Таким чином, «функція права» і «функціонування права» є дуже близькими, у чомусь тотожними, але не такими, що повністю збігаються, поняттями. Функціонування права — питання, безпосередньо пов'язане з проблемою функцій, оскільки характеристика системи функцій — це, по суті, характеристика функціонування права. У конкретному ж значенні поняття «функціонування права» означає дію права як елемента соціальної системи поряд з державним механізмом, мораллю, політикою, іншими соціальними регуляторами. Іншими словами, функціонування — це дія права у соціальній системі, реалізація його функцій, втілення їх в суспільних відносинах.
Під функцією права слід розуміти головні напрямки його впливу на суспільні відносини. Ці напрямки обумовлені соціальним призначенням права.
Характеристику права доповнюють перелік його функцій і внутрішня система побудови.
Вплив права здійснюється через свідому належну або можливу поведінку людей. Він є проявом динаміки права і реалізується через виконання суб'єктом права своїх прав і обов'язків.
Функції права безпосередньо спрямовані на виконання завдань, що стоять перед суспільством. Слід розрізняти економічні, політичні, культурні, виховні, інформаційні, екологічні та інші функції права.
Щодо власне юридичних функцій права, то вони поділяються на регулятивну і охоронну. Регулятивна функція спрямована на закріплення суспільних відносин або забезпечення їх розвитку. У здійсненні регулятивної функції особливого значення набуває конституційне закріплення форм власності і основних політичних інститутів, що існують у суспільстві. Суспільні відносини, таким чином, вводяться правом у певні рамки. Функція правового регулювання може бути спрямована на впорядкування і розвиток суспільних відносин, на визначення конкретних напрямків поведінки людей, реалізацію ними своїх прав і обов'язків (наприклад, регулювання договірних відносин). Нині в Україні це набуває особливо великого значення для розвитку ринкових відносин і демократії. Регулятивна функція права здійснюється на основі правових велінь і дозволів. Регулювання при цьому може бути загальним, коли регулюється поведінка широкого кола невизначених суб'єктів (наприклад, правило про необхідність здійснення реєстрації нових політичних партій або встановлення розміру податку) або індивідуальним — коли регулюється поведінка конкретної особи чи вузького кола осіб (наприклад, через рішення, що виносяться судом у конкретній справі), тобто через акти застосування права.
Завданням охоронної функції права є здійснення впливу на суспільні відносини шляхом поступового витискування тих явищ, які є небажаними для суспільства. Ця функція здійснюється заради охорони особистості і суспільної безпеки з допомогою встановлення заборон та негативних наслідків порушень, шляхів виконання прийнятих щодо правопорушників рішень і т. ін. Слід звернути увагу на дещо умовний характер поділу функцій права: на регулятивну і правоохоронну. Обидві функції є проявом однієї властивості права — бути регулятором суспільних відносин, бо і при здійсненні охоронної функції суспільні відносини теж регулюються. В обох випадках йдеться про перетворення нормативності права на урегульованість суспільних відносин. Різними лишаються тільки завдання, які виконуються при здійсненні регулятивної і правоохоронної функцій.
Здатність функцій права бути регулятором суспільних відносин — головна його корисна властивість і особливість. Саме через наявність цієї властивості право має величезну інструментальну цінність — воно є ! необхідним і корисним для суспільства феноменом, важливою складовою нормативної основи його життя. Так, згідно зі ст. З Конституції України, що визнає людину найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Право, регулюючи суспільні відносини, сприяє правильному поєднанню інтересів особи і суспільства в цілому. Цінність діючого в суспільстві права багато в чому залежить від його розвиненості, системності, узгодженості, стабільності і динамічності, без чого не може існувати розвинута система права.
Регулюючи суспільні відносини, право вносить у суспільство організованість, виступає знаряддям організації державного управління, здійснення програмування, соціального контролю тощо. Внаслідок цього право виступає як унікальний феномен, здатний спрямувати розрізнені волі і дії тисяч і мільйонів людей в одному напрямку, перетворюючи їх фактично на єдину волю, що відповідає інтересам суспільства, має всезагальний характер і покликане на забезпечення соціального прогресу.
Але цінність функцій права не обмежується його здатністю регулювати суспільні відносини. Право має власну, незалежну від притаманних йому корисних властивостей загальнолюдську цінність. Основною характеристикою функцій права є погляд на нього як на втілення основоположного принципу справедливості. Йдеться не про абстрактну, а про конкретно-історичну справедливість. Треба врахувати, що уявлення про справедливість у різні історичні епохи суттєво змінювались. Оцінюючи, наприклад, міру справедливості феодального права, ми не повинні виходити з сучасних уявлень про справедливість права, в основі яких лежить уявлення про його відповідність принципам гуманізму, свободи, рівності. Авторитет права завжди залежить і від рівня легітимності, тобто від того, наскільки членами суспільства його вимоги сприймаються як справедливі, як такі, що відповідають їх волі й інтересам. В усякому разі, право завжди виступає і сприймається як антипод свавілля, а несправедливі закони суперечать його принципам. Цінність права особливо яскраво проявляється в тих державах, до яких належить і Україна, де проголошено принцип його верховенства[4]. З цього принципу, зокрема, випливає першість і підвищена цінність права щодо держави, обмеженість і пов'язаність правом всіх державних органів, які зобов'язані діяти відповідно до вимог права і у формах, встановлених правовими нормами. Найскладніші колізії суспільного життя повинні вирішуватися виключно на основі права. Цінність функцій права полягає в його гуманізмі, спрямованості на забезпечення пріоритету прав людини, її свободи, всезагальної рівності, концентрованому виразі в ньому справедливості. Саме тому воно закріплює і встановленням державного захисту перетворює на загальнообов'язкові найважливіші норми і принципи моралі.
Цінність функцій права так і права взагалі полягає і в тому, що його зміст завжди є показником рівня цивілізованості суспільства. В праві закріплений досвід певного народу, його досягнення в різних галузях життя, ставлення суспільства до особистості. Звідси і випливає цінність права як досягнення суспільства, важливого показника його культури.
1.2 Функції права та їх класифікація
Як вже зазначалось,що функції права - це основні напрямки впливу права на суспільні відносини та поведінку особи з метою їх упорядкування,охорони і захисту.
Але будь що має свої види або класифікацію і це також стосується функцій права.
Основна функція права полягає в тому, що воно є нормативним і загальнообов'язковим засобом врегулювання суспільних відносин, а значить функція є нормативно-регулюючою. Функції права можна класифікувати за різними підставами.
Функції права класифікують:
За сферою правового впливу:
*економічна — регулювання економічних відносин;
*політична — регулювання політичних відносин;
*ідеологічна — формування суспільної свідомості шляхом правового визнання або заборони певних ідеологій;
*екологічна — регулювання відносин природокористування;
культурна-виховна — регулювання відносин у сфері науки, освіти і культури.
За характером впливу:
*статична — закріплення і стабілізація існуючих суспільних відносин;
*динамічна — сприяння виникненню і розвитку нових суспільних відносин;
*установча — первинне заснування певних соціальних інститутів;
*інтегративна — системно-утворюючий вплив на суспільні відносини;
*охоронна — охорона суспільних відносин від небажаних на них впливів;
*запобіжна — запобігання виникненню небажаних суспільних відносин.
За сферою на яку поширюються функції права:
*загальноправова;
*міжгалузева;
*галузева;
*правовий інститут;
*норма права.
Але функції права більш прийнято розподіляти так:
1. Загальносоціальні функції права
2. Спеціально-соціальні (юридичні) функції права
До загальносоціальних належать:
*Інформаційно-пізнавальна
*Орієнтаційна(оцінно-орієнтувальна)
*ідеологічно-виховна
*Культурно-історична
*Комунікативно-компромісна
Інформаційно-пізнавальна-інформування громадян, тобто доведення до відома адресатів про напрямки регулювання суспільних відносин, про їхні права, обов'язки та відповідальність,пізнання сутності права(правова інформація)орієнтування громадян на позитивні правові настанови, які пропонують оцінку права та готовність діяти відповідно до його норм загальноправовий вплив на духовну сферу, виховання поважання права.
Орієнтаційна(Оцінно-орієнтувальна)- визначення критеріїв для правомірної і протиправної поведінки;орієнтація громадян на правомірні настанови,які пропонують оцінку права і готовність діяти відповідно до його норм(правомірна поведінка).
Ідеологічна-виховна-здійснення загальноправового вплив на духовну сферу,виховання поваги до права,формування правового світогляду(правове навчання).
Культурно-історична - відбиття культурних традицій,духовних цінностей народу,дотримання спадкоємності в праві(правова культура).
Комунікативно-копромісна - встановлення зв’язків між учасниками суспільних відносин;забезпечення злагоди в суспільстві,взаєморозуміння між соціальними групами і стабільності соціальної системи(правопорядок).