Всупереч статуту НРУ, політрада партії і Центральний провід НРУ, розпустили провід Львівської крайової організації, крайову раду львівської організації. Сьогодні організація знаходиться без керівництва. Створено оргкомітет на чолі з Василем Куйбідою, який повинен керувати організацією. Підстав для розпуску керівних органів Львівської організації НРУ не було жодних. Адже статут передбачає: якщо провід чи керівний орган порушив статут і вказується зміст порушення, тоді це дозволено, згідно зі статутом. Жодних порушень керівні органи нашої організації не допустили.
Дратує сьогоднішнє керівництво НРУ тільки те, що керівні органи і вся організація тримається на ідеологічних засадах партії, має чітку позицію, котра базується на програмі НРУ.
Більше того, коли сім районних і міських організацій НРУ представили календар проведення конференцій, то політрада НРУ скасувала ці заходи. Такого мародерства, яке робить керівництво НРУ проти районних, міських організацій Львівської області, навіть більшовики собі не дозволяли. Це мене не дивує, бо Тарасюк – достойний учень марксистсько-ленінської ідеології.
НРУ у Львівській області має конфлікт із вищим керівництвом – поіменно це Тарасюком, народними депутатами - Ковалем та Чорноволенком. Відомо, ви добиваєтеся усунення цих людей із посад. Чи реально це зробити, зважаючи на те, що усі важелі впливу знаходяться саме у їхніх руках?
Я переконаний, що ці люди будуть вилучені із партії, бо вони завдали їй величезної шкоди. Чи можливо це зробити зараз? Я думаю, що зараз проходить період осмислення реальних подій у НРУ, а саме куди завели партію ці керманичі. Виникає питання: чим, саме Борис Тарасюк купив партійні осередки, окрім вищезгаданих трьох Галицьких та Харківської організації. Я відверто скажу, що купив обіцянками депутатських мандатів. Минулого року Борис Іванович, «сватаючись» до Тимошенко підписав угоду щодо участі у дострокових парламентських виборах. Тимошенко пообіцяла НРУ 10% місць у прохідній частині списку. Усі наші великі «рухівські» математики порахували, що НРУ буде мати 15 депутатських мандатів у Верховній Раді.
Тоді Борис Іванович чітко сказав: 5 мандатів для керівництва, а 10 - для голів обласних організацій партії. Однак, після подій у Тернополі, усі розуміють, що НРУ отримає у парламенті велику дулю, вони обмануті і обдурені, як школярики.. Найстрашніше те, що ця ганьба зроблена саме керівництвом НРУ.
Це аномалія, «абракадабра», коли національно-патріотичною партією керує вихованець центрального комітету комуністичної партії. Це те саме, коли Володимир Щербицький керував би Конгресом українських націоналістів.
Хто чинить на крайову організацію НРУ адміністративний і політичний тиск, аби посадити у крісло керівника нову людину? Хто ця людина?
Йдеться про Андрія Корната, якого наполегливо просуває керівництво НРУ. Але пройти на пост керівника Львівської крайової організації НРУ самотужки він не зможе. Це, зокрема, показують конференції районних організацій. У намаганнях зламати районні організації, Борис Тарасюк програє.
Можу сказати що в організації є 30 районних і міських осередків. З них, понад дві третини організацій працюють за патріотичними принципами нашого засновника В’ячеслава Чорновола. Власне, співвідношення сил є далеко не на користь тим, хто прагне знищити НРУ, завести їх «бютівськими» манівцями.
Розкажу про один факт. Тарасюк із Куйбідою були присутніми на конференції у Сокальському районі, де були присутні 170 делегатів.. Скажу, що на цій конференції Тарасюк із Куйбідою набралися інформації, як собака реп’яхів. А потім, поїхали безславно, покинувши цю конференцію.
Чим не влаштовує кандидатура Корната представників крайової організації? Зрештою, яким є його вклад у розвиток партійного осередку на Львівщині?
Корнат – молодий чоловік, дуже хворобливо-амбітний. Ця людина приїхала із Червонограда, прийшла до мене як до народного депутата, представившись великим українським патріотом. Він захотів створити так званий Молодий Народний Рух. Тоді було сформовано групу молодих «рухівців», яким я допоміг зайняти відповідне становище. Щойно губернатором став Олійник, з великими труднощами мені вдалося посадити Андрія Корната у крісло керівника управління молодіжної політики облдержадміністрації.
Але мене дуже насторожував цинічний прагматизм деяких молодих людей, які вже сьогодні поставили мені таке питання: «Пане Ярославе, що ви нам гарантуєте і пообіцяєте. Бо від тих обіцянок (посад, депутатських мандатів) ми будемо відповідно працювати».
Такий цинічний прагматизм мене страшно насторожив і обурив, бо ці люди хотіли б стати «президентами», не маючи досвіду. Я почав приглядатися до них і побачив: інтуїція мене не зраджувала. Як приклад до своїх слів, скажу Вам дуже неприємну і водночас тривожну інформацію.
У Андрія Корната є два молодші брати-близнюки. До мене приходили люди і сказали, що його брати працювали рекетом, «доїли» власників магазинів впродовж багатьох років. В це було важко повірити. Я жахнувся, коли це підтвердилося. Планую поспілкуватися із цими молодими людьми, уточнити деякі речі. В мене є запитання до Андрія Корната, наприклад, чи знав він, чим саме займаються його молодші брати-близнюки? Якщо так – то чому він не вирішив це з самого початку? Якщо знав і нічого не робив, то чи не був він особисто бригадиром у цій рекетирській справі?
Отримавши цю інформацію, я пов’язав її з ситуацією на Київщині. Там розгромлено доволі потужну партійну організацію НРУ. Всупереч статуту, зібравши авантюрну конференцію, на посаду керівника організації було призначено людину, колишнього міліціонера, який за рекетирство та інші правопорушення відсидів два роки. Сьогодні він очолює Київську обласну організацію НРУ.
Якщо обласні організації потрапляють у руки людей, котрі пов’язані із криміналом, тоді до чого докотився НРУ. Хто за це відповідатиме? І це ми констатуємо у двадцяті роковини народження НРУ. Ось уся трагедія НРУ.
Список використаної літератури
1. Марискевич Т. Народний Рух України // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001.
2. Ковтун Володимир. Історія Народного Руху України. РЕФЕРЕНДУМ – К.,1995.
3. Три дні вересня (Матеріали установчого з'їзду Народного Руху України за перебудову). К.:Редакція "Україна. культура. Наука". 2000.
4. Л.Криса, І. Мельник. Альбом-фоторозповідь «Так було…», 2004р.
5. Бюлетень «Форум»//Історія і політика. №2 від 17 вересня 2009 р.
6. Приватний архів В.Іськіва.
7. www.mediastar.net.ua/prjama-mova/1159-kerivnikom-lvivskoyi-organizaciyi-nru-khochut.html.
8. www.vgolos.com.ua/politic/6297.html
9. М.Голубець. Народний Рух України. Львівщина. Рік перший.–Львів.1988 с.19
10. М.Тиский. Історія виникнення Народного Руху на Волині. – Луцьк. Ініціал. с.63
11. Щоденна всеукраїнська газета «День» №156 від 4 вересня 2009року
12. Щоденна всеукраїнська газета «День» №157 від 5вересня 2009року