Смекни!
smekni.com

Екологічні проблеми озера Сасик (стр. 1 из 2)

Реферат на тему:

«Екологічні проблеми озера Сасик»


План

Вступ

1. Сасик (Кундук)

2. Негативні наслідки перебудови водойми

3. Стан води у водосховищі Сасик

4. Стан біоти

5. Природно – рекреаційний потенціал озера Сасик

6. Спасіння озера Сасик

Висновок


Вступ

Тема мого дослідження – екологічні проблеми озера Сасик. Ця тема була, є і завжди буде актуальною. Екологія має багато визначень: наука про будинок, місцеперебування; наука про вивчення взаємин живих організмів з навколишнім середовищем, та інші. Екологія є дуже важливим аспектом існування людей, тварин, рослин. Ця тема являється актуальною тому, що екологічні проблеми впливають на життя людей, вони є небезпечними для всіх живих істот на світі. Вирішення таких проблем є дуже важливим. Проблеми озера Сасик також потребують вирішення тому, що воно перетворилось на «екологічну катастрофу»


1. Сасик (Кундук)

Сасик (Кундук) — лиман на території Татарбунарського та Кілійського районів Одеської області на північно-західному узбережжі Чорного моря, поблизу гирла Дунаю. Площа – 210 квадратних кілометрів, глибина – 2,7 кілометрів, ширина – від 3 до 13 кілометрів. [6] Озеро повністю відокремлене від Чорного моря пересипом, через який проходить бетонна дорога, яка з’єднує курорт «Катранка» Татарбунарського району та курорт «Приморське» Кілійського району. На морському боці пересипу знаходяться піщані пляжі. В озеро Сасик впадають річки Сарата та Когильник. Озеро замерзає в грудні, тане в березні. Сасик отримав статус міжнародних водно-болотистих угідь, як місце поселення водоплавних птахів, озеро занесене в міжнародний список Рамсарської конвенції про охорону водно-болотних угідь.

Місцеві жителі розповідають старовинну легенду про те, що дочка могутнього володаря Бессарабії, у відчаї від того, що батько не дозволяє їй з’єднати своє життя з бідним пастухом перетворилась у чарівну лебідку і намагалась полетіти до коханого. Батько, дізнавшись про це, вискочив на стіну твердині і вистрілом з рушниці, вбив гордого птаха. Падаючи на землю, лебідка перетворилась у прекрасне синє озеро.

На початку 70-х років минулого століття урядом колишнього СРСР було прийняте рішення про будівництво величезної зрошувальної системи Дунай – Дністер – Дніпро. Відповідно проекту припускалось з’єднати ці річки каналами, а всі причорноморські лимани на трасі зрошувальної системи перетворити в водосховища прісної води, відділивши їх дамбами від моря. Перший етап цього проекту – перекриття дамбою придунайського лиману Сасик та будівництво каналу Дунай – Сасик був реалізований уже в кінці 70-х років.

Припускали, що після того, як з лиману відкачають насосами морську воду і він буде промитий дунайською водою, яка надходить по каналу, Сасик перетвориться в прісне водоймище, придатне для зрошення та прісноводного риборозведення.

Незважаючи на докладені зусилля, водойма так і не набула повністю прісноводного характеру (так як запаси солі в донних відкладеннях виявилися набагато більшими за прогнозовані), тому об'єми вилову риби не досягли запланованих в проекті опріснення значень. Окрім того, після опріснення раз на кілька років в лимані відбувається "цвітіння" води (вибухоподібне розмноження одноклітинних водоростей), що призводить до заморів риби. Також, всупереч запланованому при будівництві, вода лиману так і не досягла ступеню опріснення, який робив би її придатною для зрошення навколишніх полів (особливо це стосується південної частини водойми).

Реалізація цієї ідеї черговий раз підтвердила істину: грубе втручання у природу ніколи добром не закінчується. Створення Дунай-Дністровської зрошувальної системи на базі перетворення морського лиману Сасик в водосховище стало причиною виключно негативної екологічної трансформації і виникнення надзвичайно гострих економічних, екологічних, соціальних проблем та конфліктів.

2. Негативні наслідки перебудови водойми

Негативними наслідками перебудови екосистеми водойми, зміни її гідрологічного режиму є:

- деградація чорноземів у зоні зрошення в зв’язку з використанням непридатної для зрошення вод озера Сасик;

- підтоплення, заболочування прилягаючих до Сасику територій, абразія берегів;

- забруднення, «цвітіння» і непридатність для комунально-побутового використання вод Сасика;

- забруднення наявних підземних джерел питного водопостачання;

- забруднення прибережних акваторій моря;

- незадовільна іхтіотоксикологічна та іхтіопатологічна ситуація;

- погіршення санітарно-епідеміологічного стану в прилягаючих населених пунктах.

У регіоні водоймища склалася напружена соціальна обстановка, що обумовлена і його незадовільним екологічним станом.

