Смекни!
smekni.com

Діяльність органів міліції Станіславської області в 1939-1946 роках. Історико-правовий аспект (стр. 2 из 6)

Хронологічні рамки дослідження охоплюють два періоди. Перший обмежений 1939 – 1941 роками, коли з приєднанням західноукраїнських земель до складу СРСР та УРСР відбулося становлення органів радянської влади й Робітничо-селянської міліції. З початком радянсько-німецької війни наказом НКВС УРСР від 22 вересня 1941 р. обласне управління НКВС і міліції Станіславської області було розформовано.

Оскільки в умовах окупаційного періоду антифашистський рух на території Станіславської області був обмежений діяльністю лише кількох нечисленних підпільних груп із представників комсомольсько-партійного активу, в яких, за даними архівних джерел, колишні працівники міліції обласного управління не брали участі, то 1941 – 1943 роки в дисертації не розглядаються в широкому обсязі, а лише дається характеристика наслідків фашистської окупації та суспільно-політичної ситуації напередодні звільнення території області Червоною армією.

Другий період окреслено 1944 – 1946 роками, коли наприкінці березня 1944 року розпочався процес звільнення території області, який завершився на початку жовтня. Відповідно другий період умовно поділено на три підперіоди: 1) відновлення органів радянської влади та міліції на звільнених територіях; 2) діяльність органів міліції в умовах воєнного часу; 3) функціонування органів міліції в перші повоєнні роки.

Верхня межа другого періоду обмежена кінцем 1946 р., оскільки 21 січня 1947 року МВС та МДБ СРСР видали спільний наказ № 0074/0029, згідно з яким завдання боротьби із залишками збройних формувань ОУН та УПА в західних областях УРСР покладалося на органи МДБ, у підпорядкування якого було передано Внутрішні та Прикордонні війська МВС, винищувальні батальйони, а органи МВС та міліції зосередили діяльність на виконанні своїх безпосередніх завдань.

Географічні межі дисертації обмежено територією Станіславської (Івано-Франківської) області з урахуванням тодішнього територіально-адміністративного устрою УРСР.

Методологія та методи дослідження. Теоретичну базу дисертаційного дослідження складає творча спадщина представників суспільствознавчої думки – істориків, філософів, соціологів. З’ясовуючи суть і наслідки історичних процесів у доволі короткому хронологічному проміжку й територіальних межах, дисертант обрав позитивістський підхід, який дозволив відтворити і до можливого рівня пояснити технологію взаємодії комплексу “держава – органи міліції – громадяни”.

Застосування принципу теорії синергетики дало можливість показати роль і місце органів міліції як в структурі НКВС (МВС), так і в загальнодержавній системі.

Методологічне забезпечення дисертаційного дослідження здійснювалося на основі використання широкого спектру методів –наукової об’єктивності й системності, проблемно-хронологічного, порівняльного, статистичного, соціологічного та інших.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим в українській історіографії комплексним дослідженням з історії становлення, відновлення та діяльності органів міліції на території Станіславської області в умовах Другої світової війни й перші повоєнні роки. Фактологічний матеріал функціонування міліції подається в контексті суспільно-політичних явищ, що відбувались у перший період радянізації, після звільнення території краю від фашистської окупації та перші повоєнні роки, й аналізується з історико-правових позицій. Крім того, вперше здійснено спробу періодизації діяльності органів міліції на території Станіславської області в досліджуваний період.

Практичне значення роботи визначається можливостями використання її результатів при написанні широкої історії як МВС України, так і УМВС Івано-Франківської області, у навчально-виховній практиці системи МВС при викладанні окремих спецкурсів, а також у лекційно-пропагандистській роботі та в музейній справі.

Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що вводиться в науковий обіг значна частина неопублікованих архівних документів із державних та відомчих архівів. Здійснено бібліографічний реєстр літератури з історії міліції Станіславщини та її аналіз. Діяльність міліції розглядається в контексті Програми МВС з формування позитивного іміджу міліції України (рішення колегії МВС України від 10. 01.2003 р.) та Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практику діяльності органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 рр. (п. 1.1 наказу МВС України № 755 від 5 липня 2004 р.).

Результати дослідження апробовано на міжкафедральному засіданні Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ; у виступах на Міжнародній науковій конференції “Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України” (с. Тишківці Городенківського району Івано-Франківської області, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми підготовки та вдосконалення професійної діяльності працівників міліції громадської безпеки” (Івано-Франківськ, 2006), Всеукраїнській науковій конференції “Роман Шухевич в українському національно-визвольному русі ХХ століття” (Івано-Франківськ, 2007), щорічних науково-звітних конференціях викладачів та студентів Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України (2005 – 2007), а також використовувалися окремі матеріали в навчально-виховному процесі.

