Забезпечення АРК водними ресурсами недостатнє. На її території протікає 257 річок довжиною понад 5 км кожна, більшість їх бере початок із схилів Головного пасма Кримських гір з понад 2500 джерел. Характерна їхня особливість – маловодність, пересихання у засушливий період, але вони мають велике господарське значення. Найбільші річки – Салгир, Альма, Кача, Бельбек, Чорна, на яких збудовані водосховища, що регулюють водний режим – Сімферопольське, Загорське, Чорноріченське. Створено близько 708 ставків та понад 20 водосховищ (повний об`єм близько 380 млн. м3), серед яких Тайганське, Білогірське та Ізобільненське біля Алушти. В рівнинній частині півострова знаходиться Кримський артезіанський басейн, води якого використовують для місцевого і централізованого водопостачання та зрошування. Нині постійно зменшується споживання свіжої води: якщо в 1990 р. воно становило 2906 млн. м3, у 1995 р. –1850, у 2000 р. – 1150, у 2005 р. – 851, то в 2007 р. – 844 млн. м3 [11, c. 259]. В Криму розташовано понад 50 солоних озер. Найбільші з них – Сасик, Сакське, Донузлав, Актаське, Узунларське, які використовують для добування кухонної солі, ропи, лікувальних грязей.
Територією області проходить Північнокримський канал, який відіграє важливу роль у водопостачанні і зрошенні. Він побудований у 60-ті роки та забезпечив надходження на півострів води з Дніпра. Канал є унікальною спорудою, яка немає аналогів у Європі. Вода з Дніпра від району Каховки до Джанкоя тече самопливом, а далі насосними станціями розподіляється по великій мережі магістральних і місцевих каналів. Саме тому водогосподарський комплекс Криму – це розгалужена зрошувальна і колекторно-дренажна мережа, що охоплює 400 тис. га землі, має 398 насосних станцій з 1710 насосно-силовими агрегатами, 90 тис. гідротехнічних споруд, 11 тис. км каналів. Загальна балансова вартість основних меліораційних фондів – 2,1 млрд. грн. Кожного року обсяги постачання води на 87 % забезпечують потреби народного господарства автономії у водних ресурсах.
Земельний фонд республіки досить великий та освоєний для ведення сільського господарства. Загальна площа земель (суші) становить 2477,1 тис. га або 4,1 % в Україні, з них сільгоспугіддя – 1827,8 тис. га або 73,8 % до загальної площі земель, рілля – 1242,2 тис. га або 68,0 % від площі сільгоспугідь чи 50,1 % у загальній площі суші. За останні три роки в республіці додатково залучено у виробництво невживаної ріллі площею 143,4 тис. га. Посівна площа сільськогосподарських культур автономії у 2009 р. порівняно з минулим роком збільшена на 76,6 тис. га. У поточному році під зерновими культурами зайнято 699,4 тис. га,технічними – 93,6 тис. га, картоплею і овочебаштанними – 43,4 тис. га, кормовими – 56,9 тис. га [7, c. 2]. У зв`язку з фізично-географічними та грунтово-кліматичними умовами значна частина земельного фонду не може використовуватися в інтенсивному землеробстві без зрошення. Викликає занепокоєння стан зрошувальних земель, вода для поливу яких надходить з розгалуженої системи Кримського каналу: вони інтенсивно деградують і втрачають свою родючість. Необхідно провести комплексу реконструкцію та підвищити техніко-екологічний рівень гідромеліоративних систем, які не забезпечують нормального еколого-меліоративного і біохімічного стану ґрунтів на зрошувальних масивах, а також високого рівня врожайності культур. Від нормальної роботи цих систем залежить забезпечення питною водою населених пунктів Криму.
В Криму сотні тисяч гектарів родючих раніше земель відведено для добування корисних копалин. Внаслідок господарської діяльності кар`єрами виведено з корисного використання багато земель, де не проводиться рекультивація.
Більша частина Криму лежить у степовій зоні, але степова рослинність майже не збереглася, через сильну розораність території. У передгірній частині переважають лісостепи, в горах – ліси (дубові, росте бук, граб, сосна).
Загальна площа земель лісового фонду у 2008 р. становила 368,8 тис. га або 3,4 % від лісового фонду України. Яйли вкриті високогірними луками. Гірський Крим важливий як лісовий масив з дубовими, сосновими, буковими й іншими лісами, у яких нараховується близько 150 видів деревних та чагарникових порід, серед них – багато ендемічних. Ліси захищають ґрунти та регулюють водний режим більшої частини півострова. На Південному березі Криму рослинність середземноморського типу. Значні збитки економіці АРК наносять лісові пожежі. Так, у 2008 р. зареєстровано 195 випадків лісових пожеж, що склало 4,8 % від усіх пожеж в Україні. Площа лісових земель, пройдена пожежами, склала 189 га, заподіяні збитки – 1847,8 тис. грн. [12, c. 57].
У Криму є великий потенціал вітроенергетичних, геотермальних і сонячних ресурсів, а також невеликі річки з швидкою течією, на яких можуть бути збудовані економічно ефективні малі ГЕС. Термальні води є джерелом теплової енергії, а їхні виходи найзручніше застосовувати там, де води піднімаються до глибини 450 м (температура +400 С) чи 1000-2000 м (температура +70 – 1000 С).
