регистрация / вход

Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади

Місце Кабінету Міністрів України в системі органів виконавчої влади. Внутрішня структура та організація роботи Кабінету Міністрів, його компетенція та повноваження. Склад та порядок формування уряду. Акти Кабінету Міністрів та організація їх виконання.

"КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ - ЯК ВИЩИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ"

Зміст

Вступ

1. Місце кабінету міністрів України в системі органів виконавчої влади

2. Внутрішня структура та організація роботи кабінету міністрів України

2.1 Склад та порядок формування уряду

2.2 Компетенція та повноваження Кабінету Міністрів

2.3 Припинення діяльності уряду

3. Акти кабінету міністрів та організація їх виконання

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах формування правової держави в Україні зростає значення регуляторів суспільних відносин, в яких знаходять своє відбиття загальнолюдські потреби й цінності. Людське суспільство, як будь-яка інша складна система, не може функціонувати та успішно розвиватися без існування певних органів. Вони допомагають особі обирати з багатьох можливих варіантів поведінки той, що відповідає її меті та схвалений суспільством.

Особливе місце серед регуляторів життя суспільства та поведінки особи займають органи державної влади, вони відносяться до числа найважливіших категорій теорії держави і права. Насамперед через них, на їхній основі відбувається вплив держави на суспільство. Органи державної влади варто розглядати як систему, надзвичайно важливо, щоб вона мала чітку структуру, а у змісті враховувалися всі аспекти суспільного розвитку. Перш за все органи повинні відповідати реаліям сучасного життя і тоді вони дійсно стануть потужним засобом впливу на суспільство і ефективним регулятором існуючих відносин. Тобто складатись органи повинні на професійних засадах. Формування правової держави передбачає досягнення ефективності дії державних органів, яка визначається з огляду на цілі, що ставилися при формуванні даного органу та реально досягнутими в процесі його функціонування результатами.

Отже, орган державної влади - це частина державного апарату - група осіб або одна особа, що має юридично визначену державно-владну компетенцію для виконання завдань і функцій держави. Кожний орган держави створюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свої предмет ведення, завдання і функції.

Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову має давню історію і традиційно пов’язується з ім’ям французького вченого Ш. - Л. Монтеск’є (1689-1755). Особливість його поглядів на "три влади" полягає в тому, що кожна з них оголошувалася самостійною і незалежною. Тим самим виключалася узурпація влади будь-якою особою або окремим органом держави. Вже в підході до принципу поділу влади Монтеск’є містилися засади стримування їх одна одною, що згодом в США при створенні Конституції 1787р. було названо системою "стримувань і противаг".

На мою думку, значне місце посідає виконавча влада, яка має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд, який забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтрольним їй. Призначенням органів виконавчої влади є управління, що охоплює: виконавчу діяльність - здійснення тих рішень, що прийняті органами законодавчої влади; розпорядчу діяльність - здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій.

Виконавча влада діє безупинно і скрізь на території держави, спирається на людські, матеріальні та інші ресурси, здійснюється чиновниками, армією, адміністрацією тощо.

Своєрідним штабом з організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади є уряд - Кабінет Міністрів України. Досвід українського державотворення протягом останніх років переконливо засвідчив відсутність дієвої взаємодії уряду та парламенту. Більшість сформованих після прийняття Конституції урядів не спиралась на підтримку з боку парламенту, але через постійну загрозу розв'язання політичної кризи в результаті висловлення резолюції недовіри, продовжувала здійснювати свою діяльність. Проблема правового статусу Кабінету Міністрів є на сьогоднішній день надзвичайно актуальною, адже тільки маючи сильний уряд, підконтрольний парламенту, ми можемо говорити про проведення сильної економічної та соціальної політики, формулювання національної стратегії розвитку і, врешті-решт, зовнішньої політики України.

З огляду на це досліджувана тема є особливо актуальною в контексті сучасної правової думки.

Предметом дослідження роботи є Кабінет Міністрів України та його роль в системі органів виконавчої влади.

Об`єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв’язку з виникненням, функціонуванням та реалізацією своїх повноважень Кабінетом Міністрів.

В даній роботі застосовуються загальнонауковий діалектичний, логічний, структурний методи.

Метою роботи є дослідження сутності Кабінету Міністрів України і його місце в системі органів виконавчої влади.

З огляду на поставлену мету перед роботою стоять наступні завдання:

розкрити природу, специфіку та сутність Кабінету Міністрів;

визначити структурні елементи уряду;

визначити його повноваження та компетенцію;

вказати на місце Кабінету Міністрів України в системі органів виконавчої влади.

