Смекни!
smekni.com

Богдан Хмельницький – держаний діяч (стр. 1 из 3)

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Інститут історії, етнології і права

кафедра історії України

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

на тему: Богдан Хмельницький – держаний діяч

Вінниця 2010

Вступ

У середині ХVІІ ст. на арену суспільно-політичного життя Східної та Південно-Східної Європи під гуркіт гармат рішуче виступила мало кому відома до того людина, діяння котрої, за словами одного із сучасників, швидко звернули “на себе очі всіх народів“. А через 10 років по тому вона пішла з життя, будучи — знову ж за висловом свідка тодішніх подій — “уславленою між монархами”. Звали цю людину Богдан-Зиновій Михайлович Хмельницький.

Навколо цього імені ось уже понад три століття вирують пристрасті, точаться думки та оцінки. Це й зрозуміло, адже без будь-якого перебільшення можна сказати, що розпочата великим українським гетьманом війна за визволення своєї батьківщини з-під чужоземного поневолення струснула весь тогочасний світ.

Помірковані критики Богдана Хмельницького відзначали його політичний, дипломатичний, воєнний талант, гострий розум, особисту мужність і сміливість, досвідченість у ратній справі, що поєднувалися з обережністю та хитрістю. Вражені розмахом задумів і практичних дій керівника Визвольної війни українського народу, вони порівнювали його з “бичем божим” — проводирем гунів Аттілою, знаменитим карфагенським полководцем Ганнібалом, грізним азіатським завойовником Тамерланом, підступним італійським політиком Макіавеллі.

Щирим захватом, любов’ю, активною підтримкою патріотична діяльність Богдана Хмельницького користувалася з боку трудящого люду, січовиків, значної частини козацької старшини та духовенства України. Очоливши боротьбу народних мас проти іноземного панування, за досягнення національної незалежності, він, за свідченням тогочасних джерел, став для них “руським Мойсеєм, “рятівником усієї Русі, “батьком вітчизни”, “відновлювачем віри”.

Свій щирий талант та досвід він реалізував в ході Визвольної війни ХVІІ ст., ставши творцем Української козацької держави. В руках Хмельницького зосереджувалася вища виконавча і судова влада, керівництво адміністрацією й збройними силами. Самовладно й незалежно вів себе гетьман, репрезентуючи Україну на міжнародної арені. Сам Богдан Хмельницький прямо заявляв, що він є “єдиновладець і самодержець руський”. Таким чином, гетьман утверджується як вища посадова особа України.

В особі Богдана Хмельницького український народ дістав такого вождя, який, як ніхто інший, розумів його потреби і бачив мету своєї діяльності у їх здійсненні. І саме на народні маси, козацтво спирався він у боротьбі за визволення українського народу від поневолення, за утвердження української держави.


1. Коротка біографія

Богдан Хмельницький походив з українців дрібношляхетського роду. Батько Хмельницького — Михайло Хмельницький був на службі у коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, а потім у його зятя Яна Даниловича. Його дружина, мати Богдана, за деякими відомостями козачка, згодом одружилася зі шляхтичем і «королівським жовніром» В.Ставицьким, який пережив її й під час Хмельниччини служив у польському війську на Білорусі; син його Григорій, брат (по матері) Хмельницький, був козацький полковник на Лівобережжі й писався Хмельницьким.

Місце народження Хмельницького докладно невідоме. Є сучасна звістка (П. Оленського), що він народився в Черкасах, але вона непевна. В науковій літературі подаються різні думки про місце народження Хмельницького; називали м. Жовкву (С. Тароня, Н. Полонська-Василенко та ін.), Суботів або Чигирин (І. Крип'якевич), Переяслав (М. Петровський), з яким життя Хмельницького особливо тісно пов'язане, тощо. Навчався в одній з Братських шкіл, а також у єзуїтському колегіумі у Львові. Хмельницький був добре обізнаний з всесвітньою історією, в колегії він дістав добре знання латинської мови, досконало володів польською мовою, а згодом навчився ще турецької, кримськотатарської і французької мови. Шкільна наука Хмельницького закінчилася перед 1620 р. Того ж року він дістав перше «бойове хрещення»: у битві під Цецорою 1620, де загинув його батько, Хмельницький попав у турецький полон і був два роки в Царгороді. Викуплений з неволі, повернувся на Україну. Від 1622 до 1637 немає певних відомостей про життя і діяльність Хмельницького. Всі пізніші оповіді про його великі подвиги у війнах з татарами, турками, Москвою (під час Смоленської війни 1632–1634) не мають документального підтвердження. Безперечне лише те, що вже в 1620-их pp. Хмельницький зв'язався з Козаччиною, де він служив, мабуть, у Чигиринському полку й брав участь у військових походах козаків проти татар і поляків. Десь біля 1625–1627 pp. Хмельницький одружився з Ганною Сомківною (козачкою з Переяслава). Тоді ж він оселився на успадкованому по батькові хуторі Суботові, біля Чигирина. 1637 бачимо Хмельницького серед вищої козацької старшини. Він брав участь у повстанні проти Польщі і як військовий писар — підписав капітуляцію під Боровицею 24 грудня 1637. Восени 1638 Хмельницький був членом козацького посольства до короля Володислава IV. Є підстави вважати, що він належав тоді до тієї старшини, яка вважала за можливе порозуміння Війська Запорізького з Польщею. Однак, дальший хід подій довів йому повну неможливість згоди. Польська ординація 1638 скасувала автономію Війська Запорізького, й поставила Козаччину в безпосередню залежність від польської військової влади на Україні. Хмельницький втратив військове писарство (цей уряд був скасований) і став одним з сотників Чигиринського полку.

