Основним елементом, що характеризує використання експортного потенціалу, є експорт. Формування експортного потенціалу відбувається, насамперед, за рахунок зміцнення конкурентоспроможних позицій економічних суб'єктів. У зв'язку з цим основним елементом, що впливає на формування експортного потенціалу, є конкурентоспроможність. Тому найбільша увага з боку держави повинна приділятися конкурентоспроможності й експорту як основним елементам формування і використання експортного потенціалу.
Успіх залучення економіки регіону до зовнішньоекономічних зв'язків багато в чому визначається станом експортного сектора. Ефективність розвитку даного процесу потребує проведення глибоких соціально-економічних перетворень в економіці, пов'язаних, в першу чергу, із структуризацією і модернізацією виробничого, кадрового і науково-технічного потенціалу регіону.
Збільшення експортних поставок, що запобігають падінню сумарного обсягу виробництва можна віднести до сукупності чинників стабілізації внутрішнього ринку. Активна експортна політика, виявлення нових експортно-придатних товарів і виробництв спільно із заходами по залученню іноземних інвестицій стимулюють прискорення технічного переозброєння і структурну перебудову в ключових секторах економіки.
Важливим моментом при визначенні основних напрямів експортної політики регіону є оцінка перспектив провідних, на даному етапі, галузей експортної спеціалізації.
Ефективність експорту багато в чому залежить від продуманої науково обґрунтованої політики на державному і регіональному рівнях. У зв'язку з цим необхідно визначити етапи і зміст робіт по формуванню механізму розвитку експортного потенціалу, що забезпечує його розширене відтворювання, спираючись на методику оцінки перспектив розвитку експортного потенціалу, на основі розробки експортної стратегії регіону.
Нарощення експортного потенціалу поряд з вирішенням внутрішньогосподарських проблем шляхом активного використання зовнішньоекономічної діяльності може буди досягнуто за рахунок: формування і реалізації державної регіональної програми підтримки технічного і наукомісткого експорту; створення системи пільгового кредитування експорту на конкурсній основі; прискорення розвитку системи страхування зовнішньоторговельних операцій, системи надання гарантій під зовнішньоторговельні операції і системи страхування експортних кредитів; стимулювання лізингу, насамперед, фінансового; надання на конкурсній основі субсидій і бюджетних позичок на розвиток виробництва по створенню конкурентоспроможної продукції й експорту цієї продукції; організації державної підтримки в просуванні зразків нової продукції на зовнішні ринки, зокрема, через надання допомоги в маркетингу ринку, надання послуг державним і недержавним торговим фірмам, сприяння підприємствам і організаціям у створенні збутових мереж; організацію ефективної взаємодії державних органів виконавчої влади з виробниками й експортерами; створення сприятливих умов для впровадження закордонних технологій; цілеспрямоване формування експортоорієнтованих галузей промисловості, здатних забезпечити експорт готової продукції.
Сьогодні багато регіональних підприємств самотужки намагається вийти на зовнішні ринки. Але щоб стати суб’єктом товарно-грошових відносин, бути економічно самостійними і повністю відповідати за результати господарської діяльності, підприємству необхідно сформувати оптимальну систему управління зовнішньоекономічною діяльністю. Більше того, вихід на зовнішні ринки потребує розробки і реалізації конкурентної стратегії його зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням особливостей конкретних ринків, змін ринкової кон’юнктури, стрибків у науково-технічному розвитку та загального зростання експортного потенціалу регіону.
Розділ 2. Передумови та фактори становлення експортного потенціалу України
Економіко-географічне положення України досить вигідне для активної участі у міжнародному територіальному поділі праці. Вона розташована поблизу економічно високорозвинутого регіону – Західної Європи, у безпосередній близькості до Росії, Білорусі та країн Східної Європи. Морським шляхом вона пов’язана з Середземномор’ям, Близьким Сходом та країнами басейну Індійського океану. Через Україну проходять важливі транзитні магістралі: залізниці та автомобільні дороги, нафтопроводи й газопроводи з країнами СНД до Європи та чорноморських портів.
Особливість сучасної геополітичної ситуації в Україні полягає в тому, що зв’язки з країнами СНД зазнають змін через нові реалії в галузі економічного і політичного суверенітету та орієнтацію на світові ціни. Одночасно поліпшились перспективи для економічної співпраці України з економічно розвинутими країнами, причому не тільки Європи, але й США, Японією, Канадою. З’явилась можливість проводити активнішу торговельну політику стосовно країн, що розвиваються, особливо на Близькому та Середньому Сході, в Південній та Південно-Східній Азії.