1. Місце кабінету міністрів України в системі органів виконавчої влади

Органами виконавчої влади в Україні є: а) Кабінет Міністрів України; б) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; в) місцеві органи виконавчої влади. Організація роботи названих органів виконавчої влади містить: а) утворення, набуття і припинення повноважень названих виконавчих органів; б) завдання і функції виконавчих органів; в) їхні повноваження; г) форми і методи їхньої діяльності[1] .

Фактичне становище Кабінету Міністрів України (далі КМУ, Уряд) в механізмі здійснення державної влади ґрунтується на ключових рисах конституційно-правового статусу Уряду. Вихідне значення має конституційне визначення Кабінету Міністрів "вищим органом у системі органів виконавчої влади" (ч.1 ст.113). Тим самим визнається, що Кабінет Міністрів посідає місце вищої ланки стосовно всіх інших органів виконавчої влади, тобто він очолює систему цих органів. Таку роль Кабінет Міністрів виконує завдяки, зокрема, включенню до його компетенції положення про те, що він "спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади" (п.9 ст.116 Конституції України) [2] .

Стаття 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 21 грудня 2006 року (далі Закон України "Про Кабінет Міністрів України") визначає, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Він відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Принципами діяльності Кабінету Міністрів України є верховенство права, законність, поділ державної влади, безперервність, колегіальність, солідарна відповідальність та відкритість. Він повідомляє громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність, залучає громадян до процесу прийняття рішень, що мають важливе суспільне значення. Рішення Кабінету Міністрів України мають бути обов'язково оприлюдненні, крім актів, що містять інформацію з обмеженим доступом[3] .

У п.3 ст.113 Конституції України від 28 червня 1996 року (далі Конституція України) зазначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. У ч.1 ст.4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначається, що Уряд також керується цим Законом.

Конституція України визначає основні завдання Кабінету Міністрів:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

9-1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

9-2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;

10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України[4] .

Відповідно до цих завдань Кабінет Міністрів України як орган загальної компетенції здійснює численні та різноманітні функції. Серед них можна відзначити політичну, економічну, бюджетну, гуманітарну, екологічну, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, адміністративно-організаційну, забезпечення державного суверенітету і національної безпеки, соціальну, бюджетну та інші. Залежно від форми діяльності виділяють нормотворчу, правозастосовну, контрольну, координаційну та інтерпретаційну функції.

Нормотворча функція Кабінету Міністрів - це його діяльність з підготовки: а) проектів законів; б) проектів указів Президента України; в) проектів нормативних постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України. Проекти законів Уряд подає до Верховної Ради, використовуючи своє право законодавчої ініціативи. Правозастосовна функція Кабінету Міністрів України полягає у його розпорядчій діяльності щодо втілення в життя Конституції України, актів Верховної Ради та Президента України, а також у процесі реалізації внутрішньої і зовнішньої політики.

Контрольну функцію Уряд реалізує щодо міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів, що створюються Кабінетом Міністрів України (наприклад, Секретаріату), та місцевих державних адміністрацій. Координаційну функцію він здійснює стосовно міністерств та інших органів виконавчої влади, координуючи і направляючи їх роботу.

Інтерпретаційну функцію Кабінет Міністрів України реалізує в процесі роз’яснення нормативних та індивідуально-правових актів, спрямованих на виконання Конституції та законів України, інших актів Верховної Ради та Президента України.

Економічна функція Уряду полягає у забезпеченні проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; організації і забезпеченні здійснення зовнішньоекономічної діяльності і митної справи; управлінні об'єктами державної власності. З цим напрямом урядової діяльності тісно пов'язана бюджетна функція, в межах якої Кабінет Міністрів розробляє проект Закону України "Про Державний бюджет", забезпечує його виконання і подає Верховної Раді України звіт про його виконання.

Політична функція Уряду полягає у здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики держави, засади якої визначені парламентом, гуманітарна у забезпеченні проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, науки, освіти, культури, а екологічна у забезпеченні охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування. Конституційне проголошення людини вищою соціальною цінністю обумовлює пріоритетність забезпечення прав і свобод людини і громадянина у діяльності Кабінету Міністрів України. В межах цієї функції уряд втілює в життя закони, що закріплюють основи правового статусу особи, здійснює заходи щодо забезпечення громадського порядку і боротьби зі злочинністю тощо.

