Неймовірних матеріальних збитків зазнали майже всі європейські держави. Були зруйновані або ж переведені на виробництво військової продукції фабрики й заводи. Спотворені дороги, висаджені в повітря залізниці, мости, тунелі, стерті з лиця землі міста й села, втрачені шедеври людського генія справляли гнітюче враження, не піддавалися поясненню здорового глузду. До речі, надзвичайного поширення набули всілякі психічні захворювання, психічні травми, які безпосередньо або ж опосередковано пов'язували з воєнними діями. Генерація молодих людей, які пройшли чистилище Першої світової війни, невдовзі у європейській літературі дістали назву «втраченого (загубленого) покоління». Розладнані промисловість, сільське господарство та фінанси потребували велетенського напруження зусиль нових поколінь.
Одним із підсумків війни стало нове співвідношення сил на міжнародній арені. Сполучені Штати Америки почали чимдалі більше відігравати роль кредитора європейських держав-переможниць (а згодом - і переможених), відповідно посилилася їхня роль у світовій політиці. Політична карта світу змінювалася на очах. У перебігу війни державний устрій Австро-Угорщини, Німеччини, Османської імперії не витримав випробувань воєнного часу. Імперії Гогенцоллернів, Габсбургів, Романових, турецьких султанів розпалися. Загалом війна і революції спричинили крах монархій: із 41 правлячої династії у Європі напередодні війни після її завершення залишилося лише 17. На їхніх уламках постали нові держави. Посилився вплив Японії та Китаю. Почала занепадати колоніальна могутність європейських держав.
Перша світова війна призвела до серйозних політичних, економічних і територіальних змін у багатьох регіонах світу, насамперед у Європі - основному театрі воєнних дій.
Сталися радикальні зміни у співвідношенні сил у світі:
• революція у колишній Російській імперії, справжню мету якої на той час далеко ще не всі усвідомлювали, на тривалий час поставила її поза колом великих держав;
• країни Четверного блоку (Австро-Угорщина, Німеччина, Болгарія, Туреччина) внаслідок поразки у війні також випали із гурту країн, котрі визначали світову політику;
• виснажені війною, Англія і Франція істотно поступилися своїми позиціями СПІА та Японії, значення і вплив яких незмірно зросли;
• значно активізувався національно-визвольний рух у колоніальних і залежних країнах Азії та Африки;
• перестали існувати Німецька, Російська, Австро-Угорська, Османська імперії;
• у Європі утворилися нові держави - Польська Республіка, Чехословацька Республіка, Королівство сербів, хорватів і словенців (із 1929 р. - Югославія), Австрія, Угорщина, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія. Водночас серйозне порушення (перш за все - країнами Антанти) права націй на самовизначення (зокрема, української нації) під час установлення кордонів нових держав та амбіції їхніх лідерів перетворювали цей стратегічний регіон у постійне джерело напруження.
Таким чином, Перша світова війна стала важливим рубежем у розвитку людства. Вона, зокрема, довела єдність та взаємозалежність світової цивілізації й започаткувала докорінні зміни в економіці, внутрішньо полі-тичному житті, міжнародних відносинах, культурі, а також - і насамперед - у свідомості й поведінці людей.
ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:
1.1. Розкажіть про воєнні дії 1917 - 1918 рр.
1.2. Які наслідки для воюючих сторін мав Брестський мир?
1.3. Які наслідки мала Перша світова війна для країн Європи та всього світу?
2.1. Складіть таблицю:
Воєнні та політичні події Першої світової війни 1914 - 1918 років
Роки | Основні воєнні та політичні події | Результат війни |
| 1914 | ||
| 1915 | ||
| 1916 | ||
| 1917 | ||
| 1918 |
2.2. Головним наслідком війни була перемога блоку ... і поразка ... (заповніть пропуски).
ТЕМА 5
Паризька мирна конференція 1919 року
ТЕРМІНИ:
Анексія - загарбання території чужої держави
Контрибуція - грошова виплата переможеної держави державам-переможницям
ДАТИ:
Січень 1919 - січень 1920 р. - Паризька мирна конференція 28 червня 1919 р. - підписання Версальського мирного договору між країнами Антанти і Німеччиною
1923 р. - рішення конференції країн Антанти про приєднання Східної Галичини до Польщі
1919-1946 рр. - діяльність Ліги Націй ПЕРСОНАЛІ?:
ЛЛОЙД ДЖОРДЖ Девід (1863 - 1945) - прем'єр-міністр Англії у 1916 - 1922 рр., ліберал
КЛЕМАНСО Жорж (1841 - 1829) - прем'єр-міністр Франції у 1906
- 1909, 1916 - 1920 рр., радикал
ВІЛЬСОН Томас Будро (1856 - 1924) - 28-й президент США у 1913
- 1921 рр., демократ
1. Паризька мирна конференція. Плани держав Антанти.
