Суб'єктом інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може стати також Фонд винахідників України, якщо автор селекційного досягнення назвав у заявці фонд особою, якій він передає право на одержання патенту [7]. Патентоволодільцеві на селекційне досягнення належить виключне право на використання цього досягнення в межах, встановлених законом про інтелектуальну власність на сорт рослин, породу тварин.
Автор інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, який не є патентоволодільцем, має протягом строку чинності патенту (30 років, а щодо дерев та винограду - 35 років) право на одержання винагороди від патентоволодільця за використання селекційного досягнення. Розмір та умови виплати винагороди авторові визначаються договором, що укладається між ним і патентоволодільцем. Розмір винагороди не повинен становити менше ніж 2 % від сум щорічних надходжень, які одержує патентоволоділець за використання селекційного досягнення, включаючи надходження від продажу ліцензій. Винагорода виплачується авторові протягом шести місяців після закінчення кожного року, в якому використовувалося селекційне досягнення, якщо договором не передбачено інше.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не відчужуються, не передаються і діють безстроково. Автор сорту має право за своєю вимогою одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин. Автор сорту має право пропонувати назву створеного ним сорту і включати до назви своє ім'я. Автори сорту, який є результатом їх спільної творчої праці, мають однакові права, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.
Відповідно до норм чинного законодавства, особа, визнана автором сорту, має право:
а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство;
б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не зазначати його у публікаціях;
в) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо [4; с. 44].
Цей перелік особистих немайнових прав автора не є вичерпним. Привласнення авторства є порушенням особистих немайнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і тягне за собою юридичну відповідальність.
4. Види прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
право інтелектуальний власність сорт порода
Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:
1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;
2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;
3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією [1].
Відносини з приводу правової охорони селекційних досягнень регулюються Законами України "Про охорону прав на сорти рослин" у редакції від 17 січня 2002 р. і "Про племінне тваринництво" в редакції від 21 грудня 1999 р. Якщо перший із цих законів досить новий, то положення другого вже застарілі та не відповідають цьому кодексу. Тому необхідно внести відповідні зміни в цей закон.
Селекційними досягненнями є сорти рослин та породи тварин, створені в результаті науково-практичної діяльності. Після створення особи, які мають на це право, набувають права інтелектуальної власності на ці об'єкти.
Права інтелектуальної власності бувають різних видів.
1). Першу групу становлять особисті немайнові права. Вони набувають чинності від дати державної реєстрації сорту рослини чи породи тварини. Порядок та умови державної реєстрації визначаються зазначеними законами. До прав цієї групи належить право авторства на сорт рослин або породу тварин. Автором визнається особа, яка створила ці обєкти. Автором може бути визнана тільки фізична особа, яка внесла особистий творчий внесок у створення сорту або породи. Особа, яка надала технічну, матеріальну чи організаційну допомогу при створенні цих об'єктів, не може бути визнана автором. Право авторства не відчужується і не передається. Воно діє безстрокове. За своєю вимогою автор має право одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин, породу тварин.
Автор сорту, породи має право пропонувати назву створеного ним сорту, породи і включати до назви своє ім'я. Якщо авторів сорту чи породи декілька, то вони мають однакові права. Також вони можуть укласти письмовий договір, який встановлював би порядок здійснення ними права авторства.
До особистих немайнових прав також належать права автора сорту або породи:
а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство;
б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора і не зазначати його в публікаціях;
в) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, породи, якщо це практично можливо.
2). До другої групи прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин належать майнові права, засвідчені патентом. Ці права регламентує стаття 489 цього кодексу.
3). Одним із прав інтелектуальної власності є майнове право на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією. Право на поширення сорту чи породи має будь-яка особа, якщо на сорт чи породу не розповсюджується виключне право власника, та за умови підтримування цього права. Це право виникає з дати державної реєстрації сорту чи породи та діє безстрокове. Особа має право поширення, якщо сорт чи порода відповідають визначеним вимогам, які визначаються наказом Міністерства аграрної політики України "Про затвердження Критеріїв заборони поширення сортів в Україні" від ЗО серпня 2002 р. Критерії заборони поширення пород законодавством не визначені. Згідно з цим положенням, критерії розповсюджуються на сорти, які:
1) не придатні до правової охорони;
2) не задовольняють потреби суспільства;
3) становлять загрозу життю і здоров'ю людей;
4) завдають шкоди рослинному і тваринному світу та довкіллю.
5. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом
Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідченими патентом, є:
1) право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні;
2) виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом [1].
Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин належать володільцю патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації. Ці права засвідчуються патентом та Реєстром патентів Майнові права на сорт рослин, породу тварин можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах. Реалізація власником своїх майнових прав не повинна порушувати права власників інших сортів рослин, порід тварин. Якщо власників сорту чи породи декілька, то кожен із них реалізує свої майнові права на власний розсуд, якщо інше не встановлено договором між ними.
1) Одним із майнових прав є право використання сорту рослин, породи тварин. Використанням сорту чи породи визнається:
а) виробництво або відтворення (з метою розмноження);
б) доведення до кондиції з метою розмноження;
в) пропонування до продажу;
г) продаж або інший комерційний обіг;
д) вивезення за межі митної території України;
е) ввезення на митну територію України;
є) зберігання для будь-якої із зазначених цілей [2; с.481].
2) Власник патенту має право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин інший особі. Порядок надання дозволу регулюється главою 75 цього кодексу — "Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності".
3) Ще одним майновим правом є право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання.
Закон не визнає порушеннями майнового права власника дії, які здіснені без його згоди та у випадках: вичерпання виключного права власника сорту, породи; право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт, породу; обмеження дії виключного права власника сорту, породи.
Вичерпання виключного права власника буде мати місце у разі їх збуту на території України власником сорту, породи чи за його згодою, крім встановлених законом винятків.
Обмеженням виключного права власника є дії будь-якої особи з матеріалами сорту, породи, якщо вони здійснені: як приватні та з некомерційними цілями; в експериментальних цілях; з метою створення інших сортів, порід на основі сорту, породи, що охороняються, крім випадків, передбачених законом.
Закон встановлює випадки, коли майнові права можуть здіснювати інші особи без дозволу власника. Таким випадком є примусова ліцензія на використання сорту рослин, породи тварин. Примусова ліцензія може мати місце у двух випадках. Першим випадком є видача примусової ліцензії Кабінетом Міністрів з мотивів надзвичайної суспільної необхідності. Особа, якій видається ліцензія, визначається Кабінетом Міністрів. Таке рішення може бути оскаржене до суду.
Другим випадком є невикористання або використання у незначних обсягах власником сорту чи породи протягом трьох років від дати, наступної за державною реєстрацією або після припинення використання. У цьому разі ліцензія, при відмові її надання власником патенту, видається за рішенням суду. Особа, яка подала позовну заяву до суду, отримає ліцензію, якщо власник патенту не доведе, що невикористання зумовлене поважними причинами.