Смекни!
smekni.com

Конституційний Суд України (стр. 4 из 5)

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Копії рішень і висновків Конституційного Суду України надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України.

У разі потреби Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

На пленарних засіданнях Конституційний Суд приймає рішення та висновки. Так, Конституційний Суд за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та тлумачення Конституції і Законів України приймає рішення. Він може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням .чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі та які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку в справі, Конституційний Суд визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними. Рішення Конституційного Суду повинно мати чітко визначений законом зміст і містити:

а) найменування рішення, дату і місце прийняття, його номер;

б) персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи; в) перелік учасників судового засідання; г) зміст конституційного подання; д) повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається; е) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд при прийнятті рішення; є) мотивувальну частину рішення; ж)резолютивну частину рішення; з) обов'язкове зазначення того, що рішення Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Висновки Конституційний Суд дає у справах з питань: а) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; б) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; в) відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до неї. У висновку Конституційного Суду зазначається: а) його найменування, дата і місце дачі, номер; б) персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи; в) перелік учасників судового засідання; г) зміст конституційного подання, конституційного звернення; д) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд при дачі висновку; е) мотивувальна частина висновку; є) резолютивна частина висновку; ж) те, що висновок Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Рішення та висновки вважаються прийнятими, якщо за це на пленарному засіданні проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду. Ці акти приймаються після поіменного голосування шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Пропозиції суддів до проекту рішення чи висновку голосуються у порядку надходження. Судді не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею рішення та висновку є обов'язковим. Суддя, який підписав рішення чи висновок, може викласти у письмовій формі свою окрему думку і додати її до рішення чи висновку Конституційного Суду.

Рішення і висновки видаються державною мовою, повинні бути підписані не пізніше семи днів після прийняття чи дачі. Вони офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після 'їх підписання і разом з окремою думкою суддів публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України і рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Копії рішень і висновків надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді.

За необхідності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні чи висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Він має право зажадати від органів, на які покладається обов'язок забезпечити виконання актів, письмового підтвердження виконання рішення, додержання його висновку. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно з законами України.

У разі виявлення нових обставин по справі, що не були предметом її розгляду, але які існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку в справі, Конституційний Суд може відкрити нове провадження у справі.

Діяльність Конституційного Суду фінансується з Державного бюджету України. При складанні проекту Державного бюджету України на кожний наступний рік Голова Конституційного Суду подає пропозиції до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України щодо обсягу фінансування Конституційного Суду і проект відповідного кошторису.

Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду здійснює його Секретаріат на чолі з керівником. Положення про Секретаріат, його структура і штати затверджуються Конституційним Судом. Керівника Секретаріату призначає Конституційний Суд за поданням його Голови з числа громадян, які мають право на обіймання посади професійного судді. Він не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої у вільний від основної роботи час. Кандидатура на цю посаду обговорюється на засіданні Конституційного Суду. У тому разі, якщо запропоновану кандидатуру відхилено, Голова Конституційного Суду пропонує іншу кандидатуру. Рішення про призначення керівника Секретаріату приймається відкритим голосуванням більшістю присутніх на засіданні Конституційного Суду. Повноваження керівника Секретаріату визначаються Положенням про Секретаріат Конституційного Суду. Керівник та інші посадові особи Секретаріату є державними службовцями.

Матеріали діяльності Конституційного Суду зберігаються в його архіві. Матеріали справ, щодо яких Конституційний Суд прийняв рішення або дав висновок, зберігаються в його архіві сто років. Оригінали рішень та висновків зберігаються в архіві безстроково. Інші матеріали щодо діяльності Конституційного Суду зберігаються в його архіві на загальних підставах, визначених законодавством України. Положення про архів затверджується Конституційним Судом. Для забезпечення Конституційного Суду нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою утворюється бібліотека Конституційного Суду. Положення про бібліотеку затверджується Конституційним Судом. Друкованим органом Конституційного Суду є «Вісник Конституційного Суду України»

Отже, Конституційний Суд як єдиний орган конституційної юрисдикції здійснює свою організаційну діяльність відповідно до чинного законодавства та організаційно-правових актів, що приймає Конституційний Суд, забезпечуючи права, свободи і обов'язки людини та громадянина. Він не може виходити за межі своєї діяльності та не дублює діяльність інших рганів правосуддя.


Висновки

Конституційний Суд - важливий елемент політичної системи. Він слугує забезпеченню політичної стабільності, розвитку політичних процесів у встановлених Конституцією межах. При цьому, політична функція Суду може і повинна здійснюватися тільки у формі судового розгляду. Саме в цьому випадку позиція Суду як арбітра, чи посередника-миротворця має правове значення і тягне юридичні наслідки, обов'язкові для сторін конституційної суперечки.

Головна особливість і важлива відмінність Конституційного Суду України від судів загальної юрисдикції й арбітражних судів у тім, що Конституційний Суд України - це не тільки судовий орган, але і такий конституційний орган, якому надане право у встановлених Конституцією і законом формі і межах здійснювати контроль над органами законодавчої і виконавчої влади, а в опосередкованому вигляді - і над іншими судовими органами, а в даному змісті він сам представляє вищу державну владу. Цією якістю обумовлена інтегруюча роль Конституційного Суду як гаранта політичної стабільності в суспільстві і державі та хранителя довгострокових конституційних цінностей.

Проаналізувавши основні правові принципи й основи діяльності Конституційного Суду України я прийшов до висновку, що на сучасному етапі розвитку вітчизняного судочинства Конституційний Суд має необхідні повноваження й інструменти для виконання своєї першорядної задачі - захисту конституційних основ суспільного ладу і конституційних прав громадян України. Незважаючи на деякі складності в організації судової практики, головна проблема ефективності роботи Конституційного Суду в Україні укладається не в недоліках процедури конституційного судочинства чи конституційного законодавства, а в забезпеченні виконання рішень Суду, що часом відкрито ігноруються як суб'єктами держави, так і галузями державної влади. Невиконання судових рішень - характерна риса всього українського правопорядку. Законність в державі, у тому числі і конституційну, повинні забезпечувати не Конституційний Суд, а виконавча влада, прокуратура, правоохоронні відомства. Конституційний суд - це фактично вища й остання інстанція, і він повинен вступати в дію лише тоді, коли не спрацьовує вся інша система влади чи правосуддя.