2. Версальський договір та договори з союзницями Німеччини.
3. Утворення та діяльність Ліги Націй.
4. «Українське питання» на конференції 1923 року.
1. Підсумки Першої світової війни, що закінчилася підписанням 11 листопада 1918 р. Комп'єнського перемир'я, підбито на Паризькій мирній конференції (січень 1919 - січень 1920). її метою були розробка і укладення мирних договорів між державами Антанти, які перемогли у війні, і державами Четверного союзу, які розпочали і програли її. Основні питання конференції вирішувалися «радою трьох»: прем'єр-міністром Великобританії Д. Ллойд-Джорджем, президентом США В. Вільсоном, прем'єр-міністром Франції Ж. Клемансо, що не задовольняло інші країни, які брали участь у війні на боці Антанти.
Мета Франції - економічно послабити свого давнього суперника - Німеччину, встановити кордон по р. Рейн, заволодіти економічно розвинутими землями Німеччини (лівий берег Рейну, Саарський кам'яновугільний басейн).
Великобританія, керуючися гаслом: «У Англії немає постійних союзників, є постійні інтереси», прагнула зберегти сильну Німеччину як противагу Франції на континенті, відібрати німецькі колонії.
США, що перетворилися за роки війни на кредитора Європи, в документі, який отримав назву «14 пунктів» президента В.Вільсона» (опублікований 8 січня 1918 р.), відстоювали право європейських націй на самовизначення і утворення у Східній Європі самостійних держав, що змогли б стати противагою Німеччині, Британії та Франції.
2. Після довгих дебатів, 28 червня 1919 р., було укладено Версальський мирний договір країн Антанти і Німеччини. За ним Німеччина втратила 1/7 частину території, 1/12 частину населення, позбавлялася всіх колоній. Армія, створена на принципі загального військового обов'язку, мала стати професійною з чисельністю не більше 100 тис. чол. (у тому числі 4 тис. офіцерів). Німеччині було заборонено мати авіацію, важку артилерію тощо. Вона повинна була за 42 роки виплатити репарацій на астрономічну суму 256 млрд золотих марок.
Територіальні втрати Німеччини:
• Ельзас і Лотарингія поверталися Франції;
• «польський коридор» (частина Верхньої Сілезії, Померанії і Східної Пруссії) відходив до Польщі, яка отримала вихід до Балтики;
• Гданськ ставав «вільним містом» під захистом Ліги Націй;
• частина Шлезвіг-Гольштейну за плебісцитом (голосуванням) відходила до Данії, а округи Ейпен і Мальмеді - до Бельгії;
• округ Мемель з центром у Клайпеді переходив у відання держав-переможниць (у 1923 р. приєднаний до Литви).
Саарський вугільний басейн залишався у Німеччині, але на 15 років він переходив під управління Ліги Націй, після чого мав відбутися плебісцит; шахти експлуатувалися Францією. Увесь лівий берег Рейну, і 50 км правого демілітаризовувалися і скуповувалися військами Антанти на 15 років.
10 вересня 1919 р. підписано Сен-Жерменський договір з Австрією. Південний Тіроль, Юлійська Крайна, Істрія, крім міста Фіуме (Рієка), що ставало вільним містом, відходили до Італії. Богемія, Моравія і Сілезія відходили до Чехословаччини; Боснія і Герцеговина, Далмація, Крайна, Словенія - до КСХС; Буковина - до Румунії; Східну Галичину окупувала Польща. Австрії заборонявся аншлюс (возз'єднання) з Німеччиною.
27 листопада 1919 р. підписано Нейський договір з Болгарією. Вона втратила вихід до Егейського моря -Західну Фракію, що відійшла до Греції; частина Македонії переходила до КСХС; Південна Добруджа залишалася у складі Румунії. Репарації становили 2,25 млрд золотих франків, які країна повинна була виплатити протягом 37 років.
4 червня 1920 р. з Угорщиною було підписано Тріанонський договір, за яким її населення зменшувалося у 2,5 раза, а територія - у 3 рази. Вона втратила Трансільванію і частину Банату, що відійшли до Румунії. До КСХС відходили Воєводина і Хорватія, до Чехословаччини - Закарпаття.
10 серпня 1920 р. за Севрським договором з Туреччиною Османська імперія була поділена між Британією (отримала мандат на Палестину, Трансіорданію, Ірак, протекторат над Єгиптом) і Францією (мандат на Сирію і Ліван, протекторат над Марокко і Тунісом). Мармурове море було відкрито для всіх кораблів. У зв'язку з революційними подіями в
Туреччині - ліквідацією султанату і проголошенням президентом республіки Мустафи Кемаля - Севрський договір у силу не вступив, а в липні 1923 р. укладено Лозаннський мирний договір, за яким Туреччина зберегла свою державність і домоглася визнання незалежності з боку країн Антанти.