· Своє й чуже сполучені в українській бароковій літературі в не зовсім звичайних формах. Україна не мала виразної та характерної ренесансової літератури. Отже, просякання світських елементів у літературу, зокрема — знайомство з античністю, почасти йшло вже в часи бароко та не мало характеру боротьби, революції проти церковної традиції. Античність приходила на Україну вже після примирення її з християнством, у формах барокового, християнсько-міфологічного синтезу: тому помалу, але без опору починається розповсюдження вжитку міфологічних образів: релігійна лірика стоїть під охороною античних „муз”; Пресвята Діва стає „Діаною", хрест порівнюють з тризубом Нептуна, в містичних трактатах з'являються „амури" та „купідони" і т. д. Бароко прийшло без великої літературної боротьби і прийнялося, як нова рослина на плодючому ґрунті. Єдиний, може, хто міг би боротися проти бароко, Іван Вишенський, сам у своїй літературній формі був до бароко дуже близький та радше сприяв його успіхові саме стилем своїх творів. Вишенський лише не прийняв би поєднання християнства з античністю, ,,синкретизму".
· У дослідженнях естетики бароко останнього часу прийнято визначати так звану літературу "високого" - аристократичного і елітарного бароко і бароко "середнє" та "низьке", яке відповідно мало виражати інтереси народних мас і бути більш демократичним і доступним.
· Під безпосереднім керівництвом Київської академії виробляється своєрідна система української освіти, яка вплинула на формування та розвиток низових жанрів бароко. Не дарма П.Житецький зосереджував увагу на тому факті, що запроваджувані російським правлінням народні училища тривалий час не приживалися на українському ґрунті, бо не відповідали суспільним потребам українців, які мали значно вищі, ніж елементарні, навики грамотності. Житецький вказував, що у так званих "мандрованих дяках" була вся сила просвітницького руху, який почався за ініціативою народу і який не відривався від народного ґрунту. Ця взаємодія народних і книжних впливів у зв'язку з рухомим складом української школи багато пояснює як y світогляді українського народу, так і в постійному вираженні цього світогляду.
1. Білецький О. Зібрання праць у п’яти томах. Т. 1. – К., 1965. – 520 с.
2. Knyianowski J.Historia literatury polskiej: Allegoryzni - preromantyzm. - Warszawa, 1962. – 261 s.
3. Вельфлин Г. Ренесанс та бароко. – СПб., 1913. – 290 с.
4. Курціус Г. Європейська література. – Париж, 1948. – 340 с.
5. Єрьомін І.П. Поетичний стиль Семеона Полоцького. – М., 1948. – 410 с.
6. Істрія російської літератури. Т. 2. – М., 1948. – 570 с.
7. Лихачев Д.С. Людина в літературі Давньої Русі. – М., 1958. – 300 с.
8. Матеріали до вивчення історії української літератури. Т.1. – К., 1959. – 280 с.
9. Російська література XVIІІ ст. та слов’янскі літератури. – М., 1963. – 230с.
10. Морозов О. Проблема бароко в російській літературі XVIІ – початку XVIІІ ст. Стан питання та завдання подальшого вивчення. // Російська література. – 1962. - № 3. – С. 14 – 21.
11. Російсько – європейські літературні зв’язки. – М., 1966. – 370 с.
12. Голеніщєв – Кутузов І.Н. Вплив латинської літератури ІV - V ст. на літературу Середньовіччя та Ренесансу. // Вісник давньої історії. – 1964. - № 1. – С. 69 – 75.
13. Драгоманов С. Про шляхи радянської архітектури. // Критика. – 1929. – № 10. – С. 68 – 71.
14. Логвин Г. Українське мистецтво Х-ХVІІІ ст. – М., 1963. – 280 с.
15. Збірник відповідей на питання з літературознавства. – М., 1958. – 340 с.
