Специфічні світоглядні засади техногенного суспільства визначають і розуміння природи як упорядкованого процесу. Такого, що є пізнаванним для людини і є об"єктом реалізації людських цілей. Принципово іншими є світоглядні засади традиційного суспільства. В ньому природа сприймається як живий організм, в межах якого існує і людина. Закони природи і людського існування сприймаються як щось надраціональне. В техногенному суспільстві формується світоглядне уявлення про те, що необхідно створити певну техніку і технологію, які дозволять оволодіти природою, світом.
Фантастичними у цьому відношенні є можливості новітньої біотехнології. За її допомогою конструюють нові біологічні форми, які здатні виконувати необхідні і наперед визначені функції. Так, якщо ввести в клітину потрібний ген, можна отримати організм, який є стійким до певних хвороб, наприклад – до СНІДу. Можливо також виробляти природним біологічним шляхом необхідні для медицини антигени, вакцини. За допомогою молекул афінного впізнавання і певних методик можна лікувати хворих з пухлинами, розв”язати пробему трансплантації органів. Шляхом введення в певні мікроорганізми генів, що відповідають за продукування інсуліна, гормону росту, інтерферону можна лікувати важкі хвороби.
На основі генно-інженерної технології конструюють біосенсори і біокомп”ютери, які за висновком фахівців вже з 2000 року почнуть витісняти “неорганічні” комп”ютери.
Ще більш значні, ніж у геннії інженерії, є технологічні можливості білкової інженерії – конструювання білків з будь-якими наперед заданими властивостями, які можна використовувати для виконання теж наперед заданих життєвоважливих функцій.
Отже, технологічні можливості новітньої біотехнології можна оцінити як в принципі необмежені. Але чи означає це, що існує “наукова санкція” необмеженого втручання в біологію людини? Якщо враховувати той суттєво важливий світоглядний орієнтир, що вимагає сприймати біологічну основу людини не просто як нейтральний фон соціального буття, а як підгрунтя, на якому і завдяки якому людина здатна стати культурною і цивілізованою істотою, то, зрозуміло, ні. Навпаки, сучасна наука, відповідно до етичних своїх засад, може орієнтуватися на відмову від ідеалу передворення природи - в тому числі і біологічного в людині - в інтересах і за бажанням людини.
Однак це зовсім не означає, що Україна має стояти осторонь бурхливого розвитку новітньої біотехнології. Тим більше, що формування “біотехнологічного світу” людської життєдіяльності стало конкурентним питанням розвитку держав світу. За прогнозами фахівців, з 2000 р. світ розподілиться на дві частини. Одна – країни, що економічно базуються на біотехнології, на підставі чого для них стає можливим розв”язання проблем забруднення оточуючого середовища і генетичної деградації населення. Друга – країни, економіка яких пов”язана переважно з традиційними технологіями, які не дозволяють зменшити негативний тиск на зовнішнє середовище і генофонд населення. На жаль, через об”єктивні обставини приєднання України до 1-ої групи країн є дуже проблематичним.
Крім того, в умовах економіко-технологічної кризи в сьогоденній Україні використання навіть вже існуючих виробничих біотехнологічних процесів може бути небезпечним і мати значні негативні наслідки. Порушення елемантарних технологічних норм здійснення біотехнологічних процесів стає причиною аварій, які загрожують здоров"ю і життю населення. Причому забруднення середовища не може бути локалізоване, небезпека набуває крупномасштабного характеру. Зменшення потенційної небезпеки біотехнології вимагає високої технологічної культури взагалі. Інакше небезпека біотехнології є більш реальною, ніж ті блага, які вона може забезпечити.
Використання пізнаних біологічних законів для створення технічних і технологічних систем обумовлює не лише подальшу експансію людини в природу, а нову якість самої природи, принаймні, біологічного світу – “штучне живе”, біологічні системи, що є результатом людської конструкторської діяльності.
В зв”язку з розвитком і функціонуванням біотехнології важливо підкреслити дві обставини. По-перше, біотехнологічний спосіб людської діяльності обумовляє формування певного пласта біологічного світу, який, в певному розумінні, вже не є природою. Природа стає “штучним світом”. Це, у свою чергу, веде до зміни не тільки змісту, а й способів взаємодії технології і культури. Тому, друга обставина, яку треба підкреслити, полягає в тому, що штучна природа обумовлює існування світу нової культури – технологізованої культури.
2.ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ. ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ ЯК УЗАГАЛЬНЕНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ПРИРОДИ.
Отже, є всі підстави вважати, що світоглядні орієнтири техногенної цивілізації спричинили завойовницьке ставлення людини до природи. Наслідком такого ставлення є екологічний стан ХХ ст.
