Смекни!
smekni.com

Історія воєн у Швеції в XVII столітті (стр. 7 из 7)

Втім, якщо мирні домовленості не діяли, вони знов удавалися до старих методів. В кінці червня 1679 р. в Лунде почалися прямі дансько-шведські переговори про світ. Майже одночасно з цим французька армія вступила до Ольденбург. Крістіан V спішно 23 серпня 1679 р. уклав з французами мир у Фонтенбло, по якому Данія була вимушена підтвердити умови Роськилльського і Копенгагенського мирних договорів. 26 вересня Данія і Швеція уклали Лундський мир, що повторював умови мирного договору ув'язненого у Фонтенбло. Окрім мирного договору, в Лунде були поміщені цілий ряд інших трактатів: договір про оборонний союз, торгова угода, договір про брак між сестрою Крістіана V Ульрікой Елеонорою і Карлом XI, а також секретні статті, в яких договірні сторони зобов'язалися не вступати в союзи з третіми державами без попередніх переговорів між собою. Між Данією і Швецією був збережений статус-кво. (Додаток 5)

ВИСНОВКИ

Вестфа́льський мир 1648 — завершив Тридцятирічну війну 1618—1648 рр. Підписаний у Мюнстері 24 жовтня 1648 р. Ще в 1638 Папа і данський король закликали до припинення війни. Два роки після цього ідею підтримав німецький рейхстаг, який зібрався вперше після тривалої перерви. 25 грудня 1641 відбулося підписання попереднього мирного договору, за яким імператор, що представляв також Іспанію, а з іншого боку Швеція і Франція заявили про свою готовність скликати у вестфальських містах Мюнстері і Оснабрюці конгрес для укладення загального миру. У Мюнстері велися переговори між Францією і імператором. У Осанбрюці — між імператором і Швецією.

Люта боротьба розгорнулася вже навколо питання про той, хто має право брати участь в роботі конгресу. Франції і Швеції вдалося подолати опір імператора і добитися запрошення князів імперії.

У результаті конгрес вийшов найбільш представницькою нарадою в історії Європи: на ньому були присутні делегації 140 суб'єктів імперії і 38 інших учасників. Імператор Фердинанд III Габсбург був готовий піти на великі територіальні поступки (більші, ніж довелося віддати у результаті), але Франція зажадала таких поступок, про які він спочатку навіть не думав.

Імператор повинен був відмовитися від підтримки Іспанії і не втручатися в справи Бургундії, яка формально була частиною імперії. Національні інтереси узяли гору над династичними. Імператор підписав всі умови фактично сепаратно, без іспанського кузена.

Укладений 24 жовтня 1648 року одночасно в Мюнстері і Оснабрюці мирний договір увійшов до історії під найменуванням Вестфальського.

Окремий договір, підписаний дещо раніше, припиняв війну між Іспанією і Нідерландами. Вони, а також Швейцарія, визнавалися незалежними державами. Неврегульованою залишилася тільки війна між Іспанією і Францією, яка продовжувалася до 1659.

За умовами миру, Франція отримала Південний Ельзас і лотарінгське єпископство Мец, Туль і Верден, Швеція — острів Рюген, Західну Померанію і герцогство Бремен, плюс контрибуцію в 5 млн талерів. Саксонія — Лузацію, Бранденбург — Східну Померанію, архієпископство Магдебург і єпископство Мінден. Баварія — Верхній Пфальц, баварський герцог став курфюрстом.

Сучасні історики розглядають Вестфальський мир як подію, яка заклала основи сучасного світового порядку - поділу світу на національні держави і появу пов'язаних з цим принципів міжнародного права. В деякому розумінні саме Вестфальський мир заклав основи сучасної Європи, більша частина якої входила в ті часи до сфери впливу Священної Римської Імперії.

Цей мир фактично зрівняв в правах реформоване християнство (різні протестанські церкви) з римо-католицьким християнством. На міжнародному рівні був визнаний принцип - чия держава того й віра. Окрім того, в міжнародній політиці з'явилось поняття - вестфалійська система - яка забезпечувала суверенітет держави на своїй території.

