Слід зазначити, що введення до складу кваліфікайних комісій представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини є прогресивною новелою Закону України „Про судоустрій України”. Такий крок спрямований насамперед на забезпечення дотримання прав людини, пріоритет яких передбачений Конституцією України. Водночас присутність представника такого шановного в Україні інституту сприяє підвищенню авторитету кваліфікаційних комісій. Іншим позитивним здобутком у цьому аспекті можна вважати участь представників наукової спільноти у роботі комісій. Так, до складу кваліфікаційної комісії Харківського апеляційного округу входять два професори Національної юридичної академії України ім.. Ярослава Мудрого. Практика свідчить, що у разі виникнення спірних правових питань і необхідності обґрунтування неоднозначних варіантів застосування законів оптимальні варіанти вирішення проблем можна знайти у поєднанні теоретичних знань і підходу юристів – практиків.
Щодо складу кваліфікаційних комісій, то загальною вимогою до всіх її членів є наявність вищої юридичної освіти, що не можна не визнати здобутком нашого законодавства. Це положення піддається сумніву деякими авторами, які, зокрема, наголошують на можливості участі у складі кваліфікаційних комісій осіб без вищої юридичної освіти. Так, згідно з п. 3 ст. 59 Закону України „Про судоустрій України” суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають підготовку з питань юрисдикції цих судів. Відповідно такі судді теоретично можуть входити до складу кваліфікаційних комісій спеціалізованих судів. Однак це суперечить п. 1 ст. 7 Закону України „Про статус суддів”, у якому встановлено, що на посаду суддів може бути рекомендований громадянин України, який має вищу юридичну освіту (серед інших вимог), а також цитованому вище положенню п. 1 ст. 75, де чітко встановлена вимога щодо наявності вищої юридичної освіти. У даному випадку повинна застосовуватися саме ця норма як спеціальна.
Як вбачається з нормативних актів інших країн, тільки вимоги щодо наявності юридичної освіти недостатньо. Існує перелік вимог, які повинні пред`являтися до членів подібних органів: наявність громадянства; досягнення певного віку; проживання на території країни не менше 10 років; володіння державною мовою; стаж у галузі права не менше 10 років. Але ці вимоги не повинні поширюватися на суддів, що входять до складу комісії за своєю посадою. Також треба наголосити, що не можуть бути членами комісії особи, визнані недієздатними або обмежено дієздатними, та які притягувалися до кримінальної відповідальності. Крім того, в ст.. 75 Закону України „Про судоустрій України” необхідно передбачити можливість участі у складі комісії і суддів у відставці, адже зазвичай ці особи мають великий досвід судової роботи, добре обізнані з чинним законодавством, не обтяжені виконанням інших трудових обов`язків, мають певний авторитет у суддівському середовищі. Отже, є всі передумови для успішного виконання суддями у відставці завдань, покладених на кваліфікаційні комісії. Водночас необхідно спеціально передбачити, що судді, відставку яких припинено рішенням кваліфікаційної комісії суддів на підставах, передбачених п. 5 ст. 43 закону України „Про статус суддів”, а саме: у разі вчинення проступку, несумісного із званням судді, набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього або втрати громадянства України, не можуть входити до складу кваліфікаційних комісій. Наведені підстави дискредитують моральні й професійні якості зазначених осіб у суддівському корпусі, а отже, ставлять під сумнів легітимність виконання ними обов`язків осіб, уповноважених бути своєрідними арбітрами для суддів.
Щодо кількісного складу кваліфікаційних комісій суддів, то тут доцільно проаналізувати положення міжнародних стандартів з цього питання. Так, у Європейській хартії про Закон України „Про статус суддів” від 10 липня 1998 р зазначено, що відносно кожного рішення, пов`язаного із підбором, відбором, призначенням, підвищенням по службі або закінченням перебування на посаді судді, закон передбачає втручання органу, який незалежний від виконавчої і законодавчої влади, у якому не менше половини діючих членів є суддями, обраними у порядку, який гарантує якомога ширше представництво суддів (п. 1.3). Як бачимо, нинішній склад кваліфікаційних комісій суддів повністю узгоджується із нормами Хартії (шість із одинадцяти членів кваліфікаційних комісій є суддями, а у Вищій кваліфікаційній комісії – сім суддів). Дещо складніше забезпечити незалежність відповідних органів виконавчої й законодавчої гілок влади. Включення до складу кваліфікаційних комісій представників судової, виконавчої і законодавчої влади спрямоване саме на досягнення необхідного балансу.
Порядок формування
Згідно із ст. 76 Закону України „Про судоустрій України”:
1. Члени кваліфікаційних комісій з числа суддів обираються таємним або відкритим голосуванням конференціями суддів відповідних судів, а члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – з`їздом суддів України відкритим або таємним голосуванням. У разі вибуття судді – члена кваліфікаційної комісії суддів до закінчення її повноважень замість нього на строк повноважень комісії, що залишився, Радою суддів України призначається інша особа з числа суддів.
