• географічне положення об'єкта (число офісів і місце розташування заводів);
• тимчасова структура (частота проведення аудитів);
• предмет екологічного аудита (повітря, вода, землі, енергоспоживання, відходи).
3.2 Процедура аудитування.
Процедура екологічного аудита повинна забезпечувати можливість оцінки відповідності об'єкта, що перевіряється, установленим, для нього критеріям екологічного аудита - Процедура проведення екологічного аудита простій і доступної в керуванні і виконанні. Перед проведенням аудита необхідно:
• ідентифікувати процеси, використовувані в комерційній діяльності або виробничому процесі об'єкта аудитування;
• чітко установити цільову спрямованість політики і планів підприємства;
• визначити компетенцію аудита, включаючи його структуру і масштаб;
• розробити процедури, що встановлюють порядок виконання аудита.
Основними етапами процедури екологічного аудита є:
• перевірка первинної документації, журналів реєстрації й інших матеріалів, що реєструють показники природоохоронної діяльності;
Збір інформації в рамках проведення аудита, включаючи співбесіду з персоналом;
• візуальне обстеження об'єкта, перевірка стану й експлуатації технічних засобів;
• інструментальний аналіз параметрів навколишнього середовища і факторів негативного впливу;
• вироблення рекомендацій з удосконалювання природоохоронної діяльності і раціональному використанню природних ресурсів.
При проведенні аудита підприємство одержує ряд переваг:
• визначення можливих шляхів досягнення екологизації діяльності підприємства і виявлення причин, що перешкоджають досягненню цієї мети;
• зниження імовірності піддатися ризикові судового позову і виплати великої компенсації за заподіяний збиток, а також екологічних платежів і штрафів;
• посилення екологизаціі діяльності і політики підприємства, екологічної свідомості і підвищення екологічної відповідальності персоналу підприємства;
• визначення ступеня відповідності діяльності підприємства екологічним нормативам якості навколишнього середовища, встановленим органами федеральної державної влади і суб'єктами федерації;
• розробка заходів для поліпшення екологічної діяльності підприємства й одночасно по зниженню вартості виробленої продукції;
• розробка інформаційної бази негайного реагування на випадок виникнення небезпеки;
• поліпшення методів керування при рішенні екологічних проблем;
• Економічне стимулювання проектів, що забезпечують зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище;
• поліпшення взаємин зі структурами влади і громадськістю;
• оцінки-ризику і збитку, зв'язаного з забрудненням навколишнього середовища в результаті виробничої або іншої діяльності підприємства;
• відповідність стандарту, що встановлює рівень екологічного ризику.
Процедура екологічного аудитування передбачає оформлення його результатів у виді екологічного аудиторського висновку (далі аудиторський висновок), що представляється Замовникові. Аудиторський висновок — офіційний документ, завірений підписом і печаткою еколога аудитора або аудиторською організацією й утримуючий висновок про відповідність звітності і діяльності суб'єкта, що хазяює, діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів і рекомендаціям з усунення виявлених недоліків.
Аудиторський висновок складається за установленою формою і повинний складатися з трьох частин: вступної, аналітичнщї і підсумкової.
1. У вступній частині вказуються:
• для аудиторської організації — юридична адреса і телефони;
порядковий номер, дата видачі і найменування органа, що видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, а також термін дії ліцензії; номер реєстраційного свідчення; номер розрахункового рахунка; прізвище, ім'я і по батькові всіх аудиторів, що приймали участь у перевірці;
• для аудитора, що працює самостійно, — прізвище, ім'я, по батькові, стаж роботи як аудитора; дата видачі і найменування органа, що видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, а також термін дії ліцензії; номер реєстраційного свідчення; номер розрахункового рахунка.
2. В аналітичній частині вказуються:
• найменування суб'єкта екологічного аудита і період його діяльності, за який проводиться перевірка;
• результати експертизи відповідності діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки, складанню відповідної звітності і станові внутрішнього контролю, що забезпечує виконання вимог екологічної безпеки;
• факти виявлених у ході аудиторської перевірки істотних порушень екологічного законодавства і правил складання нормативної і статистичної документації підприємства (суб'єкта екологічного аудита), а також порушень екологічного законодавства, що нанесли або можуть завдати шкоди державі і проживаючому населенню.
