В Україні сьогодні діють декілька спеціалізованих реабілітаційних центрів для потерпілих від торгівлі людьми. Всі центри працюють завдяки підтримці донорських організацій і фондів.
У 2003 році Кабінет Міністрів України затвердив типове положення про центр реабілітації для потерпілих від торгівлі людьми (постанова № 987 від 27.06.03). Типове положення про реабілітаційний центр створене в рамках Програми протидії торгівлі людьми на 2002 - 2005 рр. затвердженою Кабінетом Міністрів України 5.06.2003.
Одним з положень Програми є створення кризисних і реабілітаційних центрів для потерпілих від торгівлі людьми і домашнього насильства. Затвердження типового положення про центр реабілітації для потерпілих від торгівлі людьми є ще одним кроком на шляху до створення державного притулку для жертв торгівлі людьми [24].
19 жовтня в Суспільному прес-центрі Дома преси відбулася прес-конференція, в ході якої представникам ЗМІ була представлена інформація про діяльність по наданню соціальної допомоги постраждалим від торгівлі людьми в рамках спільного проекту Європейського союзу, Програми розвитку ООН і Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) «Запобігання, боротьба і мінімізація соціальних наслідків в області торгівлі людьми в Республіці Білорусь».
Цей захід був приурочений до Європейського дня боротьби проти торгівлі людьми, який наголошується 18 жовтня і покликаний привернути увагу суспільства до проблеми торгівлі людьми і її соціальних наслідків.
При фінансовій і технічній підтримці проекту постраждалим надається широкий комплекс реабілітаційних і реінтеграційних послуг, включаючи можливість мешкання в реабілітаційному притулку, надання медичної, психологічної, правової і соціальної допомоги, сприяння в професійному вченні і працевлаштуванні. Всі послуги надаються безкоштовно, на основі принципів конфіденційності і добровільності, з врахуванням індивідуальних потреб кожного постраждалого.
У реабілітаційному притулку, робота якого була недавно відновлена за підтримки проекту, можуть одночасно проживати до чотирьох жінок, у тому числі вагітні жінки і жінки з дітьми. Притулок розташовується в житловій квартирі в одному з районів Мінська, її місцезнаходження тримається в таємниці в цілях забезпечення безпеки постраждалих. У притулку цілодобово знаходиться соціальний працівник, який здійснює постійний соціальний супровід постраждалих [25].
Проблема торгівлі людьми, організації заходів протидії цьому злочину, а також організація надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми залишалися актуальними питаннями в 2008 році. Більшість висновків щодо забезпечення прав потерпілих, які наводилися в звітах «Права людини в Україні – 2006» та «Права людини в Україні – 2007» у розділах, присвячених проблемам протидії торгівлі людьми, також залишаються актуальними й в 2009 році.
2. Досвід напрацювання з протидії торгівлі людьми і допомога постраждалим
2.1 Соціальний аналіз причин і наслідків
Торгівля людьми є гострою проблемою сучасного світу. Більшість жертв торгівлі людьми - це жінки й неповнолітні дівчата, яких обманом або насильством примушують до надання сексуальних послуг і рабській праці. Чоловіки так само є об'єктом торгівлі людьми, хоча й становлять у її обороті невелику частину(за даними експертів близько 2% від усього числа жертв).
Високі темпи росту торгівлі людьми пояснюються декількома факторами, серед яких: глобалізація торгово-економічних зв'язків, погіршення соціально-економічного становища жінок, надприбуток цього виду бізнесу, збільшення в розвинених країнах потреби в персональному сервісі, ріст нерегульованого використання мережі Інтернет для організації секс-бізнесу і т.д.
Таким чином, незважаючи на існування цілого ряду міжнародних документів , що містять норми, що й передбачають заходи щодо боротьби з експлуатацією людей, особливо жінок і дітей, доводиться констатувати, що в глобальній економіці початку століття жінки й діти виявилися найбільш уразливими з погляду такого роду злочинних діянь. Нажаль, ситуація, яка склалася в Білорусі також дає всі підстави для пильної уваги й вивчення цієї глобальної тенденції. На сьогоднішній день проблема торгівлі білоруськими жінками є схованої й маловивченої, хоча факти свідчать про те, що постраждалі жінки є в кожному регіоні нашої країни. Безліч причин спонукує жінок шукати роботу за кордоном: жіноче безробіття, низька конкурентоспроможність на внутрішньому ринку праці і т.д. При цьому в більшості з них відсутні чіткі вистави про правила висновку трудових контрактів, практично немає знань про законодавство тієї країни, куди вони збираються їхати на роботу. Усе це сприяє тому, що жінки найчастіше стають жертвами секс-торговців, або змушено працювати в рабських умовах.
