Звичайно, що в Законі України „Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р. є низка позитивних положень, зокрема: про складення повноважень Кабміном перед новообраною Верховною Радою; щодо надання Кабмінові повноважень з призначення керівників центральних органів виконавчої влади (крім міністерств) та вирішення установчих питань щодо їхнього статусу; які уточнюють порядок здійснення президентського контролю за актами Кабміну (замість повноваження Президента скасовувати акти Кабміну запропоновано механізм зупинення Президентом дії акта уряду з мотивів неконституційності з одночасним зверненням до Конституційного Суду); які визначають механізм оприлюднення закону у випадках, коли його не підписує Президент; запровадження порядку звільнення Президентом Генерального прокурора з посади за згодою Верховної Ради. Позитивно сприймаються ідеї про підвищення ролі Верховної Ради у формуванні Кабміну та про відповідальність уряду перед парламентом.
Політична реформа в Україні, на мою думку, міститиме реформування всіх гілок державної влади та системи місцевого самоврядування, формування сильної партійної системи, активізацію діяльності неурядових організацій та громадських об'єднань, вдосконалення політичних принципів та норм, політичних відносин і політичного процесу, підвищення рівня політичної свідомості та політичної культури суб'єктів політики тощо.
Політична система України нині характеризується такими основними ознаками та особливостями, як: 1. Україна проголошена демократичною, соціальною і правовою державою. 2. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, якому належить вся повнота влади. 3. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. 4. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. 5. Суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. 6. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. 7. Україна визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими тощо.
Ця політична система України багато в чому відповідає рисам та цінностям континентально-європейського типу політичної системи суспільства. Проте для втілення зазначених вище рис та особливостей політичної системи України в життя необхідно визначити нові підходи та нові механізми регулювання суспільних відносин, які спряли би поглибленню демократизації українського суспільства й утвердженню принципу верховенства права, що у свою чергу, вимагає внесення нових змін до Конституції України, тобто продовження процесу конституційної реформи. Тому можна вважати, що положення Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. № 2222 та набуття їх чинності є лише одним з етапів конституційної реформи. Україну, її політичних і державних діячів, науковців, громадськість чекає велика творча і напружена робота з реалізації та вдосконалення Основного Закону держави.
Список літератури
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1997. – С.10.
2. Конституція України: Наук.-практ. Коментар / В.Б.Авер’янов, О.В.Баштанов, Ю.В.Баулін та ін.; В.Я,Тацій (голова ред.кол.); Академія правових наук України.– Х.: Право; Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.
3. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV // Голос України.– 8 грудня. – С.2-3.
4. Опришко В.Ф. Конституційні основи розвитку законодавства України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2001. – 185 с.
5. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник.– Вид. 3-тє, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2004. – 512 с.
6. Конституційне право України: Підр. для студ. юрид. спец. вищих закладів освіти / В.Ф.Погорілко, О.Ф.Фрицький, О.В. Городецький та ін.; В.Ф.Погорілко (ред.). НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького та ін. – 4-те вид. – К..: Наукова думка, 2003.
7. Журавський В.С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми). – К.: Парламентське вид-во, 2002.
8. Ключковський Ю.Б. Проблеми реформування місцевого самоврядування в Україні // Голос України. – 2005. – 29 липня. – С. 8-9.
9. Ющенко В.А. Звернення Президента України до Верховної ради України у зв’язку з Посланням Президента України до Верховної ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році» // Урядовий курєр. – 2006. – 10 лютого. С.2.
10. Нижник Н.Р., Мельниченко В.І. Конституційні зміни в Україні як правова передумова політичної реформи // Політична реформа – гарантія демократичного розвитку українського суспільства. – С.24.
11. Оніщук М.В. Конституційна реформа: вимір відповідальності (до нової національної ідеології та відповідального правління): популярний нарис). – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2004. – 80с.
12. Рудик П.А. Конституційна реформа в Україні: проблеми та перспективи. – К.: Атіка, 2006. – 256 с.
13. Рудик П.А. Порівняльний аналіз президентського і парламентського законопроектів про внесення змін до Конституції України. – К.: Атіка, 2004. – 164 с.
14. Коліушко І., Тимощук В. Чи потрібні зміни до Конституції України? // Вибори та демократія. – 2005. – №1(3).– С. 46-55.
15. Мороз О.О. На перший план виходить реформування інститутів публічної влади // Голос України. – 1997. – 26 червня. С.2-3.