Підприємство з іноземними інвестиціями володіє відокремленим майном. Ступень відокремленості майно від власності засновника (засновників) залежить від організаційно-правової форми підприємства та змісту відповідних положень, передбаченими статутними документами. Наприклад, у товаристві з повною відповідальністю його учасники будуть нести майнову відповідальність за зобов’язаннями товариства та особистим майном. А в товаристві з обмеженою відповідальністю - відповідальність за зобов’язаннями настає у межах закріпленого за товариством майна та коштів. Інша ситуація у тих випадках. Коли підприємство повність належить іноземному інвесторові. При цьому слід враховувати, що в такому випадку положення Закону "Про господарські товариства" не застосовується, оскільки засновник (іноземний інвестор) - лише один, а, відповідно до вказаного Закону, для створення товариства будь-якої організаційно - правової форми необхідно щонайменше два засновники.
Наявність відокремленого майна зумовлює самостійну майнову відповідальність підприємств з іноземними інвестиціями. Норми цивільного законодавства (ст.32Цивільного кодексу України) містять положення, згідно з якими юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлене законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник її майна не відповідають за її зобов’язання, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями власника або засновника, крім випадків, передбаченими законодавчими актами чи установчими документами юридичної особи.
Юридична особа, яка фінансується власником і за якою майно закріплено на праві оперативного управління (установа), відповідає а зобов’язаннями коштами, які є в її розпорядженні у разі їх недостатності відповідальність за її зобов’язаннями несе власник відповідального майна. Законом "Про підприємства в Україні" передбачено, що "майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства" (п.1 ст.10).
Якщо підприємство з іноземними інвестиціями функціонує не як корпоративне підприємство (тобто у вигляді господарського товариства), то іноземний інвестор (власник) несе відповідно до чинного законодавства України майнову відповідальність за зобов’язаннями створеного ним підприємства, якщо такий обов’язок передбаченій установчими документами юридичної особи або законом.
У правових системах економічно розвинутих країн найбільш поширеними є такі юридичні особи. Зокрема, у праві Англії і США характерною ознакою юридичної особи, яка розглядається як основна, вважається існування, незалежне від учасників, що її заснують.
Підприємства з іноземними інвестиціями мають спеціальну правосуб’єктність, тобто їх права та обов’язки повинні відповідати меті утворення. У цьому аспекті становить інтерес питання про момент виникнення правоздатності і дієздатності і правоздатності підприємства з іноземними інвестиціями. Норма Цивільного кодексу України (ст.80) встановлює що правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту чи положення, а у випадках колі воно діє на підставі загального положення про організацію даного виду, з моменту видання компетентними органами постанови про її утворення.
Відомості про реєстрацію підприємства включаються до Державного реєстру. Ліквідація та реорганізація підприємства пов’язуються з моментом виключення його з Державного реєстру.
Згідно з іншою точкою зору виникнення і припинення правосуб’єктності підприємств пов’язується з їх регістра цією органами місцевої влади та управління. Зазначенні органи повинні вести Державний реєстр. Отже, в законодавстві необхідно встановити що час виникнення і ліквідації підприємства збігається з моментом включення до Державного реєстру та виключення з нього. В умовах переходу до ринкових методів господарювання і залучення іноземних інвестицій питання виникнення та припинення правосуб’єктності підприємств з іноземними інвестиціями має важливе значення.
Як уже зазначалося згідно з Законом "Про режим іноземного інвестування" підприємством з іноземними інвестиціями вважається підприємство (організація) будь - якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, в уставному фонді якого іноземна інвестиція становить не менш 10%. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на баланс. Таким чином, виходячи з тлумачення Закону, підприємство з іноземними інвестиціями виникає з моменту внесення іноземної інвестиції. Реєстрація ще не свідчить про створення підприємства з іноземними інвестиціями. Останнє вважатиметься створеним лише після внесення іноземної інвестиції до статутного фонду такого підприємства.
