Незалежно від Кіотського протоколу існує також європейське законодавство в галузі захисту якості повітря, зміни клімату та озонового шару. Відповідно до постанови Європейської Комісії (№ 2037/2000) щодо захисту навколишнього середовища і, зокрема, озонового шару країни-члени ЄС повинні інформувати про вжиті заходи стосовно повторного використання ("Recycling"), обновлення та знищення шкідливих речовин, типу фторхлорвуглеводневих (ФХВВ) та інших газів з подібним негативним впливом на озон. На сьогоднішній день, як і було погоджено Монреальским протоколом 1987 року, замість ФХВВ використовуються фторовуглеводневі гази (ФВВ), які не впливають на озон в атмосфері. Але за рахунок цього вирішується тільки питання озонових дір, а проблема парникового ефекту залишається. Об'єм викидів парникових газів - розрахункова величина. Вихідні дані для розрахунків - об'єми спожитих енергоносіїв. Наприклад, знаючи об'єм спаленого природного газу, легко підрахувати об'єм утвореного СО2. Також здійснення подібних проектів може відбуватися за рахунок кредитів міжнародних організацій. Так, Європейський банк реконструкції та розвитку готовий виділяти 2-4,6 млрд доларів на рік країнам з перехідною економікою для реалізації проектів спільного інвестування, серед яких Україна займає одне з провідних місць.
Для отримання права застосовувати механізми Кіотського протоколу, Сторони повинні відповідати вимогам, визначеним рішеннями Сьомої конференції Сторін рамкової конвенції ООН про зміну клімату, затвердженим Першою зустріччю сторін Кіотського протоколу (м. Монреаль, Канада, 2005 р.).
Для досягнення поставленої мети Кіотський протокол пропонує кілька механізмів. Перший - торгівля квотами. Міжнародна торгівля викидами дозволяє передачу частини національних дозволів на викиди - "одиниць встановлених обсягів" іншим країнам. Це може здійснюватись через національні системи торгівлі, що дозволяють приватним фірмам, або державам вести міжнародну торгівлю дозволами на викиди з метою виконання ними національних зобов'язань. Ідея запровадження систем торгівлі викидами парникового газу полягає у такому: законодавчо встановлюється гранична межа зовнішнього впливу на довкілля викидів парникових газів, розробляється ефективний механізм розподілу та торгівлі дозволами на викиди між учасниками системи торгівлі, які, виходячи із власних міркувань прибутковості, виконують свої природоохоронні зобов'язання.
Якщо країна не використовує на 100% дозвіл на викид парникових газів (квоту), вона може продати його іншій державі. При цьому розробники документа наголошують, що гроші від продажу квот мають витрачатися на зниження викидів парникових газів. Слід зазначити, що у даному випадку мова йде не про аналог розміщення "брудних" виробництв у бідних країнах. Вуглекислий газ - це сполука, наявність якої в атмосфері є життєво необхідною.
Наступний механізм для досягнення зниження викидів - це так звані проекти спільного впровадження (СВ). Спільне впровадження дозволяє країнам брати собі у залік скорочення викидів, які утворилися в результаті їх інвестування у скорочення викидів у інших країнах і можуть бути предметом передачі еквівалентної кількості "одиниць скорочення викидів" між двома країнами. Фінансують такі заходи зазвичай міжнародні інститути. Для України вже розроблено програму з 36 проектів спільного впровадження загальною вартістю понад $700 млн. Програма в основному орієнтована на металургійні підприємства, шахти, комунальні господарства і розрахована на скорочення викидів СО2 до 65 млн т., проте постійні кадрові ротації у Кабміні дестабілізують роботу урядової Комісії з питань змін клімату. Згідно з Кіотським протоколом розвинуті держави разом з країнами з перехідною економікою можуть здійснювати спільні проекти зі зниження викидів на територіях цих країн. Це дозволить ділити отримане між цими державами. Така можливість кооперування дуже важлива для розвинутих країн. Справа у тому, що за сучасного розвитку технологій вони майже повністю використали потенціал енергозбереження та енергоефективності. А, скажімо, в України такий потенціал гігантський.
У базовому 1990 році Україна займала п'яте місце серед країн з Додатку I, за кількістю викидів парникових газів. У 1998 році завдяки зменшенню викидів Україна перемістилася на 10 місце, їй передували Сполучені Штати Америки, Росія, Японія, Німеччина, Канада, Великобританія, Франція, Італія та Австралія. Україна займає восьме місце в світі за обсягами викидів парникових газів (близько 2% світових викидів цього типу) після США, Росії, Китаю, Німеччини, Японії, Австралії та Індії. Слід окремо відзначити скорочення кількості викидів у нашій країні в період з 1990 по 1998 рік як результат економічних перетворень. За прогнозами вчених, ці показники в Україні не перевищать рівень 1990 року і в період з 2012 по 2020 рік. У цьому сенсі Україна має досить серйозні переваги: за всіма ознаками ми належимо до категорії країн-продавців. Адже 1990 року (у протоколі цей рік визначено як базовий) Україна посідала шосте місце, "викидаючи" 880,5 млн СО2-еквівалента, а упродовж 1990-1998 років цей показник скоротився до 315,9 млн. Відтак, за прогнозами Мінекономіки, навіть за "оптимістичного сценарію розвитку вітчизняної економіки" Україна не сягне рівня викидів 1990 року. За різними оцінками, торгівля квотами на шкідливі викиди даватиме непоганий зиск - від $740 млн до $1,5 млрд щороку. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України повідомляє про успішне здійснення об’єднання з Міжнародним журналом трансакцій і проходження тестування Національного реєстру згідно з міжнародними вимогами. Таким чином, Україна усунула останню перешкоду для отримання права застосування механізмів Кіотського протоколу.
Ряд країн, що підписали Кіотський протокол, вже цікавляться питаннями продажу квот на викиди парникових газів з боку України, зокрема найбільший інтерес до цього проявляють Данія і Голландія. Датчани протягом 2004 року проводили підготовчу роботу, розсилали анкети містам і підприємствам і вже отримали попередню згоду на продаж квот від 12 міст. Координатором від України з оформлення продажу квот виступає Міністерство екології та охорони навколишнього середовища, де створена спеціальна комісія, яка буде давати відповідні постанови. При цьому кожна країна також буде створювати свою структуру в Україні для оформлення подібних договорів. Зокрема Данія вже створила відповідне агентство, а Голландія ще займається цим.
Також здійснення подібних проектів може відбуватися за рахунок кредитів міжнародних організацій. Так, Європейський банк реконструкції та розвитку готовий виділяти 2-4,6 млрд доларів на рік країнам з перехідною економікою для реалізації проектів спільного інвестування, серед яких Україна займає одне з провідних місць.
Поза тим уряд Канади через Канадське агентство міжнародного розвитку (КАМР) надавав фінансову допомогу для виконання канадсько-української програми екологічного співробітництва (КУПЕС) у 1999 - 2002 рр. Ця Програма ґрунтувалася на положеннях Меморандуму між Урядом України та Урядом Канади про співробітництво з питань зміни клімату, включаючи заходи, що проводяться спільно, підписаного 28 січня 1999 року. Метою Програми є підтримка і сприяння процесу переходу України до ринкової економіки шляхом поліпшення діяльності з охорони навколишнього природного середовища. Програма спрямована на підсилення потенціалу в Україні у вирішенні питань, пов’язаних із зміною клімату. Діяльність за Програмою включає такі основні напрямки:
допомога у розробці Національної системи інвентаризації викидів парникових газів в Україні;
допомога у розробці адміністративної та управлінської структури з питань зміни клімату в Україні;
допомога у розробці адміністративних та законодавчих норм для реалізації проектів спільного впровадження і визначення галузей та окремих підприємств української промисловості, які можуть представляти особливий інтерес для канадських компаній щодо розробки та реалізації проектів спільного впровадження.
З метою зменшення антропогенного тиску на навколишнє середовище у всьому світі уживаються заходи щодо пом'якшення антропогенного впливу на зміну клімату. Секторами, яким приділяється найбільша увага в Україні, є:
- енергетика,
- утилізація шахтного метану,
- централізоване теплопостачання,
- транспорт,
- комунальне господарство.
Відповідно до вимог Конвенції ООН Україна має надавати до Секретаріату РКЗК свої щорічні інвентаризації викидів та поглинання парникових газів та національні повідомлення з питань зміни клімату. Одним з перших кроків у цьому напрямі стало виконання проекту "Дослідження з питань зміни клімату в Україні" в рамках Програми допомоги уряду США країнам, що розвиваються, та країнам перехідного періоду в проведенні досліджень щодо зміни клімату. Результати цієї діяльності стали основою Першого національного повідомлення України з питань зміни клімату. Перше Національне Повідомлення України з питань зміни клімату, розроблене під керівництвом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та за участю ряду міністерств, відомств, закладів та організацій, було надане до Секретаріату РКЗК у лютому 1998 р. Щорічні інвентаризації викидів та поглинання парникових газів за період 1990-1998 рр. Україна надала до Секретаріату РКЗК на початку 2000 р. Відносно реальний претендент на CO2 в Україні - Німеччина. Представники Німеччини пропонують своєрідний бартер: німецька сторона інвестує у проекти, які дають можливість скоротити шкідливі викиди на українських підприємствах, зокрема на ТЕЦ. Отриманий надлишок викидів "експортується" до Німеччини. Німці готові інвестувати в ці проекти близько $2 млрд".
Європейський Союз видав попереднє керівництво для країн (членів ЄС) щодо процедури видачі дозволів фірмам, які братимуть участь у європейській схемі торгівлі викидами, що розпочнеться до 2005 року.