Використання центрифуг для механічного зневоднювання опадів первинних відстійників являє собою один з перспективних способів, особливо при застосуванні флокулянтів.
Високий ступінь згущення твердої фази може бути досягнута на тарілчастих сепараторах.
Відомо, що ефективність згущення суспензії активного мулу з використанням сепараторів істотно залежить від попередньої термореагентної обробки. Ефективність режиму термореагентної підготовки суспензії активного мулу до згущення перевірена в промислових умовах.
Технологічна схема зневоднювання активного мулу з попередньої термореагентної обробкою, ущільненням напірною флотацією і з наступним згущенням у центрифугах і сепараторах представляється перспективної і практичний.
Для кондиціонування активного мулу й опадів первинних відстійників і інтенсифікацій процесу згущення можна використовувати поряд з тепловою і реагентною обробкою й інші способи, наприклад з додаванням золи, зокрема отриманої від спалювання опадів стічних вод. Практичний і науковий інтерес представляє флокуляціонно-центробіжний спосіб згущення суспензій.
Слід зазначити, що термореагентна обробка не тільки підсилює утворення агрегатів часток квазитвердой фази біосуспензиї, але і приводить до знешкодження одержуваного надалі готового продукту, що дуже важливо при використанні біомаси мікроорганізмів як кормову добавку. Іноді високий ефект флокуляції досягається тільки при аеробній стабілізації і термообробки суспензії.
Проте, виробництво і застосування цих засобів, особливо в екологічно несприятливих регіонах України, є економічно вигідним і доцільним по багатьох показниках:
- зменшуються дози реагентів у 2-3 рази;
- збільшується швидкість процесу коагуляції;
- забезпечується глибоке очищення води по великому спектрі показників;
- зменшується обсяг осаду у 2-3 рази і з'являється можливість його утилізації;
- знижуються витрати хлору і ризик утворення токсичних хлороорганічних з'єднань;
- відпадає необхідність коригування рН;
- поліпшуються умови експлуатації устаткування тощо.
Все це дозволяє без будь-яких капітальних витрат збільшити продуктивність споруджень по очищенню питної води на 20-40%.
ВИСНОВОК
Захист водних ресурсів від виснаження і забруднення і їхнього раціонального використання для нестатків народного господарства - одна з найбільш важливих проблем, що вимагають невідкладного рішення. У Росії широко здійснюються заходи щодо охороні навколишнього Середовища, зокрема по очищенню виробничих стічних вод.
Одним з основних напрямків роботи з охорони водяних ресурсів є впровадження нових технологічних процесів виробництва, перехід на замкнуті (безстічні) цикли водопостачання, де очищені стічні води не скидаються, а багаторазово використовуються в технологічних процесах. Замкнуті цикли промислового водопостачання дадуть можливість цілком ліквідувати скид стічних вод у поверхневі водойми, а свіжу воду використовувати для поповнення безповоротних утрат.
У хімічній промисловості намічене більш широке впровадження мало відхідних і безвідхідних технологічних процесів, що дають найбільший екологічний ефект. Велика увага приділяється підвищенню ефективності очищення виробничих стічних вод.
Значно зменшити забруднення води, що скидається підприємством, можна шляхом виділення зі стічних вод коштовних домішок, складність рішення цих задач на підприємствах хімічної промисловості складається в різноманітті технологічних процесів і одержуваних продуктів. Слід зазначити також, що основна кількість води в галузі витрачається на охолодження. Перехід від водяного охолодження до повітряного дозволить скоротити на 70-90 % витрати води в різних галузях промисловості. У цьому зв'язку украй важливими є розробка і впровадження новітнього устаткування, що використовує мінімальну кількість води для охолодження.
Істотний вплив на підвищення водообороту може зробити упровадження високоефективних методів очищення стічних вод, зокрема фізико-хімічних, з яких одним з найбільш ефективних є застосування реагентів. Використання реагентного методу очищення виробничих стічних вод не залежить від токсичності присутніх домішок, що в порівнянні зі способом біохімічного очищення має істотне значення. Більш широке впровадження цього методу як у сполученні з біохімічним очищенням, так і окремо, може деякою мірою вирішити ряд задач, зв'язаних з очищенням виробничих стічних вод.