Відповідно до статей 18 і 24 Закону України "Про режим іноземного інвестування" Кабінет Міністрів України Постановою від 7 серпня 1996 р. №937 затвердив "Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільні інвестиційну діяльності, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна"
Оформлення простого векселя здійснюється векселедавцем (підприємством з іноземними інвестиціями) виключно на вексельному бланку, в якому повинні міститись усі обов’язкові реквізити, передбачені законодавством. Вексель виписується векселедавцем в іноземній валюті, визнаній Національним банком України конвертованою, на суму ввізного мита з відстроченням платежу не більше як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.
У ввізній митний декларації зазначається, що майно ввозиться з метою внесення до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями або для провадження спільної інвестиційної діяльності на підставі договору (контракту) з іноземним інвестором.
Місцем складання векселя, як правило, є місце знаходження уповноваженого банку України. В якому відкрито розрахунковий рахунок векселедавця. Вексель не підлягає передачі шляхом індосаменту. Митний орган, який здійснює митне оформлення майна, виготовляє дві копії, одну - для податкової адміністрації, іншу - для власного обліку.
З метою погашення векселя векселедавець звертається у письмовій формі до державної податкової адміністрації з проханням зробити відповідну відмітку на його копії векселя.
До заяви додаються:
- Копія векселя;
- Копія ввізної вантажної митної декларації на майно;
- Документи про зарахування майна на баланс підприємства з іноземними інвестиціями або окремий баланс сторін, що провадять спільну інвестиційну діяльність на підставі укладеного договору (контракту). У разі потреби державна податкова адміністрація має право перевірити на місці фактичну наявність майна векселедавця;
- Документи про державну реєстрацію іноземної інвестиції.
У рази встановленого факту зарахування майна на баланс, державна податкова адміністрація на звороті копії векселя що належить векселедавцю, робить напис "Зараховано на баланс" із зазначенням дати виконання, які скріплюються підписом начальника (заступником начальника) та печаткою державної податкової адміністрації. Зазначену копію векселя векселедавець подає векселедержателю.
Погашення векселя здійснюється векселедержателем шляхом проставлення на лицьовому боку векселя напису "Погашено" і дати, які скріплюються підписом начальника (заступника начальника) з печаткою митного органу.
Якщо вексель не погашено протягом 30 календарних днів з дня оформлення ввізної митної декларації, векселедавець зобов’язаний внести плату за векселем протягом п’яти календарних днів.
Плата за векселем провадиться в валюті України за її офіційним курсом, визначеним Національним банком України, що діє на день внесення плати за векселем.Якщо протягом п’яти календарних днів пісня настання терміну внесення плати за векселем векселедавець не звернувся до векселедержателя із заявою про його погашення, останній подає до відповідного банку вексель та розпорядження про безспірне стягнення з векселедавця непогашених вексельних сум.
Після стягнення відповідної суми банк повертає вексель векселедержателю для погашення. У разі не своєчасного внесення плати за векселем митний орган стягує за весь час заборгованості пеню у розмірах, передбачених законодавством, включаючи день сплати. Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, або на окремий баланс сторін, що провадять спільну інвестиційну діяльність за договорами (контрактами), відчужується, в тому числі у зв’язку з припиненням діяльності векселедавця, останній сплачує ввізне мито не пізніше дня відчуження. Ввізне мито не сплачується за умови вивезення іноземної інвестиції за кордон, що засвічується вивізною вантажною митною декларацією з відповідною відміткою. Ввізне мито обчислюється, виходячи з митної вартості майна, перерахованої у валюту України за її офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день відчуження майна.
У разі встановленого факту відчуження майна раніше трирічного терміну при несплаченому ввізному миті державна податкова адміністрація зобов’язана повідомити про це відповідний митній орган. Митний орган, одержавши таке повідомлення, зобов’язаний у безспірному порядку стягнути ввізне мито. На суму несплаченого ввізного мита нараховується пеня за весь час заборгованості, починаючи з дня відчуження майна у розмірах, передбачених законодавством, включаючи день сплати.