Особливе місце займають рекреаційні ресурси. Це пляжі, що простяглися на 157 км по берегах морів, з них понад 100 км штучні, відомі 26 родовищ лікувальних грязей (Лакське і Чокракське озера, Булганакське родовище), понад 200 свердловин, та 100 джерел мінеральних вод мають унікальний хімічний склад. Нині спеціальною постановою Кабінету Міністрів України до категорії лікувальних віднесено 15 грязевих родовищ та 13 великих родовищ мінеральних вод. Високу оцінку за світовими стандартами мають бальнеологічні ресурси Криму, проте вони використовуються лише на 30 %.
Територіальна структура рекреаційного комплексу регіону, що склалася у 60-70 роках, залишається незмінною. Найбільш освоєною частиною півострова є територія Великої Ялти, де надається близько половини всього обсягу санаторно-курортних і туристських послуг. Водночас у багатьох районах Західного та Східного Криму розвинутий лише пляжний відпочинок, у гірських та передгірних районах переважно спортивний неорганізований туризм. Райони рівнинного Криму використовуються як території транзиту туристських потоків [3, c. 1].
В Криму нараховується 141 територія і об`єкти природно-заповідного фонду площею 700 тис. га або 2,7 % загальної площі республіки. До природно-ресурсного потенціалу відносяться також багаті та різноманітні ландшафтні ресурси. Тут створено 5 державних заповідників, 33 заказники, із яких – 16 загальнодержавного значення, 87 пам`ятників природи, 13 із них - загальнодержавного значення, 10 заповідних урочищ, а саме: Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, заповідник мис Мартьян, Карадагський заповідник, Кримське заповідно-мисливське господарство, 22 парки-пам`ятники садово-паркового мистецтва, Нікітський ботанічний сад та інші.
Надбанням Криму є також історико-культурні ресурси. Понад 11,5 тис. пам`ятників історії, культури і архітектури, які відносяться до різних історичних епох, цивілізацій, етносів і релігій. Найбільш унікальними з них є комплекс печерних міст і монастирів біля Бахчисараю, Генуезька фортеця та багато інших туристичних об`єктів [ 13, c. 614 ]. Але на жаль, сьогодні історичні та архітектурні пам’ятки, які донедавна були надбанням Автономної Республіки Крим та приваблювали щороку десятки тисяч туристів, у тому числі іноземних, перебувають у занепаді.
1.2 Населення та трудові ресурси
Кількість населення станом на 1 січня 2009 р. склала 2347,4 тис. осіб або 5,1 % від населення України, у тому числі 1594,7 тис. осіб – міське населення і 752,7 тис. осіб – сільське. Щільність населення – 75 осіб/км2, у Севастополі – 422 осіб/км2.
Міське населення складає 67,9 % і воно розміщується у 18 містах, у тому числі в 12 державного, республіканського та обласного підпорядкування та 57 містечках. Сільське населення складає 32,1% і воно розміщується у 980 сільських населених пунктах. Найбільші міста регіону з населенням понад 100 тис.: Сімферополь - 337 тис., Севастополь – 340 тис., Керч – 148 тис., Євпаторія – 107 тис. [11, c. 353].
Важливою особливістю АРК є поліетнічність населення півострова. Зараз його населяють представники більше, ніж вісімдесяти національностей.
Водночас, це єдина територія держави, де українці утворюють меншість – 24,0 %. Найбільшою етнічною групою у Криму є росіяни, яких нараховується біля двох третин від усіх мешканців району (60,4 %). На інші національності (кримські татари, вірмени, греки, болгари, євреї, білоруси, кримчаки, караїми тощо) припадає 15,6 %.
У статевій структурі людності жінки кількісно переважають осіб чоловічої статі. Так, на 1000 жінок у 2008 р. припадало 843 чоловіка, в Севастополі 837 чоловіка, у той час у межах України ця величина була більшою і сягала 856.
Відбувається природний спад населення, кількість померлих перевищує кількість народжених. За даними Держкомстату у 2008 р. народилося 27523 осіб, померло 36576 осіб, природний приріст становив мінус 9053. Основними причинами смертності населення є хвороби системи кровообігу, новоутворення, зовнішні причини.
У 2008 р. сальдо міжрегіональної міграції становило 935 осіб (прибулих - 10472, вибулих – 9537), в Севастополі – 1707 (прибулих – 4550, вибулих – 2843). Сальдо міждержавної міграції становило 2535 осіб (прибулих – 4239, вибулих – 1704), в Севастополі – 682 осіб (прибулих – 1054, вибулих – 372) [12, c. 159].
Основним стратегічним ресурсом і чинником економічного зростання в
регіону є людський потенціал. Процес використання людського потенціалу уповільнюється через ситуацію, що склалася на ринку праці, низький рівень якості надання соціальних послуг та освіти, зменшення доходів та рівня особистого споживання, поширення бідності тощо [4, c. 12].
Трудові ресурси АРК у 2007 р. складали 1103,9 тис. осіб, що становило 61,1 % до населення у віці 15-70 років. Станом на 01.01.2009 р. зареєстровано безробітних 26,1 тис. громадян, в Севастополі – 2,0 тис. громадян. Рівень зареєстрованого безробіття як відношення кількості безробітних громадян, які перебували на обліку в державній службі на 01.01.2009 р. складав 2,1 %, в Севастополі – 0,9 %. В Україні цей показник був значно більший – 3,0 %.