3. У підсумковій частині аудиторського висновку утримується запис про підтвердження відповідності діючому екологічному законодавству екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки. У випадку якщо суб'єктом — Замовником у ході проведення перевірки не були усунуті істотні порушення природоохоронного законодавства, у підсумковій частині аудиторського висновку робиться запис про неможливість підтвердження відповідності діючому екологічному законодавству екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки.
Кожна сторінка аудиторського висновку підписується аудитором, що проводив перевірку, і завіряється його особистою печаткою. При проведенні перевірки аудиторською фірмою аудиторський висновок, крім того, підписується керівником аудиторської фірми або уповноваженим їм іншою посадовою особою і завіряється печаткою аудиторської фірми.
Виконання екологом-аудитором або аудиторською організацією умов договору оформляється актом здавання-прийняття аудиторського висновку. Суперечки матеріального характеру й інші розбіжності, що виникають між екологом аудитором або аудиторською організацією і Замовником, дозволяються у встановленому порядку.
4. Об'єкти екологічного аудита на прикладі хлібозаводу .
4.1. Загальна характеристика хлібозаводу .
Хлібозавод спеціалізується на виробництві булочних і кондитерських виробів.
4.2. Об'єктами екологічного аудитування на хлібозаводі є:
склад борошна;
відділення для просіювання;
тістомісильне відділення;
топкове відділення.
Допоміжні виробництва, цехи і ділянки:
котельня;
холодильні камери;
мийне відділення;
механічна майстерня;
зварювальна посада;
гаражі, відкрита стоянка.
Склад борошна.
Борошно надходить у виробничі тритонні бункери, під кожним з яких установлене по одному рукавному фільтрі для очищення запиленого повітря, що транспортує борошно. Не уловлена фільтрами борошняний пил виділяється в приміщення, відкіля приділяється в атмосферу трубою висотою 21 м і діаметром 0,5 м.
Відділення для просіювання.
У приміщенні відділення розміщаються просіювателі «Бурат», призначені для просівання борошна, очищення від механічних і феромагнітних домішок. Пил, що виділяється при просіванні, виділяється в приміщення.
Тістомісильне відділення.
При шумуванні опари і тесту відбувається виділення вуглекислого газу і вологи. Спирт і летучі кислоти виділяються в дуже малих кількостях. При готуванні цукрового сиропу відбувається виділення невеликої кількості цукрового пилу. Тому що витяжної вентиляції в приміщенні немає і сироварочний казан вилучений від усіх прорізів, цукровий пил в атмосферне повітря не надходить.
Топкове відділення.
При випічці хлібобулочних виробів у печах утворяться пари, що містять вологу, етиловий спирт, летучі кислоти, альдегіди, акромин.
При згорянні природного газу утворяться оксид вуглецю і діоксид азоту.
Після процесу випічки готова продукція через систему транспортерів надходить в експедицію на циркуляційні столи й укладається в лотки конвеєрів для охолодження. Пари усушки, що утворяться при цьому, що містять вологу, етиловий спирт, летучі кислоти й альдегіди, приділяються в атмосферу через віконні і дверні прорізи.
Допоміжні виробництва, цехи і ділянки.
Котельня.
При згорянні природного газу утворяться оксид вуглецю і діоксид азоту, що викидаються в атмосферу димарем висотою 30 м і діаметром 0,6 м.
Холодильні камери.
У процесі експлуатації холодильників виділення шкідливих речовин відбувається в незначних кількостях за рахунок утрат холодоагенту. Джерело викиду: труба довжиною 21 м і діаметром 0,3 м.
Мийне відділення.
Мийка виробляється з застосуванням соди кальцинованої (натрію карбонату). Джерелом викиду забруднених речовин в атмосферу є труби вентустановок вмсотою по 21 мі діаметром по 0,3 м.
Механічна майстерня.
У майстерні встановлені токарський, свердлильний, відрізний і заточувальної верстати. Джерелом викиду є труба висотою 14 м і діаметром 0,3 м.
Зварювальна посада.
Встановлено агрегат електродугового зварювання й ацетиленовий генератор. Джерелом викиду є труба висотою 21 м і діаметром 0,5 м.
Гаражі, відкрита стоянка.
У гаражі утримуються: 1 легковий автомобіль з обсягом двигуна до 1,8 м, 2 легкових автомобілі з обсягом двигуна понад 1,8 л, 2 вантажних автомобілі вантажопідйомністю до 2 т, 1 вантажний автомобіль вантажопідйомністю від 2 до 5 т, 13 вантажних карбюраторних автомобілів вантажопідйомністю від 5 до 8 т.