Адміністративно-організаційна функція Уряду полягає у спрямуванні і координації роботи Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій; забезпеченні виконання Конституції, законів, актів Президента і Кабінету Міністрів України; контролі за поточною діяльністю органів виконавчої влади. Функція забезпечення державного суверенітету і національної безпеки передбачає здійснення урядом низки заходів щодо відвернення внутрішніх і зовнішніх загроз національній безпеці, підтримання обороноздатності держави, створення належних умов для розбудови суверенної держави[5] .

Кабінет Міністрів реалізує свої функції, компетенцію та повноваження у певних формах та визначеними методами. Форми та методи діяльності Кабінету Міністрів України класифікують по-різному. Їх поділяють на правові, організаційні та організаційно-правові. За сферами діяльності вони є нормотворчі, установчі, управлінські (виконавчо-розпорядчі), правореалізаційні, правозастосовні, контрольні, наглядові, координаційні та інші. Правовим називають нормотворчі, правоохоронні, правореалізаційні, правозастосовні. Серед організаційних виділяють регламентуючі, навчально-виховні, матеріально-технічні тощо. До організаційно-правових форм відносять: а) індивідуальну виконавчо-розпорядчу діяльність службових і посадових осіб (Регламент Кабінету Міністрів України); б) засідання Уряду та його постійних і тимчасових робочих органів, засідання Секретаріату Уряду та його структурних підрозділів, участь у засіданнях інших органів; в) переговори, творчі семінари і конференції та інші.

Важливе значення належить способам, засобам та прийомам, тобто методам роботи Кабінету Міністрів України. Існують різні класифікації методів. Серед методів виділяють правові, організаційні та організаційно-правові. До організаційно-правових методів відносять:

· планування і прогнозування - це визначення певних напрямків внутрішньої та зовнішньої діяльності Кабінету Міністрів України з зазначенням конкретних строків здійснення робіт шляхом складання перспективних та оперативних планів, одним з таких планів Уряду є Програма діяльності Кабінету Міністрів України, яка складається Урядом на строк його повноважень та схвалюється Верховною Радою;

· роботу з кадрами;

· контроль за виконанням рішень - це спосіб діяльності Уряду та Секретаріату та окремих його структурних підрозділів щодо виконання актів і доручень Кабінету Міністрів, його органів та посадових осіб і регулярне інформування їх про стан виконання, він може бути внутрішній та зовнішній, зокрема, існують різні способи такого контролю, а саме у вигляді звітів, заслуховувань певних питань на засіданнях Кабінету Міністрів та інше;

· координацію - це метод організації діяльності Уряду, що регулює способи взаємовідносин з підпорядкованими та не підпорядкованими Кабінетові Міністрів України органами і посадовими особами;

· інформаційне забезпечення передбачає одержання документальної та усної інформації з різних джерел (Верховної Ради, Адміністрації Президента України, судів, прокуратури, підпорядкованих органів виконавчої влади, засобів масової інформації, звернень громадян та інше) та надання необхідної інформації іншим споживачам;

· наукову організацію праці - для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади під час виконання відповідних завдань, розроблення проектів актів законодавства, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, а також для вирішення оперативних питань може утворювати постійні і тимчасові робочі органи (комітети, комісії, робочі групи тощо) [6] .

Отже, Кабінет Міністрів України є найвищим органом в системі органів виконавчої гілки влади.

кабінет міністр україна акт

2. Внутрішня структура та організація роботи кабінету міністрів України

2.1 Склад та порядок формування уряду

Згідно з п.1 ст.114 Конституції України, до складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, який керує діяльністю КМУ, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри. В Постанові Верховної Ради України "Про формування складу Кабінету Міністрів України" від 18.12.2007 року зазначено, що в Кабінеті Міністрів України працює 20 міністрів: Міністр освіти і науки України, Міністр транспорту і зв’язку України, Міністр культури і туризму України, Міністр економіки України, Міністр праці і соціальної політики України, Міністр оборони України, Міністр охорони здоров’я України, Міністр регіонального розвитку і будівництва, Міністр з питань житлово-комунального розвитку господарства України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр аграрної політики України, Міністр промислової політики України, Міністр юстиції України, Міністр закордонних справ України, Міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністр фінансів України, Міністр вугільної промисловості України, Міністр палива та енергетики України, Міністр охорони навколишнього природного середовища України, Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Варто зазначити, що загальна чисельність членів Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України виходячи з його посадового складу на підставі подання про призначення на посади членів Кабінету Міністрів України, а самі посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється законодавство про державну службу та трудове законодавство. Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України та законами України. Не допускається прирівнення будь-яких посад в органах державної влади за статусом до посад членів Кабінету Міністрів України[7] .

