Перш за все, використання спеціальних знань дозволяє оптимізувати завдання дослідження, виділивши масив взаємодій особи з системами різних рівнів на основі визначення регіону (регіонів) взаємодії, регіональних полів і логічних системних секторів взаємодії, з подальшим вивченням систем, що їх складають. Як слушно відзначає Т.В. Варфоломеєва, методи отримання похідних речових доказів вимагають кваліфікованого застосування, що проблематично здійснити слідчому самостійно, який володіє криміналістичними знаннями в межах освіти, основне завдання якого організувати слідство, зібрати та оцінити докази.
Окрім цього, оптимальне техніко-криміналістичне забезпечення проведення експертних досліджень, підготовка об’єктів для перевірки за криміналістичними обліками, також вимагає кваліфікованого знання їх методик, суворого дотримання правил підготовки початкових матеріалів.
Це свідчить про необхідність залучення слідчими до проведення слідчих дій, з метою збирання речових доказів, спеціалістів, компетентних в області застосування криміналістичної техніки.
Будь-яка робота, присвячена проблемі слідчого огляду, пов’язана з питаннями участі спеціаліста. Чимало аспектів цієї проблеми викладені в роботах В.П. Колмакова, В.І. Попова, І.П. Якімова, є актуальними й сьогодні, тому в сучасних умовах діяльність спеціаліста-криміналіста потребує вдосконалення.
Це свідчить про необхідність трансформації спеціальних криміналістичних знань на новий рівень спеціалізації, виділення нового суб’єкта застосування криміналістичної техніки, що вимагає появи спеціальності «спеціаліст-криміналіст».
Аналогічно першому рівню спеціалізації спеціальних криміналістичних знань – судово-експертній діяльності, ми ґрунтуємося на праксеологічному підході, що припускає появу нової базової фахової спеціальності «спеціаліст-криміналіст», оптимізацію правових, методологічних, організаційних та науково-методичних засад діяльності спеціаліста-криміналіста у розслідуванні злочинів, підвищення процесуального статусу відокремлених суб’єктів застосування криміналістичної техніки, розширення їх функцій та поглиблення науково-методичного рівня спеціалізації. Втім, криміналістична техніка розвивається як єдиний процес активного застосування в криміналістиці всіх можливих сучасних даних науки і техніки в боротьбі зі злочинністю. Тому теза
А.І. Вінберга та В.Г. Гончаренка про те, що «питання криміналістичної техніки розробляються поза штучного розділення їх «для слідчих» та «для експертів», бо для її вивчення і оволодіння слідчими і експертами заздалегідь встановлених меж немає, а відмінність у використанні обумовлена їх процесуальними функціями» , залишається актуальною й тепер, тобто саме криміналістичну техніку, як складову криміналістичної науки, слід вважати методологічною базою діяльності спеціаліста-криміналіста.
Крім цих напрямів, за слушною думкою В.К. Стринжі, сферу використання спеціальних криміналістичних знань складають й питання ведення криміналістичних обліків та використання їх даних в роботі правоохоронних органів .
Сьогодні облікова діяльність набула ознак якісно нової за формою та змістом криміналістичної діяльності, що виникла на стику криміналістичної техніки і оперативно-розшукової діяльності , системи, елементами якої є різні види обліків, ведення яких в МВС України здійснюють підрозділи департаменту інформаційних технологій та експертної служби. Отже, оптимізація криміналістичної облікової діяльності також потребує поглибленої спеціалізації криміналістичних знань. Втім, використання спеціальних криміналістичних знань в обліковій діяльності ще знаходиться у певній правовій «тіні», що не відповідає суті оптимізації діяльності з розслідування злочинів, яка полягає в максималізації інформації, необхідної для вирішення завдань кримінального судочинства та мінімізації часу їх вирішення. Тому, цей аспект потребує належної правової, науково-методичної та організаційної підтримки.
Висновки
Таким чином, аналіз трансформації загальних криміналістичних знань в спеціалізовану криміналістичну діяльність суб’єктів використання спеціальних знань, дає змогу зробити висновок про те, що оптимізація використання криміналістичної техніки в розслідуванні злочинів має відбуватися в таких видах криміналістичної діяльності:
· судово-експертна діяльність;
· діяльність спеціаліста-криміналіста;
· облікова діяльність по кримінальних справах.
Для досягнення поставленого завдання – посилення інтегративних аспектів змісту процесу ТКЗ розслідування злочинів, використання спеціальних криміналістичних знань у вказаних видах криміналістичної діяльності має бути систематизоване у вигляді єдиної інтегративної моделі, яка об’єднує і якісно скріплює її складові частини – діяльність спеціаліста-криміналіста, судово-експертну діяльність та облікову діяльність по конкретних кримінальних справах.
криміналістика доказовий злочин праксеологія знання
Література
1. Кузьмічов В.С. Криміналістика: Навч. посіб. / За заг. ред.
2. В.Г. Гончаренка та Є.М. Моісеєва / В.С. Кузьмічов, Г.І. Прокопенко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
3. Курс криминалистики. Общая часть / Отв. ред. В.Е. Корноухов. – М.: Юристъ, 2000. – 784 с.
4. Курс криминалистики. Особенная часть. Т. 1. Методики расследования насильственных и корыстно-насильственных преступлений // Отв. ред. В.Е. Корноухов. – М.: Юристъ, 2001. – 634 с.
5. Лекторский В.А. Деятельностный подход: смерть или возрождение? / В.А. Лекторский // Вопросы философии. – 2001. – № 2. – С. 56-65.
6. Лисенко В.В. Криміналістичне забезпечення діяльності податкової міліції: (Теорія та практика): Монографія / Лисенко Володимир Васильович. – К.: Логос, 2004. – 324 с.
7. Лисиченко В.К. Следственный осмотр как специальный метод исследования объектов в процессе доказывания по уголовным делам/ В.К. Лисиченко // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный сборник научных и научно-методических работ. – К.: РИО МВД УССР, 1973. – № 10. – С. 176-182.
8. Лист Департаменту інформаційних технологій МВС України №16/1К-428 від 30.01.2008 р.
9. Лист Державної судової адміністрації України №14-918/08 від 30.01.2008 р.
* Стверджуючи це, ми, звичайно усвідомлюємо й диференціальний процес трансформації з криміналістики в самостійну правову наукову дисципліну й судової психології, поштовхом якого стала публікація у 1961 році статті Ю.В. Івашкіна «Криміналістика і психологія» та вихід у 1967 році роботи О.Р. Ратінова «Судова психологія для слідчих».