Щодня десятки молодих жінок з країн колишнього Східного блоку, яких спокушають обіцянками працевлаштування, обирають осоружний шлях сексуального рабства й насильства. Попри всі застереження радіо, телебачення, газет і рекламних плакатів, доведені до відчаю жінки і далі вистоюють у чергах, стискаючи в руках анкети й наївно сподіваючись, що цим разом їм, можливо, пощастить. Газетні оголошення в Києві, Бухаресті, Санкт-Петербурзі, Москві, Одесі, Мінську та Празі пропонують нужденним жінкам шляхи подолання бідності – нагоду почати нове життя, не вимагаючи від них нічого навзамін. Дівчат запрошують працювати в різних країнах світу офіціантками, манекенницями, нянечками, посудомийками та покоївкам. Місячні заробітки сягають 2 500 доларів, тим часом абсолютній більшості, щоб заробити такі гроші, треба було б працювати вдома довгими роками.
Азербайджан – країна походження і транзиту жінок і дітей, що продаються\покупаються з метою сексуальної експлуатації. Жінки і дівчатка з Азербайджану, Росії, України і Центральної Азії вивозилися з метою торгівлі ними з цієї країни або з тією ж метою провозилися через неї в ОАЕ, Туреччину, Пакистан і Індію. Мали місце ряд повідомлень про продаж чоловіків в сусідні країни (наприклад, до Туреччини і Росії), для їх експлуатації як працівники примусової праці.
Уряд розробив проект законодавства по боротьбі з торгівлею людьми і поправки до Кримінального кодексу, але офіційно не прийняло їх протягом 2004 року. У 2004 році уряд повідомив про проведення 106 розслідувань, пов'язаних з торгівлею людьми, в 10 з яких були ухвалені вироки, що викликають за собою ув'язнення. Це менше, ніж 20 звинувачувальних вироків, що мали місце в 2003 році. Уряд створив спеціальний поліцейський підрозділ по боротьбі з торгівлею людьми.
По оцінках ООН щорічно більш 4 мільйонів людей в усьому світі переправляють через границі держав для підневільної праці, що приносить злочинним синдикатам до 7 мільярдів прибутки щорічному незаконному прибутку. Один з видів торгівлі людьми, що найбільше швидко розвиваються, – секс-торгівля – з успіхом суперничає з доходами від прибуткової торгівлі зброєю й наркотиками. Сьогодні у світі існує добре налагоджена система торгівлі людьми, діяльність якої зводиться до примусу людей, попередньо завербованих шляхом обману, а потім проданих і куплених до безкоштовної роботи в сфері секс-послуг, на виробництві із застосуванням важкої фізичної праці, сільськім господарстві.
Поширена серед іншого й торгівля людьми з метою використання жертв торгівлі як донорів для трансплантації органів і тканин, а також для некомерційного рабства в таких формах як примусове заміжжя, примусова вагітність, фіктивне вдочеріння (усиновлення). Торгівля людьми, особливо жінками й дітьми, заборонена міжнародним співтовариством як абсолютне порушення прав людини.
2.2 Механізм протиборства
Протягом ряду років зусилля Усесвітнього Альянсу проти торгівлі жінками направлені на те, щоб зібрати воєдино всі правові документи, які б чітко визначили права осіб, постраждалих від торгівлі людьми. Ідея створення подібного єдиного документа народилася в ході дискусій під час Міжнародного семінару з міграції і торгівлі жінками, який був організований Фондом для жінок в Таїланді в жовтні 1994 р.
Представники неурядових організацій і правозахисники з різних частин земної кулі, присутні на семінарі, прийшли до висновку, що якщо буде підготовлений всеосяжний документ, в якому б розглядалися всі аспекти даної проблеми, то було б простіше включити його в міжнародне і національне законодавство. Згодом фахівці з інших країн світу також підтримали цю ідею, завдяки чому з'явився «Стандартний мінімум правил поводження з людьми, постраждалими від торгівлі людьми». У листопаді 1998 р. цей документ був переглянутий і перейменований в «Стандартні правозахисні принципи поводження з особами, що постраждали від торгівлі людьми».
Вони включають всеосяжне визначення торгівлі людьми і детально розглядають відповідальність держави по захисту постраждалих і дотриманню їх прав відповідно до законодавства про права людини. Ця відповідальність включає надання доступу до органів правосуддя, можливість подачі цивільного позову і вимоги відшкодування заподіяної шкоди, право на клопотання про надання притулку, надання медичних і інших послуг, а також допомога в поверненні на батьківщину, реінтеграції і реабілітації.
Мета цього всеосяжного документа - просування прав осіб, постраждалих від торгівлі людьми, включаючи тих, хто стримувався в примусовій праці і умовах, подібних до рабства. «Стандартні правозахисні принципи поводження з особами, що постраждали від торгівлі людьми» можуть бути використані як керівництво по наданню допомоги постраждалих і по притягненню торгівців людьми до відповідальності.
Дослідження ООН свідчать, що найкритичніша ситуація в таких державах як Непал, Судан, Об'єднані Арабські Емірати, Індія, Габон, Гаїті, Мьянма. Основна маса осіб залучених в торгівлю людьми в основному потрапляє на ринок сексуальних послуг. Проституція давно стала одним з основних елементів діяльності злочинних організацій не лише на національному, але і на міжнародному рівні. Більшість жертв такої торгівлі складають жінки і діти.