В статті 7 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" зазначено, що членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів України особи, які мають судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку; члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. У разі внесення на розгляд Верховної Ради України подання щодо призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України особи, яка є народним депутатом України, до подання додається особиста заява народного депутата України про дострокове складення ним депутатських повноважень у разі призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України. Питання про складення народним депутатом України депутатських повноважень розглядається невідкладно після призначення його членом Кабінету Міністрів України на тому ж засіданні Верховної Ради України.

В статті 114 Конституції України визначається, що Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Згідно з Законом України "Про Кабінет Міністрів України" у разі невнесення Президентом України до Верховної Ради України подання про призначення на посаду Прем'єр-міністра України у строк, визначений Конституцією України (254к/96-ВР), подання про призначення на зазначену посаду вносить до Верховної Ради України коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України. Рішення коаліції про внесення до Верховної Ради України подання про призначення Прем'єр-міністра України приймається на загальних зборах коаліції та підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції. Подання про призначення Прем'єр-міністра України підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції, та оголошується на пленарному засіданні Верховної Ради України особою, уповноваженою рішенням коаліції депутатських фракції у Верховній Раді України.

До подання про призначення на посаду Прем'єр-міністра України додаються відомості про: освіту, фах, трудову діяльність і найсуттєвіші факти біографії, декларацію про доходи, членство у керівному органі чи наглядовій раді підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Усі відомості подаються державною мовою і власноруч підписуються кандидатом на посаду Прем’єр-міністра України.

Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їх запитання, виступає на пленарному засіданні Верховної Ради України з програмною заявою та відповідає на запитання народних депутатів України.

Голосування у Верховній Раді України щодо призначення Прем'єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України подання про призначення на зазначену посаду в порядку, встановленому частиною другою статті 8 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Процедура призначення членів Кабінету Міністрів України визначена в статті 9 Закону України "Про Кабінет Міністрів України". В ній сказано, що члени Кабінету Міністрів України, крім Міністра оборони України і Міністра закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністр оборони України і Міністр закордонних справ України призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, яке вноситься не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання пропозиції коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України щодо кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України. Пропозиції щодо кандидатур для призначення на посади членів Кабінету Міністрів України вносить коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України, а щодо Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України - Президент України. Подання про призначення на посаду інших членів Кабінету Міністрів України вносить Прем'єр-міністр України.

У разі невнесення Президентом України до Верховної Ради України кандидатур на посади Міністра оборони України чи Міністра закордонних справ України у зазначений строк, подання про призначення на відповідні посади вносить до Верховної Ради України коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України, рішення про що приймається на загальних зборах коаліції та підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції, та оголошуються на пленарному засіданні особою, уповноваженою рішенням коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Подання про призначення членів Кабінету Міністрів України вносяться разом з відомостями про: освіту; фах; трудову діяльність і найсуттєвіші факти біографії; декларацію про доходи; участь у керівному органі чи наглядовій раді підприємств чи організацій, які мають на меті отримання прибутку. Також подання під час його формування можуть вноситися як списком, так і окремо на кожного члена Кабінету Міністрів України.

На кожну посаду пропонується одна кандидатура. Верховна Рада України розглядає подання та призначає на посаду членів Кабінету Міністрів України. У разі відхилення (не прийняття рішення про призначення) Верховною Радою України кандидатури на посаду члена Кабінету Міністрів України у семиденний строк вноситься подання кандидатури на зазначену посаду. Призначення на вакантну посаду члена Кабінету Міністрів України (крім Прем'єр-міністра України) здійснюється в порядку, встановленому частинами 1, 2, 3, 4, 6 і 7 статті 9 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Члени Кабінету Міністрів України перед вступом на посаду на пленарному засіданні Верховної Ради України складають присягу, яку зачитує Прем'єр-міністр України, її текст підписує кожен член Кабінету Міністрів України. Підписаний текст присяги зберігається в особовій справі члена Кабінету Міністрів України. Відмова члена від складення присяги призводить до його звільнення з посади Верховною Радою України. Кабінет Міністрів України набуває повноважень після складення присяги не менш як двома третинами його членів.

Постанова Верховної Ради України про призначення членів Кабінету Міністрів України та припинення повноважень Кабінету Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України, або відставку якого прийнято Верховною Радою України, приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Члени Кабінету Міністрів України, призначені на вакантні посади, набувають повноважень з моменту складення ними присяги та підписання її тексту.

