Смекни!
smekni.com

Релігійні течії Індії (стр. 3 из 3)

Свято на честь богині щастя Лакшмі - це нічна феєрія: міста й села висвітлюються лампочками та ліхтариками, чоловіки запалюють бенгальські вогники. Опівночі, коли ілюмінацію гасять, щоразу залишається густа хмара диму від непередбачених програмою численних пожеж, які не встигають гасити.

Настання весни знаменується святом Сарасваті, богині наук і мистецтв. Глиняним статуеткам богині з музичними інструментами в руках, першими вклоняються школярі, одягнені в нові зелені костюми. Вони приносять сюди підручники, книги, зошити, ручки, що їх потім обов'язково використовують при підготовці і здачі іспитів. Кожна школа виставляє «свою» Сарасваті, для чого організується збір коштів серед учнів. Діти щосили стараються щоб зроблені їхньою школою статуя богині була найбільшою і найшановнішою.

Найдавніше індуїстське свято - Холі - і сьогодні залишається найулюбленішим святом індусів усіх каст і варн. Воно відзначається за сонячним календарем в лютому - березні і присвячується богу кохання Камі (у багатьох районах Індії - Крішні). Зараз від його давніх ритуалів зберігся тільки звичай посипати один одного червоним порошком і поливати підфарбованою водою. В умовах спекотного клімату від цієї процедури важко застудитися, однак на одязі ще довго залишаються плями. Значно рідше зустрічається звичай спалювати ввечері солом'яну ляльку під назвою холка.

Найвідомішим релігійним центром вважається Бенарес (Варанасі), «місце створення Всесвіту». Однією з форм паломництва до Бенаресу є обхід міста пішки з відвідуванням усіх його 106 храмів протягом 6 днів.

Щоденні храмові церемонії полягають у піклуванні служників культу про зображення божеств, що символізує вшанування самих богів й принесення їм постійних жертв. Під музику, наспівування молитов і ритуальні танці скульптури божеств пробуджають, обмивають, одягають, прикрашають, їм приносять жертви, залишають у спекотний полудень «на відпочинок», знову пробуджають для нових жертвопринесень, вкладають спати. Відвідування храмів простими віруючими відбувається паралельно з цими церемоніальними діями. Вони поодинці й групами, дотримуючись складного ритуалу, проникають у храм зі своїми жертвами і підходять до жерців, щоб ті за невелику платню передали богам принесені ними дари. Зовні цей ритуал виглядає так: жрець обливає скульптурні зображення богів рослинними соками, кашами, посипає священним попелом, змазує сандаловою пастою, обсипає золотими монетами, поливає чистою водою, окурює пахощами. Це означає, що людина жертвує на користь богів найбільш коштовні продукти природи й своєї праці, речовини для очищення і прикраси тіла, символи матеріального добробуту. Після обряду статуї миють, чистять, витирають рушниками, знову вдягають, прикрашають - й вони знову готові приймати дари. У великих храмах, де завжди багато прочан, ця процедура може продовжуватися 52 рази на день! В одному з найвідоміших індуїстських храмів - храмі Джаганнатха (Миродержця) у м. Пурі (штат Орісса) його ідол отримує триразове харчування. Один тільки обід складається з 56 блюд, які готуються на 270 храмових кухонних плитах. Чотири рази на день його одягають і роздягають. Загалом храм обслуговують 10 тис. жерців і служників нижчого рангу. Залишається додати, що всі домашні й храмові церемонії індуїстів засновані на місячному календарі, тому й сьогодні жодна важлива справа (наприклад, шлюбна церемонія) не здійснюється без попереднього звертання до астролога. Каста визначає коло ритуальних обов'язків, релігійну активність. Чим вище каста, тим більше уваги, згідно з прийнятими нормами, людина зобов'язана приділяти щоденним обрядам удома, необхідним поклонам, підношенням, мантрам та ін. Кастові заборони в Індії мають характер табу і знімаються лише у поодиноких випадках. Приміром, прийнято вважати, що рука ремісника завжди чиста, тобто користуватися продукцією ремесла можна й не належачи до касти ремісника. Порушення кастових норм приводить до суворих покарань і обрядів очищення винного. Головним напрямком еволюції у процесі становлення індуїзму була зрозуміла масам релігійна доктрина, яка виникла у ході переробки, примітивізації і вульгаризації давніх філософських теорій. У збірниках міфологічних сюжетів та ритуальних приписів поряд з багатьма іншими найчастіше окреслено два головних напрями індуїзму - вішнуїзм і шиваїзм. Більшість учених вважає, що історично першим був вішнуїзм. Побутують і твердження, що шиваїзм давніший, які визначають вирішальну роль вішнуїзму в усуненні з історичної сцени буддизму.