До складу кваліфікаційних комісій суддів та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не можуть бути обрані Голова Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, голови Касаційного суду України та апеляційних судів, а також їх заступники, члени Вищої ради юстиції.
2. Верховна Рада України приймає постанову про призначення двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з числа осіб, які не є народними депутатами України.
3.Президент України призначає своїм указом двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
4. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначає членів кваліфікаційних комісій суддів своїм розпорядженням.
5. Міністр юстиції України призначає членів кваліфікаційних комісій суддів своїм наказом.
6. Відповідна рада, зазначена у частині першій статті 75 цього Закону, приймає рішення про призначення членів кваліфікаційної комісії в порядку, встановленому її регламентом.
7. Кваліфікаційна комісія суддів вважається повноважною за умови призначення (обрання) не менше дев`яти членів комісії, а Вища кваліфікаційна комісія суддів України – за умови призначення (обрання) не менше одинадцяти членів Комісії.
8. Повноваження нового складу кваліфікаційної комісії суддів починаються з дня закінчення повноважень попереднього складу комісії, а повноваження новоутвореної комісії – з дня призначення її повноважного складу відповідно до цієї статті.
Доцільно висловити позицію І.Д. Прошуті, здобувача кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, щодо дискусії, яка останнім часом триває серед законодавців та практикуючих юристів. Так, проектом закону про внесення змін до Закону України „Про судоустрій України”, внесеним народними депутатами В. Онопенком і В. Мусіякою, передбачається створення єдиної кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії та запровадження посад судових інспекторів при Вищій раді юстиції. Виходячи з логіки цього законопроекту, повноваження територіальних кваліфікаційних комісій суддів суттєво звужуються, за ними залишається лише функція атестації суддів: вони матимуть право лише присвоювати кваліфікаційні класи суддям (не вище третього). Аналогічний підхід зберігається і в затвердженій 10.05.2006 р. Президентом України Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Крім того, у документі пропонується відмовитися від спеціалізації кваліфікаційних комісій та побудови їх системи відповідно до апеляційних округів, створивши відповідний орган у кожній області, при цьому значно звузивши їх повноваження. З наведеними пропозиціями не можна погодитися. Концентрація усіх повноважень щодо дисциплінарної відповідальності суддів та прийнятті кваліфікаційного іспиту у суддів у централізованих органах можливо і буде сприяти єдності правозастосовчої практики у цій сфері. Однак скасування відповідних повноважень в існуючих комісій призведе до територіальної віддаленості цього органу для суддів. Також викликає сумніви, що єдиний орган зможе оперативно та ефективно опрацьовувати той обсяг роботи, який на сьогодні виконує ціла система органів, розміщених у різних регіонах України. Це може мати негативні наслідки для відправлення правосуддя загалом. Тому слід досить обережно підходити до подібних пропозицій.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що загалом система кваліфікаційних комісій, утворена відповідно до принципів формування у межах апеляційних округів, спеціалізації та строковості здійснення повноважень, відповідає потребам суддів і здатна виконувати завдання, покладені на неї законодавством. Водночас слід створити додаткові гарантії незалежності й безсторонності її членів, особливо тих осіб, які не є суддями. Перспективним в аспекті вдосконалення рівня організації роботи кваліфікаційних комісій вважаємо залучення до їх складу суддів у відставці, представників наукової еліти, а також введення декількох членів, які діють на постійній основі.
1.3 Роль кваліфікаційних комісій суддів у формуванні професійного корпусу суддів
Не можна говорити про кваліфікаційні комісії суддів, не згадавши про їх роль у формуванні професійного корпусу суддів, адже це, я вважаю, - є головною задачею, обов`язком, покликанням, функцією цих органів. І буде доречно проаналізувати такий аспект діяльності кваліфікаційних комісій, як визначення професійної відповідності кандидатів на посаду судді та суддів – претендентів на обрання на безстроковий термін. Частина 1 ст. 16 Закону України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII „Про статус суддів” (далі – Закон № 2862 XII) встановлює, що формування суддівського корпусу здійснюється через кваліфікаційні комісії. Зазначене положення фактично реалізовують шляхом, по-перше, прийняття кваліфікаційними комісіями кваліфікаційного іспиту у претендентів на призначення на посаду судді вперше і, по-друге, шляхом надання рекомендації про можливість обрання кандидата на посаду судді безстроково Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Так, відповідно до ст. 8 Закону № 2862 XII добір кандидатів у судді здійснюється за результатами складання кваліфікаційного іспиту. При цьому при доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, політичних поглядів (але тільки поглядів, кандидат в на суддю, так як і суддя не повинен входити до складу будь-якої партії), релігійних переконань та інших обставин.