловості та формування інноваційної моделі економічного зростання.
Нині перед народногосподарським комплексом Черкаської області стоять ряд, важливих питань які потребують якнайшвидшого вирішення. Це поліпшення демографічної ситуації шляхом створення умов для збільшення народжуваності та зменшення смертності населення, розвиток соціальної інфраструктури малих міст та сіл регіону, пом'якшення територіальних диспропорцій в розвитку продуктивних сил, налагодження впутрірегіональпих зв'язків у промисловості.
Важливим є забезпечення динамічного розвитку промисловості через раціональне використання виробничих потужностей промислових підприємств та оновлення їх основних фондів.
В екологічній сфері необхідне оновлення природоохоронного обладнання підприємств, відродження деяких малих річок та озер, використання туристичних, рекреаційних, історико-археологічних можливостей.
Важливим є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективне використання ресурсного та науково-виробничого потенціалу, що в кінцевому рахунку має призвести до позитивних зрушень в соціально-економічній ситуації Черкаської області.
Висновок
Основні галузі спеціалізації Центральноукраїнського економічного района – сільскогосподарське машинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріалів, деревообробна, електронна, легка й харчова, чорна та кольорова металургія. За останні роки промислове виробництво переживає значний занепад.
Кліматичні умови району сприятливі для подальшого розвитку сільського господарства. Є добрі передумови для розвитку середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Отже, необхідно впроваджувати нові технології, у тому числі й за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі. Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких у районі сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв`язку зі спеціалізацією району на розвиток сільського господарства перспективним є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, реконструкція сільскогосподарського машинобудування.