Величезне значення має бонітування ґрунтів при переході до ринкових відносин (госпрозрахунку, оренди, індивідуальних селянських господарств).
Бонітування ґрунтів проводиться за єдиною методикою з урахуванням місцевих особливостей ґрунтів і природних умов. При загальному бонітуванні враховуються екологічні фактори - клімат, рельєф, грунт, ґрунтові води, ґрунтоутворюючі породи, рослинність як елемент єдиної динамічної системи, у відповідності до біологічних особливостей вирощування сільськогосподарських культур. Бонітування ґрунтів з урахуванням вирощування окремих культур - це спеціалізована класифікація їх за природними властивостями і кліматичними умовами, які характеризують родючість різних сільськогосподарських культур.
Об’єктом бонітування є агровиробничі групи ґрунтів, узагальнені на основі єдиного загальнодержавного номенклатурного списку.
Показником якості (родючості) ґрунтів є бонітет, виражений у балах. Він встановлюється на основі об'єктивних природних властивостей і показниках ґрунтів, до яких відносять показники, що безпосередньо характеризують здатність ґрунтів задовольняти потреби рослин у воді і поживних речовинах, тобто оцінити їхню родючість. Такими показниками є вміст гумусу та фізичної глини в орному шарі, глибини гуму-горизонту, кислотність (рН) орного шару, глибина залягання глейового горизонту, специфічні властивості ґрунтів, які можуть мати достатню кількість вологи і поживних речовин, але наявність токсичних речовин, несприятлива реакція ґрунтового розчину, здатність їх до запливання і утворення кірки при підсиханні можуть різко знизити продуктивність. Ці обставини потребують обов'язкового врахування та оцінки. Якщо несприятливі властивості мають місцевий характер, вони враховуються за допомогою поправочних коефіцієнтів, Оціночний бал, визначений за основними критеріями, кори-гується модифікаційними критеріями шляхом введення поправок на оглеєння, змитість, щебетованість, кислотність, щільність складу та ін.
Оцінка родючості грунтів проводиться за 100-бальною системою замкнутою шкалою. Через неоднорідність грунтово - кліматичних умов області (республіки) і різні вимоги до вирощуваних культур, складно визначити єдиний еталон ґрунтів, який можна було б оцінити 100 балами. Тому за 100 балів приймається еталонний грунт для кожної культури в зоні її вирощування. Такими культурами є озима пшениця, озиме жито, ячмінь, кукурудза, цукрові буряки, картопля.
2. Причини і види забруднення водних джерел. Оцінка економічного збитку від забруднення і нераціонального використання водних ресурсів
У нашій країні вимоги до якості води в різних галузях народного господарства різні і визначаються нормативними документами. Найбільш якісною повинна бути вода для споживання. Існуючі державні норми найсуворіше регламентують наявність токсичних речовин. Обмежується також вміст речовин, що додають воді небажаного смаку, кольору або запаху.
Вимоги промислового виробництва щодо якості води визначаються продукцією, що виробляється, місцем у виробничому процесі. Якщо вона входить до складу продукції (харчова промисловість, деякі хімічні виробництва), то якість її не повинна бути нижчою за якість питної води, а в деяких випадках і перевищувати її. Скажімо, вимоги до якості води в енергетиці, деяких машинобудівних виробництвах враховують здатність до накипоутворення. Вода найнижчої якості (високий вміст розчинних солей, наявність інших домішок) є непридатною для технологічних процесів.
До зрошувальних вод рівень вимог найнижчий.
Якість природних вод у річках та озерах, а також прісних підземних вод в основному відповідає стандартам. У той же час, внаслідок використання великих об'ємів природних вод як пароутворювачів, розчинників, теплоносіїв і охолоджувачів та для промислового забору, у водоймища викидається значна кількість забруднювачів.
Загальними джерелами забруднення водоймищ є недостатнє очищення стічних вод промисловими та комунальними підприємствами, великими тваринницькими комплексами; змиття талими і дощовими водами забруднюючих речовин з полів та міських територій; експлуатація водного транспорту. Негативну роль відіграє також забруднення, що виникає внаслідок надходження з опадами шкідливих речовин із атмосфери; підвищення температури водойм через викиди нагрітих вод тепловими й атомними електростанціями.
Стічні води, що утворюються під час технологічних процесів, після очищення і недоочищення, як правило, викидаються до річок або водоймищ, а в приморських районах - у прибережну зону морів. Велика кількість забруднювачів надходить у річки із шахтними і рудниковими водами, а також із дренажними, що надходять з територій зрошуваного землеробства. Загальний об'єм цих викидів сягає кількох мільярдів кубічних метрів н рік.
