3. За ініціативи СІЛА була утворена Ліга Націй (1919
- 1946), метою якої були розвиток співробітництва між державами і досягнення миру і безпеки між народами. Ініціатор її створення - президент В. Вільсон. Спочатку членами Ліги стали 44 країни, потім їх кількість зросла до 52. Однак після ознайомлення з її статутом конгрес СІЛА відмовився від вступу своєї країни до цієї організації.
Основні органи Ліги: Асамблея представників членів організації, Рада Ліги, постійний секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Місце перебування організації
Женева. Ліга Націй намагалася перешкодити розв'язанню військових конфліктів, однак реально не зуміла прийняти жодного дієвого рішення з метою зупинити агресора, оскільки система прийняття рішень була дуже складною, механізму їх впровадження не було, документи мали переважно декларативний характер.
4. Об'єднана делегація Західноукраїнської Народної « Республіки і Української Народної Республіки прибула на конференцію у січні 1919 р., однак представники кожної з держав діяли самостійно і неузгоджено. Делегація ЗУНР вимагала зупинення наступу Польщі на Східну Галичину. У липні 1919 р. представники Антанти визнали право Польщі на окупацію Східної Галичини. А 14 березня 1923 р. конференція послів Антанти, виходячи з результатів Ризького мирного договору Радянської Росії, УСРР і Польщі, ухвалила рішення про приєднання Східної Галичини до Польщі на умовах забезпечення автономії для українців (останнє виконано не було). Таким чином, на 1923 рік українські землі були поділені між Польщею (Східна Галичина, Західна Волинь, Закерзоння), Чехословаччиною (Закарпаття), Румунією (Північна Буковина, Хотинщина, Південна Бес-сарабія). Право- і Лівобережна Україна під назвою УСРР входила до складу СРСР.
Система договорів 1919 - 1920 років була несправедливою у багатьох питаннях: надзвичайно принижено Німеччину, не вирішено багато територіальних проблем (17 млн чоловік опинилися на землях не своїх держав), окремі нації - українці, словаки не утворили своїх держав. Поза системою договорів знаходилася Радянська Росія, яка ще у березні 1918 р. підписала сепаратний Брестський мир з Німеччиною і тому країнами Антанти визнавалася зрадницею союзницьких інтересів. Це не сприяло стабілізації в Європі. Тому договори не стали основою тривалого стабільного миру. Наприкінці 20-х рр. посилився рух за перегляд кордонів у Європі, що стало однією з причин Другої світової війни.
ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:
1.1. 3 якою метою і які країни брали участь у Паризькій конференції?
1.2. Розкажіть про наслідки Версальського договору для Німеччини.
1.3. Коли і де були підписані мирні договори з союзниками Німеччини?
1.4. Чи було вирішено українське питання на конференції?
2.1. Назвіть лідерів країн, які вирішували долю Європи на Паризькій конференції.
2.2. Ліга Націй існувала: 1918 - 1945, 1919 - 1945, 1919 - 1946 рр.?
2.3. До кожного договору доберіть наяву країни і дату його підписання. Розташуйте у хронологічному порядку.
а) Австрія, Туреччина, Угорщина, Болгарія;
б) 10 вересня 1919 р., 10 серпня 1920 р., 4 червня 1920 р., 27 листопада 1919 р.;
в) Нейі, Тріанон, Севр, Сен-Жермен.
8,1. Проаналізуйте наслідки договорів з Німеччиною і її союзниками. Наскільки справедливо вирішувалися питання на конференції?
3.2. Як змінилася політична карта Європи після Першої світової
війни?
3.3. Яку країну після укладення Версальської системи договорів можна назвати «переможеним переможцем»? Чому ?
ТЕМА 5.
Вашингтонська конференція 1921 - 1922 рр.
ДАТИ:
Листопад 1921 - лютий 1922 рр. - Вашингтонська конференція
ПЛАН
1. Міждержавні суперечності на Далекому Сході та у зоні Тихого океану. Вашингтонська конференція та її рішення.
1. Для розгляду далекосхідних питань у листопаді 1921 - лютому 1922 рр. була скликана Вашингтонська конференція 9-ти держав - США, Великобританії, Японії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Китаю. Найактивніший учасник конференції - США, які намагалися встановити контроль над Азійсько-Тихоокеанським регіоном. Офіційна мета конференції - обмеження морських озброєнь і вирішення проблеми Далекого Сходу й Тихоокеанського регіону. В основному її рішення були спрямовані на обмеження програми Франції по збільшенню свого флоту і зменшенню впливу Японії, яка втрачала свої позиції в Китаї. США вимагали припинити в усіх країнах будівництво великих військових кораблів.
13 грудня 1921 р. підписано договір «чотирьох держав» - США, Британії, Франції та Японії, який, в цілому, був договором про ненапад у зоні Тихого океану. Він скасував англо-японський договір 1902 року. Країни, що підписали договір, домовилися «поважати всі права стосовно їх острівних володінь... у зоні Тихого океану». США надавалася можливість «придбання» островів у регіоні.
