До випадків звільнення суддів за особливими обставинами належать підстави, передбачені пунктами 4-6 ч. 5 ст. 126 Конституції України:
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього.
Питання про звільнення судді за особливих обставин Вища рада юстиції розглядає після подання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою. Суддя, справа якого слухається, обов’язково запрошується на засідання Ради. Рішення щодо внесення подання про звільнення судді з особливих обставин приймається не менш як двома третинами голосів членів Вищої ради юстиції, які взяли участь у засіданні, а в разі звільнення його з посади у зв’язку набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього – більшістю голосів членів від конституційного складу Ради.
У випадках, коли ініціатором питання про звільнення судді з посади виступає кваліфікаційна комісія суддів, у пропозиції має бути зазначена одна з підстав ст. 126 Конституції України, відповідно до якої його слід звільнити з посади. При внесенні подання про звільнення судді на загальних підставах Закон вимагає від Ради юстиції проведення перевірки тільки при звільненні судді за власним бажанням щодо визначення дійсного волевиявлення судді, в інших же випадках вона не є обов'язковою. Якщо документи, направлені кваліфікаційною комісією суддів, містять усю необхідну інформацію, Вища рада юстиції вносить відповідне подання Президентові України або Верховній Раді України.
Якщо кваліфікаційна комісія суддів направила до Вищої ради юстиції пропозицію про звільнення судді з особливих підстав, це означає, що дисциплінарне провадження вже було проведено і факт порушення суддею вимог про несумісність посади, порушення присяги або набуття законної сили обвинувального вирока суду щодо нього був кваліфікаційною комісією установлений. При надходженні такої пропозиції Вищій раді юстиції належить переконатися у проведенні дисциплінарного провадження відповідно до вимог законодавства України. Для цього необхідно витребувати й вивчити документи, що фіксують перебіг дисциплінарного провадження і підтверджують обставини для звільнення судді з посади.
Вища рада юстиції може й без пропозиції кваліфікаційної комісії суддів, а з власної ініціативи розглянути питання про звільнення з посади судді місцевого або апеляційного суду. Таке право надається ч. 1 ст. 31 і ч. 1 ст. 32 Закону України “Про Вищу раду юстиції” коли суб'єктом звернення про внесення подання про звільнення судді з посади є член Вищої ради юстиції. На жаль, законодавством не визначено, яким чином члену Ради юстиції може стати відомо про необхідність звільнити конкретного суддю з посади.
Подібну інформацію член Вищої ради юстиції може отримати в межах попереднього вивчення звернень, подань, скарг, що надійшли до Ради юстиції, за дорученням Голови Ради або його заступника. Але ця процедура повинна бути також детально врегульована Законом, інакше може статися порушення порядку проведення дисциплінарного провадження щодо суддів і принципу колегіальності діяльності Вищої ради юстиції.
Отже, якщо ініціатором звільнення судді з посади є член Вищої ради юстиції, то Рада може в направити всі наявні матеріали до відповідної кваліфікаційної комісії суддів для здійснення дисциплінарного провадження і надання за його результатом висновку, або ж Рада юстиції сама вправі порушити дисциплінарне провадження і провести його в порядку, передбаченому главою 4 Закону України “Про Вищу раду юстиції”.
Аналіз практики роботи Вищої ради юстиції по внесенню подання про звільнення судді з посади підтвердив необхідність її участі в цій царині. У 2002 р. Рада внесла Президентові України й Верховній Раді України подання про звільнення 59 суддів за загальними обставинами – у зв’язку з відставкою й за власним бажанням. У той же час щодо 10-ти суддів було внесено подання про звільнення за особливих обставин: щодо 8-ми суддів – за порушення присяги, 2-х суддів – у зв’язку набрання законної сили обвинувальних вироків щодо них.
Практична діяльність Вищої ради юстиції показала, що деякі судді при здійсненні правосуддя не завжди діють відповідно до положень чинного законодавства. За результатами розгляду конкретних матеріалів на засіданнях Рада прийняла низку рішень про неможливість у подальшому здійснювати правосуддя тими суддями, які порушили присягу. Із цієї підстави за станом на березень 2003 р. з моменту створення за поданням Вищої ради юстиції Президентом України і Верховною Радою України звільнено з посад 46 суддів. Наприклад, Указом Президента України від 21 жовтня 2002 р. у зв'язку з порушенням присяги звільнено з посади суддю Д., який несумлінно ставився до виконання службових обов’язків: неодноразово був відсутній на роботі без поважних причин, порушував процесуальні строки розгляду справ, а також перебував на роботі в стані алкогольного сп'яніння. Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 р. звільнено з посади суддю С. у зв'язку з порушенням присяги судді. Він вчинив дії, спрямовані на втручання в розгляд кримінальної справи суддею районного суду й без поважних причин понад року був відсутній на роботі. Крiм того, звiльнено з посад 5 суддiв у зв'язку з набранням законної сили обвинувальних вирокiв, четверо з них – за хабарництво.