На цей час індуїзм є однією з найпоширеніших національних релігій світу. Її сповідують більш 478 млн. чоловік. В індії індуїсти становлять 84% населення, Непалі - 89%,Бангладеш - 18% , Республіці Шрі-Ланка - 19% . Значні групи індуїстів є також серед вихідців з Індії та інших країн, які проживають у Бірмі, Малайзії, Сінгапурі, Гайані, Маврикії, на Фіджі. Кастова система, що ґрунтувалася на міцній внутрішньо кастовій ендогамії і суворих кастових заборонах, а також на ще більш суворих релігійно-культових традиціях сімейного і внутрішньо общинного, внутрішньо кастового життя, і понині залишається істотним інститутом соціальної організації в Індії.

У 1995 р. Верховний суд Індії визначив сім вихідних характеристик, що засвідчували «індуїстськість» їхнього носія. У них, крім офіційного визнання релігійної аморфності, надзвичайної широти й невизначеності об'єктів і форм релігійної вшанування, усе віровчення індуїзму було зведене до положення про циклічний устрій буття і його проекції на буття окремої людини у вигляді вчення про переселення душ.

Індуїсти вірять, що кожний світовий цикл за тривалістю дорівнює одній добі в житті Брахми (2 млрд. 160 млн. р.). За цей час світ устигає пройти шлях від «золотого віку» до стану, подібного сучасному, коли в ньому зберігається не більше четвертої частини чеснот. «З кожною югою (періодом) зменшується тривалість життя людей, (слабшають) їхня мужність, розум, сила, духовна міць… Змішаються між собою брахмани, кшатрії та виш'ї, і (всі) вони уподібняться шудрам, зневажаючи істину і покаяння» (Махабхарата, кн. III, глава 188:9 - 19). Після цього все гине у вогні, а потім Брахма (відпочивши «уночі», що триває стільки ж, скільки і «день Брахми») знову створює світ. Цей процес згідно з індуїстською традицією триватиме 100 років життя Брахми, після чого весь Всесвіт повернеться до первісного стану першоматерії.

Виникали й інші сектантські рухи. Так у XII ст.. релігійний діяч Романуджа (помер у 1137 р.) започаткував секту шрівайшнавів, яка дотримувалась бхактійських принципів. Вона існує і досі. Від вішнуїзму лишилася ще одна впливова течія - кришнаїзм, який шанує Вішну в образі обожнюваного героя народного епосу Крішни. Вішнуїзм відігравав важливу роль у розвитку індійської народної думки, майже тисячу років намагався поєднати брахманізм з релігійною традицією доведених культів. Тому його за самостійність називають бхаватизмом.

Розглянувши індуїзм, ми змогли переконатися в тому, яку значну частину історії Індії в цілому, і в житті кожного окремого індуса він становить. Крім того, індуїзм став релігійною основою буддизму як світової релігії. Нарешті, незважаючи на всі зовнішні відмінності пронизаної індуїзмом індійської культури від заснованої на християнстві культури Заходу, потрібно пам'ятати, що вони мають спільні арійські корені, що виявляється, зокрема, у наданні сакрального (священного) характеру числу три.


Використана література

1. Журнал «Навколо світу» №8, 1990р.

2. «Релігієзнавство» К.В. Кислюк, О.М. Кучер

3. «Релігієзнавство» В.І. Лубський, Київ-1997р.

4. «Академічне релігієзнавство» Підручник, А. Колодного Київ - 2000рік.