Дослідження теорії і практики господарсько-правового регулювання припинення діяльності суб’єктів господарювання виявило загальносвітові тенденції в Україні у процесах реорганізації і ліквідації підприємств, господарських товариств, виробничих кооперативів і об’єднань підприємств. Проте через історичну своєрідність розвитку вітчизняної економіки у ній зберігається багато рис, притаманних лише українській дійсності.
Оцінюючи законодавство Української РСР на рубежі 80-90-х рр., можна стверджувати, що:
а) закони про підприємства і про приватизацію були безперечним кроком уперед, закріпивши не лише зміни, що відбувалися в економічному і політичному житті країни, але і намітивши шляхи подальших змін;
б) прийняття законів, уведення нових правових інститутів (наприклад, банкрутство) не підкріплювалося подальшим розвитком законодавства, ухваленням підзаконних актів або розвитком практики, що надавало цим законам декларативного характеру;
в) законодавець того часу не регулював окремо реорганізацію і ліквідацію суб’єктів господарювання (юридичних осіб): усі норми сформульовано таким чином, що в них ідеться одночасно і про реорганізацію, і про ліквідацію, не говорячи про різні види реорганізації;
г) норми, що діяли раніше, абсолютно не забезпечували захисту прав кредиторів реорганізовуваного або ліквідовуваного суб’єкта господарювання (юридичної особи).
2. Законодавство, яке регулює припинення діяльності суб’єктів господарювання, характеризується багаторівневою структурою і різноманіттям джерел (форм) права (кодекс, закони, укази Президента, постанови Уряду), наявністю актів як загальної, так і вузькогалузевої дії. Необхідно також зазначити, що різні відомства, безпосередньо причетні до реорганізації і ліквідації підприємств – Фонд держмайна, Антимонопольний комітет, Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку, міністерства і держкомітети, – використовують у своїй діяльності абсолютно різні правові концепції і підходи, що породжує суперечливі, а деколи і взаємовиключні акти. Усе це не полегшує як теоретичне осмислення, так і практичну реалізацію відповідних норм права.
Помітний крок у регулюванні процесів припинення суб’єктів господарювання було зроблено з прийняттям Господарського кодексу, який відобразив уже існуючі реалії і викликав необхідність наукової розробки цілого ряду актуальних і складних питань.
Юридична наука, правозастосовна практика за останні 5-7 років пройшли шлях, на який в інших країнах пішли десятиліття. Приватизовано значний масив державних підприємств, набирають силу процедури банкрутства неспроможних організацій і примусового поділу підприємств-монополістів.
3. З урахуванням законодавства, що змінилося, і суспільних відносин можна запропонувати таку класифікацію підстав припинення суб’єкта господарювання за різними критеріями:
І. Відносно волевиявлення власника суб’єкта господарювання:
а) добровільні припинення;
б) вимушені припинення;
в) примусові припинення.
ІІ. Відносно законності підстави припинення:
а) законні припинення;
б) протизаконні припинення:
- застосовані з перевищенням державним органом своєї компетенції;
- застосовані неналежним органом;
- застосовані з порушенням порядку, встановленого законодавством.
ІІІ. Припинення за органами, що приймають рішення про це:
а) припинення власником або органом, уповноваженим створювати такі суб’єкти;
б) припинення учасниками (засновниками);
в) припинення судовими органами й іншими владними органами.
ІV. Залежно від цілі припинення:
а) внутрішньоцільові припинення (на користь суб’єкта господарювання);
б) зовнішньоцільові припинення (на користь третіх осіб):
- такі, що знімають порушення закону;
- направлені на захист порушених або таких, що можуть бути порушеними, прав третіх осіб.
V. Залежно від наявності вольового моменту:
а) припинення, пов’язані з волевиявленням власника або іншого органу;
б) припинення, пов’язані з настанням певних юридичних фактів.