Вивчаючи Вестфальський мир і Тридцятилітню війну в Європі слід пам'ятати про інші події, які відбувалися в той час - англійська буржуазна революція під проводом Кромвеля і українська визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, яка зробила свій внесок у розвал Речі Посполитої (а отже Священної Римської Імперії і династії Габсбургів, сателітом якої була тогочасна Річ Посполита).

Вестфальскій мир – один із найвидатніших успіхів Шедської дипломатії, який набагато років заклав підвалини розвитку Шведської країни.

Звісно Швеція отримала достатньо великі територіальні та інші переваги під час інших війн, наприклад Естляндію і територію більшої частини фінських володінь, але саме Вестфальскій мир заклав догми розвитку державності та утвердив новий європейський порядок.

Докорінно було переформатовано армію, саме Густав II Адольф зробив ставку на регулярну армію, розуміючи що в 17 столітті скликані на час війни ополчення не здатні забезпечити обороноздатність країни. Король розділив країну на 6 округів, які зобов'язані були при кожному наборі поставити рекрутів для 18 піхотних полків і 6 кінних. Подвірна рекрутська повинність доповнювалася добровільним вербуванням. Поєднання рекрутської повинності і вербування дозволило Густаву Адольфу вичавити з Швеції максимум можливих людських ресурсів для своєї армії. Відносну нечисленність війська король прагнув компенсувати якістю озброєння. Нововведення були направлені на створення облегчених видів зброї, що підвищувало маневреність військ. Був зменшений калібр і вага мушкета, що дозволило відмовитися від сошок при пострілі; введені паперові патрони і патронташі; з'явилися легкі чотирифунтові гармати, що перевозилися двома кіньми. Замість військових груп чисельністю 2-3 тисячі чоловік Густав II Адольф сформував полиці чотирьох рот (по 1200-1300 солдатів). У піхотному полку третину солдатів складали пікінери, а дві третини - мушкетери. Це співвідношення пізніше стало зразком для європейських армій. Густав II Адольф створив клас полкової артилерії, додавши кожному полку по дві гармати. Значно була посилена шведська кавалерія що склала 40% армій. Кавалерійські полиці були розділені на ескадрони по 125 вершників. Особливу увагу шведський король приділяв вченню військ. Для підтримки дисципліни і злагодженості він ввів в армії суворі тілесні покарання і муштру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамсон М. Л., Гуревич А. Я., Колесницкий Н.Ф. История средних веков. — Москва., 1964

2. Архенгольц И.В. История Северной войны. — М., 1990

3. Г. В. Форстен. Политика Швеции в смутное время

4. Ивонина Л. И., Прокопьев А. Ю. Дипломатия Тридцатилетней войны. — Смоленск., 1996

5. Карнацевич В. Л. 100 знамениты сражений. — Харьков., 2004

6. Лыжин. Столбовский договор и переговоры, ему предшествовавшие. СПб, кн. III

7. Мерников А. Г., Спектор А.А. Всемирная история войн. — Минск., 2005

8. Никифоров Л. А. Внешняя политика России в последние годы Северной войны. Ништадский мир. М., 1959

9. Поршнев Б. Ф. Тридцатилетняя война и вступление в неё Швеции и Московского государства. — М., 1976

10. Собрания Фанта, Гейера и Шредера "Scriptores rerum Suecicarum medii aevi", 3 т., Упсала, 1818—1876

11. Форстен. Историческое Обозрение, т. VIII

12. Шиллер И.К. История Тридцатилетней войны. Собр. соч. в 8 тт. М., 1957, т.5

13. Штенцель А. История войн на море с древнейших времён до конца XIX века. В 2-х томах. Т. 2. — М., 2002

14. Rystad G. Karl XI: en biografi. — Lund, 2003

ДОДАТКИ

Додаток 1. Скандинавскі держави в XVII ст.


Додаток 2. Тридцятилітня війна 1618-1648 р.


Додаток 3. Північна війна 1655—1660


Додаток 4. Карта воєнних дій Русько-шведської війни 1656—1658


Додаток 5. Датсько-шведська війна 1675-1679 Битва у бухти Кёге (1677)


Додаток 6. Розширення Шведських володінь кінця XVI-XVII ст..


Додаток 7. Європа на рубежі XVII та XVIII ст.