Смекни!
smekni.com

Всесвітня історія (стр. 2 из 4)

З появою держав почалося руйнування первісного ладу. Формувався новий спосіб життя — рабовласницький лад.


ДАВНІЙ СХІД

ДАВНІЙ ЄГИПЕТ

Природа та населення Давнього Єгипту

Єгипет розташований на північному сході Африки, де клімат характеризу­ється постійною спекою і майже повною відсутністю дощів. Через усю країну, з півдня на північ, тече найбільша в Африці ріка Ніл. Долина Нілу дуже відріз­няється від пустелі, що прилягає до неї. У липні Ніл розливається внаслідок тро­пічних злив у Центральній Африці, де розташовані озера, звідки бере початок ріка. Води Нілу заливали дельту і долину. Вони несли з собою залишки рослин, змішані з гірськими породами, що утворювали родючий мул, який осідав на зво­ложеному ґрунті після того, як у листопаді припинялась повінь.

Люди, що прийшли в долину Нілу, почали відвойовувати землі у пісків, боліт та заростів. Єгиптяни, жителі Єгипту, вирубували чагарник, огороджували ни­зини дамбами — насипами з глини, змішаною з рубленим очеретом. У дамбах робили ворота, через які під час розливу ріки пропускали необхідну для зрошення полів кількість води. Землероби рили канали,.що підводили воду до ділянок, куди не доходили розливи Нілу. На підготовленому в такий спосіб ґрунті єгиптяни влаш­товували поля. У IVтисячолітті до н. є. долина Нілу була щільно заселена. Тут вирощували пшеницю, ячмінь, льон, горох, овочі, у садах — фрукти і виноград.

Виникнення держави у Давньому Єгипті та її устрій

Вирощування в Єгипті багатих врожаїв, виникнення сусідської общини, ви­користання праці рабів та поява суспільної нерівності, також необхідність орга­нізовувати населення на іригаційні та інші роботи, що вимагали залучення вели­кої кількості людей, сприяли виникненню в Єгипті держави. Вожді племен перетворювалися на царьків. На основі общин у IVтисячолітті до н. є. у долині Нілу утворилося близько 40 невеликих рабовласницьких держав {номів). Внаслі­док боротьби між ними і підпорядкування одних номів іншим, сильнішим, напри­кінці IV тисячоліття до н. є. утворилися дві порівняно великі держави: одна на півночі {Нижній Єгипет), друга — на півдні {Верхній Єгипет). Близько 3000 р. до н. є. північне царство було завойоване правителем південного царства, і та­ким чином було завершено об'єднання Єгипту в одну державу. Столицею держави було місто Мемфіс, розташований поблизу дельти Нілу. Царів єдиної Єгипетсь­кої держави називали фараонами. Фараон розпоряджався людьми, землею, во­дою у всьому Єгипті і мав необмежену владу, яку передавав у спадок.

Управляти країною фараону допомагали вельможі (представники знаті). Вони призначалися суддями, начальниками різних галузей управління країною. їм булипідпорядковані численні чиновники, що перебували на службі управління держа­вою, та воїни.

Більшу частину населення у Давньому Єгипті складали селяни. Вони мали невеличкі наділи землі і вели свої господарства. У вигляді податків на користь фараона та знатних людей вони змушені були віддавати зачну частину врожаю. Крім сплати податків селяни виконували ще й трудові повинності: будували і ремонтували канали і дамби, палаци і гробниці. Важкою повинністю для єгипетських селян була слу­жба у війську фараона.

У майстернях, що належали фараону і знаті, працювало багато ремісників, за якими доглядали наглядачі.

Але найгіршим було становище рабів, яких називали «живими вбитими». Вони не мали жодного майна і самі належали своєму господареві, який міг вільно розпоряджатися їхньою працею і самим життям.

Основні події в історії Давнього Єгипту

За своє тривале існування Давньоєгипетське царство пережило багато подій, які були пов'язані як із піднесенням, так і з занепадом держав, що зміняли одна одну. Так, у середині IIIтисячоліття до н. є. внаслідок послаблення влади фара­она та посилення впливу начальників провінцій Єгипетське царство розпалося на кілька десятків частин. Але зростання міст та необхідність розширення іригацій­ної системи сприяли новому об'єднанню в єдину державу, яке відбулося в кінці III тисячоліття до н. є. Зростання експлуатації селян, рабів і ремісників близько 1750 р. до н. є. спричинило повстання. Повсталі захопили навіть тодішню столи­цю царства місто Фіви і почали переділ майна знатних та багатих. Це повстання було придушене, але знову послабило країну. Цим скористалися племена гіксо-сів, які наприкінці XVIIIст. до н. є. майже на 100 років підкорили Єгипет, вста­новивши свою владу. Панування іноземців викликало повстання місцевого насе­лення, котре прагнуло до відновлення незалежності своєї країни. Цю боротьбу очолив правитель Фів. Повністю вигнав гіксосів з Єгипту фараон Яхмос І у XVI ст. до н. є.

У IIтис. н. є. почався підйом господарства Єгипету. Збільшилася площа зро­шуваних земель. Підвищенню продуктивності праці сприяло застосування бронзо­вих знарядь. Єгиптяни стали використовувати коней, привезених з Азії. Нова столиця Єгипетського царства Фіви перетворилася на квітуче місто.

