Згідно статті 86 Цивільного процесуального кодексу України, строки, встановлені у законі чи призначені суддею (судом), обчислюються роками, місяцями і днями.
Так, рішення суду, винесене за результатом розгляду цивільної справи та виданий на його підставі виконавчий лист може бути пред'явлено до виконання на протязі трьох років (стаття 21 Закону України "Про виконавче провадження"). При цьому на виконання рішень судів у частині майнових стягнень цей строк обчислюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його постановлення.
Що ж до інших виконавчих документів, виданих на підставі рішення суду у цивільній справі, то строк їх пред’явлення до виконання обчислюється з наступного дня після їх видачі.
При цьому не слід забувати деякі особливості відповідних категорій цивільних справ: як відомо, по рішенням про стягнення періодичних платежів ( у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо) строк пред'явлення їх до виконання збігається з проміжком часу (строком), на який присуджені такі платежі.
Процесуальний строк також може визначатися календарною датою. Це може бути:
- дата виклику позивача до суду у стадії підготовки справи до судового розгляду;
- перебіг строку на розплід цивільної справи починається на наступний день, після винесення ухвали про призначення справи до судового розгляду у судовому засіданні, тобто ухвали, що має календарну дату;
- календарну дату також має ухвала про судове доручення іншому суду про вчинення тих чи інших процесуальних дій, однак строк у десять днів, встановлений законодавством для виконання судового доручення, повинен обчислюватись не з моменту винесення ухвали, а з моменту отримання цієї ухвали судом, котрому доручено її виконання.1
Крім того, процесуальний строк може визначатися вказівкою на подію, яка неминуче повинна наступити:
- коли сторони зобов'язані надавати свої докази чи повідомляти про них суд до початку судового засідання по справі;
- коли провадження у справі зупиняється у випадку неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, розглядаємої у цивільному, кримінальному чи адміністративному порядку (частина 4 статті 221 Цивільного процесуального кодексу України) - до набуття законної сили відповідним рішенням, вироком, ухвалою чи постановою, від яких залежить розгляд справи (частина 3 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України).
Іноді, також процесуальний строк визначається обов'язком негайно здійснити ту чи іншу процесуальну дію. Так, наприклад, стаття 33 Цивільного процесуального кодексу встановлює, що протоколи і матеріали за судовими дорученнями негайно пересилаються в суд, що розглядає справу по суті.
Перебіг процесуальних строків починається слідом за подією, вказаною законом чи судом.2 Так, наприклад, перебіг строку на апеляційне оскарження судових рішень, ухвал починається з наступного дня після їх оголошення судом (стаття 292 ЦПК України). Разом з тим, не слід забувати, що відповідно до ст. 157 ЦПК України строк на оскарження ухвали суду про забезпечення позову,
поставленої у відсутності оскаржувана, починається з дня, слідуючого за днем, коли йому була доведена ця ухвала
Закінчення перебігу процесуального строку, що обліковується роками, визначається відповідним місяцем та числом останнього року строку. Якщо строк обчислюється місяцями, то він закінчується у відповідне число останнього місяця строку. У том ж разі, якщо закінчення перебігу такого строку припадає на місяць, у якому не мається закінчення відповідного числа, то строк слід вважати закінченим в останній день такого місяця. Якщо строк визначається днями, то їх обліковують з дня, наступного за тим днем, з котрого починається строк. При цьому, це не завжди може мати ті певні позитивні наслідки, як досить часто здається на перший погляд (що може спричинити неправильне тлумачення положень процесуального законодавства, хоч не звісне ще з чийого боку мало місце це неправильне тлумачення).
Так, наприклад, Ухвалою судової колегії в цивільних справах Верховного суду від 24 листопада 1999р. матеріали і скаргу гр-на С. на ухвалу судді Харківського обласного суду від 8 жовтня того ж року було повернено до цього суду для виконання вимог статей 85, 89 Цивільного процесуального кодексу, оскільки скаргу було подано до суду 22 жовтня 1999р., тобто з порушенням установленого статтями 291, 323 ЦПК десятиденного строку. Проте наведені вказівки судом виконані не були.
