Центр знаходиться в Брук ліні (США). Видається журнал “Вартова Башта”, “Пробудись!”. Керуються дуже добрим пропагандистським апаратом.
Церква Християнської Науки. Заснування цієї церкви зв’язане з ім’ям Мері Бекер-Едді. Вона народилася в 1821 році в містечку Бау (штат Нью-Гемпшир).
У 1862 р. Мері Бекер відвідала лікарню доктора Квімбі в Портленді (бо з молодості хворіла на хребет). Квімбі розробив систему психічного зцілення, яку назвав Наукою зцілення, або Християнською Наукою. Згодом видали книгу “Наука і зцілення”, що згодом її теорії взяті у Квімбі, піднесли до рангу релігії. Таким чином, говорила вона, їй відкрилась таємниця Християнської Науки. Прихильники цієї церкви вважають, що книга “Наука і зцілення” є багооткровенною і ставлять її поряд з Біблією.
З часом групи прихильників зникли.
Школа Християнської Єдності. Це вчення виникло на грунті доктрини Квімбі. Засновником її було подружжя Мьортл та Чарлз Філлмор. Обоє – тяжко хворіли, але почувши проповідь, що вона – Божа дитина і не несе в собі жодної хвороби, видужали. Згодом подружжя Філлмор заснувало Вселенську Церкву Єдності.
Учення Школи є поєднанням різноманітних і важко поєднуваних речей: тут і Християнська Наука, і вчення Вівекананди (індуїзм, йога, вегетаріанство, перевтілення), спіритуалізм тощо. В основі його лежить ідея “зцілення хвороб духом”. Відповідно до цього вчення, Біблія – не єдина книга, що вміщує духовні істини. Найбільш характерна риса вчення Єднання є принцип перевтілення, коли дух людини після смерті втілюється в іншу смертну людину. Ця течія заперечує вчення про Друге пришестя Христа.
5.2. Східні релігії та культи
Бахаїзм – Всесвітня Бахаїтська Віра – релігійно-політичне вчення, що заглиблюється своїм корінням в ісламський Іран ХІХ ст. В 1863 р. Баха-Аллах заявив, що він є “Обранцем Божим і Обіцяним в усіх пророків”. Основні походження Баха-Аллах виклав у своїй книзі “Кітабі Акдеї” (“Священній Книзі”), яка, на його думку, повинна була замінити Коран і Беян Баба.
У бахаїтів немає служителів, церковного устрою та ієрархії. Вони мають лише вчителів, які ведуть бесіди в будинках віруючих або в бахаїтських центрах.
Головним догматом бахаїзму є положення про те, що Мойсей, Будда, Зороастр, Конфуцій, Христос, Магомет, Кришна, Лао і Баха-Аллах виступають різними проявами одного й того самого Божественного Розуму. Таким чином, бахаїзм є синкретичною релігією, спрямованою на обєднання всіх віросповідань у всесвітнє братство.
Церква Єднання (Уніфікації). Одним з найвпливовіших сучасних культів є Церква Єднання, заснована Сан М’ян Муном.
Мун народився в 1920 р. в селищі Квангджу Сангіа Рі в Кореї. У 1954 р. “преподобний” Мун організував “Громаду Святого Духа” з “Об’єднання світового християнства”, більш відому під назвою Церква Єднання. В Кореї цю організацію називають Церква Тонг-іль.
Мун видав працю “Божественний принцип”, що вийла в 1957 р., і стала основним канонічним текстом послідовників Муна.
Теологія Церкви Єднання – дивне поєднання неохристиянства, містичних, психологічних, філософських і харизматичних елементів. Мун вважає, що людина – видима форма Бога, а Бог – невидима форма людини; Бог і людина – єдине; людина є втіленим Богом.
Готель “Нью-Йоркер” належить Муну і є міжнародною штаб-квартирою його організації.
Рух Харе Кришна.
Впродовж тривалого часу індуїзм неодноразово змінювався і перероджувався, розділяючись на окремі гілки й течії, породжуючи нові релігії.
Засновником та ідеологом нового руху був Кайтанья Махапрабу (1486-1534 рр.), який відродив масові поклоніння Кришні в Бенгалії.
Головний і улюблений священний текст кришнаїтів – Бхагавад-гіта, та Шримар-Бхагаватам.
Рух ґрунтується на двох найважливіших індуїстських концепціях – кармі та сон сарі. Згідно з вченням Бхактиведанти, Кришна, “наддуша”, створив безлічі індивідуальних душ (джив). Джива – це реальне “я” людини, а не матеріальне тіло. Джива не вмирає. а перевтілюється в інше тіло після смерті.
Структура Руху Харе Кришна проста. Нею керує 11 гуру, кожному з яких доручена певна географічна територія. Жінки вважаються істотами нижчого рангу. За рішенням наставників укладають шлюби. Кришнаїти засновують храми по всьому світу, особливо в США.
Релігія – феномен духовного життя людства. Вона – світоглядна основа людини, що регламентує її повсякденну поведінку, надає їй можливості спілкування з надприродними силами шляхом відправлення певних обрядів. Це зумовило вивчення релігії багатьма науками: філософією, теологією, релігієзнавством, культурологією, соціологією, психологією, історією та іншими. Водночас, релігія є сферою ідеологічної діяльності. Вона включає в себе відправлення різних культів (молитви, обряди, свята), що відбуваються на базі відповідних об’єктів (церкви. монастирі, релігійні громади, мечеті, пагоди тощо), які, пройшовши певні етапи становлення формування і розвитку, є локалізованими і функціонують у просторі, і маже всі зумовлені часом.
У свій час Альберт Ейнштейн сказав: “Нашому часові притаманні вражаючі успіхи наукового пізнання. Як же не радіти цьому? Але не можна забути, що одні лише знання і майстерність не зможуть привести людей до щасливого і гідного життя. Людство має всі підстави підносити провісникові моральних цінностей вище, ніж відкривачів наукових істин”.
Використана література:
1. А.А. Опарин. Древние города и библейская археология. – Харьков: «Факт», 1997.
2. Барг М.А. Эпохи и идеи: Становление историзма. – М., 1984.
3. Богословие в культуре Средневековья. Путь к истине. – К., 1992.
4. Брамлей Ю., Подольный Р. Человечество – это народы. – М.: Мысль, 1990.
5. Буддизм: словарь /под общ. ред. Н.Л.Жуковой. – М.: Республика, 1992.
6. Ваша судьба: Мистика /Сост., общ. ред. и вступ. ст. А.Н.Гопаченко. – Харьков: Фолио; Ростов н/д: Феникс, 1998.
7. Григорьев Д.П. Сущность христіанського ученія. – СПБ, 1882.
8. Джон Макдеуэлл, Дон Стюарт. Обманщики. – М.: «Протестант», 1993.
9. Энциклопедия мистицизма. – СПБ.: «Литера», 1996.
10. Лобковиц Н. Христианство и культура // Вопросы философии. – 1993. - №3.
11. Мизун Ю.В., Мизун Ю.Г. Тайны богов и религий. – М.: Вече, 1999.
12. Протоієрей Василь Вепрук. Догматичне богослів’я: навч. посібник. – Чернівці: Рута, 2000.
13. Религии мира, энциклопедия. – М., 1996.
14. Релігієзнавчий словник. – К., 1996.
15. Семен Абрамович. Основне богослів’я: навч. посібник. – Чернівці: Рута, 1999.
16. Світло для світу. І стала людина душею живою... /рел.-просвітницькі листи /під ред. О.Воронин. – Кенсінгтон. США.
17. С.В.Павлов, К.В.Мезенцев, О.О.Любіщева. Географія релігій: навч. посібник. – К.: “Артек”, 1998.
18. Сучасні секти. Тоталітарні культи. Деструктивні релігійні органазіції. – Львів, 1997.
Зміст
Вступ............................................................................................................... ст.
1. Основна частина............................................................................................ ст.
2. Релігія як суспільне явище і складова
частина духовної культури........................................................................ ст.
2.1. Сутність і походження релігії................................................................. ст.
2.2. Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура.............. ст.
2.3. Функції релігії та її роль у житті суспільства....................................... ст.
3. Сучасні релігії.............................................................................................. ст.
3.1. Племінні культи....................................................................................... ст.
3.2. Ранні національні релігії......................................................................... ст.
3.3. Пізні національні релігії.......................................................................... ст.
4. Світові релігії............................................................................................... ст.
4.1. Буддизм..................................................................................................... ст.
4.2. Християнство........................................................................................... ст.
4.3. Іслам.......................................................................................................... ст.
4.4. Християнсько-тубільні церкви та секти............................................... ст.
5. Нові світові релігії та культи.................................................................... ст.
5.1. Основні західні культи (неохристиянські релігії) ............................... ст.
5.2. Східні релігії та культи........................................................................... ст.
Висновок................................................................................................... ст.
Список використаної літератури............................................................ ст.