Кабінет Міністрів України не пізніше ніж у тридцятиденний строк після набуття повноважень подає на розгляд Верховної Ради України Програму діяльності Кабінету Міністрів України, в якій визначається стратегія його діяльності. Програма діяльності Кабінету Міністрів України обговорюється в комітетах Верховної Ради України та депутатських фракціях, а потім її особисто представляє Прем'єр-міністр України на пленарному засіданні Верховної Ради України та відповідає на запитання народних депутатів України.

Верховна Рада України може надати Кабінету Міністрів України можливість доопрацювати Програму діяльності Кабінету Міністрів України з урахуванням пропозицій і зауважень, висловлених під час її обговорення в комітетах, депутатських фракціях та на пленарному засіданні Верховної Ради України. Програма діяльності Кабінету Міністрів України вважається схваленою, якщо за неї проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України. Рішення про схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України приймається у вигляді Постанови Верховної Ради України.

Організаційною формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання, які скликаються Прем'єр-міністром України і вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше ніж половина посадового складу Кабінету Міністрів України, якщо ж міністр не має змоги взяти участь у засіданні, з правом дорадчого голосу в засіданні бере участь заступник міністра. Кабінет Міністрів України за пропозиціями членів Кабінету Міністрів України визначає інших осіб, які мають право брати участь у його засіданнях з правом дорадчого голосу. На засіданнях Кабінету Міністрів України головує Прем'єр-міністр України, а в разі його відсутності - Перший віце-прем'єр-міністр України. Порядок денний засідання затверджує Кабінет Міністрів України. Засідання Уряду стенографується, його рішення оформлюється протоколом, який є офіційним документом і має конфіденційний характер. Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Регламентом Кабінету Міністрів України.

Для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів України, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, проектів концепцій, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, утворюються урядові комітети. Порядок організації роботи урядових комітетів визначається Регламентом Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України для забезпечення здійснення своїх повноважень може утворювати постійні, тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, до участі у роботі яких можуть залучатися державні службовці, а також народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою. Їх завдання, склад та організацію роботи визначає Кабінет Міністрів України.

В Регламенті Кабінету Міністрів України визначено, що Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Уряду здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів, який очолює Міністр КМУ. Секретаріат забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України, урядових комітетів та діяльність Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України, урядовими комітетами. Міністр Кабінету Міністрів України має першого заступника та заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України не є підставою для звільнення з посад державних службовців, інших працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України, крім державних службовців апарату Прем'єр-міністра України, патронатних служб Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України та міністра, який не очолює міністерство.

Структура Секретаріату Уряду затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра КМУ. Секретаріат Кабінету Міністрів України є юридичною особою і діє на підставі цього Закону та Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

2.2 Компетенція та повноваження Кабінету Міністрів

Компетенція - це сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав та обов’язків посадової особи, державного або громадського органу. Компетенція залежить від завдань, які покладені на посадову особу, державний чи громадський орган, виду органу в механізмі держави, а також від взаємовідносин з іншими органами[8] .

Відповідно до визначених завдань в статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України є органом загальної компетенції. Уряд в межах своєї компетенції здійснює численні функції та повноваження, а також відповідно до статті 117 Конституції України видає постанови та розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

У статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" зазначено, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України та виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності. А також Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Уряд здійснює свої повноваження у різноманітних сферах, зокрема таких, як:

· у сфері економіки та фінансів, наприклад, забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України та інші;

· у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів та соціальних гарантій; визначає порядок формування та використання фондів для науково-технічної діяльності тощо;

· сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина: забезпечує проведення державної правової політики; здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади; здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками та інше;

· у сфері зовнішньої політики: забезпечує у межах своїх повноважень зовнішньополітичну діяльність України, розробляє та затверджує державні програми в цій сфері, погоджує програми перебування офіційних закордонних делегацій, до складу яких входять представники Кабінету Міністрів України, та інші пов'язані з цим документи та інші;

· у сфері національної безпеки та обороноздатності: забезпечує охорону та захист державного кордону і території України; вживає заходів щодо зміцнення національної безпеки України, розробляє та затверджує державні програми з цих питань тощо;

· у сфері вдосконалення державного управління та державної служби: організовує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби; здійснює заходи щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади; призначає постійного представника Кабінету Міністрів України у Конституційному Суді України та інші.