6 лютого 1922 р. підписано договір про обмеження морських озброєнь (договір «п'яти держав») між США, Британією, Францією, Японією та Італією строком на 15 років. У ньому визначалася кількість лінкорів, що їх могли мати держави-учасниці, у такій пропорції: по 5 для США і Англії, 3 - для Японії, по 1,75 - для Франції та Італії. Було вирішено заморозити будівництво лінкорів на 10 років. Обмежень на інші класи кораблів не встановили. Японії, Англії і США не дозволялося укріплювати свої бази на островах. Від цього виграла Японія, яка щойно закінчила будівництво нової бази на о. Бонін.
Одним з найскладніших на конференції вважалося питання Китаю. 6 лютого 1922 р. підписано договір «дев'яти держав», у якому йшлося про дотримання суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Китаю і дотримання принципу «відкритих дверей», тобто «рівних можливостей, що відкриваються у Китаї для торгівлі і промисловості всіх націй». Фактично, це давало перевагу США в Китаї, оскільки до цього останній був поділений на сфери впливу тільки Франції, Англії та Японії. Держави-учасниці обіцяли не використовувати ситуацію, що склалася в Китаї, з метою здобуття переваг для себе. На той час у Китаї існували 2 уряди: у Пекіні -монархічний, у Кантоні - республіканський на чолі з Сунь Ятсеном, які ворогували між собою. Іноземні громадяни мали право екстериторіальності - тобто у разі порушення ними китайських законів вони не підлягали юрисдикції Китаю.
Вашингтонська конференція зафіксувала нове співвідношення сил на Далекому Сході на користь США, Британії і Франції.
ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:
1.1. За що йшло суперництво великих держав на Далекому Сході?
1.2. Коли і на яких умовах були підписані договори чотирьох, п'яти і дев'яти держав?
2.1. Назвіть країни, які брали участь у Вашингтонській конференції.
2.2. У чому суть доктрини «відкритих дверей», до якої країни вона застосувалася?
3.1. Яким країнам було надано перевагу в результаті підписання договорів у Вашингтоні? Як вони використали цю перевагу?
ТЕМА 6.
ТЕРМІНИ:
Репарації • повне або часткове відшкодування державою, що розв'язала агресивну війну, збитків, заподіяних іншим державам, які зазнали нападу
ДАТИ:
Квітень-травень 1922 р. - Генуезька конференція
Квітень 1922 р. - Рапалльський договір Радянської Росії і Німеччини
1924 - 1929 рр. - дія «плану Дауеса»
Жовтень 1926 р. - Локарнські угоди
1928 р. • пакт Бріана • Келллога
1929 - 1931 рр. • дія «плану Юнга»
ПЕРСОНАЛІЇ:
ДАУЕС Чарльз (1865 - 1951) - голова міжнародного комітету експертів з німецьких репарацій. Банкір, у 1925 - 1929 рр. - віце-президент США від республіканської партії, посол у Британії у 1929
- 1932 роки
БРГАН Арістид (1862 - 1932) - прем'єр-міністр Франції у 1909
- 1931 рр. (11 разів), міністр закордонних справ у [915 - 1931 рр. (17 разів). За професією - адвокат. Член Республіканської соціалістичної партії
КЕЛЛОГ Френк (1856 - 1937) - державний секретар США у 1925 -1929 роки. Юрист, дипломат, член Республіканської партії. У 1916 -1923 рр. - сенатор, у 1924 р. - посол США у Британії
ПЛАН
1. Генуезька конференція та Рапалльський договір 1922 року.
2. Найголовніші постанови Гаазької, Лозаннської та Локарнської конференцій.
3. Наслідки реалізації планів Дауеса та Юнга.
4. Пакт Бріана - Келлога.
1. Після підписання Версальсько-Вашингтонської системи договорів міжнародна ситуація в Європі стабілізувалася. Однак «відкритим питанням» залишалася Радянська Росія: європейські уряди не визнавали більшовицького режиму, намагалися ліквідувати його під час громадянської війни у Росії; радянський уряд відмовився розраховуватися за царськими кредитами. Це стримувало її міжнародне визнання і розвиток торгівлі. Винятком став торговий договір Росії з Англією 1921 року.
Початком виходу Росії з міжнародної ізоляції стала Генуезька конференція, яка проводилася з квітня по травень 1922 року. Основне питання конференції - взаємне визнання боргів. Однак Росія погодилася оплатити царські борги у тому випадку, якщо європейські держави відшкодують збитки від інтервенції 1918 - 1920 років. Оскільки остання сума, з точки зору Росії, перевищувала борги періоду царизму, а європейські країни це не влаштовувало, - конференцію було припинено. Проте у містечку Рапалло 16 квітня 1922 р. підписано договір Росії з Німеччиною, за яким країни визнали одна одну і встановили тісні політичні, військові та економічні зв'язки.
11 січня 1923 р. франко-бельгійські війська окупували Рурську область Німеччини через те, що остання не мала можливості виплатити астрономічну суму репарацій. Уряд Німеччини закликав населення не співробітничати з окупантами, не працювати на виробництві, а Німеччина продовжувала виплату заробітної плати у цьому регіоні. Це призвело до гіперінфляції - ціна одного американського долара дорівнювала сотням мільярдів марок.