Переклад підприємств на роботу в умовах оподаткування прибутку змінює зміст економічного механізму раціонального природокористування. Балансовий прибуток підприємства, а, отже, і прибуток, що залишається в його розпорядженні, прямо залежать від рівня використання їм резервів збільшення випуску додаткової продукції, у тому числі і за рахунок комплексного використання природних ресурсів, зниження втрат при їх обробці. Крім того, прибуток залежить від шкідливої дії в результаті господарської діяльності на навколишнє середовище. В цих умовах для підприємств важливі всі джерела збільшення прибутку, у тому числі і від пільг в оподаткуванні і заохочувальних виплат, стимулюючих природоохоронну діяльність. Так, заохочувальні виплати встановлюються: за зниження викидів (скидань) шкідливих речовин в навколишнє середовище в порівнянні зі встановленими нормативами -- у розмірі нормативної оцінки збитку, якому запобіжить. Ці заохочувальні виплати пропонуються проводити із засобів (природоохоронних фондів) федеральних і місцевих бюджетів; за наднормативне зниження забору води з водних джерел - у розмірі 75% діючого тарифу; за підвищення кадастрової (бальної) оцінки сільськогосподарських земель і лісів в результаті проведення відповідних природоохоронних (протівоерозійних, лісоохоронних, відновних) заходів - із засобів, накопичуваних в порядку відшкодування втрат сільського господарства від вилучення земель з сільськогосподарського обороту і до фонду (по пінній) платні за лісокористування. Передбачені і інші заохочувальні виплати. Важливе значення при роботі підприємств в умовах оподаткування прибутку має система податкових пільг від екологічності господарської діяльності, яка значно стимулює природоохоронну діяльність підприємств.
Всі види платежів за природні ресурси встановлюються у вигляді твердих ставок (нормативів) з розрахунку на одиницю споживаного (вживаного) ресурсу запасів корисних копалин, 1 м2 води і ін. Платежі датуються з урахуванням якісних характеристик ресурсів і природних умов експлуатації. За порушення діючих норм і лімітів використання природних ресурсів (наприклад, наднормативна витрата запасів корисної копалини) застосовуються підвищені платежі, виплачувані з госпрозрахункового доходу підприємств-порушників.
Зменшення прибутку оподаткування при здійсненні природоохоронних заходів при здійсненні їх за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств: податкові пільги для підприємств, що випускають природоохоронне устаткування, матеріали і реагенти, а також прилади і устаткування для моніторингу навколишнього середовища. Разом із заходами заохочувальної дії, повинні застосовуватися заходи економічної відповідальності за порушення правил раціонального природокористування.
Економічні санкції за порушення природоохоронного законодавства виплачують за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств. При цьому за перевищення допустимих об'ємів викидів (скидань, розміщення) забруднюючих речовин платежі стягуються в кратному розмірі, виходячи з витрат на запобігання забрудненню.
Аналіз практики вживання діючого економічного механізму управління природокористуванням показує, що потрібне його вдосконалення на основі розробки економічних і організаційних заходів, які дозволять досягти реальних результатів в рішенні проблеми раціонального природокористування. На це направлені зусилля багатьох економістів.
ЕКОНОМІЧНІ СТИМУЛИ КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ.
Ефективність економічного механізму комплексного використання природних ресурсів в багатьох галузях зараз знижується через відсутність стрункої системи стимулювання підвищення комплексності освоєння ресурсів.
У гірничорудній промисловості до складу статі при регулюванні собівартості продукції виходячи з доходів від збагачення включаються наступні статті: при виробництві щебеня. що виробляється з скельних порід -сировина (вартість витраченої на виготовлення щебеня, виходячи з середньорічної планової собівартості 1 м2), собівартість переділу переробки щебеня, загальнокомбінатські і позавиробничі витрати; при реалізації відходів збагачення, піску - витрати по підготовці до реалізації; позавиробничі витрати.
Додатковий прибуток від зниження проти встановлених норм втрат корисної копалини при переробці і збагаченні визначається на основі оцінки заощадженого об'єму сирої руди за плановою собівартістю здобичі.
У розвиток цього підходу в розроблена методика стимулювання комплексного і раціонального використання корисної копалини, що дозволяє більшою мірою економічно зацікавлювати трудові колективи підприємств в ефективному використанні сировини. При визначенні ступеня виконання реалізації товарної продукції з урахуванням зобов'язань по ставках пропонується попутну продукцію враховувати по номенклатурі і в об'ємах, розподілюваних в централізованому порядку.
ЕКОНОМІЧНІ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЇ СИРОВИННИХ І МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ [16].