16. Andreas Angyal, Die slawische Barokwelt, Leipzig, 1961. – 420 s.
17. Tetner I. Feophan Prokopowic und die russishe Fruhaufklarung. Bd., 1958. – 310 s.
18. Mathauserova Svetla. Baroko v ruske literature XVII st. – Praha. – 1968. – 410 s.
19. Білецький О.І. До питання про періодизацію історії дожовтневої української літератури. // Радянське літературознавство. – 1963. - № 3. – С. 128 – 129.
20. Маслов С.І. Мануїл (Михаїл) Козачинський та його „Трагедія про смерть останнього царя сербського Уроша V та про падіння сербського царства.” // Радянське літературознавство. – 1958. - № 4. – С. 47 – 50.
21. Крекотень В. Антоній Радивиловський про ораторське мистецтво. // Радянське літературознавство. – 1959. - № 5. – С. 39 – 44.
22. Hauser A. Sozialgeschichte der Kunst und Literatur,Bd. 1, Munchen, 1953. – 540 p.
23. Нариси з історії українського мистецтва. – К., 1966. – 180 с.
24. Діалог істориків. Переписка Тойнбі А. та Конрада Н.// Новий світ. – 1967. - № 7. – С. 183 – 196.
25. Сивокінь Г.М. Давні українські поетики. – Харків, 1960. – 320 с.
26. Колосова В. Про Саковича К. // Радянське літературознавство. – 1965. – № 12. – С. 13 – 19.
27. Хрестоматія давньої української літератури. – К., 1952. – 470 с.
28. Крекотень В.І. Українська ораторська проза другої половини ХVІІ ст. як об’єкт літературознавчого вивчення. – К., 1962. – 560 с.
29. Чепіга І. Творчість Іоаннікія Галятовського, українського письменника другої половини ХVІІІ с. – К., 1965. – 170 с.
30. Іваньо І.В. Жанр байки у творчості Г. Сковороди. // Радянське літературознавство. – 1965. - № 8. – С. 5 – 11.
31. Бахтин M. M. Проблеми поетики Достоєвського. – M., 1958. – 341 с.
32. Наливайко Д.С. Жанрово-стильова система літератури Відродження. //
Питання літератури. – 1979. - № 11. – С. 16 – 19.
33. Piccio R. Models and patterns in the literary tradition of Medieval Ortodox Slavdom. // American contributions to 7 the Intern. Congress of Slavists. - Brown, univ., 1973, vol.2.
34. Перетц B.M. Дослідження та матеріали з історії давньої української літератури XVI-XV ст. – М., 1962. – 338 с.
35. Minghet Ph. Esthetique de Rococo. – Paris, 1966. – 241 s.
36. Павленко Г.І. Становлення історичної белетристики в давній українській літературі. - К., 1984. – 310 с.
37. Луценко Ю.Н. Летопис Григорія Грабянки: Текстологія: Проблематика; Поетика. – К., 1989. – 270 с.
38. Возняк M. Історія української літератури. – Львів, 1924. - Т.3. - Ч.2. – 530 с.
39. Житецький П. Мандруючі школярі в давнійМалоросії. – К.,1892.– 580 с.
40. Петров Н. Нариси з історії української літератури XVII - XVIIIст. –К., 1911.– 590 с.
41. Описание київософійського собора и киевской иерархии. – К., 1825. – 380 с.
42. Поэзия вагантов. – М., 1975. – 480 с.
43. Чижевський Д. Історія української літератури. – Прага, 1942. – 420 с.
44. Горбачов Д. Гра в хаос: від бароко до авангарду. // Всесвіт. – 1992. - №3-4. – С.183 – 211.
45. Франко I. Твори: В 50-ти тт. – К., 1983. – Т.40. – 469 с.
46. Історія української літератури. – К., 1987. - T.1. – 380 с.
47. Акти та документи, що відносяться до історії Київської академії. – К., 1904. – Т.1. – Ч.1. – 460 с.
48. Барабаш Ю. Григорій Сковорода та традиція мандрів.// Питання літератури. – 1988. - № 3. - С.90 – 98.
49. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. // Дніпро. – 1991. - № 1. - С.169 – 175.
50. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1991. – 480 с.