В основу структури дисертації покладено проблемно-хронологічний принцип. Робота складається зі вступу, основної частини (три розділи, які поділено на 11 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури (260 окремих позицій) і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінки, з них основного тексту 181 сторінка.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано тему дослідження, її актуальність, визначено предмет, хронологічні та географічні межі, сформульовано мету і завдання, методологічні основи, наукову новизну результатів дослідження та їхнє практичне й теоретичне значення.

У першому розділі (два підрозділи) – “Історіографія та джерела дослідження” – здійснено аналіз та класифікацію історіографічної та джерельної бази, визначено ступінь наукової розробки теми.

Відзначено, що радянська історіографія умовно пройшла чотири етапи становлення, починаючи з кінця 50-х – і до кінця 80-х рр. Особливість публікацій цих періодів полягала в тому, що, по-перше, вони, як правило, приурочувалися до певних подій, пов’язаних із роковинами міліції, а в центрі уваги – “керівна і спрямовуюча” роль Компартії; по-друге, всі вони базувалися на марксистсько-ленінській методології; по-третє, мають однобокий “позитивний” характер, хоча й дають уявлення про основні напрями діяльності міліції та ОВС загалом. Серед дослідників 50-х – 60-х рр. слід відзначити публікації А. Акоп’яна, Н. Піндюріна, С. Біленка, В. Сурова, А. Рогожина, В. Прокопенка, В. Романова, М. Кіссіса, М. Паніна та інших.

Першою капітальною працею з історії міліції України наукового характеру вважається колективна монографія викладачів Київської вищої школи МОГП) “Из истории милиции Советской Украины” (1965) за загальною редакцією доктора юридичних наук, професора, полковника міліції П.Михайленка, в якій було закладено структурно-ідеологічний каркас, що і став відправною точкою для подальших досліджень. Серед монографічних та дисертаційних праць, присвячених різновекторній діяльності міліції в умовах різних часових періодів, слід відзначити напрацювання В. Костіна, В. Гусака, С. Маслова, А. Тимченка, І. Біласа, В. Золотрубова, Л. Павленка, М. Лагоша, А. Пантелєєва, А. Альохіна, А. Клюшниченка, Р. Мулукаєва, Л. Околовича, О. Серьогіна, В. Рєзвих та ін. З нагоди ювілею міліції України в 1989 р. було проведено першу науково-практичну конференцію, матеріали якої увійшли до збірника “Міліції Радянської України – 70 років”, які за змістом не відходять від загальноприйнятої на той час методології. Відзначення ювілеїв на всесоюзному і республіканському рівнях започаткувало також і написання перших праць з історії міліції окремих регіонів України, зокрема міста Києва.

Таким чином, розпочате наприкінці 50-х рр. дослідження з історії органів міліції до кінця 80-х рр. нагромадило значний масив монографічної літератури, колективних праць, наукових статей та дисертаційних досліджень, характерною особливістю яких є їх надмірна ідеологічна заангажованість, що було властиво для наукових досліджень радянської доби. Водночас вони містять значний фактологічний матеріал, що дає можливість простежити етапи розвитку, форми й методи діяльності органів міліції на різних етапах – від часу виникнення і до розпаду СРСР.

В умовах державності України відхід від ідеологічних догм, а також доступ до значного масиву раніше недоступного для широкого кола дослідників архівного матеріалу дали можливість пошуку нових концептуальних підходів для об’єктивного висвітлення історії міліції України радянської доби. Особливість цього періоду й у тому, що з’явилася низка праць, присвячених діяльності міліції на регіональному та обласних рівнях, які відступають від концептуальних принципів загальнотеоретичного характеру і базуються на конкретно-фактологічному матеріалі, не оминаючи при цьому раніше заборонені теми. Серед них слід відзначити праці І. Андрухіва, І. Біласа, Л. Бородича, В. Вєдєнєєва, М. Войцехівського, П. Гарчева, В. Довбні, А. Кентія, Ю.Кравченка, П. Михайленка, О. Олійника, М. Поліковського, А. Француза, Б. Яроша та ін. Крім того, з’явилася низка збірників статей, спогадів, документів, художньо-документальних оповідей, нарисів з історії функціонування окремих служб міліції на теренах Дніпропетровщини, Закарпаття, Буковини, Волині.

Серед сучасних російських дослідників слід відзначити праці Ю. Антоняна, М. Семиряги, В. Жембровського та інших, в яких дається і аналіз діяльності органів міліції з ліквідації збройних формувань, а також висвітлюється становлення та функціонування кадрових апаратів радянської міліції в 1917 – 1991 рр.