Розглядаючи заяву С. про поновлення строку, суддя в ухвалі від 16 грудня 1999р. Зазначив, що з ухвалою від 8 жовтня того ж року С. ознайомився 13 жовтня, а скаргу на неї подав 22 жовтня, тобто в установлений законом десятиденний строк. Однак (на думку Верховного Суду) такий висновок не є обгрунтованим.
Згідно з ч. З cm. 87 Цивільного процесуального кодексу, коли строки визначаються днями, то їх обчислюють із дня, наступного після того, з якого починається строк. Виходячи з наведених вимог закону, на думку Верховного Суду, строк на касаційне оскарження ухвали від 8 жовтня 1999р. закінчився 18 жовтня того ж року, продовжений бути не може, а може бути поновлений відповідно до cm. 89 ЦПК України.
Таким чином, керуючись вищевикладеним, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду матеріали і скаргу С. повернула до обласного суду для виконання вимог cm.89 Цивільного процесуального кодексу України.1
Якщо строки визначаються днями, то їх перебіг закінчується в останній день строку, який, звичайно, дорівнює 24 годині, але якщо в цей строк необхідно було здійснити процесуальні дії в суді, де службові заняття закінчуються раніше, то строк закінчується у момент припинення цих занять (стаття 87 Цивільного процесуального кодексу).
Не слід забувати, що процесуальний строк не може вважатися пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові кошти здано на пошту. При цьому, коли кінець строку припадає на неробочий день, то за останній день строку вважається перший після цього робочий день.
У березні 2003 року гр-н С. звернувся до Малиновського місцевого суду м. Одеси з позовом до гр-на Е. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Рішенням Малиновського місцевого суду м. Одеси від б квітня 2003 року позов гр-на С. задоволена, вказаний договір купівлі-продажу визнано недійсним.
Зазначене судове рішення гр-н Е. оскаржив до Одеського апеляційного суду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 липня 2003 року апеляційна скарга залишена без розгляду з тих мотивів..., а також, що її було подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.
Верховний Суд України ухвалою від 23 жовтня 2003 року розпочав провадження з перегляду в касаційному порядку Ухвали Апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2003р. за касаційної скаргою гр-на Е., де порушено питання про скасування цієї ухвали та передачі справи на новий розгляд до Одеського Апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Конституції України.
Заслухавши суддю доповідача та перевіривши матеріали справи Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав...
Аналіз матеріалів справи свідчить, що апеляційну скаргу Одеського апеляційного суду було подано в межах строку, встановленого для її подання. Так cт. 292 ЦПК України встановлено місячний строк на подачу апеляційної скарги з дня набрання рішенням Малиновського місцевого суду законної сили. Вказане рішення набрало законної сили 7 травня 2003 року.
Згідно з частиною 3 cт. 87 ЦПК України у випадках, коли кінець строку припадає на день неробочий, то за останній день вважається перший після нього робочий день. Якщо апеляційну скаргу та рішення подано дона пошту чи телеграф до 24-ої години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.
7 червня припадало на суботу. Таким чином, першим робочим днем після цієї дати було 9 червня 2003 року. Саме тому гр-н Е. надіслав поштою апеляційну скаргу , що підверджується відтиском штампу поштового відділення на бланку опису вмісту поштового відправлення. За таких обставин, керуючись ст.ст. 334, 336 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах касаційну скаргу гр-на Е. задовольнила, Ухвалу Одеського апеляційного суду скасувала і направила справу на новий розгляд до цього суду.1
Згідно ст. 88 Цивільного процесуального кодексу, із зупиненням
провадження у цивільній справі зупиняються і всі поточні, але ще не закінчені по ньому строки. Перебіг процесуальних строків зупиняється за початку дії тієї обставини, котра стала підставою зупинення провадження у справі чи підставою зупинення виконання рішення.
Від зупинення процесуальних строків необхідно відрізняти перерив в їх перебігу. Так згідно статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документу до виконання перериваються :
- пред'явленням виконавчого документу до виконання;
- частковим виконанням рішення боржником;
- надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки
виконання відповідного рішення.
Різниця між перериванням процесуальних строків та їх зупиненням полягає в тому, що після закінчення зупинення процесуальних строків (відновлення провадження у справі) перебіг цих строків продовжується, а після їх переривання - обчислення процесуальних строків відбувається з самого початку (а час, що пройшов до переривання строку, у новий строк не зараховується).