Структура зовнішньоекономічних зв’язків України характеризується розгалуженістю, але все-таки зовнішня торгівля залишається їхньою основною формою. До інших форм відносяться створення спільних підприємств, фрахтування, міграція робочої сили, участь у економічних спілках та деякі інші
Донецький економічний район займає площу 53,2 тис. км2. або 8,8% території України з населенням 7887,0 тис. чол. Складається з Донецької та Луганської областей.
В межах району розміщений Український Донбас (високорозвинутий ТВК із специфікою добувних галузей промисловості та відновною обробною промисловістю). Характерними є значний ПРП та потужний виробничий потенціал.
Основним багатством надр Донецького економічного району є кам'яне вугілля (від довгополумяного до антрацитів). Пласти камяного вугілля малопотужні товщиною 40 - 70 см. Урайоні виявлено родовища природного газу у Червонокопівську, Славяносербську, Борівському, Співаківському, Кружилівському. Є 21 газоперспективна площа.
У басейні річок Кальміус і Торець (Донецька область) та Айдар і Деркул (Луганська облась) знайдено родовища бурих залізняків непромислового значення.
Донецький регіон має запаси наступних корисних копалин: кам'яної солі, вапняків, високоякісної крейди, вогнетривкі глини, цементного мергелю.
Кількість опадів - 500 - 600 мм., водні ресурси регіону не забезпечують потреб у водній промисловості, сільського господарства, населення.
На січень 2005 року розвідано 52 площі для будівництва нових шахт. Чисельність населення Донецького економічного району складає понад 8,2 млн. чол. (89,1% міського населення).
Працює 21 виробниче об'єднання з видобутку вугілля, які включають 214 шахт.
Електроенергію в основному виробляють ДРЕС (Вуглегірська, Словянська, Миронівська, Міусинська, Лисичанська та ряд інших).
У Маріуполі розміщені підприємства чорної металургії. Заводи кольорової металургії розміщені у Катянжинові - "Укрцинк", Микитові - ртутний комбінат, Артемівську - завод обробки кольорових металів, Торезьку - завод твердих сплавів та "Донецьквторкольормет".
Також у регіоні розміщені підприємства гірничохімічного комплексу та коксохімічне виробництво.
Машинобудівний комплекс регіону включає наступні підприємства: ВО "Новокраматорський машинобудівний завод"; Горлівський машинобудівний завод; Маріупольський завод важкого машинобудування; ВО "Луганський тепловозобудівний завод"; та інші.
Виділяють наступні промислові вузли:
Донецько - Макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна, металообробна промисловість);
Горлівсько - Єнакієвський (вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна, енергетична галузі);
Краматорсько - Славянська (машинобудівна, металургійна, хімічна, енергетична, соляна, промисловість будівельних матеріалів);
Торезо - Снижнянський (вугільна, електротехнічна, легка, будівництво);
Красноармійсько - Маріупольський (чорна металургія, машинобудування, рибоконсервна промисловість);
Луганський (машинобудування, легка, харчова галузі);
Стаханово - Алчевський (вугільна, металургійна, машинобудівна);
Краснолуцько - Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);
Свердловсько - Ровенківський та Краснодонський (вугільна).
Сільське господарство представлене зерновими культурами та тваринництвом (північна зона - розвинене зернове господарство, соняшник, молочно - мясне скотарство, свинарство, птахівництво; центрально - південна зона - приміська спеціалізація).
Регіон має 2487км. залізничних колій, довжина автошляхів - 13600 км., газо - нафтопроводи, продуктопроводи.
Екологічні проблеми: дефіцит чистої води, запиленість, загазованість, посухи, пилові бурі.
Придніпровський економічний район
Придніпровський економічний район складається з Дніпропетровської та Запорізької областей. Це другий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції.
Клімат - помірно - континентальний. Залізні руди Криворізького басейну представлені 12 млрд. тонн. Залізна руда є у Оріхові, Павлограді, Чортоницьку, Жовтих водах.
Є родовища титану, рутило - ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. У Західному Донбасі залягає 8,6 млрд. тонн кам’яного вугілля. Придніпровський район має поклади бурого вугілля, нафти, природного газу, бокситів.
Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства , а родовища корисних копалин - розвитку промисловості. У Придніпров'ї поєднується розвиток важкої індустрії та харчової промисловості. Провідними галузями є наступні: Залізорудна; Марганцеворудна; Чорна металургія; Машинобудівна; Хімічна.