ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Правове підґрунтя Українсько-Латвійських двосторонніх відносин
Розділ 2. Українсько-Латвійська міжурядова комісія з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництв
Розділ 3. Українсько-латвійська науково-технічне співробітництво
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Питання взаємовигідного співробітництво, яке, природно, будується на засадах взаємності, пошуку компромісів між державами, виробленні спільних цінностей і напрямів політики на рівні міжнародних організацій, є однією із ключових засад зовнішньої політики кожної держави.
Відповідно до Закону України „Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України” від 1 липня 2010 року № 2411-VIУкраїна здійснює зовнішньою політику, зокрема, на засадах забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права; забезпечення захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; підтримки розвитку торговельно-економічного, науково-технічного та інвестиційного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди; розширення міжнародного співробітництва з метою залучення іноземних інвестицій, новітніх технологій та управлінського досвіду в національну економіку в інтересах її реформування, модернізації та інноваційного розвитку, забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі тощо[1].
Республіка Латвія, після відновлення повної незалежності 1991 року, відразу взяла курс на входження до європейських та міжнародних організацій. Так, вже 1999 році, вона першою з прибалтійських країн офіційно вступила до Світової організації торгівлі та була запрошена на Хельсінкській самміт Європейського Союзу для початку обговорення деталей вступу до ЄС. Менш ніж за п’ять років Латвія вступила до Північноатлантичного альянсу (29 березня 2004 року) та стала повноправним членом Європейського Союзу (1 травня 2004 року).
Зі вступом до ЄС Латвія відповідно приєдналась і до Лісабонської стратегії (про перехід ЄС до „економіки знань”, і до Рамкової програми ЄС з наукових досліджень та технологічного розвитку). Так, витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи у Латвійській республіці зросли від 0,42% від ВВП у 2004 році до запланованих 1,5% від ВВП на 2010 рік (хоча це лише половина від встановлених Лісабонською стратегією 3% від ВВП відрахувань на науку). При цьому Європейська Комісія відзначає, що Латвія знаходиться серед тих 6 країн, які найвірогідніше досягнуть запланованого рівня витрат на 2010 рік[2].
Україна в цьому плані переживає далеко не кращі часи. Глибока економічна і соціальна криза привела до того, що досить значний технологічний і науковий потенціал України використовується не цілком. Більш того, щорічно наукову сферу залишають 30 тис. вчених і фахівців. Тільки 1% промислових підприємств України займаються освоєнням нових технологій[3].
З огляду на викладене вище, зміцнення та розширення взаємовигідних відносин України з Латвією є одним з елементів реалізації курсу нашої держави на євроатлантичну та європейську інтеграцію, поглиблення політичного та економічного співробітництва з державами Балтії та країнами Північної Європи[4].
дипломатичний співробітництво міжурядовий
Розділ 1. Правове підґрунтя Українсько-Латвійських двосторонніх
відносин
Дипломатичні відносини між Україною та Республікою Латвія –колишніми радянськими республіками – було встановлено після здобуття ними незалежності 12 лютого 1992 року.
У серпні цього ж року між країнами було підписано Угоду про розвиток торговельно-економічного співробітництва між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки, на реалізацію положень якої 1995 року було утворено прототип Українсько-Латвійської міжурядової комісія з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва – Міжурядову українсько-латвійську комісію з питань торговельно-економічного співробітництва.
Наступним кроком у плідному двосторонньому співробітництві стало підписання у 1995 році Договору між Україною та Латвійською Республікою про дружбу і співробітництво.
У Декларації про розвиток співробітництва між Україною і Латвійською Республікою оголошеній 23 травня 1995 року держави оцінили цей Договір, як такий, що відкриває нові можливості для більш широкого та активного розвитку міждержавних відносин та задекларували намір розвивати засноване на принципах взаємовигідності економічне, науково-технічне і торговельне співробітництво і створювати сприятливі умови для спільного підприємництва і господарської діяльності, а також налагоджувати зв'язки між підприємцями і підприємствами-товаровиробниками[5].
Варто відзначити, що згадані тези Декларації не залишились лише намірами. Так, лише за травень-грудень 1995 рік було укладено 12 угод. Зокрема, Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, Угода між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки про створення міжурядової українсько-латвійської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва, Угода між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки щодо взаємної допомоги у митних питаннях, Конвенція між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, Угода між Україною та Латвійською Республікою про вільну торгівлю.В цілому ж договірно-правова база українсько-латвійських відносин складається з 6 міждержавних угод, 22 міжурядових, 3 міжпарламентських і 44 міжвідомчих документів.
Що стосується співробітництва України та Латвії у сфері, що є предметом розгляду зазначеної роботи, окремо слід розглянути Договір між Україною та Латвійською Республікою про дружбу і співробітництво[6] (1995 року) та Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Латвійської Республіки про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво[7] (2004 року).
Основу для науково-технічного співробітництва було закладено у статті 11 Договору: Високі Договірні Сторони сприяють створенню умов для ефективного співробітництва в галузі фундаментальних і прикладних наук, розвитку і впровадження передової техніки і технологій, а також для підтримання прямих зв'язків і загальних ініціатив учених, науково-дослідних інститутів, науково-виробничих об'єднань. Однак, довгий час – майже 9 років – співробітництво України та Латвії у цій сфері залишалось на дуже низькому рівні, і фактично здійснювалось в рамках торговельно-економічних відносин двох держав, яке забезпечувала Міжурядова українсько-латвійська комісії з питань торговельно-економічного співробітництва.Початком нового етапу співробітництва України та Латвійської Республіки у науково-технічній сфері став 2004 рік. У зв’язку з денонсацією з 1 травня 2004 року, внаслідок вступу Латвії до ЄС, Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Латвійської Республіки про вільну торгівлю та Угоди між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки про створення міжурядової українсько-латвійської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва та враховуючи прагнення держав підтримувати і зміцнювати економічне , промислове та науково-технічне співробітництво 5 жовтня 2004 року у Ризі підписано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Латвійської Республіки про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво, що набрала чинності з 1 лютого 2006 року (далі – Угода).
З урахування досягнутого станом на 2004 рік рівня економічного, промислового та науково-технічного співробітництва у статті 2 Угоди Україна та Латвія визнали перспективними такі галузі для співробітництва: легка промисловість; транспорт, включаючи транспортні засоби; енергетика; охорона здоров'я та фармацевтична промисловість; хімічна та нафтохімічна промисловість; газова промисловість; деревообробна промисловість, включаючи целюлозно-паперову; електрообладнання та електропобутові прилади; електронна та електротехнічна промисловість; металургія, включаючи металообробну промисловість; промислове обладнання; сільськогосподарська та лісова техніка; обладнання для харчової промисловості, включаючи обладнання для переробної промисловості; екологічне машинобудування; гірничодобувна промисловість; виробництво будівних матеріалів та обладнання; модернізація та реконструкція електростанцій, включаючи системи електропостачання; розширення та реконструкція газо- і нафтопроводів, включаючи співробітництво у сфері розвідки та обладнання нових родовищ; співробітництво в галузях промислового та цивільного будівництва, освіти та навчання фахівців в різних галузях промисловості, співробітництво в галузі статистики.
З метою забезпечення розвитку, зміцнення і диверсифікації економічного, промислового і науково-технічного співробітництва двох держава на взаємовигідній основі та у галузях, визначених статтею 2 Угоди, було утворено Міжурядову Комісію з економічного, промислового і науково-технічного співробітництва (далі – Міжурядова Комісія).