В процесі обговорення екологічних проблем як проблем виживання людини і природи, поняттям, що відтворювало інтегральні характристикипланетарного екологічного стану, стало поняття "екологічна ситуація". З моменту виникнення воно мало здебільшого негативне психологічне навантаження і було науковим індикатором деструктивного впливу людини на довкілля. Вчені - природничники, методологи науки, психологи, соціологи, публіцисти говорили, писали, досліджували "загрозливу екологічну ситуацію", "небезпечну екологічну ситуацію", "кризову екологічну ситуацію".
Це означає, що за оцінками фахівців - екологів, біологів, метеорологів, астрономів, математиків та інших дослідників функціональні параметри біосфери відхиляються від норми, що цілісність її може бути порушена.
Екологічна ситуація завжди є функцією цивілізації, певний екологічний стан є результатом спричиненого людиною техногенного впливу на природу. Отже, міра зогрозливості чи оптимальності екологічної ситуації залежить від того, в якій мірі екологічні імперативи (заборони) є регулятивами виробничої, технічної, науково-дослідницької діяльності людини.
Сучасна екологічна ситуація визначається дослідниками як кризова.
3.КРИЗОВІСТЬ ЯК СУТТЄВА ОЗНАКА СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ.
Поняття криза - одне з найпоширеніших у сучасному бутті людини. Поняття криза характеризує суттєві зрушення атрибутивних ознак, глибоке руйнування, занепад у будь якій сфері - соціально-економічній, духовній, природній. Але принциповим є те, що криза - це такий стан системи, коли процеси можуть як погіршуватись, так і покращуватись. Отже, кризові процеси є зворотніми. Тобто, кризові явища мають місце в межах певної якості, тобто, системи, яка ще не зруйнована як цілісність.
Саме цим стан кризи принципово відрізняється від катастрофи. Катастрофічний стан - це руйнація системи. Це незворотній процес. Після катастрофи відновлення системи вже є неможливим.
Отже, кризові процеси є зворотніми, а катастрофічні - незворотніми. Таким чином, в умовах кризи залишається можливість відновлення нормального стану функціонування системи. Кризові явища нерідко усуваються шляхом самоорганізації системи.
Оскільки життєдіяльність людини протікає в певній екосистемі, з якої людина черпає необхідні для життя ресурси, екологічна криза в цій екосистемі загрожує існуванню людини. Так, коли в степу вигорає від сонця або від пожеж трава, кочові скотарі не знаходять корму для худоби і вижити стає надто складно.
В умовах сучасної цивілізації екологічні кризи певних екосистем зачипають людину опосередковано. Вони впливають на людину через небажані явища демографічного, соціального, політичного, економічного характеру. Так, масові вирубання лісів спричиняють суттєві зміни газового складу атмосфери і клімату і таким чином впливають на здоров"я і самопочуття людей в планетарному масштабі.
Отже, треба розрізняти, з одного боку, феномен власне екологічних криз, а, з іншого, наслідки цих криз для людського життя. Крім того, говорячи про екологічні кризи треба розуміти, що їх причиною не завжди була людська діяльність. Справа в тому, що існували екологічні кризи і до людини. Можуть відбуватися кризові екологічні процеси, що є надзвичайно згубними для екосистем і, водночас, несуттєвими для життя людини. Наприклад, деградація степових ценозів. Хоча плин часу виявляє негативний ефект подібних криз і для людини.
Якщо говорити про сучасні можливості покращення екологічного стану, треба відмітити, що особливості біотехнології дозволяють їй бути основою такого способу людської діяльності, який може не впливати деструктивним чином на природу, людину, культуру. Аналіз можливостей біотехнології дозволяє зробити висновок, що біотехнологія може бути основою неруйнівної щодо природи технології людської діяльності. Водночас вона є способом формування нового середовища людської життєдіяльності, штучної природи. Ця штучна природа як світ людської життєдіяльності створюється, по-перше, в прпоцесі якісної зміни традиційної технології під впливом біотехнології. Біологічні системи використовуються як засоби виробництва, продукти виробництва є результатом функционування природних біологічних систем. По-друге, нове штучне природне середовище стає можливим в результаті формування на основі біотехнології екологічно чистого засобу виробництва, що втілює нові принципи взаємодії суспільства і природи: біотехнологія є моделлю природної технології виробничих процесів. По-третє, в процесі біологічного проектування і конструювання відбувається цілеспрямоване створення штучного живого. Науково-технологічні можливості біотехнології можуть бути втілені в нових напрямках біологічної еволюції, що спрямовуються людиною.