Розвиток ремесел в Єгипті дозволив добре озброїти військо, яке складалося ► з численної піхоти, набраної з селян, та загонів воїнів на легких колісницях. Це е дало змогу фараонам вести успішні завойовницькі походи. У XVст. до н. є. вони і завоювали на півдні Нубію, а на півночі — Сирію, Палестину та Фінікію. а

Але постійні загарбницькі війни врешті-решт призвели до послаблення Єгипет­ського царства. Селяни, що складали основну силу війська, відривались від свого господарства, яке занепадало, а отже, зменшувалися доходи казни фараона. Постійним явищем стали повстання бідняків і рабів. Підкорені народи боролися за свою сво­боду, для їх приборкання доводилося утримувати велику армію найманців. Посту­пово єгиптяни втрачали свої завоювання в Азії і Нубії. На початку І тисячоліття до н. є. Єгипетське царство було підкорене племенами лівійців, а пізніше Єгипет підпадав під владу й інших держав.

Культура та релігія Давнього Єгипту

Розвиток господарства та встановлення рабовласницького ладу спряло швид­кому розвиткові культури: писемності, наукових знань, мистецтва.

Писемність у Єгипті виникла у вигляді ієрогліфів — знаків-малюнків, що иображували слово або склад, яких було близько 750. Основним матеріалом дляписьма був папірус, з якого склеювали листки. Писали на ньому загостреними паличками, які умочували в чорнило. Один листок підклеювали до іншого, утво­рюючи сувій. Єгиптяни були обізнані з арифметикою, геометрією, з астрономією (вони розробили досить точний календар, за яким рік поділявся на 365 днів і 12 місяців), медициною.

У Давньому Єгипті існували школи, де вчилися тільки хлопчики. їх навчали письма та арифметики.

Єгиптяни були дуже релігійним народом. Вони вірили, що природою та жит­тям людей керують боги, яких часто зображували у вигляді людей, але з голова­ми тварин. Одним із головних богів Єгипту вважався бог сонця Ра (Амон-Ра, Атон), котрий на золотому човні линув по небу, спускаючись під землю на захо­ді. Бог Нілу (Хапі), що жив далеко на півдні, лив із глечиків воду і, сильно нахиливши їх, спричиняв розливи ріки. Бог Осіріс відав царством мертвих, а його брат Сет, якого зображували з рудим волоссям і червоними очима та голо­вою віслюка, символізував пустелю з її гарячими вітрами та розпеченим піском.

Єгиптяни вірили у загробне життя, вважаючи, що душа продовжує жити, якщо зберегти тіло померлого, в яке вона час від часу повертається. Тому вони робили мумії померлих, занурюючи трупи в спеціальний бальзамуючий розчин.

Житлами богів вважалися храми; там стояли їхні статуї, яким приносили дари. При храмах були «слуги богів» — жерці, які мали виняткове право спіл­куватися з богами і розпоряджалися храмовими багатствами.

Єгиптяни створили багато видатних архітектурних споруд. Пам'ятками архі­тектури III тисячоліття до н. є. є знамениті єгипетські піраміди. Це були гроб­ниці найдавніших царів Єгипту. Вони височать на західному березі Нілу поблизу давньої єгипетської столиці Мемфіса. Найвища з них — піраміда Хуфу (Хе-опса), збудована близько 2800 р. до н. є. Вона складається з понад двох мільйо­нів кам'яних глиб масою більше двох тон кожна. Висота піраміди Хеопса — 147 м.

У IIтисячолітті до н. є. в Єгипті будували величезні кам'яні храми. Особли­во багато їх було в Фівах. У XIIIст. до н. є. на честь бога Амона-Ра спорудже­ний Карнацький храм. Він мав 134 товсті колони, наверху деяких з них могли поміститися 100 людей. Верхівки колон зроблені у вигляді пучків папірусу і кві­тів лотоса. Храми вирубувались також у скелях.

Високої майстерності досягли єгиптяни у скульптурі, яка також служила ре­лігійним цілям. Скульптурне зображення вважалося «двійником» померлої люди­ни, який нібито продовжував жити після її смерті.

На стінах єгипетських гробниць знайдено багато малюнків. Єгипетський ма­люнок відрізняється від сучасного тим, що при зображенні людини обличчя ма­лювалося в профіль, а очі анфас і плечі розгорнутими.

На малюнках збереглися зображення людей з музичними інструментами: арфою, флейтою, барабаном та ін. Музика звучала у палацах фараонів, на храмових бо­гослужіннях, у військових походах тощо.

Високого рівня досягла в Давньому Єгипті літературна творчість. До теперішнього часу збереглися міфи (фантастичні розповіді про богів), повісті про подоро- і жі та пригоди.

ДЕРЖАВИ ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ

Держава шумерів

У долині великих рік Євфрату і Тигру знаходиться країна Месопотамія. Як і Ніл, Тигр і Євфрат влітку розливаються, залишаючи після паводку на берегах родючий мул. Тут такий само спекотний клімат, як у Єгипті. У ПівденнійМесопотамії у листопаді-грудні йдуть дощі, перетворюючи країну на болото, у заростях очерету багато комах, змій, диких звірів та птахів.