Є серед ссавців й такі хижаки, що використовують як зброю отруту. Взяти хоча б землерийок – короткохвостих буро зубок. Вони наздоганяють здобич і кусають її, впускаючи рідину, яка паралізує жертву. Ссавці – теплокровні тварини. У переважної більшості тіло вкрите густою шерстю, що надзвичайно важливо для підтримання постійної температури тіла. У них, за невеликим винятком, добре розвинуті слух, зір і нюх. Високо розвинена нервова система, яка забезпечує ссавцям складні зв’язки з навколишнім середовищем.
Ссавці народжують живих дитинчат і вигодовують їх молоком. Ссавці з’явилися близько 180 мільйонів років тому. Багато з них не змогли пристосуватися до змін в навколишньому середовищі, які час від часу наставали, й гинули. Чимало звірів зникло при безпосередній участі людини. Головною причиною їх зникнення були давні мисливці., які винищували великих тварин заради м’яса, шкури і кісток.
Хохуля звичайна. Хохулі з’явиласяна планеті мільйон років тому.
Та лискуче, гарне хутро хохулі привернуло увагу людини. Почалося масове винищення цього звірка. Вже в кінці минулого століття хохуля стала рідкісною.
Незначна кількість її видиться в заплавах Північного Дінця та Сейму.
Їжак вухатий. Вчених цікавить опір організму їжаків вухатих найсильнішій отруті та витривалість його щодо перегрівання. Вони зустрічаються лише в Донецькій області.
Бурозубка альпійська. До „Червоної книги України” внесена буро зубка альпійська, яка живе в Карпатах. Звірок середньої величини - від 69 до 77 міліметрів завдовжки, хутро на спині чорне з темно-бурим відтінком, на черевці дещо світліше. У неї найдовший з усіх землерийок хвіст.
Кутора мала. Або водяна землерийка, вона ненажерлива. Це й спонукає звірка нападати на велику рибу. Звірок не промине нагоду поласувати пташиним м’ясом. Вода – рідна стихія, добре плаває, пірнає, збираючи поживу, ходить по дну. За руль куторі править хвіст.
Білозубка – крихітна. Найменший звірок – це білозубка – крихітна, карликова білозубка. Зрідка зустрічається й на Україні. Звірок такий малий, що може любесенько розміститись на сірниковій коробці, довжина його стрункого тіла разом з чималою головою усього 3.5-4.5 сантиметра.
Рукокрилі. Досліджено, що маленький кажан вагою 6 грамів за 1 годину активного полювання встигає наловити 1 грам комах. Занесено до „Червоної книги України” – тринадцять видів: підковоніс великий, підковоніс малий, нічниця Бекштейна, нічниця ставкова, нічниця Наттерера, нічниця триколірна, нічниця Іконникова, довго крил звичайний, широковух звичайний, вечірниця мала, вечірниця гігантська, нетопир середземноморський і нетопир кажановидний.
Вечірниця мала. Улюблене місця – широколистяні ліси. На зиму, як і всі вечірниці, відлітають у теплі краї.
Широковуха звичайного. Широковухи селяться скрізь: днюють у різних печерах, погребах, покинутих шахтах, в розщелинах скель або між камінням. Люблять самотність, але на зимову сплячку збираються по кілька особин.
Нічниця ставкова. Водиться тільки над ставками, озерами, або нешвидкоплинними річками.
Нічниця неттерера. Водиться у лісах, гірській місцевості.
Нічниця триколінна. Водиться у нас в Карпатах.
Нічниця іконникова. Живуть тільки на Закарпатті, де селяться в розщелинах скель, під відслоненою корою, за обшивкою дерев’яних будинків.
Нетопир середземноморський. Оселяється в розщелинах скель, за наличниками кам’яних будов, в щілинах кам’яної кладки. Ґрунтується невеликими колоніями до 20 особин.
Кажановидний нетопир. Живуть в Криму. Як тільки зайде сонце, вся колонія вилітає на полювання. До ранку ловлять комах над деревами, будинками, уздовж гірських ущелин або над полями.
Двокрила звичайного. Селяться в Криму і Закарпатті. Зимують у теплих широтах.
Підковоніс великий. Водиться в горах Криму та Західної України. Живе в печерах, щілинах. Оселяються підковоноси і поодинці, і великими колоніями – іноді до півтисячі особин. На осінь відлітають у теплі країни, але трапляються й такі, що лишаються на зимівлю дома.
Підковоніс малий. Водиться у південних горах.
Рукокрилі – дуже корисні тварини. Вони знищують незліченні полчища нічних шкідників. Підраховано, що один кажан за рік може з’їсти понад 4 кілограми різноманітних комах.
Та над рукокрилими нависла небезпека: дедалі менше стає старих споруд, на горищі яких знаходить схованку кажану, у лісах і парках постійно проводиться санітарні вирубки, під час яких видаляються старі дупляні дерева, а чимало летючих мишей селиться тільки в дуплах, зростає фактор неспокою – надто мало залишається затишних куточків. А буває, що кажани стають жертаою й пустощів підлітків.
