Смекни!
smekni.com

Цивільне право (стр. 4 из 7)

Речові права на чуже майно

Види речових прав на чуже майно 1. Речовими правами на чуже майно є:1) право володіння;2) право користування (сервітут);3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).2. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
ПРАВО ВОЛОДІННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ
Суб'єкти права володіння чужим майном 1. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.2. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.3. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Виникнення права володіння Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Припинення права володіння 1. Право володіння припиняється у разі:1) відмови володільця від володіння майном;2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;3) знищення майна.2. Право володіння припиняється також в інших випадках,встановлених законом.
ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ
Поняття користування чужим майном 1. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.2. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут)
Встановлення сервітуту 1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.3. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Зміст сервітуту 1. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.2. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.3. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором,законом, заповітом або рішенням суду.4. Сервітут не підлягає відчуженню.5. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.6. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.7. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Припинення сервітуту 1. Сервітут припиняється у разі:1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.2. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.3. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.4. Сервітут може бути припинений в інших випадках,встановлених законом.
ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ДЛЯСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПОТРЕБ
Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб 1. Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.3. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.
Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для cльськогосподарських потреб 1. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.2. Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік.
Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб 1. Право користування земельноюділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;2) спливу строку, на який було надано право користування;3) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю.2. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮДІЛЯНКОЮ ДЛЯ ЗАБУДОВИ
Підстави виникнення права користування чужоюземельною ділянкою для забудови 1. Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.2. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.3. Право користування ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу.4. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.5. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.
Права та обов'язки землекористувача 1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.2. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди),споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.3. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).4. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.5. Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Таблиця 9