Стаття 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України": "Кабінет Міністрів України може в разі потреби передавати окремі свої повноваження центральним та місцевим органам виконавчої влади, якщо це не заборонено законом, з одночасною передачею їм фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для належного виконання таких повноважень. Кабінет Міністрів України контролює здійснення переданих ним повноважень, несе відповідальність за результати їх здійснення".

Оскільки Кабінет Міністрів є вищим органом в системі виконавчих органів, то він здійснює певні повноваження і відносно них так, як вони відповідальні перед ним, підзвітні та підконтрольні йому, наприклад, він спрямовує і координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного та державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Також він може скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині, призначати та звільняти з посади керівників центральних органів виконавчої влади, членів колегіальних центральних органів виконавчої влади, перших заступників та заступників міністрів, та інше.

Також Уряд взаємодіє з іншими державними органами:

· з Президентом України, наприклад, Кабінет Міністрів України є відповідальним перед Президентом України; акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21 і 23 частини першої статті 106 Конституції України, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання; Кабінет Міністрів України може звернутися до Президента України з клопотанням про визначення проекту закону, що вноситься до Верховної Ради України, як невідкладного, тощо;

· з Радою національної безпеки і оборони України, Секретаріатом Президента України, а також консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами, що утворюються Президентом України;

· з Верховною Радою України, наприклад, Кабінет Міністрів України здійснює право законодавчої ініціативи; Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України, заступники міністрів мають право бути присутніми на засіданнях Верховної Ради України і виступати з питань, що обговорюються; здійснює повноваження з розроблення і забезпечення виконання Державного бюджету України тощо;

· з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та об’єднаннями громадян, наприклад, з такими, як Конституційний Суд України, з судами загальної юрисдикції, з Національним банком України, іншими державними органами, з об’єднаннями громадян, наприклад, Кабінет Міністрів України безпосередньо або через органи виконавчої влади забезпечує реалізацію передбачених законом прав об'єднань громадян та інше.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів загального складу Кабінету Міністрів України.

2.3 Припинення діяльності уряду

Згідно зі статтею 115 Конституції України Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України (відповідно до ст.87 Конституції України). У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією. Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України (відповідно до п.2 ч.2 ст.90 Конституції України цей строк становить 60 днів).

Відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Уряд достроково припиняє свої повноваження:

· у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри. Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України не пізніше ніж через десять днів після внесення пропозиції, на яке запрошуються всі члени Кабінету Міністрів України. У разі розгляду питання про відповідальність КМУ за пропозицією Президента України у пленарному засіданні Верховної Ради України бере участь Президент України. Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за це проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України. Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри КМУ має наслідком відставку Кабінету Міністрів України. Питання про відповідальність Уряду не може розглядатися Верховною Радою України більше ніж один раз протягом чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої сесії Верховної Ради України.

· у разі відставки Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України має право заявити Верховній Раді України про свою відставку, яка протягом десяти днів після надходження відповідної заяви розглядає питання про відставку Прем'єр-міністра України, повноваження якого припиняються з дня прийняття рішення про його відставку на пленарному засіданні Верховної Ради України. Прийняття Верховною Радою України рішення про відставку Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

· у зв'язку з неможливістю виконання Прем'єр-міністром України повноважень за станом здоров'я. Рішення про припинення повноважень Прем'єр-міністра України у зв'язку з неможливістю виконання повноважень за станом здоров'я приймається Верховною Радою України на підставі відповідного медичного висновку, який надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Припинення повноважень Прем'єр-міністра України у зв'язку з неможливістю виконання повноважень за станом здоров'я має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

· у разі смерті Прем'єр-міністра України. Повноваження Прем'єр-міністра України у разі його смерті припиняються з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть. Припинення повноважень Прем'єр-міністра України у разі його смерті має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

У статті 18 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" зазначено, що "Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або достроково припинив повноваження з підстав, передбачених статтею 13 цього Закону, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.

У разі відставки Прем'єр-міністра України у зв'язку з неможливістю виконання повноважень за станом здоров'я або смертю Прем'єр-міністра України на період до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України повноваження Прем'єр-міністра України виконує Перший віце-прем'єр-міністр України.

У разі обрання члена Кабінету Міністрів України народним депутатом України він набуває повноважень народного депутата України у порядку, визначеному законом, без подання документа про його звільнення з посади і продовжує здійснювати повноваження члена Кабінету Міністрів України до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України".