Проблема Сасика є складною научною проблемою, яка потребує ретельної структуризації та пошуку різних рішень. У районі відсутня загальна концепція розвитку природно-господарського комплексу та рішення економіко-екологічних проблем.

3. Стан води у водосховищі Сасик

Перший період – 80-ті роки-перша половина 90-х років. У цей період значні об’єми води Сасику забирались на зрошування, скидалось у море біля 600 млн. м3 у рік, суттєво збільшилася сумарна річна витрата річок Когильник і Сарата. Коефіцієнт водообміну водосховища складав 2,24 рази на рік, тобто забезпечувалась відносно висока (для цієї водойми) проточність.

Другий період – з другої половини 90-х років і по сьогоднішній день з нашої точки зору можна вважати періодом формування сучасної екологічної ситуації у Сасицькому водосховищі. Він характеризується уповільненим зовнішнім водообміном, зниженням об’ємів забору води на зрошення, відносним зменшенням відмітки рівня поверхні водосховища. До 2000 р. коливання рівня вільної поверхні Сасика повторювало коливання рівня води в Дунаї, хоча з меншою амплітудою. Починаючи з другої половини 2000 року рівень води в озері фактично підтримується на нульовій відмітці відносно Балтийської системи. Лише восени 2004 року рівень вільної поверхнї дещо знизився у зв‘язку з відкачкою води насосними станціями для проведення робіт, пов‘язаних з укріпленням берегів водойми. Такий відносно стабільний рівень води суттєво зменшує підтоплення прилеглих територій і наближає обсяги надходження ґрунтових і підземних вод до величин, характерних для лиману.

Вода водосховища Сасик має загальну мінералізацію у 1,5 – 5 разів, вміст хлоридів у 1,5 – 2,0 рази віще норми пісних водойм, має високу токсичність, через масове розмноження синьо-зелених водоростей та накопичення металів:

Найбільша концентрація важких металів знаходиться на місці входу каналу Дунай-Сасик у водоймище, що свідчить про високий рівень забруднення дунайської води.

Згідно з Державним стандартом вода опрісненого водосховища Сасик являється обмежено придатною та непридатною з небезпеки засолення ґрунту та токсичного впливу на рослини.

Головний висновок щодо якості води Сасицького водосховища (з точки зору водокористування) полягає в тому, що за вмістом основних контрольованих показників вода водосховища була незадовільна за тим чи іншим показником якості води, для того чи іншого виду водокористування.

4. Стан біоти

Кормова база риб, яка сформувалась у водосховищі, виявилась досить високопродуктивною і у перші роки становлення іхтіоценозу, рибопродуктивність сягала 35-40 кг/га. Тобто, у першій половині 80-х років створилися винятково сприятливі умови для нагулу риб короткого детритного ланцюга, що стрімко збільшили чисельність та біомасу. При цьому необхідно відмітити, що за весь період рибогосподарського використання прісноводного озера Сасик, його рибопродуктивність не досягала такої величини як у лимані (середнє значення у 70-ті роки кладало 52 кг/га). У Сасицькому водосховищі реєстрували 11 видів риб: сазан (короп), судак, лящ, карась сріблястий, товстолобик, білизна, окунь, краснопірка, тарань, чехонь, плоскирка. У 2000-2001 роках рибопродуктивність знизилась до мінімального значення за період існування водосховища – 10,1 кг/га. Зміни у водосховищі Сасик призвели до скорочення числа біологічних видів, перш за все, цінних видів риб, та до розвитку синьо-зелених водоростей небезпечних для людини. Ведення рибного господарства можливе лише у водоймах, якість води яких відповідає вимогам до рибогосподарських водойм.

На піщаній косі, яка розділяє Сасик та море, жили рідкісні для Причорномор’я дикі птахи, але через зміну умов їх мешкання, їх стало ніде де жити. Озеро також приваблювало тисячі зграй качок, гусей та лебедів. Але опріснення, і як наслідок, практично щорічний льодостав, а також підвищення рівню води в озері стали перешкодою для зимуючих тут видів птахів.

В 1986 році на вузьких смугах балок та ярів біля водосховища було багато видів степових рослин:


Сасицьке водоймище практично з перших років його перетворення характеризувалося досить високими продукційними показниками і майже зрівнювалось за біопродуктивністю з колишньою водоймою – лиманом Сасик. Але у водоймищі в результаті специфічно сформованих після опріснення умов продукування (відсутність занурених макрофітів, велика кількість біогенів – тобто дуже сприятливі умови для бурхливого розвитку фітопланктону, зокрема синьозелених водоростей) переважна частина автохтонної органічної речовини надходить у екосистему за рахунок фотосинтетичної активності водоростей, первинна продукція яких лежить в основі всіх наступних трофічних рівнів.

Конкуренція за біогени відсутня через слабкий розвиток вищої водної рослинності. За рахунок синьо-зелених водоростей рівень розвитку фітопланктону досягає рівня “цвітіння” і, навіть, “гіперцвітіння”.