8. Юридична відповідальність: кримінально-процесуальна:
- звернення застави в дохід держави (ч. 6 ст. 154-1 КПК);
- заміна застави більш суворим запобіжним заходом.
Закінчуючи процесуальну характеристику застави слід зазначити, що такий запобіжний захід набув широкої популярності в Західних країнах, зокрема в США.
Щодо України, то наразі в цій сфері маємо, нажаль, значні проблеми у поширенні застосування застави. Деякі вважають, що застосування запобіжного заходу застави є недоцільним, оскільки містить в собі занадто слабку основу, в основному економічну. До того ж необхідно врахувати, що в особі заставника можуть виступати як будь-яка фізична особа, так і організації, установи тощо. Аналіз практики показує, що застава, як запобіжний захід, обирається часто при здійсненні злочинів проти особистої власності (крадіжках, грабежах, знищення і пошкодження майна), зловживанням владою чи службовим становищем і до деякої міри при здійсненні злочинів проти особи. Застава має всі підстави стати дійовим запобіжним заходом у кримінальному процесі. В умовах реалізації ідеї правової держави, демократизації законодавства і практики його застосування застава набуває значення досить гуманного запобіжного заходу, що у багатьох випадках з урахуванням обставин справи й особистості обвинувачуваного може бути застосована там, де раніше обирався такий запобіжний захід - тримання під вартою.
Проте її застосування повинно бути зваженим. В.М. Тертишник наголошує, що недоцільно її застосування у справах про розкрадання в особливо значних розмірах, фінансовому шахрайстві і в інших аналогічних справах, справах, обвинувачувані по яких найчастіше прагнуть у період слідства і суду залишитися на свободі з метою перешкоджати встановленню істини, володіючи "великими грошима", нерідко вдаються до підкупу або тиску на свідків, шантажу, послуг корумпованих чиновників та інших "покровителів".
Недоречне застосування даного запобіжного заходу й стосовно особливо небезпечних рецидивістів, осіб, що вчинили насильницькі злочини або злочини в складі організованої злочинної групи.[19;575]
Ця проблема потребує нового законодавчого розв’язання — внесення доповнень і змін до чинного законодавства.
Процесуальна характеристика ОСОБИСТОЇ ПОРУКИ
1. Особиста порука - це взяття на себе особами, що заслуговують на довіру, поручительства за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом і обов'язку забезпечити за необхідності доставлення його до органів дізнання, досудового слідства чи до суду за першою про те вимогою.
Згідно зі ст. 152 КПК особиста порука полягає у відібранні від осіб, що заслуговують довір’я, письмового зобов’язання про те, що вони ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом і зобов’язуються при необхідності доставити його в органи дізнання, досудового слідства чи в суд на першу про те вимогу.
2 Спосіб запобігання: виконання поручителями під страхом кримінально-процесуальної відповідальності у вигляді грошового стягнення обов’язку забезпечити належну поведінку та явку обвинуваченого до органів розслідування чи суду за першим викликом. Виконання цього обов’язку здійснюється шляхом психологічного впливу поручителів на обвинуваченого.
3. Мета застосування: забезпечення належної поведінки обвинуваченого, яка б унеможливлювала ухилення його від слідства і суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджання встановленню істини у справі, продовження ним злочинної діяльності.
4. Спеціальні підстави застосування збігаються із загальними підставами застосування запобіжних заходів.
5. Умови застосування:
· поручителями можуть бути громадяни з високими моральними якостями, які чесно ставляться до праці та виконання громадських обов’язків, через що мають авторитет у колективі чи за місцем проживання і можуть завдяки цьому забезпечити належну поведінку обвинуваченого;
· кількість поручителів визначає орган дізнання, слідчий, суддя чи суд, але їх не може бути менше двох;
· цей запобіжний захід може бути застосовано тільки за клопотанням чи за згодою поручителів.
6. Процесуальний порядок застосування.Поручитель повідомляється про суть справи, по якій обирається запобіжний захід, а також попереджається про те, що коли обвинувачений, щодо якого обрано даний запобіжний захід, ухилиться від слідства і суду, то на поручителя може бути накладене грошове стягнення до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.[19; 570]
Особиста порука застосовується тільки за наявності заяв осіб, які виявили бажання або погодилися взяти на себе такі зобов’язання. Якщо поручитель відмовляється від поручительства, особисте поручительство заміняється іншим запобіжним заходом.
