Підготовка до форсування Дніпра почалася заздалегідь в ході наступу. Вона захопила цілий комплекс. Командири іще на дальніх підступах намітили найбільш вигідні райони можливого форсування річки, визначили сили та засоби для форсування, поставили військам завдання. Особлива увага надавалася на практичну підготовку військ до форсування. Склад навчався виготовляти та використовувати підручні засоби для переправи, відмірювалися питання ведення бою на захваченому плацдармі, взаємодії підрозділів різних родів військ, управління вогнем в ході битви та інше. В частинах першого еталона створювалися передові загони, які повинні були першими почати форсування з метою захопленням плацдармів. В їх склад виділялися найбільш досвідчені, сміливі та ініціативні бійці та командири. В з’єднаннях Воронезького фронту передові загони на 50-70% були комуністи та комсомольці. Воєнна Рада фронтів та армій приймали міри, направлені на те, щоб надати військам все необхідне для ведення бойових дій за Дніпром.
Воєнна Рада Воронезького фронта з середини вересня видала розпорядження включити всі легкі переправ очні засоби, які були в арміях, в склад військ першого ешалону, спеціально розглядали питання про організації переправи через Дніпро всіх родів військ, затвердили план наведення мостів в районі Києва.
В радянські часи думали, що велику роль займали політоргани, але мені здається, що політоргани нічого б не досягли, якби воїни, мужні сини України та інших держав, не мали б в серці хоча б краплю патріотизму, то все було б марно. Воїнська іскринка (сина, батька) рідної України загорілася вже на підході початку форсування.
Велику увагу політоргани звертали на більш значених воїнів. В вересни численний склад партійних організацій Воронезького фронту збільшився майже на 12 тисяч чоловік. Всього до початку форсування Дніпра в військах фронту налічувалося більше трьох тисяч первинних та біля 4,5 тисяч ротних.
Форсування річки почалося одночасно на широкому фронті з”єднанням всіх фронтах, які вийшли до Дніпра на частинах від Лоєва до Запоріжжя.
Передові з”єднання частини по виходу до Дніпра не дочекалися прибуття спеціальних переправочних засобів, а приступали до форсування річки з ходу на само зроблених плотах із дерева та дощок, паромах із порожніх бочок, плащ-палатках, набитих соломою, риболовецьких човнах. Північніше Києва, у смузі Центрального фронта першими форсували Дніпро війська 13-ої армії. Одним із перших переправились через річку підрозділи 70-ої гвардійської стрілкової дивізії генерал-майора І.А.Гусєва і 322-ої стрілкової дивізії полковника П.Н.Лащенко . 70-та дивізія в ніч на 21 вересня форсувала Дніпро в районі Окупіново і вела бої за розширення плацдарму, 22 вересня форсували річку головні сили армії. Багато численні контратаки ворога відбивалися частинами армії.
Так проходили багато численні бої за визволення України. Радянські люди в своєму серці несли щирий патріотизм, любов один до одного, та найголовніше, любили матір – Україну та сурового батька – Дніпро. Дніпро – річка давніх часів, Дніпро вшановували багато поетів, музикантів. Наш народний поет Т.Г.Шевченко, відвів особливу у своїй поезії роль Дніпру. Згадуючи скільки Дніпро є українським скарбом, не можна було не захистити та визволити столицю України – місто Київ від фашистських загарбників. Багато війн проходило на цій річці і практично всі вони були невдачею для ворога. Так склалося і з німцями. Визволяючи місто за містом, тодішня радянська республіка отримувала змогу перемогти світовий фашизм, але, найголовніше український народ звільнився від німецько-фашистських окупантів. Згадуючи, як знущалися вороги над громадянами (цивільними особами), можна зрозуміти, чому ворог переможений. Злість радянських солдатів накопичувалася, коли німці спалювали хати та розстрілювали безневинних людей за те, що ті не бажали підкорятися. Слава радянських мужнім солдатам, які змогли вистояти та прогнати паразита з українських земель.
Свято почуття за могутню Радянську Вітчизну, за народ окриляла бійців, командирів разом з усіма радянськими людьми.
Вони святкують велику перемогу над фашизмом.