Проектування систем водовідведення населених пунктів і промислових підприємств, що знов будуються і реконструюються, повинне здійснюватися на основі затверджених в установленому порядку схем розвитку і розміщення галузі народного господарства, галузей промисловості і схем розвитку і розміщення продуктивних сил по економічних районах. При виборі систем і схем водовідведення повинна враховуватися технічна, економічна і санітарна оцінки існуючих мереж і споруд, передбачатися можливість інтенсифікації їх роботи.
При виборі системи і схеми водовідведення промислових підприємств необхідно враховувати:
вимоги до якості води, використовуваної в різних технологічних процесах;
кількість, склад і властивості стічних вод окремих виробничих цехів і підприємства в цілому, а також режими водовідведення;
можливість скорочення кількості забруднених виробничих стічних вод шляхом раціоналізації технологічних процесів виробництва;
можливість повторного використання виробничих стічних вод в системі оборотного водозабезпечення або для технологічних потреб іншого виробництва, де допустимо застосовувати води нижчої якості;
доцільність витягання і використання речовин, що містяться в стічних водах;
можливість і доцільність спільного відведення і очищення стічних вод декількох близько розташованих промислових підприємств, а також можливість комплексного вирішення очищення стічних вод промислових підприємств і населених пунктів;
можливість використання в технологічному процесі очищених побутових стічних вод;
можливість і доцільність використання побутових і виробничих стічних вод для зрошування сільськогосподарських і технічних культур;
доцільність локального очищення стічних вод окремих цехів підприємства;
самоочищающую здатність водоймища, умови скидання в нього стічних вод і необхідну міру їх очищення;
доцільність вживання того або іншого методу очищення.
При варіантному проектуванні систем, що водовідводять, і очисних споруд на підставі техніко-економічних показників приймається оптимальний варіант.
До основних способів водовідведення в міській смузі слід віднести каналізацію.
Каналізація – складова частина системи водопостачання і водовідведення, призначена для видалення твердих і рідких продуктів життєдіяльності людини, господарчо-побутових і дощових стічних вод, з метою їх очищення від забруднень, і подальшої експлуатації або повернення у водоймище. Необхідний елемент сучасного міського господарства. Порушення його роботи може погіршити санітарно-епідеміологічну ситуацію в місті.
Також каналізацією називають будь-яку систему каналів, наприклад, кабельна каналізація служить для прокладки під землею кабелів[2, стор. 182].
По цілях і місцерозташуванні систему каналізації можна розділити на три великі розділи:
внутрішня каналізація – система збору стоків усередині будівель і споруд і доставки їх в систему зовнішньої каналізації;
зовнішня каналізація – система збору стоків від будівель і споруд і доставки їх до споруджень очищення або до місця скидання у водоприймальник;
система очищення стоків.
По збираних стоках каналізація підрозділяється на:
господарчо-побутову каналізацію (позначення К1);
зливову каналізацію (позначення К2);
виробничу каналізацію (позначення К3).
Господарчо-побутова каналізація буває:
централізована;
автономна.
Внутрішня каналізація будівель, як правило, має наступні елементи:
водоприймальні прилади:
- раковини;
- миття;
- унітази;
- пісуари;
- трапи;
- душові піддони;
- водозбірні воронки;
- виробниче устаткування.
система трубопроводів:
- вентиляційні стояки, що виводяться на крівлю або вакуумні клапани;
- підведення і колектора – горизонтальні трубопроводи;
- стояки – вертикальні трубопроводи;
- ревізії і прочищення;
- випуски в зовнішню каналізацію;
- замочна арматура на випусках;
- звукова ізоляція.
додаткові елементи:
- системи підкочування стоків;
- локальні системи очищення.
Зовнішні каналізаційні мережі, як правило, є самотічними, прокладаються з ухилом по ходу стоків.
Зовнішня каналізація може бути організована по наступних системах:
загальносплавна – колектори приймають і дощові і господарчо-побутові стоки;
роздільна – існують окремі колектори для прийняття дощових і господарчо-побутових стоків;
напівроздільна – мережі окремо збирають дощові і господарчо-побутові стоки, доставляючи їх в загальносплавний колектор.
Зовнішня каналізація підрозділяється на:
внутрішньодворові мережі;
вуличні мережі;
колектори.
Елементами зовнішніх мереж є:
трубопроводи;
колодязі (оглядові, поворотні, перепадні і так далі). Як правило, колодязі забезпечені люками з кришками і скобами для спуску в них обслуговуючого персоналу;
насосні станції підкочування;
локальні очисні споруди;
випуски у водоприймальники.
Висновок
У даній главі розглянуто загальні відомості про водовідведення, його різновиди та найбільш характерні особливості. Основну увагу приділено класифікації стічних вод та каналізації, як основному шляху водовідведення в умовах міста. Приведено типи каналізаційних систем, їх основні частини та методи ефективного використання.
1.3 Норматівно-правове обгрунтування водоспоживання та водовідведення
Водні відносини в Україні регулюються Воднім Кодексом, Законом Україні "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства, зокрема Законом Україні «Про рибу інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них».
Усі води (водні об'єкти) на території Україні становлять її водний фонд.
До водного фонду Україні належать:
поверхневі води:
- природні водойми (озера);
- водотоки (річки, струмки);
- штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;
- інші водні об'єкти;
підземні води та джерела;
внутрішні морські води та територіальне море.
До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
внутрішні морські води та територіальне море;
підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх припливи всіх порядків;
водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать:
поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Води (водні об'єкти) є виключно власністю народові Україні і надаються тільки в користування.
Народ Україні здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду Україні, Верховну Раду Автономної Республіки Крім і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
До відання Верховної Ради Україні в галузі регулювання водних відносин належить:
законодавче регулювання водних відносин та визначення основних напрямів державної політики в цій галузі;
розпорядження водним фондом Україні;
затвердження загальнодержавних, міждержавних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
встановлення правового режиму використання і охорони вод
та відтворення водних ресурсів в зонах надзвичайних екологічних ситуацій;
регулювання розподілу зборів за спеціальне водокористування;
визначення повноважень місцевих Рад і органів державної виконавчої влади щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
вирішення інших питань в галузі законодавчого регулювання водних відносин[4, ст. 8].
Громадяні та їх об'єднання інші громадські формування у встановленому порядку мають право:
брати участь в розгляді місцевими Радамі та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
за погодженням з місцевими Радамі та іншими державними органами виконувати роботи по використанню і охороні вод та відтворенню водних ресурсів за власні кошти та за добровільною участю членів об'єднань громадян;
брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правив і заходів та вносити пропозиції з цих питань;
проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів
пов'язаних з використанням вод, в порядку, що визначається законодавством;
здійснювати громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об'єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани і заходь щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
подавати до суду поклич про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод;
здійснювати інші функції щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів відповідно до законодавства[4, ст. 9].
Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства. Державній контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів Україні, державними органами охорони навколишнього природного середовища іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства Україні. Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначається Воднім Кодексом та іншими актами законодавства.