Найбільшою журбою Мефодія, була журба за наступника. Ще в листі у 880 році папа писав, щоб за згодою та вибором Мефодія приготовлено ще одного вікарного єпископа. Безумовно, Мефодій дбав про це, але змоги висвятити собі помічника він не мав. Помічником та наступником Мефодій обрав собі одного з найкращих своїх учнів – Горазда. Це був за походженням Моравин, з хорошого роду, високої освіти, який знав навіть латинську мову.
Мефодій за три дні передбачив свою смерть: «Коли зібрались всі у вербну неділю, хорошим прийшов Мефодій до церкви, поблагословив короля, кліриків та всіх людей і сказав: «Стережіть мене, діти до третього дня».
Швидко настав пророковий «третій день»: «На третій день, на світанку, сімдесятирічний пророк Мефодій спочив.
Народ та учні віддали покійному останню шану, - поховали його з великою честю. Чутка про смерть архієпископа розійшлася по Моравії, і до Велеграду потяглися людські натовпи, щоб попрощатися з улюбленим архипастерем. Похований Мефодій був у місті Велеграді, столиці Великої Моравії.
Католицькі вчені постійно стверджували, ніби Костянтин і Мефодій, прибувши в Моравію, ніякої новизни там не запроваджували, а дотримувалися того римо-католицького обряду, який був тут ще до їхнього прибуття. Часто стверджують, що брати були підвладними німецьким католицьким єпископам. Звичайно, у всіх подібних версіях занадто багато суб’єктивізму, але мало історичної правди.
Костянтин і Мефодій прибули в Моравію не за своїм бажанням, а їх покликав князь моравський Ростислав, щоб заснувати незалежну від німців церкву. [ ]
По якому саме обряду правив Мефодій богослужіння слов’янські? Західні, переважно католицькі вчені писали, ніби ще Мефодій почав правити служби слов’янські по західному обряду.
Розділ ІІ. Діяльність Кирила та Мефодія та їх культурне значення
2.1 Місіонерська діяльність Кирила та Мефодія
2.1.1 Сарацинська місія
В першій половині ІХ столітті, коли розпочав свою діяльність Костянтин, політична сила грецької держави була великою, тому було прагнення поширити свою владу й на непідлеглі народи. Це був час коли богословські диспути були постійною потребою життя, - Їх любили і їх бажали. Візантійська імперія мала багато території, де ці богословські диспути були необхідною складовою духовного життя.
Неподалік візантійської імперії знаходився мусульманський Халіфат, сильний і висококультурний. Слов’яни відчували вплив мусульманської пропаганди, і тисячами переходили до Халіфату. Світські науки а особливо математика , процвітали тут , як ніде на інших землях. Це все запалювало дух арабам, і вабило їх позмагатися з самими греками, на той час найкультурнішим народом у світі. Таким був стан християнства в халіфаті за часів початку місійної діяльності Костянтина.
Сарацини надіслали імператору Михаїлу ІІІ два листи, в яких завзято нападали на християнство, особливо на св. Трійцю . на диспут
З сарацинами про св .Трійцю відправили молодого Костянтина. До сарацин поїхав Костянтин без брата . Разом з Костянтином поїхав державний секретар Георгій Полашу. Коли вони прибули до призначеного місця, вони побачили на дверях усіх християнських домівок намальованих бісів.
В той час улюбленою формою диспутів були застольні бесіди, тому й Костянтина було запрошено на обід і за обідом відбувся вчений диспут. Розмова відбулася на грецькій мові. Сарацини багато розпитували Костянтина , та він уміло і рішуче давав на всі питання відповіді. Після диспуту Костянтин повели показати дива столичні. Показали йому все багатство будинки, прикрашені золотом і сріблом , дорогоцінним камінням незадоволені таким закінченням диспуту мусульмани намагалися отруїти Костянтина, але він повернувся здоровий до дому.
Ця поїздка до мусульман мала велике значення для Костянтина. По-перше тут він побачив реальне життя і набрався досвіду. По-друге , в цій місії Костянтин ближче познайомився зі слов’янами , яких так багато було н землях Халіфату. Бачив Костянтин, як легко слов’яни - язичники кидали свою власну віру й приймали науку Магомета. По-третє, під час Сарацинської місії Костянтин ознайомився, що таке є богослужіння народною мовою. Тому, що в Сирії у 754-755 році заборонили християнам навчати дітей грецькою, згодом заборонили грецьку мову і в богослужінні. Через це араби змушені були поперекладати свої богослужбові книжки на живу арабську мову. Це все бачив Костянтин, що допомогло йому перекласти Святе Письмо і богослужбові книжки на слов’янську мову.
2.1.2 Три язична єресь
Також найголовнішою працею Костянтина і Мефодія, було запровадження слов’янам богослужіння живою народною мовою. У той час у всьому світі, а особливо в Римі і на Заході взагалі панувало вчення, ніби молитися і правити службу можна тільки трьома стародавніми мовами: іудейською, грецькою і латинською .Цю науку Костянтин не приймав і назвав її три язичною єрессю, бо вона була проти заповідей Христа (Матвій 28. 19-20) І проти науки Св. Апостола Павла (1Коринтянам. 14), який вимагав щоб молитися живими народними мовами , бо це необхідно для здійснення християнізації світу.