Повноваження членів Кабінету Міністрів України припиняються у разі припинення повноважень Кабінету Міністрів України. Також вони припиняються Верховною Радою України також у таких випадках: у разі звільнення з посади за поданням Прем'єр-міністра України; за заявою про відставку члена Кабінету Міністрів України; у разі неможливості виконання повноважень за станом здоров'я, що підтверджується медичним висновком, наданим медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Повноваження члена Кабінету Міністрів України у разі його смерті припиняються з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.

Рішення Верховної Ради України про припинення повноважень члена Кабінету Міністрів України приймається у формі постанови більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Члени Кабінету Міністрів України замість тих, чиї повноваження припинено відповідно до цієї статті, призначаються на посаду у порядку, встановленому Законом України "Про Кабінет Міністрів України", та набувають повноважень після складення ними присяги.

3. Акти кабінету міністрів та організація їх виконання

В статті 117 Конституції України зазначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Постанова - це акт управління загально-нормативного змісту, який видається Кабінетом Міністрів України в межах його компетенції, на основі і на виконання Конституції України, Указів Президента України[9] . Вона складається з назви, вступної частини, постановної частини, додатків, підпису, та має такі реквізити, як порядковий реєстраційний номер, місце і дата прийняття.

Постанови Кабінету Міністрів видаються з питань: затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання; затвердження, прийняття міжнародного договору або приєднання до нього. Вона має містити: нормативні положення, правові норми; конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що становлять предмет правового врегулювання цією постановою; визначення виду і міри негативних правових наслідків недотримання цих правил; умови та порядок дії інших нормативних актів або їх окремих норм, які врегульовують інші правовідносини і спрямовані на вирішення питань, що виникають у зв’язку із набранням чинності даною постановою; посилання на додатки; норми, пов’язані з набранням чинності постановою або її окремими положеннями, та в разі потреби - перелік суб’єктів контролю за їх виконанням тощо[10] .

Розпорядження - це акти з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, що видаються Кабінетом Міністрів України і не мають нормативного характеру[11] . Складається з назви, змісту, додатку (у разі потреби), підпис. Розпорядження має містити індивідуально визначенні вказівки (приписи) щодо виконання конкретних завдань чи вирішення питань оперативного характеру.

Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань: схвалення програми, плану заходів, концепції, стратегії, основних напрямів реалізації державної політики та інших програмних документів концептуального характеру, концепції державної цільової програми та закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо; утворення та затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп; виділення коштів резервного фонду державного бюджету; делегування повноважень Кабінету Міністрів центральним та місцевим органам виконавчої влади; передачі майна; кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру[12] .

Порядок підготовки проектів постанов і розпоряджень КМУ закріплюється Регламентом Кабінету Міністрів України. Нормотворчий процес прийняття постанов Уряду складається з таких етапів: підготовка проектів постанов; внесення їх на розгляд КМУ; прийняття їх та введення в дію.

Право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Проекти актів Уряду готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. До підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України за їх згодою, науковці та інші фахівці.

Проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають громадському обговоренню в порядку, визначеному Регламентом Кабінету Міністрів України.

Головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який здійснює його підготовку відповідно до своєї компетенції: міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. З цією метою можуть бути утворені робочі групи.

До проекту акта Кабінету Міністрів обов’язково додаються:

1) пояснювальна записка, у якій викладаються підстава та мета розроблення проекту, результати аналізу проблеми, наводиться обґрунтування необхідності прийняття акта, зазначаються позиція заінтересованих органів та заходи, здійснені для врегулювання розбіжностей (якщо проект подано з розбіжностями), відображаються фінансово-економічні розрахунки та пропозиції щодо визначення джерел покриття витрат, а також очікувані соціально-економічні результати реалізації акта. Якщо реалізація акта не потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів, про це окремо зазначається в записці. До пояснювальної записки можуть додаватися довідкові та інші інформаційно-аналітичні матеріали, що обґрунтовують необхідність прийняття акта;

2) довідка про погодження проекту;

3) протокол узгодження позицій;

4) висновок Мін'юсту, крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп;

5) порівняльна таблиця, якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів;

6) проект акта та матеріали до нього разом з їх електронними копіями, що готуються у Microsoft Word, при цьому таблиці та діаграми готуються у Microsoft Excel.

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів посадового складу Кабінету Міністрів України. У разі рівної кількості голосів голос Прем'єр-міністра України є вирішальним. За необхідності вжиття заходів з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та в інших невідкладних випадках за рішенням Прем'єр-міністра України розпорядження Кабінету Міністрів України може бути прийнято шляхом опитування членів Кабінету Міністрів України у порядку, передбаченому Регламентом Кабінету Міністрів України. Проект такого розпорядження надсилається всім членам Кабінету Міністрів України.

