Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:
- вилучення прибутку (доходу);
- адміністративно-господарський штраф;
- стягнення зборів (обов'язкових платежів);
- зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;
- застосування антидемпінгових заходів;
- припинення експортно-імпортних операцій;
- застосування індивідуального режиму ліцензування;
- зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;
- анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;
- обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;
- скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;
- інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГКУ та іншими законами [103, с.69].
Прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми.
Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 ГКУ [104, с.108].
У разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу).У разі відмови органів управління або посадових осіб суб'єкта господарювання у проведенні документальної перевірки чи у допуску працівників податкових органів для обстеження приміщень, що використовуються для здійснення господарської діяльності, ненадання податковим та іншим органам чи їх посадовим особам встановленої законом звітності, розрахунків, декларацій чи інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів), операції цього суб'єкта за його рахунками в установах банку зупиняються.
У випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом. За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, зазначених у частині першій цієї статті, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом.
Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом. До підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, що неодноразово допустили реалізацію недоброякісних товарів або систематично порушують встановлені законодавством правила торгівлі та надання послуг або умови зберігання і транспортування товарів, крім господарських та адміністративно-господарських санкцій, передбачених ГКУ, можуть застосовуватися також спеціально передбачені законом про захист прав споживачів адміністративно-господарські санкції, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності зазначених суб'єктів у встановленому законом порядку [105, с.82].
Злиття, приєднання, поділ та інші подібні зміни підприємств являють собою часте явище в сучасному економічному житті України. Причиною їх виникнення найчастіше є різкі зміни в корпоративному секторі управління, які, у свою чергу, з’являються в періоди бурхливого розвитку та технологічних проривів або під час спаду чи кризи. Як показує світова практика, злиття і приєднання є характерними при економічних піднесеннях, а поділ – при економічних спадах.
Реорганізація являє собою випадок реструктуризації, тому що саме реорганізація колишніх державних підприємств пройшла в 90-х роках ХХ ст. як процес приватизації. Реструктуризація підприємства – це здійснення комплексу організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості об’єкта приватизації, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, зростання ефективності виробництва. Практика довела неефективність радянських принципів управління підприємством, що і спричинило реорганізаційні заходи. В умовах же кризи необхідність реструктуризації є вочевидь: для перших вона стає способом виживання, для других – способом захоплення ринку, що звільняється, а для третіх – способом припинення справи.
Актуальним є розгляд даного питання в нинішніх умовах господарювання, пов’язаних з еволюційними та революційними процесами, які виникають під дією зовнішніх і внутрішніх джерел.
Можна виділити такі форми реорганізації:
- злиття – припинення діяльності двох та більше юридичних осіб з передачею за передавальним актом (балансом) всіх майнових прав та обов’язків цих осіб юридичній особі – правонаступнику, створеному в результаті реорганізації;
- приєднання – припинення діяльності однієї юридичної особи з передачею за передавальним актом (балансом) всіх належних йому майнових прав та обов’язків іншій юридичній особі (правонаступнику);
- виділення – створення одного або кількох юридичних осіб, до яких за розділовим актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові права та обов’язки юридичної особи, що реорганізовується;
- перетворення – зміна організаційно-правової форми юридичної особи, внаслідок чого виникає нова юридична особа, до якої переходять всі права та обов’язки реорганізованої юридичної особи.
Причини реорганізації можна поділити на декілька видів:
- зовнішні і внутрішні (щодо підприємства);
- організаційні, економічні, фінансові, технологічні та соціальні (за сферою дії);
- плавні, або еволюційні, і стрибкоподібні, або революційні (за способом дії).
Економічну природу реорганізації можна прослідкувати на прикладі впливу введення нового закону (приміром, такого, який торкається оподаткування). До еволюційних економічних причин можна віднести стан економіки галузі.
До внутрішніх економічних причин належать зміна структури власності та значні збитки.
Одним зі способів реорганізації є поділ. До поділу за звичаєм удаються у разі суміщення різних видів діяльності (продаж продукції різних видів, надання різних послуг і т.д.), коли розвиток кожного з них починає заважати один одному, тобто управління підприємством ускладнюється і доцільним стає поділ великого підприємства на незалежні підприємства з відповідним перетворенням організаційних структур. У світовій практиці однією з причин поділу також називають психологічну несумісність власників-партнерів.
Інший ефективний спосіб реорганізації – виділення, яке найчастіше зводиться до утворення дочірніх або залежних підприємств, а також філій і представництв. Причинами виділення можуть бути:
- диверсифікація операцій. При розширенні масштабів діяльності часто відбувається збільшення номенклатури продукції та послуг. У цих умовах доцільно перегрупувати ресурси підприємства і виділити найбільш перспективні напрями у спеціалізовані дочірні підприємства (ДП). Найчастіше ДП створюється під певні товар або послугу;
- відокремлення ліцензійних видів діяльності. Ліцензована діяльність звичайно є високоспеціалізованою, тому вона може бути виділена в окремі підприємства. Деякі види ліцензійного бізнесу, наприклад страхування, управління інвестиційними фондами, банківська діяльність і т.д., здійснюються на окремих підприємствах. В Україні підприємства, які здійснюють такі види діяльності, мають в основному акціонерну організаційно-правову форму;
- оптимізація структури управління. Створення ДП допомагає материнському підприємству зосередити свою діяльність на вирішення стратегічно важливих питань, пере-розподіляючи рутинні операції з управління на ДП;