Перев’язка звичайна. Перев’язка – єдиний хижак фауни нашої країни, що має рябе забарвлення. Живе в цілинних степах, у норах, на поверхню вилазить рідко й то вночі або в сутінки. Перев’язки звичайні – дуже корисні тварини. Вчені підрахували, що кожна особина, знищуючи від 300 до 820 гризунів, щороку зберігає тільки таким чином три тонни зеленої трави.
Тхір степовий. Надто капосна тварина: скільки не буде в курятнику птахів, усім голови повідгризає. Живуть вони переважно на узліссях змішаних і листяних лісів, в долинах степових річок, в чагарниках поблизу людських осель. Можуть вони навіть рибу ловить. Оселяються цей тхір переважно у відкритих степах. Його улюблені місця – долини степових річок, оброблені поля. Не боїтесь споряджати житло й поблизу людських осель.
Тюлень – монах. Вибирають малодоступні піщані чи галькові коси або шукають у затоках ділянки з кам’янистим берегом. Тюлені – монахи – дуже рідкісні тварини. У нашій країні вони іноді зустрічаються в прибережних районах між дельтою Дунаю та островом Зміїним.
Зубр. Як і всі стадні тварини, зубри живуть невеликими гуртами – самиці з телятами, молодь до трьох років, дорослі бики. Старі зубри залишають стадо й бродять самотньо. . Причини зміни чисельності: винищення виду внаслідок надмірного промислу в умовах господарської діяльності людини, що привела до істотної перебудови ландшафтів, скорочення площ, деградації та зникнення лісів основних стадій звіра. Головними причинами смертності в наші часи є хвороби та зіткнення з транспортними засобами.
Рись звичайна. Живе переважно в Українських Карпатах. Невеликі популяції збереглися в Волинській області. Поодинокі особини зустрічаються в поліському природному заповіднику.
Соня садова. Об’єднують невеличку родину дрібних довгохвостих тваринок, пристосованих до життя на деревах. Живляться вони різним насінням, ягодами, комахами, молюсками, яйцями птахів. Восени влягаються спати. Сплять довго – аж до літа. Їх майже не залишилося.
Полівка снігова. Полівки , як ми бачимо, „окупували” території всіх природних районів. Зокрема живуть в Карпатах. На території нашої країни поливок снігових мало.
Ємаранчик. Тушканчик... Один з Природослідників назвав їх кенгуру наших степів. Ємуранчики збереглися у нашій республіці лише на території Олешківських пісків, що на лівому березі Дніпра в Херсонській області.
Сліпаки. Сліпаків подільських, які водяться у степах та лісостепах западу. Живуть сліпаки самітниками, спілкуючись тільки під час весільних ігор.
Сліпаки буковинські. Трохи менше за сліпаків подільських. Забарвлення хутра темніше. Зустрічаються у південно-західній Україні. Живуть на схилах гір, іноді на сіножатях і посівах багаторічних трав.
Сліпаки білозубі. Невеликі звірки, завдовжки до 20 сантиметрів. Спина їхня вохристо-бура, низ-темно-сірий. Великі любителі цибулькових рослин. Тому й нори свої прокладають у гірських степах, де живляться коренеплодами.
Сліпаки піщані. Не багато більші від попереднього виду. На Херсонщені, зустрічаються в березових гаях.
Деякі звіри й нині стоять на межі вимирання, їм загрожує серйозна небезпека. Частина з них водиться на території нашої країни. Причини зникнення: Скорочення кормової бази. Деградація місць перебування в результаті інтенсивної експлуатації та омолодження лісів і великого рекреаційного навантаження на них, осушення боліт, прокладання густої мережі доріг, різкого зростання факторів непокоєння, поширення браконьєрства. Розорювання цілинних ділянок, багаторазова обробка ґрунту протягом року, використання отрутохімікатів.
1.2. Птахи
Ф. Пітерсон казав: „Безперечно, із всіх вищих тварин (а птахи належать до вищих хребетних) вони найкрасивіші і найспівучіші, вони викликають найбільше захоплення, їх найбільше вивчають, найпильніше охороняють”.
Птахи не бояться виказувати себе. Їхній галас чути і в лісі, і в полі, і на узбережжях водойм. Їм нічого таїтись – в разі небезпеки злетять у повітря, де вони майже недосяжні. Наявність пір’я й добре розвинутих крил – характерна ознака цих тварин. Бувають, правда, винятки, коли в окремих птахів слабенькі крила не можуть підняти важке тіло в повітря, і тоді вони бігають по землі. Найбільше їх у теплих краях. На території України – 358 видів. У багатьох країнах найчастіше зустрічаються горобці. За ними йдуть шпаки. Антарктиці – маленькі буревісники, в тропічних морях – темні крячки... Птахи знищують чимало гризунів. Цікаво, що в роки, коли шкідників буває багато, чисельність птахів теж зростає, їхній апетит збільшується. Особливо активно знищують вони шкідників під час вигодовування пташенят. Будь яке пташиня з’їдає за день їжі більше, аніж саме важить.