4. В Україні поки що немає єдиного нормативного акта, який би визначив підстави для реорганізації та ліквідації суб’єктів господарювання, а нормативні акті, що регулюють такі підстави, суперечать один одному. Це негативно впливає на діяльність господарюючих суб’єктів. У той же час така підстава для ліквідації, як визнання судом недійсною реєстрації суб’єкта господарювання у зв’язку з тим, що під час створення цього суб’єкта було порушено закони чи інші правові акти, якщо ці порушення неусувні чи такі, яких не можна позбутися, не є достатньо чітко визначеною:
- по-перше, не всі порушення закону під час створення суб’єкта господарювання можна усунути. Зокрема, неможливо переукласти установчий договір про створення акціонерного товариства, якщо його засновники вже не є акціонерами, наприклад у зв’язку зі смертю;
- по-друге, поняття “неусувні” або такі, “яких не можна позбутися”, має відносний і оцінний характер. Це знову може призвести на практиці до прийняття рішень про ліквідацію суб’єкта господарювання, коли це не відповідає бажанню власників цього суб’єкта, а також його працівників, які позбавляються робочих місць. Тому більш правильним є визнання підставою для ліквідації відмову суб’єкта господарювання внести зміни до установчих документів або вчинити дії, які необхідно було зробити до її реєстрації, наприклад сплатити вартість акцій.
Список використаних джерел
1. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права / С.Н. Братусь. – М.: Госюриздат, 1950. – 321 с.
2. Грибанов В.П. Юридические лица / В.П. Грибанов. – М.: Юрид. лит., 1961. – 163 с.
4. Советское хозяйственное право: учебник / под ред. И.Г. Побирченко – К.: Вища школа, 1985. – 335 с.
5. Хозяйственное право: учебник / под ред. В.В. Лаптева. – М.: Юрид. лит., 1983. – 528 с.
6. Комметарий к Положению о социалистическом государственном производственном предприятии / под ред. В.В. Лаптева. – М.: Юрид. лит., 1971. – 359 с.
7. Комментарий к Положению о производственном объединении (комбинате) / под ред. В.В. Лаптева. – М.: Юрид. лит., 1979. – 280 с.
8. Мамутов В.К. Компетенция государственных органов в решении хозяйственных вопросов промышленности / В.К. Мамутов. – М.: Юрид. лит., 1964. – 266 с.
9. Лаптев В.В. Правовое положение государственных промышленных предприятий в СССР / В.В. Лаптев. – М.: Изд-во АН СССР, 1963. – 288 с.
10. Предприятие. Закон. Управление / под ред. М.К. Юкова. – М.: Юрид. лит., 1989. – 240 с.
11. Юридические лица: учеб.-практ. пособие / под ред. М.Ю. Тихомирова. – М.: Изд. г-на Тихомирова, 2003. – 520 с.
12. Замойский И.Е. Проблемы реорганизации юридических лиц / И.Е. Замойский, В.М. Поляков // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 5. – С. 3-6.
16. Дорошенко Л.М. Правовое регулирование прекращения деятельности хозяйствующих субъектов / Л.М. Дорошенко // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения: сб. матер. «круглого стола» (Донецк, 1 нояб. 2001 г.). – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ООО «Юго-Восток, Лтд», 2002. – С. 35-38.
19. Кібенко О.Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України / О.Р. Кібенко. – Х.: Страйд, 2005. – 432 с. – (Сер.: Юридичний радник).
20. Кузнецов А.В. Правовое регулирование банкротства в Украине: проблемы гармонизации с законодательством Европы и США / А.В. Кузнецов // Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы; под общ. ред. Е.Б. Кубко, В.В. Цветкова. – К.: Юринком Интер, 2003. – С. 509.
22. Мамутов В.К. Развитие хозяйственного законодательства и хозяйственно-правовой мысли в суверенной Украине: науч. доклад / В.К. Мамутов / Ин-т экономико-правовых исследований НАН Украины. – Донецк, 2004. – 40 с.
26. Законодавство України про банкрутство та судова практика / упоряд. Б.М. Поляков. – К.: Ін Юре, 2003. – 664 с.
27. Поляков Б.М. Закон Украины «О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом»: науч.-практ. комментарий / Б.М. Поляков / под общ. ред. Д.Н. Притыки. – К.: Ін Юре, 2003. – 272 с.