Акти КМУ набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено в таких актах. Датою видання акта є дата його прийняття на засіданні Кабінету Міністрів. Постанови Уряд, що стосуються прав і обов'язків громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування. Акти Кабінету Міністрів Секретаріат КМУ надсилає Мін'юсту для внесення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Постанови Уряду публікуються в офіційних виданнях - Офіційному віснику України та газеті "Урядовий кур'єр", крім тих, що мають гриф "Таємно", "Цілком таємно", "Особливої важливості" або "Для службового користування". Постанова набирає чинності після її опублікування в тому офіційному виданні, яке вийшло раніше. Постанови Кабінету Міністрів розміщуються на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.

Висновки

Отже, на основі опрацьованого матеріалу та проаналізованої літератури слід зазначити, що частина 1 статті 113 Конституції України та стаття 1 Закону України "Про Кабінету Міністрів України" визначають, що Уряд є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Кабінет Міністрів України як орган загальної компетенції має численні та різноманітні завдання, серед яких окреме місце займають такі, як: спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України. Ці завдання свідчать про керівну роль Уряду в системі органів виконавчої влади.

Таким чином, Кабінет Міністрів України посідає важливе місце в системі органів виконавчої влади, оскільки на основі наданих йому повноважень він видає постанови та розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Розпорядження - це акти з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, а постанови - це акти нормативного характеру.

Оскільки Кабінет Міністрів є органом загальної компетенції, то він має широкі повноваження у таких сферах: економіки та фінансів; соціальної політики, охорони здоров’я, спорту; культурної політики, освіти, науки, культури; екологічної безпеки держави; правової політики, законності і правопорядку; забезпечення прав і свобод людини та громадянина; зовнішньої політики, національної безпеки та обороноздатності тощо.

Також Уряд здійснює численні повноваження у взаємодії з іншими органами державної влади такими, як Президент України, з Радою національної безпеки і оборони України, Секретаріатом Президента України, а також консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами, що утворюються Президентом України, з Верховною Радою України, з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та об’єднаннями громадян.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України реалізує свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів загального складу Кабінету Міністрів України.

Загальна чисельність членів Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України виходячи з його посадового складу на підставі подання про призначення на посади членів Кабінету Міністрів України, а самі посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється законодавство про державну службу та трудове законодавство. Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України, цим та іншими законами України.

Кабінет Міністрів має свій власний порядок формування та припинення діяльності, який визначається Конституцією України, Законом України "Про Кабінет Міністрів України",Регламентом Кабінету Міністрів України та іншими законами.

Організаційною формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання, які скликаються Прем'єр-міністром України і вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше ніж половина посадового складу Кабінету Міністрів України.

Отже, Кабінет Міністрів України є своєрідним штабом з організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади. Він відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.

2. Закон України "Про Кабінет Міністрів України" від 21.12.2006 р. // Урядовий кур`єр. - 2007. - 2 лютого.

3. Указ Президента України "Про склад Кабінету Міністрів України" від 15.12.1999 р. // Урядовий кур`єр. - 1999. - 17 грудня.

4. Постанова Верховної Ради України "Про формування складу Кабінету Міністрів України" від 18.12.2007 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2008. - № 1. - Ст.4.

5. Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 950 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 54 (03.08.07). - Ст.2180.

6. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондрат`єва. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 464с.

7. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка, 2000. - 476с.

8. Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 632с.

9. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 453с.

10. Шаповал В.М. Конституція і виконавча влада. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 80с.

11. Юридичні терміни. Тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренко. - 2-ге вид., стереотипне. - К.: Либідь, 2004. - 320с.

12. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. Ю.М. Тодики. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - 672с.


[1] Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондрат`єва. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 220.

[2] Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 324.

[3] Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – С. 446.

[4] Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. Ю.М. Тодики. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – С.325.

[5] Шаповал В.М. Конституція і виконавча влада. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 44.

[6] Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондрат`єва. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 238-240.

[7] Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – С. 465.

[8] Юридичні терміни. Тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренко. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Либідь, 2004. – С. 173.

[9] Юридичні терміни. Тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренко. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Либідь, 2004. – С. 245.

[10] Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондрат`єва. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 244.

[11] Юридичні терміни. Тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренко. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Либідь, 2004. – С. 276.

[12] Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондрат`єва. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 253.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 1.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий