Смекни!
smekni.com

Напрямки міжнародного співробітництва в галузі охорони природи (стр. 1 из 2)

Реферат на тему:

НапрямкИ міжнародного співробітництва в галузі охорони природи


Зміст

Вступ

1. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища

2. Основні напрями міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища

3. Форми міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища

Висновок

Список використаної літератури


Вступ

Міжнародне співробітництво - всі напрямки і форми міждержавних і міжорганізаційних контактів - в області охорони навколишнього природного середовища з 70-х рр.. розвивалося дуже активно. Воно стало більш інтенсивним як по лінії прямого політичного співробітництва держав, так і по лінії економічного, культурного та науково-технічного співробітництва в рамках урядових і неурядових організацій на всіх рівнях.

Ставлення держав, організацій, політичних діячів, вчених, представників усіх професій і верств населення до охорони навколишнього середовища стало більш кваліфікованим, науково обґрунтованим, збалансованим. Це проявилося в тому, що в численних міжнародно-правових актах, прийнятих за останні десятиліття, в рішеннях і резолюціях міжнародних організацій, конференцій, нарад, у планах, проектах і програмах спільної діяльності, а також у конкретній практичній природоохоронної роботі регулярно приділяється належна увага як захист окремих природних об'єктів та екологічних систем, так і розробці та здійсненню заходів всебічної охорони природного середовища в цілому.

Міжнародне співробітництво Російської Федерації в області охорони навколишнього середовища розвивається в рамках міжнародних організацій, багатосторонніх конвенцій та угод, а також двосторонніх договорів та угод з країнами СНД, ближнього і далекого зарубіжжя.

У 2003 р. Російська Федерація приєдналася до Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням. Підготовлено та підписано ряд міжурядових і міжвідомчих угод в галузі природокористування та охорони навколишнього середовища з країнами СНД і далекого зарубіжжя, в тому числі: Рамкова Конвенція по захисту морського середовища Каспійського моря; Міжурядову угоду з КНР про співробітництво в галузі вивчення і освоєння Світового океану. Співпраця з Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) здійснювалося в рамках проектів третьої фази програми Глобального екологічного за такими ключовими напрямками: стійкі органічні забруднювачі (СОЗ), деградація земель, біорізноманіття та біобезпека, міжнародні води.

На зустрічі міністрів навколишнього середовища країн "вісімки" (25 27 квітня 2003 р., Париж, Франція) прийнято спільне комюніке по ряду питань: про практичні заходи, спрямовані на вирішення проблем Африки; про забезпечення безпеки судноплавства; про посилення взаємодії в рамках глобальних і регіональних природоохоронних конвенцій та угод. На саміті країн "вісімки" (31 травня - 3 червня 2003 р., Евіан, Франція) розроблені і прийняті План дій по воді, націлений на комплексне управління та ефективне використання водних ресурсів; План дій з науки і технологій з метою сталого розвитку, спрямований на збереження біорізноманіття і стале управління лісами.

Співпраця в рамках Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН) здійснювалося в рамках процесу "Довкілля для Європи". На Загальноєвропейської Конференції міністрів навколишнього середовища "Довкілля для Європи" (20 23 травня 2003 р., Київ, Україна) прийняті Міністерська Декларація, рамковий документ щодо Екологічної стратегії для країн Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії, а також базові елементи стратегії освіти в стійкого розвитку.

Продовжувалося співробітництво в рамках Ради Баренцева / Евроарктіческого регіону (СБЕР) та Ради держав Балтійського моря (СГБМ). Російська делегація брала участь у Конференції з навколишнього середовища і сталого розвитку в Північній Європі (27 29 серпня 2003 р., Лулео, Швеція). За підсумками конференції прийняті Декларація СБЕР і Декларація СГБМ, затверджено перелік екологічно значимих інвестиційних проектів у "гарячих точках" російської частини Баренцева регіону, фінансування яких здійснюється НЕФКО / Амапа, а також схвалено стратегія та план дій по "чистому виробництву".


1. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

В даний час існує більше 100 міжнародних організацій, що активно займаються проблемами охорони навколишнього середовища.

Республіка Узбекистан є активним учасником та членом багатьох з них.

Найбільший внесок у вирішення цих проблем вносить Організація Об'єднаних Націй (ООН) та її спеціалізовані установи, як організації універсальні і найбільш представницькі.

ООН була створена в 1945р. Республіка Узбекистан стала членом ООН у березні 1992р.

У функції Генеральної Асамблеї ООН входить формування політики та напрямки природоохоронної діяльності ООН в цілому і визначення тематики міжнародного співробітництва. У 1971р. на XXVI сесії була прийнята резолюція програмна «Розвиток і навколишнє середовище». Резолюція Генеральної Асамблеї ООН, прийнята 16 грудня 1976 р. визначила:

• коло природоохоронних повноважень ООН;

• відповідальність за вирішення проблеми навколишнього середовища глобального характеру;

• керівну роль у вирішенні міжнародних проблем охорони навколишнього середовища;

• організацію відповідних форумів і розробку договорів у галузі охорони навколишнього середовища на глобальному рівні;

• здійснення керівництва фондом навколишнього середовища;

• надання допомоги країнам, що розвиваються у вирішенні проблем охорони навколишнього середовища.

З метою практичної реалізації заходів з охорони навколишнього середовища Генеральна Асамблея прийняла програму ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП) і заснувала ряд спеціалізованих органів: Економічний і соціальний Рада (ЕКОСОР); Організація Об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО); Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ); Міжурядова морська консультативна організація (ИМКО); Всесвітня Організація охорони здоров'я (ВООЗ); Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО); Всесвітня метеорологічна організація (ВМО).

Економічний і соціальний Рада (ЕКОСОР) веде дослідження і складає доповіді з міжнародних питань охорони навколишнього середовища, дає рекомендації щодо будь-яких аспектах цієї проблеми, державам - членам ООН і зацікавленим спеціалізованим установам.

Регіональні проблеми охорони навколишнього середовища є об'єктами діяльності відповідних підрозділів ЕКОСОР:

• Європейської Економічної Комісії (ЄЕК), Узбекистан є її членом з липня 1993р.;

• Економічної Комісії ООН для Африки (економ);

• Економічної Комісії ООН для Західної Азії (ЕКООНЗА);

• Економічної і соціальної Комісії ООН для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО), Узбекистан є її членом з липня 1992р.

ЮНЕСКО почала свою діяльність у 1946р. Її членами є більшість країн світу, в тому числі Республіка Узбекистан з жовтня 1993р. Діяльність ЮНЕСКО зосереджена на організації досліджень в галузі навколишнього середовища та її ресурсів. Вона брала активну участь у створенні Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) і інших природоохоронних організацій. У 1970р. Генеральна конференція ЮНЕСКО схвалила довгострокову міжурядову і міждисциплінарну програму «Людина і біосфера» (МАБ), в основі якої лежить всебічно вивчення структури і функціонування біосфери та її екологічних районів, систематичні спостереження за змінами біосфери в результаті впливу людини, аналіз впливу цих змін на людину і надання необхідної інформації з цих питань. До здійснення цієї програми було підключено близько 100 країн, 80 з яких створили національні комітети. Академія Наук Республіки Узбекистан активно бере участь в її реалізації.

Програма ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП) була створена Генеральною Асамблеєю в 1972р. Керівним органом програми є Рада керуючих, що складається з представників багатьох держав. Діяльність Ради керуючих зосереджена на розробці таких програм: Здоров'я людини і чистота навколишнього середовища; Населені пункти та життєве середовище; Сухопутні екосистеми й управління ними; Навколишнє середовище та її розвиток; Океани; Управління навколишнім середовищем; Міжнародне природоохоронне право; природоохоронну освіту.

Для фінансування вищевказаних програм Генеральна Асамблея заснувала спеціальний фонд навколишнього середовища.

У 1975р. ЮНЕСКО і ЮНЕП у відповідності до рекомендацій конференції ООН (Стокгольм, 1972р.) Почали здійснення міжнародної програми з освіти в галузі охорони навколишнього середовища (МПОС). Для обговорення цієї проблеми в жовтні 1977р. була скликана міжурядова конференція в Тбілісі (Грузія), рекомендації і заключна декларація якої заклали основу, уточнили цілі і визначили педагогічні принципи освіти з питань навколишнього середовища, а також основні напрямки, що визначають її розвиток на національному і міжнародному рівнях.

Відповідно до прийнятої на конференції декларації основною метою екологічної освіти є досягнення розуміння спільнотами та окремими особами складності характеру природного навколишнього середовища і сфери, створеної людиною, а також придбання знань і практичних навичок для усвідомленого і ефективної участі у вирішенні проблем навколишнього середовища - управлінні її якістю.

Тбіліська міжурядова конференція з освіти в галузі навколишнього середовища ознаменувала новий етап у розвитку міжнародної діяльності з охорони природи. У числі 41 рекомендації, прийнятої на конференції, 28 були звернені до країн і їх урядам.

Втілюючи в життя рекомендації Тбіліської конференції, освіта в галузі навколишнього середовища було включено в перелік цілей наступних середньострокових і довгострокових планів ЮНЕСКО, включаючи підготовлену їй у березні 2001р. мультимедійну Програму «Освіта для Сталого Майбутнього», а також справжню інтерактивну навчально-освітню Програму «Екологія, Охорона навколишнього середовища і Сталий розвиток».