Запам'ятавши твір, учень повинен знати, що в подальшій роботі над ним потрібно дотримуватися методики гри: працювати над окремими частинами твору лише по нотах ( щоб уникнути «загравання» і виникнення окремих помилок і неточностей ), програвати ж весь твір треба без нот, напам'ять.
Головну роль у запам'ятовуванні творів грає слухомоторна пам'ять. Дуже допомагають цьому також навички аналізу музичних форм, гармонійного аналізу музичних творів та вміння користуватися ними в процесі розучування.[31]
Щоб вивчений твір надовго і міцно зберігся в пам'яті, треба вміти грати його без нот, починаючи з будь-якого місця, на вимогу педагога, а також виконувати його в уповільненому темпі. Корисно, крім того, грати напам'ять баянний акомпанемент (партію лівої руки) твору, а також окремо партію правої руки. Але методика гри така, якщо моторна пам'ять учня розвинена недостатньо, рекомендується розібрати з ним за невеликий проміжок часу значну кількість етюдів або п'єс з дрібною технікою.
Для міцності запам'ятовування твору корисно також програвати його подумки. Таке програвання (в уповільненому темпі) допомагає виявити нетвердо вивчені місця і закріпити їх. Цей дуже важливий навик слід виховувати в учнях також з самого початку методики організації гри.
Основним завданням методики навчання грі на цьому етапі це розучування музичного твору. Щоб виконати це завдання, педагог сам повинен знати всі деталі твору та його загальний виконавський план.
На заключному етапі роботи над музичним твором особливу увагу потрібно приділити поглибленому проникненню у зміст і виконання авторського задуму у виконанні учня. Для цього необхідно уважно вслухатися в музику.[32]
Оволодівши матеріалом художнього твору, баяніст не може вважати роботу закінченою. Адже поглиблена художня робота над музичним твором можлива лише на базі вивченого напам'ять, правильно розібраного художнього матеріалу.
Щоб домогтися найбільш глибокого проникнення відповідно до методики гри на баяні, потрібно усунути всі технічні неполадки і художні сумніви. Впевненість виконання набувається практикою, а практика не обмежується виступом на естраді, бо перший виступ на академічному вечорі дуже рідко буває повноцінним. Добре звучати твір буде не раніше ніж на третьому, четвертому виступі, тобто, коли воно буде цілком засвоєно.
Методика гри рекомендує перед виступом: з тільки що вивченим твором потрібно частіше грати в обстановці, близької до естрадної. Створити таку обстановку можна і в класі, організовуючи прослуховування учнів у присутності їхніх товаришів чи педагогів інших класів.[7]
Однак не можна забувати, що робота над подальшим поглибленим розкриттям змісту твору, над кращою реалізацією авторського задуму не усуває необхідності роботи над деталями. Навпаки, саме на базі такої роботи подумки складається виконавський план твору, намічаються динамічні кульмінації, визначається темп і т. д. Тут знову на допомогу приходить уповільнене або уявне програвання творів повністю або окремих його уривків.
Працюючи над деталями (розбираючи структуру твору, аналізуючи гармонію), в якійсь мірі втрачається безпосередність художнього сприйняття твору. Щоб допомогти знайти образ, яким насичений твір, порушити емоційне сприйняття, педагог повинен спрямувати увагу баяніста на цілісність виконання відвернути його від деталей.[6]
Роботу над твором можна вважати завершеною, якщо учень зрозумів авторський задум і вміє реалізувати його, максимально використовуючи засоби, властиві його інструменту - баяну. Навчити цього молодого баяніста за методикою гри на баяні-обов'язок педагога.
Якщо на баяні виповнюється перекладення з оригіналу, написаного для інших інструментів (скрипки, фортепіано), немає ніякої потреби, для розкриття змісту твору, копіювати звучання цих інструментів. Наприклад, аккордовая фактура Прелюда до мінор Шопена виконується на фортепіано легато за рахунок педалі. А на баяні задум Шопена реалізують іншими засобами, використовуючи співучість інструменту (протяжність його звучання) і т. д.[33]
Баян володіє великими можливостями і специфічними художніми засобами, тільки йому притаманними, тому до розкриття змісту твору баяністу слід йти шляхом використання можливостей свого інструменту. Всі попередні стадії роботи над музичним твором є як би підготовчими для вирішення цієї основної задачі.
Чималу роль у виконавському мистецтві відіграє контрастність. З цього приводу дуже влучно сказав К. З. Станіславський, що чорна фарба тільки тоді стає по-справжньому чорною, коли для контрасту хоча б де-не-де пущена біла. І справді, повільний темп музичного твору може бути яскравим лише на тлі швидкого, легато - у порівнянні зі стаккато, м'який штрих - з різким, піано - з форте і навпаки. З цього, однак, не випливає, що потрібно вишукувати контрасти навіть там, де на думку автора їх немає. Але вже якщо контрасти передбачені, їх обов'язково треба реалізувати опукло, рельєфно.
Разом з тим, пояснюючи учневі роль контрасту в мистецтві, необхідно застерегти його від утрировки, навчити стримувати почуття (як це описано в методиці гри на баяні). Він повинен знати, що перед кульмінацією має бути поступове наростання і тільки в момент самої кульмінації треба мобілізувати всі художні і технічні засоби.[34]
У педагогічній практиці іноді доводиться спостерігати такі випадки: учень, технічно добре опанувавши музичним матеріалом, не може зіграти твір осмислено і переконливо. Значить, шукання баяніста в цьому напрямку не увінчалися успіхом. У таких випадках корисно буває відкласти виконання твору на деякий час, не побоюючись того, що воно в якійсь мірі технічно «вислизне» з пальців. Методика гри рекомендує повернутися до нього після перерви, тоді виконавець легко сприймає зміст твору, а технічна сторона виконання відновлюється дуже швидко. Іноді доводиться таким чином братися за твір два – три рази з великими перервами.
Отже, кожен твір потрібно вивчати настільки детально і глибоко, наскільки це доступно баяністу на даному етапі його розвитку. Методика гри підтверджує, що учень росте більше на тих творах, які докладно розучуються на уроці з педагогом.
Педагог за фахом повністю відповідає за ідейне зростання своїх вихованців. Велику помилку допускають ті педагоги-музиканти, які обмежують свої обов'язки лише навчанням учнів грі на інструменті.[20]
Моральний образ учня, його погляди та переконання, його ставлення до музики в значній мірі складаються під впливом педагога. Під впливом педагога формуються і дисципліна учня, його ставлення до вивчення інших предметів, ставлення до оточуючих і т.д. Так, прищеплюючи учням любов до музичної культури свого народу, до класичної музичної спадщини, він захищає їх від чужих мистецтва захоплень, гонитвою за зовнішнім ефектом. У процесі індивідуальних занять за фахом педагог має можливість вести бесіди з учнями на різні теми, ближче знайомитися з їх життям і, таким чином, своєчасно помічати недоліки кожного, щоб в процесі виховання направити свою увагу на їх усунення.
Викладач гри на баяні повинен всіляко впливати на учня домагатися підвищення його успішності з усіх предметів. Поганий той педагог, який буде нехтувати загальною успішністю своїх учнів заради успіху занять з баяну. Виховну роль відіграють також знання, які педагог передає учневі в процесі викладання гри на баяні, прищеплення виконавських навичок.
Основним засобом виховання є репертуар. Любов до музики педагог може прищепити учням, якщо буде виховувати їх музичний смак на народній та класичній музиці.[6]
У процесі роботи над музичним твором слід ознайомити учня з основними особливостями творчості даного композитора, з характерними рисами його стилю. Дуже корисно провести бесіду про творчий шлях композитора. Учень повинен розуміти думки і почуття, якими керувався автор, створюючи твір. Доречно розповісти і про видатних виконавців твору. Маючи ці відомості, учень зможе глибше розкрити зміст твору засобами, доступними його інструменту - баяну.
Але, й при найбільш сумлінному ставленні педагога до своєї справи, учень не досягне, все ж таки, необхідних результатів, якщо не буде працювати сам - наполегливо, завзято, вдумливо і зосереджено. Тому одне з головних завдань педагога - прищепити учневі любов до праці, наполегливість і волю. [35]
Загальні питання навчання баяністів
Виховання і навчання складають єдине ціле в загальному, педагогічному процесі. У справі спеціальної освіти баяніста основна мета педагога - розвинути в учня любов до музики і музичне мислення, навчити розуміти художній твір і емоційно відгукуватися, на його утримання, забезпечити досконале володіння інструментом і всебічний зростання виконавських навичок учня.
Розуміння художнього твору перебуває в тісному зв'язку з емоційною чуйністю виконавця на зміст твору. Любити учень буде тільки ті твори, образи яких йому зрозумілі і активно впливають на його емоції. Обов'язок педагога розширювати сферу доступних учневі понять і образів.
Любов учня до музики можна розвивати різними шляхами. Одним з них є виконання художніх творів самим педагогом, як у класі, так і на концертах.[36]
Важливим принципом навчання є систематичне керівництво процесом навчання учня на основі продуманого індивідуального плану. Педагогу необхідно пам'ятати, що складання індивідуального плану дуже відповідальний етап педагогічної роботи. Вдалий підбір репертуару сприяє швидким успіхам учня, і навпаки, помилки при складанні можуть викликати вкрай небажані наслідки.