Костянтин і Мефодій, певне за впливом Патріарха Фотія Глибоко визнавали нову науку, що молитися можна і потрібно всіма мовами світу, а три язичну науку називали єрессю і виступали проти неї. І вони стали навчати, що слов’ян потрібно неодмінно охрестити і навчити їх живою їхньою слов’янською мовою, і перекласти їм на Слов’янську мову Святе Письмо і богослужбові книги. І власне цьому вони відали все своє життя , - стали всеслов’янськими проповідниками.
Костянтин і Мефодій не тільки запропонували свою величну ідею, - вони реально здійснили її на Моравах. І в цьому полягає та велика праця , яку виконав Костянтин і Мефодій для слов’янської культури.
Прибувши Костянтин на Моравію у 862-863 році ,відразу розпочав проповідь по церквах слов’янською мовою, слов’янською мовою читав Апостол та Євангеліє. Можливо, що богослужіння на той час не було все перекладне, і Костянтин закінчив ці переклади вже в Моравії. Костянтин і Мефодій при перегляданні своїх попередніх перекладів до їх змін, а саме читали їх з моравською вимовою . Правити службу за слов’янським зразком розпочав Костянтин відразу ж, як приїхав до Моравії, головні переклади були в нього готові і він мав дозвіл з Константинополя. Костянтин почав правити службу живою мовою.
Таким чином, відбулася на Моравах величезна культурна подія найбільша подія в історії всього слов’янства, - правити церковну службу живою мовою. З того часу не тільки моравани, але й увесь слов’янський народ увійшов до складу тих великих народів. Богослужіння живою мовою мало величезний успіх більшість мораван вперше відчули себе не баварськими підданцями а вільним народом . Служба народною мовою постійно пробуджує почуття гідності і незалежності.
Проповідь Костянтина в Моравії була надзвичайного успішною, але ці успіхи привели до запеклої боротьби з німецьким духовенством. Німецьке духовенство давно вже працювало на Моравії, і вважала цю землю в церковнім відношенні своєю. Німецьке духовенство моравської мови не знало, та й знати не хотіло, бо то була мова “народа - раба ” .
Німецьке духовенство відправляло церковну службу на моравії латинською мовою, проповідувало також латинською мовою. Звичайно, ані служби, ані проповіді цією мовою моравани не розуміли. І тому ця праця німецького духовенства в Моравії була працею безплідною. Німецьке духовенство бачило, як горниця народ моравський до Костянтина , йому лишалося або приєднатися до Костянтина і Мефодія і вивчати моравську мову, або розпочати боротьбу проти новоприбулих немилих їм греків.
Моравани залишали німецьке духовенство і радісно йшли до нової церкви Костянтина та Мефодія. В першу чергу це позбавило німецьке духовенство великих прибутків. Це була найголовніша життєва реальна причина, чому німецьке духовенство із такою люттю накинулось на Костянтина та Мефодія.
Бачило німецьке духовенство що богослужіння та проповіді живою мовою піднімає мораванам дух, зароджує в них почуття гідності. Моравани платили великі податки німцям. Тепер їх платити відмовлялися Моравія скинула з себе німецьке ярмо.
Солунські брати принек5сли на Моравію нову церковну ідею, - ідею богослужіння живою мовою, а ця ідея серед поневоленого народу відразу породила сотні інших ідей не на користь німців. Моравани знали що в себе вдома німецьке говорить проповіді живою мовою, але не хоче робити того слов’янам, - і відразу зробили з того відповідні висновки і розпочалася вперше вперта запекла боротьба яка не припинялася вже аж до смерті обох братів.
2.1.3 Брати в Римі
В половині ІХ століття коли жили і працювали Костянтин та Мефодій , формального поділу церков на західну та східну ще не було. Цей поділ вже тоді виразно називався: інтереси патріархів римського та візантійського ставали напруженими . Поки сама імперія не поділилася на дві частини, західну та східну доти й церква християнська залишалася однією православною. Але з часом Візантія втратила свою західну частину політично, а це привело і до того, що від єдиної християнської церкви відірвалася її західна частина , від чотирьох патріархатів відірвався один – римський.
867 році брати отримали запрошення від папи Миколи відвідати Рим . Вони прийняли запрошення прибути до Риму. Зустрічає Кирила та Мефодія в Римі папа Адріан ІІ , тому що 13листопада 867року помер папа Микола І, а його місце посів папському престолі Адріан ІІ.
Брати пробувши три роки на моравах , а вже по тому про працю їхню довідався папа Микола, повернулися до Константинополя і вже звідси відправилися до Риму.
Прибуття братів до Риму стало великим святом. Річ у тому , що Костянтин ніс мощі Святого Климента, а вони були для папи та римлян найбільшими святощами. У той час римляни взагалі дуже захоплювались збиранням різних релігійних реліквій ,а це ж були мощі одного з перших римських пап Костянтин весь час носив мощі Святого Климента з собою. Кирила та Мефодія в Римі зустріли з великою пошаною. Під час внесення мощів Святого Климента до Риму відбулося багато чудес, про що розповідається в багатьох джерелах.