Якщо обвинувачений ухиляється від з’явлення до органів дізнання або попереднього слідства, особа, яка провадить дізнання, абослідчий складає про це протокол і приєднує його до справи. Питання про грошове стягнення з поручителя вирішується судом, якому підсудна ця справа, у судовому засіданні або в іншому судовому засіданні. В судове засідання викликаються поручителі (поручитель).
При визначенні розміру грошового стягнення суд враховує особу поручителя, майновий стан, ступінь його вини, вплив наслідків неявки обвинуваченого на перебіг розслідування чи судового розгляду справи.[21;377]
Громадяни, які виявили бажання взяти на себе обов’язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого і його явки до відповідних органів, подають до органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду заяву. Ці органи перевіряють дані про особу поручителів і їх відносини з обвинуваченим (за необхідності може бути витребувано характеристики на поручителів, довідки, шо додаються до справи). Після цього вони складають постанову про обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.
Кожний поручитель дає письмове зобов’язання про те, що він забезпечить належну поведінку обвинуваченого і його явку до органів дізнання, слідчого, прокурора, суду. Одночасно поручителям повідомляють про суть справи, а також попереджають про те, що коли обвинувачений порушить цей запобіжний захід, то на них може бути накладено грошове стягнення до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Якщо поручителі переконаються в тому, що не зможуть виконати свій обов’язок, вони повинні негайно заявити про відмову від поручительства. В цьому разі з поручителів знімається відповідальність за невиконання обов’язку.
У разі відмови поручителя від взятого на себе; зобов’язання його заміняють іншим або обирають щодо обвинуваченого інший запобіжний захід. У разі ухилення обвинуваченого від явки дізнавач або слідчий складає про це протокол і приєднує його до справи.
Питання про грошове стягнення з поручителя вирішує суд у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні, до якого викликають поручителя.
7. Строк дії: від моменту дачі письмового зобов’язання про поручительство до заміни або скасування цього запобіжного заходу чи закінчення провадження у справі. Обмеження строку дії поруки закон не передбачає.[20;148]
8. Юридична відповідальність. Кримінально-процесуальна:
- грошове стягнення з поручителя в розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- заміна особистої поруки більш суворим запобіжним заходом.
Якщо обвинувачений ухилиться від явки до слідчих органів чи суду, особа, яка проводить дізнання, слідчий складає про це протокол і приєднує його до кримінальної справи. Факт неявки обвинуваченого до суду фіксується в протоколі судового засідання. При цьому з’ясовується чи мають місце поважні причини неявки, беруться пояснення у поручителів, вони допитуються про причини невиконання взятого ними на себе зобов’язання.
Процесуальна характеристикаПОРУКИ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ АБО ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ (ГРОМАДСЬКОЇ ПОРУКИ).
1. Громадська порука - це взяття громадською організацією або трудовим колективом на себе обов’язку забезпечити належну поведінку та своєчасну явку обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд.
Визначено в ст. 154 КПК: порука громадської організації або трудового колективу полягає у винесенні зборами громадської організації або трудового колективу підприємства, установи, організації, колгоспу, цеху, бригади постанови про те, що дана організація або трудовий колектив ручається за належну поведінку та своєчасну явку обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд.
Поруку громадської організації або трудового колективу, як запобіжний захід, необхідно відрізняти від передачі особи, яка вчинила злочин, що не становить великої небезпеки, на поруки для перевиховання, що являє собою форму звільнення особи від кримінальної відповідальності при закритті кримінальної справи.
Громадська організація або колектив працівників повинні бути ознайомлені з характером обвинувачення, пред’явленого особі, яка передається на поруки.
2. Спосіб запобігання: виконання громадською організацією (трудовим колективом) взятого на себе на загальних зборах колективу обов’язку забезпечити належну поведінку та явку за викликом. Для цього застосовують заходи громадського і психологічного впливу на обвинуваченого.
3. Мета: збігається із загальною метою застосування запобіжних заходів.
4. Підстави такі самі, як загальні підстави застосування запобіжних заходів.
5. Умовою застосування є погодження органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду (судді) з рішенням про поручительство, прийнятим колективом на загальних зборах.
6. Процесуальний порядок.