У південних областях України кількість стічних вод, що скидаються, практично рівна дефіциту прісної води, від якого потерпають ці райони. Повернення стічних вод у систему технічного водоспоживання підприємств дозволило б ліквідувати дефіцит прісної води. Проте, для цього стічні води повинні піддаватися додатковій обробці, затрати на яку залежатимуть від характеру забруднення і вимог до якості технічної води.
Відомі такі забруднення води:
1) фізичне забруднення - пісок, мул, глина — наслідки ерозії; пил, радіоактивні домішки, частинки золи від ТЕС;
2) теплове - спуск у водойми води з теплових та атомних електростанцій;
3) біологічне - мікроорганізми, віруси, бактерії, грибки, найпростіші, черви; промисловими біологічними забруднювачами є м'ясокомбінати, цукрові та маслозаводи;
4) хімічне - кислоти, солі, луги;
5) органічне - нафта та її сполуки, відходи тваринництва;
6) поверхнево-активні речовини - миючі засоби, пестициди.
У 1992 р. зафіксовано 959 різновидів забруднення води. Здебільшого ці забруднення токсичні: це сполуки миш'яку, свинцю, ртуті, міді, кадмію, фтору, хрому. Вони потрапляють у їжу. У фітопланктоні, наприклад, вміст шкідливих речовин у 10 разів більший, ніж у воді, а в рачках, личинках їх ще більше. Риба, яка ним живиться, містить шкідливих речовин ще у 10 разів більше. Отже у щуці, судаку, які поїдають забруднену рибу, концентрація може у тисячу разів перевищувати концентрацію отрути у воді.
Міські стічні води. Це води, забруднені продуктами життєдіяльності населення, побутовими миючими засобами, фарбниками, відходами промисловості, що скидаються у каналізацію. Стічні води містять велику кількість мікроорганізмів, заражені яйцями гельмінтів, і тому перед викидом у водойми вони підлягають механічному і біохімічному очищенню, знезараженню. Майже 10% всіх забруднених міських стічних вод складають грубі фракції; 50% забруднення складають органічні речовини, що погано осідають; решта забруднення - це розчинені у воді органічні речовини.
Промислові стічні води. Утворюються на різних стадіях технологічних і теплообмінних процесів. Тому кількість і склад їх визначаються умовами виробництва.
Оцінюючи шкоду від, забруднень водних ресурсів, країни, слід враховувати не тільки витрати води, але й, перш за все, забруднення і токсичність стічних вод;
Найбільша концентрація токсичних речовин спостерігається у стічних водах багатьох виробництв фарбників, паперово-целюлозної промисловості та виробництва пластмас, а знешкодження їх потребує складних і дорогих технологій. Часто забруднювачі містять таку високотоксичну речовину, як сірководень, викиди якого взагалі неприпустимі.
Для Донбасу і Криворізького басейну характерний викид шахтних і рудникових вод з високим вмістом мінеральних солей. Це перешкоджає використанню неочищених вод промисловістю і для зрошення. Так, у скинутих деякими шахтами Донбасу водах концентрація солей сягає 9,5 г/л, у тому числі твердих солей - до 3 г/л.
В багатьох машинобудівних підприємствах застосовують технології гальванічного покриття металів - нікелювання, хромування, міднення, кадміювання деталей. У стічних водах гальванічних цехів присутні ціаніди, прості і комплексні солі всіх вищеназваних металів та солі, що утворюються при нейтралізації стічних вод. Скидання таких вод у міську каналізацію можливе тільки за умов вилучення з води сполук кольорових та важких металів і ціанідів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього середовища»).
Об'єми скидів забруднюючих речовин та їх концентрація визначається на підставі даних обстеження об'єктів та аналізу журналів обліку водоспоживання, водовідведення, роботи каналізаційних насосних станцій з урахуванням вимог дозволів на спецводокористування та затверджених норм ГДС (ТУС). Визначені при цьому показники включаються у розрахункові
формули.
З моменту встановлення факту скиду до повного його припинення проби відбираються на менше трьох разів з метою одержання реальної характеристики зворотних вод протягом всього періоду скиду.
Допускається одноразовий відбір проб при скиданні забруднюючих речовин із суден, плавзасобів, морських надводних та підводних споруд, берегових та інших об'єктів при короткочасному (не менше 12 годин) періоді скиду.
При заздалегідь відомому сталому складі зворотних вод (наприклад, господарсько-фекальні води суден, стічні води міської каналізації") чи забруднюючих речовин дозволяється, як виняток, використання в розрахунках" попередніх даних про їх склад та якість.
Середня концентрація забруднюючих речовин в стічних водах за період порушення водоохоронного законодавства визначається з усієї сукупності відібраних і підданих хімічному аналізові проб стічної води і обчислюється за формулою: