Смекни!
smekni.com

Розслідування кишенькових крадіжок (стр. 2 из 5)

- судимих за інші майнові злочини;

- наркоманів, алкоголіків та осіб, які систематично зловживають спиртними напайками;

- бродяг;

- тих, що займаються азартними іграми;

- „проблемних” підлітків.

· Особистість потерпілого. Переважлива більшість кишенькових крадіжок (93,6%) вчиняється в жінок, чому сприяє не тільки та обставина, що саме жінки, як правило, ведуть домашнє господарство, купують продукти харчування й завжди мають при собі готівку. Крім цього, в одязі жінок дуже часто відсутні бокові кишені, де можна було б заховати гаманець, і смороду звикли його носити або в господарських сумках, кошиках, або в сумочках. Не слід також забувати про психологічні особливості жіночого характеру та, у певній мірі, незосередженість на оточуючих людях, алі й ті, що смороду, навіть при виявленні кишенькового злодія, не уявляють до останнього серйозної небезпеки, оскільки, як правило, не в змозі його затримати.

· Способи здійснення крманных крадіжок – обумовлює насамперед тим, що предмет злочинного посягання (найчастіше гаманець із готівкою) знаходиться безпосередньо при потерпілому, а порядок дій злочинців закономірно пов’язується як із предметом посягання, так і з їх соціальними, психологічними та фізіологічними особливостями.

Залежно від способу вчинення кишенькові крадіжки можуть бути поділені на:

1). Прості крадіжки – крадіжки з розкритих сумок або зовнішніх кишень на одязі, які вчиняються без застосування будь-яких технічних засобів і додаткових прийомів із відкриття мов (ємностей), де зберігається предмет крадіжки. Наприклад, гаманець потерпілого знаходиться у відкритій сумочці, яка лежить на пакунках, лежить на очах. Або стільниковий телефон, який знаходиться в зовнішній кишені чи штанів куртки. Зазвичай, крадіжки за таких обставин у практиці називаються крадіжками, вчиненими шляхом „вільного доступу”;

2). Складні крадіжки – злочинець сам відкриває сумку (сумочку, кишеню), закриту блискавкою, ґудзиком, проникає в кишені одягу потерпілого, знімає годинника з руки тощо і робить це з використанням як природних, так і штучно створених розумів для відволікання уваги потерпілого, тобто в процесі вчинення злочину злодій зазнає певних труднощів при проникненні в ємність, де зберігається предмет злочину;

3). Крадіжки із застосуванням технічних засобів – кишенькові крадіжки, які вчиняються з використанням ліз, скальпелів, ножиців, пінцетів, гачків тощо. До цієї групи злочинів належати крадіжки через розріз сумки (портфеля, кишені тощо), викрадання сумочок, фотоапаратів, стільникових телефонів шляхом зрізання шнурка або ремінця, на якому він висить, витягування гаманця з кишені шляхом підчіплювання його рибальським гачком.

За місцем вчинюваних злочинів кишенькові злодії поділяються на базарних („базарники”), залізничних („майданники”), тихнув, що скоюють кишенькові крадіжки в громадському транспорті („гонщики”, „гумовики”, „колісники”), на зупинках, біля кіосків та просто у вуличному натовпі („вуличні”) та тихнув, що крадуть у метро („кроти”).

Кишенькова крадіжка найчастіше - міський злочин, оскільки переважлива їх більшість вчиняється в містах і особливо обласних центрах, дещо рідше в селищах міського типу.

Важливу роль (вона впливає на значну розповсюдженість кишенькових крадіжок у містах), відіграє та обставина, що саме в міській місцевості майже всі без винятку громадяни мають при собі готівку, необхідну для оплати численних послуг сфери обслуговування (проїзд у громадському транспорті, харчування, різні покупки). Особливо, якщо йдеться про південні (переважливо курортні) міста, де вчиняється близько 80% цих злочинів. У сільській місцевості, де, як правило, немає такого широкого асортименту платних послуг, як у місті, часто не викликає необхідності мати при собі певну суму грошів.

При дослідженні даних про місце вчинення кишенькових крадіжок, встановлено, що в магазинах їх вчиняється 56,7%, у громадському транспорті - 23,5%, на ринках - 11,3%, на вулицях - 6,9%, в інших місцях - 1,6%.

За годиною вчинення динаміка кишенькових злочинів протягом долі неоднакова. Як правило, весною вчиняється 28,3% крадіжок, улітку - 30,9%, восени - 15,9%, узимку - 24,9%.

За годиною доби кримінальна активність кишенькових злодіїв також різна. У проміжок години з 8 до 12 години зафіксовано 14,5% крадіжок, з 12 до 15 години - 37,4%, з 15 до 17 часів - 27,4%,а з 17 до 19 години - 16,1% [9, с.9].

Частка крадіжок, що припадають на вихідні чи святкові дні, складає 14,8% від загальної кількості, або в 5,7 разів менше, ніж у будні. Враховуючи, що кількість вихідних і святкових днів в 2,5 разів менше за кількість будніх днів, недоладно підрахувати співвідношення кишенькових крадіжок вчинених у середньому у вихідний (святковий) і в будній день.

· Типові сліди злочину визначають способом і предметом кишенькової крадіжки. На місці злочину можуть бути виявлені:

а) сліди злочинця (сліди рук, ніг, крові, слини, інших виділень, губної помади, мікрочастинки (одягу, взуття, волосся));

б) сліди знаряддя злочину (сліди розрізу й ін.);

в) викинуті знаряддя злочину (леза бритви, загострені монети, пінцет скальпель тощо);

г) речі, що належали потерпілому, від яких злодій поспішив позбутися (гаманець, барсетка, сумочка й ін.);

д) предмети, викрадені в потерпілого (при затримці в момент здійснення крадіжки або безпосередньо після її здійснення), на яких можуть залишатися сліди, залишені колишнім власником.

На злочинці можуть бути виявлені сліди білого порошку (тальку, каніфолі тощо), для натирання пальців (щоб під година вчинення крадіжки не вислизнули цінності). Злочинці можуть переховувати викрадене під пластирними наклейками на тілі або пов'язками.

Следовая катртина показує, як злодій поводився на місці події, куди зник. Всі сліди між собою зв'язані й відображають ознаки конкретного предмета або особи, а також механізму следообразования (характер дії, напрямок додатка чинності й ін.). На злочинці (тілі, одязі, взутті) і знаряддях, що використовувалися, також можуть залишатися сліди з місця події й від злочинних дій (ушкодження нашарування фарби, ґрунту, волокон тканини й т.д.)

2. Особливості порушення кримінальної справи. Типові слідчі версії

Кримінальна справа по крадіжці збуджується на підставі:

-заяви громадян;

-заяви очевидців або осіб, що довідалися про крадіжку;

-заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб;

-затримки на місці злочину (краденим);

-інших джерел.

При наявності таких підстав насамперед необхідно встановити, у кого й коли зроблена крадіжка й що саме при цьому викрадене.

При встановленні явних ознак злочину, кримінальна справа збуджується.

У тих же випадках, коли даних недостатньо, проводиться попередня перевірка, метою якої є встановлення достатності підстав до порушення кримінальної справи, а так само з'ясування наявності або відсутності обставин, що виключають виробництво в справі. При виявленні в ході перевірки ознак крадіжки збуджується кримінальна справа.

Первісний матеріал, необхідний для порушення кримінальної справи, включає:

1) Заява й пояснення потерпілого.

2) Пояснення свідків-очевидців.

3) Протокол огляду місця події.

4) Рапорт оперативного співробітника карного розшуку про результати попередньої перевірки.

Типові слідчі версії:

а) крадіжка дійсно мала місце, при цьому:

- злочин вчинено особою, що має досвід вчинення кишенькових крадіжок і, можливо, є раніше судимою за вчинення кишенькових крадіжок;

- злочин вчинено крадієм-гастролером;

- злочин вчинено особою, що випадково опинилась на місці крадіжки;

- злочин вчинено кишеньковим крадієм-професіоналом, для якого крадіжки є джерелом існування;

б) крадіжки не було, у наявності сумлінна омана заявника;

в) інсценівка крадіжки.

3. Обставини, що підлягають установленню

- По предметі злочину:

1. Що викрадено, розмір завданої шкоди: Якщо не брати до уваги

поодинокі випадки викрадення золота, валюти, годинників, мобільних телефонів, які можна впізнати при затриманні кишенькового крадія, останній явно віддає переваги викраденню готівки (у виняткових випадках банківські пластикові картки з грішми на рахунку). Предметом крадіжки виступають, як правило, паперові гроші, які фактично не можуть бути впізнані господарем (він, у кращому випадку, може назвати тільки номінал грошових купюр, що знаходились у його гаманці до крадіжки). Однак злодій може викрасти гаманець, у якому знаходяться документи.

2. Через кого, як та кому збувалось викрадене. Викрадені речі (ланцюжки, кулони, браслети, фотоапарати, мобільні телефони, цифрові програвачі, годинники) кишенькові крадії одразу ж після крадіжки намагаються збути скупнику краденого, через знайомих та близьких закласти в ломбард (згодом ломбардні квитанції знищуються). З'ясування цих обставин забезпечує можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 198 КК України осіб, що скуповують чи збувають майно, здобуте злочинним шляхом.

- По об'єктивній стороні злочину:

3. Чи мала місце кишенькова крадіжка. Відомі випадки, коли громадяни, втративши гроші або документи, заявляти про нібито кишенькову крадіжку, тім самим ставлять працівників міліції в складні становище. Іноді окремі особини намагаються присвоїти ввірені їм гроші або цінності, переховати розтрату чи втрату грошів, завідомо неправдиво заявляють про вчинену в них кишенькову крадіжку.

4. У кого, де і коли вчинено кишенькову крадіжку. У ході розслідування кишенькової крадіжки необхідно виявити всіх потерпілих. Установлення місця крадіжки дає можливість своєчасно провести там огляд, виявити очевидців та інших свідків. З'ясування години вчинення кишенькової крадіжки полегшує проведення невідкладних дій по затриманню кишенькового крадія (якщо відомі його прикмети), а також спростування неправдивого алібі, яку висунуто злодієм.

5. Яким способом скоєно кишенькову крадіжку. Визначення способу вчинення кишенькової крадіжки надає можливість слідчому висунути версію про особу злочинця, його крадійські навички, ознаки зовнішності та використати обліки злочинців за способом вчинення злочину.