Витрати на заходи щодо економії матеріальних ресурсів на виробництві в цілому зводяться до обмеження здобичі палива, сировини і інших матеріальних ресурсів. Причому ефективність таких витрат зростає. До основних напрямів організації роботи по ресурсозберіганню в промисловості відносяться економічне стимулювання раціонального використовування матеріальних ресурсів, розробка прогресивної нормативної бази, створення системи управління матеріальними ресурсами розробка і упровадження науково-технічних заходів регулювання.
У сучасних умовах істотно зростає роль економічного стимулювання в забезпеченні процесу ресурсозберігання. Розширення господарської самостійності основної ланки промисловості - підприємства - відкриває принципово нові можливості для підвищення дієвості економічного стимулювання на зниження матеріальних витрат. В даний час конкретні види матеріальних ресурсів, на економію яких можуть виплачуватися премії, визначаються безпосередньо на підприємствах і об'єднаннях.
У цілях підвищення зацікавленості робочих, керівних працівників, фахівців і підприємств і організацій, що служать, в ефективному використанні ресурсів в промисловості застосовується система матеріального заохочення за економічно раціональне використання сировинних, паливно-енергетичних і інших матеріальних ресурсів. Робітництво, майстри, технологи, конструктори і інші фахівці преміюються за економію конкретних видів матеріальних ресурсів проти встановлених технічно обґрунтованих норм витрати. Дозволяється виплачувати премії в розмірі до суми економії матеріальних ресурсів залежно від вигляду і вартості. Премії робітництву за економію матеріальних ресурсів виплачуються понад граничні премії. При цьому зберігається діючий порядок преміювання за економію палива, енергії і інших ресурсів у випадках, коли встановлені вищі розміри заохочення.
Економія матеріальних ресурсів конкретних видів визначається за підсумками роботи за квартал в порівнянні з теоретично обґрунтованими нормами витрати, затвердженими в установленому порядку. Сума економії, одержана в на наголошеному періоді, зменшується на суму допущеної перевитрати в попередньому періоді календарного року по тому ж виду матеріальних ресурсів, але не більше ніж на 50 %.
Найважливіша умова дієвості системи економічного стимулювання -- достовірна оцінка трудового внеску кожного працівника в забезпечення економії матеріальних ресурсів. При організації преміювання необхідно точно виділити круг осіб, від яких залежить зниження витрат матеріалів, палива і енергії.
Сума премії за економію матеріальних ресурсів по ділянці, агрегату розподіляється керівником структурного підрозділу за узгодженням з профспілковою організацією між робітництвом і фахівцями з урахуванням їх особистого внеску в здійснення заходів щодо економії.
Існує спеціальна шкала розмірів частки економії або перевитрати) матеріальних витрат, на яку збільшуються (або зменшуються) фонди заохочення. Шкала дозволяє нівелювати різну вартість матеріальних ресурсів на неоднакову суму економії, що доводиться на 10 грн. заробітної платні. При такому преміюванні великі вимоги пред'являються до наукової обґрунтованості витрати матеріальних ресурсів, забезпеченню їх систематичного оновлення, а також стає неприпустимим вживання технічно необґрунтованих норм.
У цілях посилення економічних стимулів для підприємств і підвищення матеріальної зацікавленості їх колективів в повнішому використовуванні виробничих відходів, вторинних ресурсів встановлено, що прибуток практично одержаний від реалізовуваних товарів і виробів виробничо-технічного призначення, виготовлених з відходів виробництва, залишається у розпорядженні підприємств незалежно від їх форми власності. Розмір відрахувань залежить від рівня рентабельності (до витрат виробництва при рентабельності до 25 % - повністю, а в частині, що перевищує 25 %,- у розмірі прибутку при умові, якщо вартість відходів, витрачених на виробництво вказаних товарів і виробів, складає 50 % від вартості всієї сировини і матеріалів, не рахуючи допоміжних матеріалів).
Окрім фонду зацікавленості існують і інші спеціальні фонди преміювання, наприклад, за збір, зберігання, і відвантаження лому, відходів чорних і кольорових металів.
Результативність матеріального стимулювання залежить від достовірності первинної інформації. Один з прогресивних напрямів рішення цієї задачі - упровадження на підприємствах нормативного методу обліку витрат на виробництво.
Виплату премій можна проводити тільки у разі зменшення фондів, що виділяються підприємству, на матеріальні ресурси. Дана вимога справедлива за інших рівних умов. Так, деяке збільшення фондів допустиме при випереджаючому зростанні об'єму виробництва, зміні асортименту і ін. Подібний підхід спонукає підприємства до розробки цільових програм ресурсозберігання, орієнтує на поліпшення кінцевих результатів матеріалопотреби.