Розділом 3 Закону України “Про Вищу раду юстиції” окремо регулюється процедура розгляду питань щодо порушень суддями вимог законодавства про несумісність.
З пропозицією розглянути питання щодо несумісності діяльності судді з посадою, яку він займає, до Вищої ради юстиції можуть звернутися:
а) народний депутат України;
б) Голова Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів;
в) Міністр юстиції України;
г) кваліфікаційні комісії суддів.
На підставі наявних матеріалів Рада юстиції може і з власної ініціативи розглянути це питання.
Питання про несумісність посади судді із заняттям іншою діяльністю розглядається на засіданні Ради, рішення приймається більшістю голосів від її конституційного складу і є обов’язковим для негайного виконання суддею або підставою для внесення подання про його звільнення з посади. У рішенні з цього питання, обов’язково повинно бути зазначено, якою діяльністю, несумісною з його посадою, займається суддя, якими доказами це підтверджується і яким законом встановлена несумісність такої діяльності.
Частина 2 ст. 33 Закону України “Про Вищу раду юстиції” передбачає два варіанти рішень, які може прийняти Вища рада юстиції при розгляді подібних питань:
1) визнати заняття суддею іншою діяльністю, несумісною з подальшим перебуванням на посаді судді, і запропонувати йому у встановлений строк визначитися з питанням про продовження роботи на посаді судді чи заняття іншою діяльністю з повідомленням про це Раду юстиції;
2) визнати порушення суддею вимог щодо несумісності його посади із заняттям іншою діяльністю і направити подання відповідному органу про звільнення його з посади.
Необхідно констатувати, що ні Закон України “Про Вищу раду юстиції”, ні Регламент роботи Вищої ради юстиції не визначають у яких випадках сумісність діяльності судді повинна спричинити попередження, а в яких звільнення з посади. Таке становище не може сприяти однаковому застосуванню норм чинного законодавства, а, навпаки, може призвести до практики “подвійних стандартів”. Тому необхідно закріпити, що при виявленні факту порушення вимог щодо несумісності суддею, Рада юстиції має прийняти рішення з вимогою визначитися з питанням про продовження роботи протягом одного місяця. На цей строк повноваження судді належить призупинити. У разі невиконання цієї вимоги Вища рада юстиції після закінчення строку повинна звернутися до відповідного органу з поданням про звільнення судді з посади.
Що стосується порядку розгляду Радою питань про звільнення суддів з адміністративних посад, то Законом України “Про Вищу раду юстиції” це повноваження окремо не врегульовано. Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України “Про судоустрій України” голови і заступники голів судів призначаються на посаду строком на 5 років і звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (щодо спеціалізованих судів – голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів – рекомендації відповідної ради суддів). Також суддя може бути звільнений з займаної адміністративної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) за ініціативою Вищої ради юстиції.
При розгляді питання про звільнення судді з посади голови або заступника голови суду Рада юстиції повинна діяти в межах процедури, передбаченої для розгляду питань про внесення подання про звільнення суддів. У цьому разі має бути встановлено порушення статей 5 і 6 Закону України “Про статус суддів” саме в межах виконання обов`язків (функцій) голови суду або заступника голови суду, або статей 24, 28, 29, 41, 42 Закону України “Про судоустрій України”, що визначають права й обов'язки голів і заступників голів місцевих, апеляційних і вищих спеціалізованих судів.
Слухання подібних питань належить здійснювати в рамках передбаченого законодавством дисциплінарного провадження щодо судді. На жаль, ні Закон України “Про статус суддів”, ні Закон України “Про Вищу раду юстиції” не передбачають такої міри дисциплінарного стягнення, як звільнення судді з адміністративної посади, що говорить про необхідність якнайшвидшого законодавчого врегулювання саме цієї проблеми.
Порядок розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів регулюється главою 5 Закону України “Про Вищу раду юстиції”. Скарга на таке рішення може бути подана до Вищої ради юстиції суддею не пізніше одного місяця з наступного дня після одержання рішення дисциплінарного органу.