У найближчій перспективі намічається впровадження мембранних методів для очищення стічних вод.
На реалізацію комплексу заходів для охорони водних ресурсів від забруднення і виснаження у всіх розвитих країнах виділяються асигнування, що досягають 2-4 % національного доходу орієнтовно, на прикладі США, відносні витрати складають (у %) : охорона атмосфери 35,2 % , охорона водойм - 48,0, ліквідація твердих відходів - 15,0, зниження шуму -0,7, інші 1,1. Як видно з прикладу, велика частина витрат - витрати на охорону водойм, витрати, зв'язані з одержанням коагулянтів і флокулянтів, частково можуть бути знижені за рахунок більш широкого використання для цих цілей відходів виробництва різних галузей промисловості, а також скидів, що утворяться при очищенні стічних вод, особливо надлишкового активного мулу, якім можна використовувати як флокулянт, точніше біофлокулянт.
Таким чином, охорона і раціональне використання водних ресурсів - це одне з ланок комплексної світової проблеми охорони природи
ЛІТЕРАТУРА
1. Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г. и др.. Екологія и экономика. – К.: Урожай, 1986.
2. Барановський В. Территориальная модель исследования устойчивого экологического развития Украины//Экономика Украины. – 1998. - №8, с.76-82.
3. Бем І., Федорищева А. Техногенний процес природокористування// Економіка України. – 1993. - №10, с.3-13.
4. Білявський Г.О. Основи екології: теорія та практикум. –К.: Лібра, 2002
5. Вернадський В.И. Проблемы биогеохимии. – М.:Наука, 1980.
6. Владимиров А.М. и др.. Охрана окружающей среды. – Ленинград: Гидрометеоиздат, 1991.
7. Вронский В.А. Прикладная экология: учебное пособие. - Ростов н/д.: Феникс, 1996.
8. Ганджа І.М. Науково – технічний прогрес і здоровя людини. – к.: здоровя, 1987. – 24с.
9. Горєв Л.М., Яцюк М.С. Водне господарство України. – 1998. - №№5-6.
10. Горлицкий Б.А. Вестник экологии. – 1996. - №№ 1-2.
11. Данилишин Б.М.та ін. Природо-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – К.:РВПС України,, 1999. – 716 с.
12. Довідник природних ресурсів Житомирщини. – Житомир:Льонок. – 1993.
13. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Відп. ред. Андрейцев В.І. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
14. Екологічна ситуація Житомирщини. Статистичний збірник./За ред. П.П. Михайленка. – К.:НДІ статистики Держкомстату України, 1998.
15. Екологічний звіт „Про стан навколишнього середовища Житомирської області за 1999, 2000, 2001 рр.”- Житомир, 2001
16. Екологічий звіт „Про стан навколишнього середовища Житомирської області за 2000р.”- Житомир, 2001
17. Екологічний звіт „Про стан навколишнього середовища Житомирської області за 2001 р.”- Житомир, 2002
18. Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Лібра, ТОВ, 1998.
19. Койлов В.Г. и др. Охрана природы. – Днепропертровск: Промінь, 1984. – 64 с.
20. Конституція України. – К.: Право, 1996. – 56 с.
21. Кравців В. Економічний розвиток і екологічна безпек: шлях України//Регіональна економіка. – 1997. - №3, с.97-104.
22. Лісовський С. Динаміка еколого-економічних параметрів економіки України в період її реформування. – К.: 1997
23. Максимчук В.Л. та ін. Вода – працівниця.//Водне господарство України. – 1996. – №2.
24. Мельник Л.Г. Экологическая экономика: Учебник. – Суммы: Университетская книга, 2001;
25. Міщенко В. Концепція платного природокористування в Україні.// Економікак України. – 1993.
26. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні. – К.: Мін природи,1992.
27. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в україні в 1996 р. – К.: Вид-во Раєвського, 1997.
28. Природопользование: Учебник / Под ред. Э.А. Арустамова. – М.: Дом “Дашков и К”, 1999.
29. Статистичний збірник „Довкілля України” за 1999р./Державний комітет статистики України. – К., 2000.
30. Экология города: Учебник. – К..: Лібра, 2000.