Наступні роки Хмельницький присвятив головно своєму господарству на Чигиринщині (Суботів, слобода Новоселище й суміжні землі). Але самого господарства було замало для нього. 1645 він, разом з козацьким загоном був на службі французького уряду й, мабуть, брав участь в облозі Дюнкерка. Вже тоді був таким відомим козацьким ватажком, що Владислав IV, готуючи військову коаліцію проти Туреччини (в складі Польщі, Венеції та інших держав), вдався до нього по допомогу Війська Запорізького. Хмельницький був одним з козацьких делегатів, з якими Владислав обговорював у Варшаві, в квітні 1646, плани майбутньої війни. Усе це піднесло його авторитет на Україні та в Польщі і за кордоном і створило йому широкі військові й політичні знайомства та зв'язки. Можна думати, що десь у другій половині 1640-их pp. він нав'язав ближчий контакт з автономістичними колами української шляхти й вищого православного духовенства. Вже віддавна польські можновладці на Україні, політичні противники короля Владислава, дивилися на Xмельницького кривим оком. Особливо вороже ставилися до нього нові (з 1633) власники Чигиринщини — Конецпольські, коронний гетьман Станіслав і його син, коронний хорунжий Олександер. За допомогою свого чигиринського підстарости Чаплинського, який мав особисті рахунки з Хмельницьким, вони вирішили позбавити його маєтку в Суботові. Чаплинський вчинив ґвалтовий «заїзд» на Суботів (хоч Хмельницький мав на нього королівський привілей з 1646), зруйнував економію й пограбував майно Xмельницького, а слуги Чаплинського одночасно на Чигиринському ринку важко побили малого сина Xмельницького. Серед цих турбот і тривог 1647 померла дружина Xмельницького, а в кінці того ж року О. Конецпольський наказав ув'язнити й стратити Xмельницького, якого врятувала лише допомога й порука його друзів, серед чигиринської старшини, зокрема полковника С.М. Кричевського, кума й однодумця Xмельницького. В кінці грудня 1647 Хмельницький з невеличким (300 чи 500) загоном козаків подався на Запоріжжя, там його було обрано за гетьмана. Це був початок нового козацького повстання, яке незабаром перетворилося на велику національно-визвольну революцію, очолену Хмельницьким. Конфлікт з Конецпольським і його напади на майно і родину Xмельницького були тільки приводом для повстання його проти Польщі. Новіші досліди доводять, що причини розриву з Польщею були значно глибші, й що виступ і боротьба проти неї готувалися віддавна й не були несподіванкою ані для українських кіл, ані для польського уряду та його адміністрації на Україні. Дуже важливе, що, починаючи війну з Польщею, Хмельницький заручився союзом з Туреччиною й Кримом, які дали йому політичну і військову допомогу. Саме тому перемоги Xмельницького 1648 у битві під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями запалили всенародне повстання українського народу проти польської адміністрації й польської шляхти на Україні. Саме тоді було здійснено облогу Львова й Замостя, визволяє з-під влади Польщі велику територію України. Тріумфальний в'їзд Xмельницького в Київ і зустріч його на Різдво 1648 свідчили, що початок нової козацько-гетьманської держави, власне держави Xмельницького був зроблений. Але цю державу треба було боронити, розбудовувати й забезпечити їй визнання й належне місце в системі європейських держав. Усе дальше життя Xмельницького було присвячене досягненню цієї мети. Як фундатор і будівничий, оборонець і господар нової української держави, Хмельницький виявив себе великим полководцем, талановитим дипломатом і першорядним державним діячем. Богдан Хмельницький був людиною міцного здоров'я, але останні роки часто хворів. Він помер 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 в Чигирині і 25 серпня похований в Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував. Але костей Хмельницького там зараз нема. У 1664 році польський воєвода Степан Чернецький спалив Суботів і велів викопати прах Хмельницького і викинути його з могили.

2. Діяльність Богдана Хмельницькогояк глави держави

хмельницький біографія глава держава

У 1648 році розпочався новий етап Визвольної війни — етап політичної боротьби за визнання урядом Речі Посполитої основних завоювань повстанців. А вони, ці завоювання, справді були небаченими. Внаслідок величезного розмаху антифеодальної боротьби відбулися серйозні зміни в соціальній структурі українського суспільства. Більшість селянства покозачилась, добилася особистої свободи; на чільне місце в житті суспільства висунулося козацтво, а також феодали різко втратили своє панівне становище. Землі української та польської шляхти, католицької церкви, королівських володінь почали переходити до рук селян, козаків і селян.